Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 530/1991/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2024. Зареєстровано: 19.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/530/227/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024175490000145

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   Справа № 530/1991/24
		Номер провадження 1-кп/530/227/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"18" жовтня 2024 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Зіньків Полтавської області обвинувальний акт та додані до нього документи, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024175490000145 від 18.07.2024 року  по обвинуваченню 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Краснокутськ, Краснокутського району, Харківської області та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-
		В С Т А Н О В И В:
		Постановами Кабінету Міністрів України №269 від 13.03.2022 «Про внесення змін до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб» та №332 від 20.03.2022 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» врегульовано питання взяття на облік осіб, які перемістились з районів проведення бойових дій.
		У відповідності до «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи мають право отримати особи, які після прийняття Указу Президента України від №64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» перемістились з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»» до іншої адміністративно-територіальної одиниці.
		Зокрема, документом, що підтверджує місце проживання на території адміністративно - територіальної одиниці, де проводяться бойові дії, є паспорт з відміткою про місце реєстрації або довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.
		Право на отримання допомоги на проживання мають особи, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка, і отримали довідку про перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб.
		Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка, до відповідних територій відноситься територія Харківської області.
		Так, 26.05.2022 року ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні відділу Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) виконавчого комітету Опішнянської селищної ради, розташованого в сел. Опішня, вул. Перемоги, 3, Полтавського району, Полтавської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди державі і бажаючи їх настання, з метою отримання державної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, механізм призначення та виплати якої, передбачений «Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022, особисто подав заяву про взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи, та 26.05.2022 отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за № НОМЕР_1 .
		Після чого, 30.05.2022 року ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні до відділу ЦНАП виконавчого комітету Зіньківської міської ради, розташованого в АДРЕСА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, особисто подав заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
		Під час заповнення даних заяв ОСОБА_4 вніс дані щодо адреси місця своєї реєстрації в АДРЕСА_2 , (на даний час Богодухівського району) Харківської області.
		Обман зі сторони ОСОБА_4 виразився в тому, що в період з 2008 року по даний час він за місцем реєстрації не проживає, а фактично проживає в АДРЕСА_1 , і за межі Полтавської області на постійне місце проживання не виїзджав, та в період з 24.02.2022 не переміщувався з територій адміністративно- територіальних одиниць, де проводилися активні бойові дії, таким чином він не мав права на отримання статусу внутрішньо переміщених осіб.
		Після отримання заяв ОСОБА_4 вони були передані до відділу №2 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та надання інших видів соціальної підтримки населенню Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації, яким 01.06.2022 було прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 допомоги як внутрішньо переміщеним особам на проживання з 01.05.2022 по 30.06.2022 у розмірі 2000 грн. щомісячно.
		Після чого, розпорядженнями начальника відділу №2 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та надання інших видів соціальної підтримки населенню Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації від 24.06.2022 та 20.09.2022 рішення про призначення ОСОБА_4 допомоги як внутрішньо переміщеним особам на проживання були продовжені по 31.12.2022. В подальшому, дане рішення було продовжено автоматично по 22.07.2024.
		Внаслідок того, що ОСОБА_4 надав недостовірні дані при поданні заяв про взяття його на облік внутрішньо переміщених осіб, та на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, йому було безпідставно нараховано та виплачено ОСОБА_4 бюджетні кошти у вигляді державної допомоги внутрішньо переміщеним особам, за період з 01.05.2022 по 22.07.2024, в розмірі 44 000 грн. (сорока чотирьох тисяч гривень), згідно Порядку, затвердженого постановою КМУ №332 від 20.03.2022, якими останній розпорядився на власний розсуд, в результаті чого державі в особі Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації завдано майнової шкоди на вказану суму. 
		Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.190 КК України.
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України.
		Положення ст. 2 КПК Українивизначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одне з завданьце забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно до положень статей7,9 КПК Українизміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження, суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимогКонституції України,КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Вимогамист. 370 КПК Українипередбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даного кримінального правопорушення, судом перш за все враховано вимоги ст.ст.28,62 Конституції України,ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним і європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
		Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
		Відповідно дост.94КПК України,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінює кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. 
		Дане підтверджується сукупністю наступних доказів.
		Відповідно до ч.4ст. 95 КПК України,суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.
		Стаття 16-1КПК Українипередбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.
		Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_4 свою вину визнав повністю. Будучи допитаним в судовому засіданні, дав покази аналогічні описовій частині вироку. Цивільний позов визнав.
		Представник потерпілого управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації за довіреністю ОСОБА_5 надала показианалогіні описовійчастині вироку, цивільний позов прокурора підтримує в повному обсязі.
