Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/3629/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2024. Зареєстровано: 19.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.

Номер судового провадження: 2-3074/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/3629/23-ц
		пр. 2-3074/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва
		суддя Матійчук Г. О.
		секретар судового засідання Музика В. П.
		справа №757/3629/23-ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання бездіяльності протиправною, повернення незаконно списаних коштів з відсотками, відшкодування моральної шкоди, -
		представники позивача - адвокат Ковбасюк В. А., Попель Д. В.
		В С Т А Н О В И В :
		У січні 2023 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати бездіяльність Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») протиправною та зобов`язати його провести перевірку необхідних даних та інформації відносно незаконного списання коштів з рахунку ОСОБА_1 та провести (за необхідності) внутрішню перевірку, зокрема працівників банку; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» компенсувати їй незаконно списані банком кошти у розмірі 10 000 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 09.12.2022 року становить 365 684, 00 грн; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» сплатити на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 0,01 % (365,68) від суми незаконного переказу коштів (365 684 грн) за кожен день прострочки банком виплати суми коштів, яка дорівнює незаконно списаній, що на момент подачі позову становить 15 678, 00 грн за 39 днів прострочки; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» сплатити на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000 грн. 
		В обґрунтування позову зазначає, що в ніч на 09.12.2022 року у неї, без її відома, почали списуватись грошові кошти. Списання відбувались майже кожної хвилини у сумі по 810, 73 доларів, що підтверджується випискою з банківської карти. В момент списання банком коштів вона перебувала в Польщі, де знаходилась з метою заробітку. Факт зникнення грошей виявила ранком - 09.12.2022 року, відкривши додаток інтернет-банкінгу «Приват24», оскільки вночі працювала. Жодних повідомлень та/або дзвінків від банку не зафіксовано, тобто ніяких підтверджень чиінших заходів ідентифікації особи-власника рахунку не було. Загальна сума списаних коштів складає 10000 доларів США, гривневий еквівалент якої станом на 09.12.2022 року становить - 365 684, 00 грн. 
		Зауважує, що  кошти списувались у фіксованій сумі по 810, 73 доларів до останнього платежу, коли на карті залишилось лише 247, 34 доларів, наступний платіж знявся саме у цій сумі, що дає їй підстави вважати, що шахраї незаконно здійснюючи списання коштів, мали повний доступ до її рахунку: знали точну суму, яку можна зняти до останньої копійки.
		Одразу після виявлення списання коштів, вранці вона зателефонувала до АТ КБ «ПриватБанк» з претензією щодо зникнення грошей, на що їй відповіли, що їй направлялись підтвердження і дані операції списання коштів є законними. На її запевнення, що жодної ідентифікації платежів, або направлення їй смс-повідомлень не було, однак банк все одно відмовив у перевірці можливої шахрайської діяльності, яка могла бути безпосередньо реалізована працівниками банку, та відповіли, що надати усю необхідну інформацію та розглянути дану проблему вони зможуть лише після відкриття кримінального провадження.
		Зазначає, що вона користується телефоном марки іРhone 12 mini, ІМЕІ/ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 . Відповідно до відомостей додатку інтернет-банкінгу «Приват 24» зазначений телефон зареєстрований за нею.Під час користування мобільним додатком «Приват 24» вона завжди використовувала мобільний телефон іРhone 12 mini, що підтверджується інформацією з виписки по рахунку, наданої відповідачем у поясненнях від 12.06.2023 року.
		Вночі 09.12.2022 року під час незаконних списань грошових коштів з її карти, вхід до мобільного додатку «Приват 24» здійснювався з телефону марки «Samsung SM-G9880» та з сторонніх ІР-адрес.Це в тому числі підтверджено відповідачем у поясненнях від 12.06.2023 року, де вказано, що згідно логів входів у «Приват 24» виявлено нетипові входи. Однак, незважаючи на виявлені нетипові входи, банк не вчинив жодних дійпо убезпеченню грошей клієнта від незаконних переказів (списання), не було вжито превентивних заходів щодо блокування або зупинення підозрілих операцій по її картці.
		Зазвичай при кожному запиті на здійснення транзакції банк має направляти клієнту нове повідомлення на підтвердження проведення операції, проте жодних смс-повідомлень від банку вона не отримувала.Не отримувала вона також і повідомлень на електронну пошту, від банку щодо нетипового входу у акаунт «Приват 24», що також вказує на порушення банком правил надання банківських послуг.
