Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/23088/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2024. Зареєстровано: 19.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.

Номер судового провадження: П/520/12334/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		17 жовтня 2024 р. № 520/23088/21
		 
		Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Студентська, 5/6,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61024) визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, -
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: 
		- визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Виглазової Н.С. щодо винесення постанови від 26.04.2021 року у виконавчому провадженні № 57239702 про стягнення виконавчого збору у розмірі 44.507.39 грн.; 
		- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 26.04.2021 року про стягнення виконавчого збору в сумі 44.507,53 грн. по виконавчому провадженню № 57239702.
		Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Зоркіної Ю.В. від 10.07.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розглядати за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024, у зв`язку зі звільненням судді, призначено повторний автоматичний розподіл даної справи. За результатами проведення повторного автоматичного розподілу вказана справа передана на розгляд судді Мороко А.С.
		Ухвалою суду від 15.08.2024 справу № 520/23088/21 прийнято до провадження судді Мороко А.С.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем допущено неправомірні дії та прийнято постанову від 26.04.2021 року про стягнення виконавчого збору в сумі 44.507,53 грн. по виконавчому провадженню № 57239702, оскільки боржником сплачено борг у добровільному порядку, тобто без самостійного вчинення державним виконавцем виконавчих дій щодо примусового стягнення заборгованості. З огляду на вказане просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що Законом України "Про виконавче провадження" покладено обов`язок щодо вжиття передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно та своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
		Рубіжанським міським судом Луганської області прийнято рішення від 14.08.2017 у справі № 425/1062/17, за яким солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 52 від 169.06.20211 в сумі 441762, 18 грн. та судові витрати у розмірі 3313,21 грн.
		Рубіжанським міським судом Луганської області 20.08.2018 видано виконавчий лист у справі № 425/1062/17 (а.с. 112).
		19.09.2018 Київським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57239702 (а.с. 114) щодо примусового виконання виконавчого листа № 425/1062/17, виданого 20.08.2018 Рубіжанським міським судом Луганської області щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на кориссть ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 52 від 169.06.20211 в сумі 441762, 18 грн. та судові витрати у розмірі 3313,21 грн., всього 445075,39 грн.
		Також, у межах ВП № 57239702 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 .
		Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 12.11.2018 про розстрочення виконання судового рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 14.08.2017 розстрочено виконання рішення суду у справі № 425/1062/17 (а.с. 38).
		Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову прийнято постанову від 04.01.2019 у межах ВП № 57239702 про розстрочення виконання судового рішення у справі № 425/1062/17 шляхом розстрочення на 24 місяці (а.с. 118).
		26.04.2021 державним виконавцем у межах ВП № 57239702 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження " (а.с. 120).
		19.10.2021 державним виконавцем у межах ВП № 57239702 прийнято постанову про арешт коштів боржника у межах суми заборгованості по витратам виконавчого провадження у сумі 44710,11 грн. (а.с. 124).
		15.08.2022 державним виконавцем у межах ВП № 57239702 прийнято постанову про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми заборгованості по витратам виконавчого провадження у сумі 44710,11 грн. (а.с. 126).
		07.04.2023 державним виконавцем у межах ВП № 57239702 прийнято постанову про розшук майна боржника (а.с. 128).
		18.05.2023 15.08.2022 державним виконавцем у межах ВП № 57239702 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1. ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку зі сплатою боргу напряму стягувачу (а.с. 136) та надходженням до відділу заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження (як пояснив відповідач у відзиві на позов - а.с. 110).
		Також 18.05.2023 державним виконавцем у межах ВП № 57239702 прийнято постанови про зняття арешту з коштів та про припинення розшуку майна боржника.
		Позивач вважає оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 26.04.2021 у межах ВП № 57239702 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з підстав непроведення державним виконавцем виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		За частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; .
		Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
		Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		За частиною другою статті 27 Закону Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" ).
		Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		Згідно з частиною першою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
		Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" ,у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
		За частиною другою статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
		Частиною четвертою статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
		Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
		Згідно з пунктом 13 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.
		Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.
		За пунктом 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
		Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
		Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
		Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
		Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
		Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
		Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
		Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
		У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
		Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
		Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
		За пунктом 2 розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5, виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
		Ключовим питанням, яке слугувало для звернення позивача до суду є встановлення підстав або їх відсутності для прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у межах ВП № 57239702.
		Суд зазначає, що норми Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
		Така позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 березня 2024 року у справі №520/7410/23.
		Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у державного виконавця права на вчинення дій щодо стягнення з боржника виконавчого збору у межах ВП № 57539702, з огляду на що державним виконавцем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства прийнято постанову про від 26.04.2021 про стягнення виконавчого збору у межах ВП № 57539702.
		Щодо посилання позивача у позовній заяві (а.с. 5) на обставини того, що розмір виконавчого збору обраховується саме як 10 % від фактично стягнутої суми, у той час як боржником суму заборгованості сплачено у добровільному порядку, суд зауважує, що така редакція статті 27 Закону № 1404-VIII була чинна до 28.08.2018, тоді як виконавче провадження ВП № 57239702 відкрито 19.09.2018, тобто уже за іншої (врахованої судом вище) редакції ст.ст. 27,28 Закону № 1404-VIII.
		Так, відповідно до вимог статті 28 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на момент відкриття виконавчого провадження 19.09.2018) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
		Таким чином, Закон № 606-XIV (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), так само як і Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII), не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
		З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про те, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.
		Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 у справі № 520/9144/18, від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19, від 11.08.2021 у справі № 640/23271/21, від 27.07.2023 у справі № 500/3394/22.
		Отже, оскільки як на час відкриття виконавчого провадження (19.09.2018) так і на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору (26.04.2021) відповідальність позивача як боржника була однаковою, зокрема база обрахунку виконавчого збору в обох випадках становила 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, з огляду на що суд вважає, що у спірних правовідносинах державний виконавець діяв обґрунтовано та у межах правового поля.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
		Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 287, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Студентська, 5/6,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61024) визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя А.С.Мороко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...