		Прокурор в судовому засіданні, в зв`язку з тим, що обвинувачений вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю за обставин викладених в обвинувальному акті, запропонував визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Відповідно до вимог частини третьоїстатті 349 КПК Українисуд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Положення частини третьоїстатті 349 КПК України,роз`яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.
		Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, ОСОБА_4 , а також дослідив матеріали, які характеризують ОСОБА_4 . Докази по справі не досліджувалися, в зв`язку з тим, що суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються. 
		Органами досудового слідства, дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно.
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. 
		Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.
		Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 
		У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. 
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». 
		При цьому, суд, залишаючись безстороннім при оцінці наданих сторонами доказів, у межах дії нормКПК України, оцінивши докази, надані сторонами, вичерпав можливість отримання доказів.
		Судом при розгляді справи був забезпечений принцип рівності сторін.
		При цьому, суд враховує роз`яснення, що містяться в п.п.20, 21, 22, 25постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами).
		Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_4 достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення вподальшому скоєння ним кримінальних правопорушень, суд враховує, що він свою вину визнає повністю і вважає цю обставину, такою що пом`якшує покарання.
		       Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4  не виявлено.
		Статттею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно ч.1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
		Оцінюючи всі докази надані стороною обвинувачення за даною кримінальною справою в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
		З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, того, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.190 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку , обставин вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставин справи та наслідків, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, його ставлення до скоєного, а також особу ОСОБА_4 який не працює, неодружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, суд вважає, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати йому покарання, передбачене чинним законодавством. 
		Адже, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії»від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Також суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченогост. 69 КК України, оскільки відсутні кілька обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.
		Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
		Тому, з урахуванням зазначених обставин, а також відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, обвинуваченому необхідно для його виправлення і припинення нових кримінальних правопорушень, призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, що за переконанням суду буде відповідати тяжкості правопорушень і не становитиме «особистого надмірного тягаря для винного». Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні обвинуваченому саме такого виду покарання.
		Враховуючи викладене, суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді громадських робіт пропорційним вчиненому злочину та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Що стосується цивільного позову у даному кримінальному провадженні суд приходить до наступного:
		Відповідно дост. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
		Крім того, в даному кримінальному провадженні прокурором був заявлений цивільний позов в інтересах потерпілої сторони Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації в сумі 44 000 грн. збитків, заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно дост.. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно ч.1ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розглядупред`явитицивільний позовдо підозрюваного,обвинуваченого абодо фізичноїчи юридичноїособи,яка зазаконом несецивільну відповідальністьза шкоду,завдану діяннямипідозрюваного,обвинуваченого абонеосудної особи,яка вчиниласуспільно-небезпечнедіяння.Відповідно доч.5ст.128КПК України- цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ч.1ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.
		З огляду на вище вказане, виходячи із характеру вчиненого обвинуваченою діяння, конкретних обставин справи та із врахуванням засад виваженості, розумності та справедливості, той факт , що обвинувачений визнав повністю цивільний позов, то він підлягає до задоволення повністю та відшкодуванню на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 05385890; адреса: вул. Короленка 7 м. Полтава Полтавський район Полтавська область, індекс 36011) 44 000 грн (сорок чотири тисячі гривень) збитків, заподіяних внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які підтверджені матеріалами справи та визнаються обвинуваченим в повному обсязі .
		Відповідно до п.14 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до п.12 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
		Відповідно до п.13 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
		Згідно медичних довідок обвинувачений ОСОБА_4 - практично здоровий.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4  не обирався.
		Речові докази по справі: оригінал повідомлення УСЗН Полтавської РВА від 03.08.2023 року про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України з додатками у засвідчених копіях, яке приєднано до матеріалів справи та оптичний диск з інформацією банківського рахунку ОСОБА_4 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Судові витрати  відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368 - 371,373-376, 380 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
		Цивільний позов прокурора в інтересах потерпілої сторони Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації -задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомо жителя АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації (код ЄДРПОУ:05385890, адреса: вул.Короленка,7, м. Полтава Полтавський район Полтавська область) - 44000 грн. (сорок чотири тисячі гривень) збитків, заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення та перерахувати їх на наступні реквізити: одержувач - Управління соціального захисту населення Полтавської РДА; код ЄДРПОУ - 058385890; розрахунковий рахунок -UA798201720355169003008349; банк - Державна казначейська служба України, м.Київ.
		Речові докази по справі: оригінал повідомлення УСЗН Полтавської РВА від 03.08.2023 року про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України з додатками у засвідчених копіях, яке приєднано до матеріалів справи та оптичний диск з інформацією банківського рахунку ОСОБА_4 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження №12024175490000145.
		Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
		Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		Написано власноручно.
		 
		Суддя Зіньківського
		районного суду Полтавської області ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...