		Відповідач стверджує, що списання коштів відбулось внаслідок того, що нею не було дотримано Умов і правил надання банківських послуг, проте це не відповідає дійсності.
		Вона наголошує на тому, що банком не було дотримано вимог банківського законодавства, зокрема, не було належним чином відреаговано на її повідомлення про незаконне списання коштів, її було безпідставно звинувачено у підтвердженні операції списання грошей з її рахунку, без відповідної перевірки, без проведення внутрішнього розслідування, аби унеможливити помилку банку чи шахрайські дії його працівників.
		Законодавство України прямо вказує, що у випадку виконання банком розпорядження про списання коштів, що надійшло не від клієнта, а від іншої особи (шахрая), банк є таким, що безпідставно списав грошові кошти із рахунку та повинен відшкодувати клієнту спричинену шкоду у повному розмірі.
		Всупереч встановлених законодавчих норм, банком не було дотримано повного спектру збереження її даних, що становлять банківську таємницю, що призвело до неправомірного списання грошових коштів з її рахунку невідомими особами. Дана обставина підтверджується тим, що невідомі особи, які неправомірно заволоділи її коштами без її відома, достеменно зналиточну суму грошових коштів, що знаходились на рахунку, в результаті чого було списали рівно цю суму, без будь-яких помилкових списань. Це доводить, що внаслідок дії чи бездіяльності банку, до третіх осіб потрапили її дані щодо банківського рахунку, залишку на банківському рахунку та ідентифікуючих даних.
		Посилаючись на п. 37.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» вважає, що відповідач у зв`язку з ініціюванням неналежного переказу з її рахунку зобов`язаний сплатити їй пеню в розмірі 0, 1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, що за 39 днів становить 15 678, 00 грн, еквівалент 390 доларів США (365,68 грн х 39 днів).
		Крім того, вважає, що діями відповідача їй завдано моральної шкоди, що виразилась у:
		-необхідності повернення з Польщі, де вона перебувала в зв`язку з працевлаштуванням, до України для залагодження цього питання; 
		- втраті заробітку в Польщі;
		- у залишенні в чужій країні з дитиною без засобів до існування;
		- у відсутності зв`язку банку з клієнтом, в зв`язку з неналежним переказом її коштів, яку вона оцінює в розмірі 200 000, 00 грн.
		Вважає, що такі дії відповідача є протиправними, та таким діями позивачу було завдано збитків, то з нього підлягає стягненню майнова та моральна шкода, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 36).
		Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 37).
		Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу представника позивача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження - 13.03.2023 року. 
		Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 15.03.2023 року.
		Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
		Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
		За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
		Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
		06.03.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін (а. с. 39-41).
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката ОСОБА_1. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання бездіяльності банку протиправною, повернення незаконно списаних коштів з відсотками та відшкодування моральної шкоди за незаконне списання коштів із банківської карти - відмовлено (а. с. 44).
		30.03.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Зокрема у відзиві зазначено, що позов подано неналежною особою, посилаючись на ненадання адвокатом позивача копії договору про надання правничої допомоги, який би підтверджував ці повноваження. По суті позовних вимог, вказує, що дійсно між сторонами існують договірні відносини, які регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Так, позивач є клієнтом банку, зареєстрована в ПК «Приват 24» з логіном НОМЕР_3 , цей номер телефону не змінювався позивачем, або третіми особами у зв`язку з чим, на нього в разі проведення транзакцій та інших операцій приходять повідомлення. Так смс-повідомлення використовуються банками у процесі двофакторної автентифікації клієнтів, що передбачає використання додаткової інформації, яка надходить у вигляді смс-повідомлення на телефон клієнта. При кожній спробі надходить нове смс-повідолення з іншою інформацією. Двофакторна автентифікація вважається більш захищеною порівняно з однофакторною. З чого можна зробити висновок, що спірні перекази по картці позивача були здійснено самим позивачем. Зауважує, що нормами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що для відновлення банком залишку коштів на картковому рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції, необхідно встановити здійснення помилкового або неналежного переказу. Оскільки дій чи бездіяльності банку на час проведення спірних платежів не встановлено, вважає, що здійснене банком списання грошових коштів з рахунку позивача не може вважатись безпідставним. Позивачем не доведено помилковості або неналежності спірних переказів, отже вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що платежі були проведені правильно, у відповідності до вимог Інструкції НБУ №22 від 21.04.2004 року і не проводити ці платежі банк не мав права, оскільки у відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язаний виконати умови договору з клієнтом банку. Вказує також, що позивачем не надано розрахунок, не зазначено, які саме операції на яку суму здійснені з її картки № НОМЕР_4 є несанкціонованими. Крім того, з її картки НОМЕР_5 на суму 5 301, 59 доларів США було здійснено на її особисту картку НОМЕР_6 - 09.12.2022 року о 09:38 год. Заперечує відповідач також проти задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, вказує, шо нею не надано жодного розрахунку і необґрунтовано вимоги, в чому полягає така шкода, не доведено факту її нанесення тощо. Також просить поновити строк на подання відзиву на позов (а. с. 48-93).
		Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		За приписами ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
		Як вбачається з поданого до суду представником відповідача відзиву на позов, останній подано після закінчення встановленого строку на його подання з одночасним зверненням із заявою про продовження строку для подання відзиву на позов.
		З метою забезпечення конституційного права особи на доступ до суду, суд вважає за необхідне поновити відповідачу строк для подання відзиву на позов та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву, поданий 30.03.2023 року представником відповідача.
		12.06.2023 року від відповідача надійшли пояснення на позов, з яких видно, що працівниками служби безпеки банку за фактом можливого шахрайства відносно позивача здійснено перевірку щодо здійснених переказів на картку іншого банку, в результаті чого з картки клієнта № НОМЕР_7 в ніч на 09.12.2022 несанкціановано списано грошові кошти в сумі 363 000 грн. Перевіркою встановлено, що фінансовий номер клієнта НОМЕР_3 на момент шахрайства не змінювався. Згідно даних з комплексу Оперетта: (дослівно, мовою оригіналу) «По карте клиента операции совершало третье лицо». Наведено дані про мобільні пристрої та географічні координати їх роботи. Аналізом виписки по картці клієнта встановлено, що кошти були переказані через «Приват24» на карту Монобанку, яку саме невідомо. Результатом перевірки встановлено, що в результаті шахрайських дій по відношенню до клієнта банку ОСОБА_1 , в результаті яких 09.12.2022 року з її карток несанкціановано списано грошові кошти в сумі 363 000, 00 грн, сталися як наслідок в результаті можливих дій клієнта під впливом шахраїв, вина банку відсутня. Клієнту рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Факт шахрайства по відношенню до клієнта став можливим через порушення останнім Умов і Правил надання банківських послуг: п.п.2.1.4.48.1. До пояснень відповідач додав компакт-диск з записом розмов ОСОБА_1 з операторами «гарячої лінії» АТ «КБ «ПриватБанк» (а. с. 99-109).
		05.07.2023 року від представника позивача - адвоката Попеля Д. В. надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує позицію відповідача з приводу неналежності повноважень представника позивача - адвоката Ковбасюка В.А. на подання позову. По суті заперечень на відзив зауважив, що позивач користується мобільним телефоном марки iPhone 12 mini, що зафіксовано в додатку «Приват24». Фінансовий телефон позивача - НОМЕР_3 , і в момент спірних операцій, не змінювався. Як видно із пояснень з додатками до них, в період 08.12.2022-09.12.2022 р.р. під час незаконних списань грошових коштів з картки позивача, вхід до мобільного додатку «Приват24» здійснювався з телефону марки «Samsung SM-G9880» та сторонньої IP-адреси. Логі виявили нетипові входи в «Приват24», однак не зважаючи на це, банк не вчинив жодних дій, направлених на убезпечення коштів клієнта. Банком не вчинено превентивних заходів щодо блокування або зупинення підозрілих операцій по картці позивача. Зауважує також, що транзакція по переказу коштів з рахунку позивача № НОМЕР_5 на суму 5 301, 59 доларів США на її ж іншу картку не має жодного відношення до спірних переказів і використовується відповідачем для відвертання уваги (а. с. 110-137).
		02.10.2023 року від представника позивача надійшли пояснення, у яких фактично дублюються позовні вимоги (а. с. 139-144).
		23.04.2024 року від представника позивача надійшли пояснення, у яких наводиться судова практика у подібних правовідносинах (а. с. 145-161).
		Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
		За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
		За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов`язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.10.2008 року є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», в подальшому на підставі трьох анкет-заяв від 01.09.2021 року, заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 01.09.2021 року та заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання послуги «Інтернет-картка» від 03.03.2022 року, їй було відкрито картковий рахунок НОМЕР_8 за договором SAMDNWFC00074820927 (валюта USD) від 03.03.2022 року та було видано банківську картку № НОМЕР_7 .
		В ніч на 09.12.2022 року, починаючи з 00:24:29 по 00:46:48 год. відбулись 13 транзакцій по списанню грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_9 на загальну суму 10 000, 00 доларів США, рівними частинами по 810,73 доларів США, та останнього платежу на суму 247,34 долари США (а. с. 64).
		Звертаючись з вказаним позовом, позивач зазначала, що вказані платіжні операції були проведені без її згоди та відома, про які вона дізналась вранці 09.12.2022 року, після входу в застосунок «Приват24». При цьому жодних повідомлень від банку ні про підтвердження операцій, ні про проведення/списання коштів вона не отримувала.
		З матеріалів справи слідує, що позивач одразу після виявлення факту списання коштів, вранці 09.12.2022 року повідомила банк, зателефонувавши на «гарячу лінію» за номером 3700, не зі свого фінансового номера НОМЕР_3 , а з польського номера, пояснивши це тим, що наразі вона перебуває в Республіці Польща, і не може з українського номера додзвонитись за номером 3700. Згідно аудіозаписів, доданих відповідачем до пояснень від 12.06.2023 року, які прослухані судом, вказаний польський номер згодом вказано в банку як другий фінансовий. Операторами АТ КБ «ПриватБанк» особу позивача було ідентифіковано за особистими даними в телефонному режимі, за стандартною схемою перевірки. Одночасно позивачем подано заявки про вчинення відносно неї шахрайських дій, які прийняті оператором відповідача та присвоєно відповідні номери. Згодом, як видно із пояснень відповідача (а. с. 99-107), було проведено перевірку фактів можливого шахрайства відносно позивача та не встановлено вину банку, а позивачу рекомендовано звернитись до правоохоронних органів. При цьому банк встановив, що шахрайські дії третіх осіб по відношенню до позивача, в результаті чого 09.12.2022 року з її картки несанкціоновано списано грошові кошти в сумі 363 000 грн, стались як внаслідок в результаті можливих дій клієнта, під впливом шахраїв. Дана обставина не доведена в ході розгляду справи належними доказами, в т.ч. доказами про надсилання смс-/push-повідомлень. 
		Не доведено відповідачем також факт, що всі операції через застосунок «Приват24» мали місце за допомогою дистанційних розпоряджень клієнта, оформлених клієнтом з його фінансового номер, з його апарату, з його IP-адреси.
		АТ КБ «ПриватБанк» національний банк України. Згідно даних з його офіційного сайту, він обслуговує близько 19 мільйонів клієнтів, фізичних і юридичних осіб, що становить майже половину населення країни.
		Загальновідомим є факт, який в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребує доказуванню, як працюють безпекові заходи при операціях з переказом коштів у АТ КБ «ПриватБанк», в т.ч. у разі виявлення підозрілих операцій: блокування транзакції до з`ясування обставин, або запит на підтвердження переказу.
		Малоймовірно, що при переказі 12 однакових платежів, служба безпеки відповідача не відреагувала належним чином, маючи значний досвід роботи з великою кількістю клієнтів протягом 30 років.
		Відповідачем не було проведено службову перевірку по факту спірних переказів. Представником відповідача подано лише пояснення від 12.06.2023 року, в яких вказано про нібито проведені заходи, доказів на підтвердження цього суду не надано.
		За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).
		Згідно із ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		Слід відзначити, що сторони в ході розгляду справи посилаються на норми Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», який втратив чинність 01.08.2022 року.
		Суд керується нормами спеціального закону, який регулює спірні правовідносини - Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 року № 1591-IX.
		Згідно термінології, викладеної у ст. 1 вказаного закону: 
		1) автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг; 
		3) безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;
		4) вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії;
		7) держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту;
		8) дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації;
		13) електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом;
		18) засіб дистанційної комунікації - засіб комунікації, що використовується у процесі укладання правочинів щодо надання платіжних послуг (у тому числі для надсилання та отримання всіх необхідних для цього документів та відомостей) та/або ініціювання платіжних операцій без фізичної присутності надавача платіжних послуг та користувача;
		21) ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;
		28) користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку;
		35) момент безвідкличності - визначений момент часу, після настання якого ініціатор не може відкликати платіжну інструкцію та свою згоду на виконання платіжної операції;
		36) надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій;
		39) неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди;
		42) неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;
		44) неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно);
		45) неналежний стягувач - особа, яка не має визначених законом підстав на ініціювання платіжної операції з рахунку платника;
		56) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки;
		57) платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;
		62) платіжний застосунок - програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію з рахунку платника (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг;
		63) платіжний інструмент - персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції;
		64) платіжний моніторинг - обов`язкова діяльність надавачів фінансових платіжних послуг з контролю платіжних операцій з метою виявлення та запобігання неналежним платіжним операціям;
		68) платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів;
		69) помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;
		70) посилена автентифікація - процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій:
		а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу);
		б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач);
		в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів).
		Згідно з п. 146 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ №164 від 29.07.2022 року, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Так, тягар доказування дії чи бездіяльність користувача, які призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, несе ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Зазначене узгоджується також із правовим висновком Верховного Суду від 08.02.2018 року (справа № 552/2819/16-ц, провадження № 61-1396св18), за якою суд дійшов висновку, що враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, слід виходити з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Відповідно до розділу 1.1.2. Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку, яким визначені права та обов`язки клієнта - клієнт зобов`язаний негайно інформувати банк, а також правоохоронні органи про факти втрати картки, стікера РауРаss, ПІН-кода, SІМ-картки мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищезазначених випадків необхідно звернутися до відділення банку або за телефонами 3700 (безкоштовно) по Україні, негайно повідомляти банк шляхом дзвінка до Колл-центру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома Клієнту про втрату/викрадення карти, стікера РауРаss, SІМ-картки мобільного телефону, несанкціоновані транзакції за його рахунками (а також за рахунками 3-х осіб).
		Відповідно до п. 1.1.5.29 Умов і правил держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Згідно ч. ч. 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Посилання банку на порушення позивачем Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, сприяння позивача незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій не доведені банком шляхом надання відповідних доказів.
		Окрім того, відповідачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивача та їх поновлення, зокрема, щодо використання у коректного введення ПІН-коду, здійснення СМС-інформування позивача про всі операції, сповіщення позивача в додатку «Приват24».
		Суд звертає увагу на нічний час здійснення спірних операцій - з 00:24 год по 00:42 год 09.12.2022 року, розрахований на відсутність можливості клієнта миттєво відреагувати на підозрілі дії з банківським продуктом. Цей час, згідно Умов та Правил надання банківських послуг обмежуються 15 хвилинами, для негайного інформування банку шляхом дзвінка на «гарячу лінію» з моменту виявлення факту, що став відомий клієнту про втрату/викрадення карти, стікера РауРаss, SІМ-картки мобільного телефону, несанкціоновані транзакції за його рахунками (а також за рахунками 3-х осіб), до того ж на території України. В той час, як позивач стверджує про своє фізичне перебування поза межами України.
		І хоча позивач стверджує, що в цей час працювала, вона не зобов`язана була відслідковувати підозрілі дії щодо її рахунків вночі, до того ж за відсутності будь-якого інформування про транзакції.
		Також суд надає належну оцінку твердженням позивача, що картка, з якої було здійснено спірні платежі, є віртуальною (Digital картка). Відповідач цього твердження не спростував.
		Згідно інформації з офіційного сайту Приватбанку (дослівно): «Digital картка - це та ж сама «Універсальна» чи Картка для виплат з усіма їх можливостями, але без пластику та відділень». «Як самостійно оформити картку в Приват24: Авторизуйтесь у Приват24; У меню «Гаманець» натисніть «Додати» та виберіть «Digital картку»; Виберіть тип картки, який плануєте оформити («Кредитну» чи « Дебетову »), платіжну систему та валюту; Нову картку ви побачите в гаманці протягом 10 хв. і відразу зможете додати до Apple Pay чи Google Pay» (посилання на оф.сайт: https://privatbank.ua/digital-card).
		З чого слідує, що картка позивача не використовувалась фізично, оскільки є віртуальною: її не можливо загубити або викрасти. Остання використовувалась позивачем для отримання заробітної плати за кордоном, позаяк була валютною. Вказане також не спростовано відповідачем. Отже про існування даної картки були обізнані позивач та відповідач. Про наявність та суми коштів на ній, також знали лише сторони у даній справі.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) зазначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Банком не надані докази, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду, його розголошенню або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, оскільки як вказано вище, картка віртуальна.
		Крім того, матеріалами справи встановлено факт звернення позивача до банку щодо спірних транзакцій, повідомлення про шахрайські дії відносно неї, подання відповідної заяви на відшкодування (аудіозаписи розмов позивача з операторами «гарячої лінії» банку, записані на компакт-диску (а. с. 109). Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача дійсно відсутня воля на вчинення таких перерахувань. 
		Суд надав належну оцінку вищезазначеним аудіозаписам, з яких в т.ч. можна зробити висновок, в якому психологічному стресі перебувала позивач в момент дзвінка, де вона повідомляла оператора про шахрайство відносно неї, про відсутність засобів до існування в зв`язку з цим, перебуваючи з дитиною в чужій країні (згодом на її прохання було заблоковано всі картки та сам додаток «Приват24» з метою зупинення можливих шахрайських дій в подальшому).
		Так, п. п. 2.3.1.1.2, 2.3.1.1.3 Умов та Правил встановлено, що клієнт, виходячи з можливостей своїх та банку, подає до банку розрахункові документи у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Сторони узгодили можливість використання клієнтом наступних систем дистанційного обслуговування; система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, системи «Lig Pay», «Sendmoney», АТМ, ТСО, SMS, та будь-які інші системи «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата», якщо банком надається така технічна можливість.
		Загальновідомим фактом є те, що будь-яка банківська установа вживає заходи безпеки при використанні банківських продуктів дистанційно, в т.ч. при переказі грошових коштів на банківські рахунки свого або іншого банку.
		Листом Національного банку України від 24.12.2013 року №25-111/29563 «Про посилення захисту інформації при здійсненні переказу коштів» банкам рекомендовано з метою недопущення випадків несанкціонованого доступу до рахунків клієнтів, переглянути укладені з клієнтами договори банківського рахунку з надання послуг з переказу коштів за допомогою систем дистанційного обслуговування (СДО) та доповнити їх умовами, зокрема, щодо здійснення обов`язкової автентифікації клієнта під час надання доступу до СДО, у тому числі пропонується визначити випадки, коли обов`язковим є застосування автентифікації, відмінної від простої автентифікації за паролем.
		За таких обставин, банк не мав права приймати до виконання будь-які дистанційні розпорядження про перерахування коштів без ідентифікації клієнта згідно Умов та Правил (через фінансовий номер телефону клієнта, одноразові динамічні паролі, QR-код, тощо).
		Доводи представника відповідача про те, що оскільки позивач повідомила банк про списання спірних транзакцій вже після їх проведення, тому саме вона має нести цивільно-правову відповідальність судом відхиляються, оскільки про спірні платіжні операції позивач дізналась вранці 09.12.2022 року, зайшовши до додатку, до того часу жодних повідомлень від банку їй не надходило. Зворотнє відповідачем не доведено.
		П.2.3.1.2.11 Умов та Правил визначено, що банк зобов`язаний прийняти до виконання дистанційні розпорядження, оформлені та підтверджені належним чином.
		Належних та допустимих доказів виконання банком вказаного вище пункту Умов та Правил матеріали справи не містять.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		За таких обставин не заслуговують на увагу й посилання сторони відповідача про те, що спірні операції відбулись з вини позивачки, оскільки не підтверджені належними та достовірними доказами.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову щодо зобов`язання відповідача компенсувати позивачу незаконно списані кошти в сумі 10 000, 00 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 09.12.2022 рік складає 365 684 грн.
		Підлягає задоволенню також вимога позивача про стягнення з банку пені у розмірі 0,1 % від суми неналежного переказу за 39 днів прострочення, від дня неналежного переказу до дня подання позову до суду. 
		Згідно ч. 9 ст. 86 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» у разі виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції отримувачу, а також сплатити йому пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення від дня завершення помилкової платіжної операції до дня переказу коштів на рахунок отримувача, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.
		Строк прострочення неналежного переказу від дня його вчинення до дня ухвалення рішення, 09.10.2024 року, становить 671 день. В той же час, суд в силу ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, а тому задовольняє вимоги в цій частині позову в заявлених межах, за 39 днів прострочення неналежного переказу, в сумі 15 678 грн (еквівалент 390 доларів США).
		Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновків про їх обґрунтованість, в той же час не в заявленому розмірі. 
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
		Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Як видно з матеріалів справи, в результаті шахрайських дій невстановлених осіб дотичних до роботи банківської системи АТ КБ «Приватбанк», бездіяльності банку, позивач зазнала душевних страждань в зв`язку з втратою значної суми коштів, неможливістю їх використання в іншій країни, фактичного залишення без засобів до існування з дитиною в чужій країні. Суд вважає доведеними обставини, викладені у позові, а докази надані в процесі розгляду справи обґрунтованими. В даному випадку існує, як сам факт спричинення шкоди, так і протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками для позивача.
		За таких обставин, позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню, в розмірі 50 000, 00 грн.
		В той же час, вимога позивача про визнання бездіяльності АТ КБ «ПриватБанк» протиправною та зобов`язання провести перевірку необхідних даних та інформації відносно незаконного списання коштів з її рахунку та проведення  внутрішньої перевірки, зокрема працівників банку не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку це буде втручанням у внутрішні процеси банківської системи (роботи) відповідача.
		З приводу неналежності повноважень представника позивача - адвоката Ковбасюка В.А. на подання позовної заяви від імені ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
		Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Положеннями ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		До договору про надання правової (правничої) допомоги застосовуються загальні вимоги цивільного законодавства про договір, вимоги профільного закону та Правила адвокатської етики.
		Завданням кожного адвоката є надання кваліфікованої юридичної допомоги особам, які за нею звернулися, захист їхніх прав та інтересів. В свою чергу, дотримання принципу конфіденційності та збереження адвокатської таємниці є найважливішими передумовами довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких неможливо належне надання правничої допомоги.
		Поняття адвокатської таємниці закріплено в ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою передбачено, що адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
		Крім законодавчо визначеного поняття зміст адвокатської таємниці визначають Правила адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, зокрема відповідно до ст. 10 вказаних правил, адвокатською таємницею є:
		- факт звернення особи за правовою допомогою;
		- будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням), у зв`язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою;
		- зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (в тому числі з використанням засобів зв`язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги;
		- зміст порад, консультацій, роз`яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської діяльності.
		З наведеного вбачається, що будь-який договір про надання правничої допомоги містить адвокатську таємницю, розголошення якої тягне за собою передбачені законом наслідки.
		В той же час, підтвердженням повноважень адвоката, крім договору є ордер, доручення, тощо. 
		В даному випадку представником позивача - адвокатом Ковбасюком В.А. свої повноваження підтверджено ордером на надання правничої допомоги.
		Ордер на надання правничої допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Ордер видається адвокатом, який здійснює індивідуальну діяльність; адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.
		Суд не має підстав піддавати сумніву належність таких повноважень.
		Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.
		У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме ст. 2 ЦПК України, згідно з якою завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою вказаної статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.
		Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У зв`язку із частковим задоволення позову судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5 230, 45 грн (3 656, 85 грн + 1 073, 60 грн + 500, 00 грн).
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 526, 614, 1054, 1066, 1068, 1071, 1073, 1166, 1167ЦК України, Законом України «Про платіжні послуги», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання бездіяльності протиправною, повернення незаконно списаних коштів з відсотками, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 10 000 доларів США неналежного переказу, що у гривневому еквіваленті, станом на 09.12.2022 року ставить 365 684, 00 грн.
		Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню за 39 днів прострочення банком виплати неналежного переказу у розмірі 15 678, 00 грн.
		Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.
		Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 230, 45 грн.
		В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .
		Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Михайла Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
		 
		Повний текст рішення складено 17.10.2024 року.
		 
		Суддя Г.О.Матійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...