Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/26319/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2024. Зареєстровано: 19.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2024.
Дата набрання законної сили: 17.10.2024
Номер судового провадження: К/990/10490/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №420/26319/23
		адміністративне провадження № К/990/10490/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Білак М.В., 
		суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1  
		на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року (головуючий суддя - Самойлюк Г.П.)
		та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (головуючий суддя - Коваль М.П., судді: Турецька І.О., Скрипченко В.О.)
		у справі № 420/26319/23
		за позовом ОСОБА_1 
		до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України 
		про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії 
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
		- зобов`язати 25 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у серпні 2023 року був звільнений з військової служби з підстави, яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), проте таку виплату проведено не було.     У відповідь на звернення з заявою про виплату допомоги отримав відмову, обґрунтовану відсутністю такого права.
		3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, позов задоволено. 
		Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		Зобов`язано 25 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.  
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		6.  ОСОБА_1 з 07 лютого 2011 року по 04 серпня 2023 року проходив військову службу у Збройних Силах України.
		7. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від  04 серпня 2023 року №354-ос позивача, інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення управління службою відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас Збройних Сил України.
		8. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від  05 серпня 2023 року №357-ос позивача, який звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.
		9. Відповідно до наказу № 357-ос вислуга років позивача становить: календарна військова - 12 років 05 місяців 28 днів; пільгова військова - 05 років 11 місяців 23 дні; всього військова - 18 років 05 місяців 21 день.
		10. При звільненні ОСОБА_1 не виплачувалась одноразова грошова допомога.
		11. У серпні 2023 року позивач звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України, в якій просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, на що листом №11/Т-267-291 від 11 вересня 2023 року отримав повідомлення про відсутність правових підстав для виплати такої допомоги.
		12. Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		13. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII. Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача. 
		14. Оскільки відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 календарних років вислуги військової служби, то суд дійшов висновку про наявність у відповідача станом на час звільнення позивача обов`язку щодо виплати спірної одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
		15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
		16. Також суд зазначив, що оскільки позивача звільнено з військової служби у серпні 2023 року, то застосуванню підлягає частина друга статті 15 Закону №2011-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим посилання відповідача на неможливість застосування до позивача цієї норми у зв`язку з воєнним станом є помилковим.  
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		17. Відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що оскаржувані рішення не відповідають висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суд увід 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23. У цій постанові Суд зробив висновок про те, що абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII не міг застосовуватися під час дії воєнного стану.
		18. У зазначеній постанові вказано, що звільнення з військової служби з підстав, передбачених у підпункті «в» пункту 3 частини другої, у підпункті «ґ» пункту 1 частини п`ятої, у підпункті «ґ» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону №2011-XII, не пов`язується з особливим періодом та/або воєнним станом, (що має пояснення, коли зіставити ці підстави з датою ухвалення постанови Кабінету Міністрів України № 413, а також редакцією абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII, яка діяла на дату звільнення військовослужбовця). 
		19. Висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		20. Також відповідач вказував на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців з військової служби за сімейними обставинами або інших поважних причин під час воєнного стану до 05 жовтня 2023 року - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 06 вересня 2023 року № 3379-ІХ.
		21. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просив залишити її без задоволення. 
		22. Вказував на те, що правовідносини у справі № 140/1143/23 та № 420/26319/23 не є аналогічними за фактичними обставинами, позовними вимогами та предметом з огляду на різні дати звільнення позивачів, відповідно і різне правове регулювання, у зв`язку з чим посилання касатора вважає необґрунтованими.
		23. Обов`язковими умовами для набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом 2 пункту другого статті 15 Закону №2011-XII, є дві обставини: звільнення з військової служби за власним бажанням, через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; - наявність вислуги 10 років і більше. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 затверджено такий перелік сімейних обставин та інших поважних причин.
		24. Прямої законодавчої заборони для виплати одноразової грошової допомоги звільненим через сімейні обставини під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану військовослужбовцям абзац 2 статті 15 Закону №2011-XII не містить.
		25. Певні неузгодженості у нормах Закону № 2232-ХІІ та Закону № 2011-ХІІ не можуть бути підставою для відмови позивачу у виплаті належної йому одноразової грошової допомоги.
		26. Підстава його звільнення в буквальному трактуванні співпадає з підставами, зазначеними і в пункті 2 статті 15 Закону №2011-XII, частині п`ятій статті 26 Закону №2232-XII, Переліку сімейних обставин, як підстави, при яких одноразова грошова допомога виплачується.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке. 
		28. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статі 328 КАС України. 
		29. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
		30. На час відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23 сформував правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ, підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ та Постанови № 413, які просив врахувати відповідач у своїй касаційній скарзі.
		31. У подальшому такі висновки були підтримані та застосовані Верховним Судом у постановах від 02 травня 2024 року у справі № 280/7090/22, від 30 травня 2024 року у справі №520/3474/23, від 13 червня 2024 року у справі № 380/14051/23.   
		32. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
		33. Частиною першою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
		а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;
		б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.
		34. Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону               №2232-XII.
		35. Пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає підстави звільнення під час воєнного стану з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		36. Зконом України від 01 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», який набрав чинності з 13 квітня 2022 року, підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ викладено в такій редакції:
		"г) ерез такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
		зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		37. ідповідно до абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		38. Кабінет Міністрів України постановою від 12 червня 2013 року № 413 затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
		39. Відповідно до Постанови № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
		виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
		утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
		укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
		хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
		необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
		наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
		неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
		довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
		40. У справі № 140/1143/23 Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв`язку із підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ зауважив на тому, що стаття 26 Закону № 2232-ХІІ пов`язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону №2232-ХІІ) та умовами (періодами) її проходження.
		41. Позаяк для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону №2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв`язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.
		42. Так, Верховний Суд у справі № 140/1143/23 дійшов висновку, що звільнення позивачки через «сімейні обставини» (тобто коли «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років»; абзац десятий підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) не підпадає під дію абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ.
		43. У цьому аспекті суд касаційної інстанції зауважив, що текстуальний виклад тих норм статті 26 Закону № 2232-ХІІ, які передбачають можливість звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, є бланкетним, адже в них подається посилання на підзаконний нормативний акт Кабінету Міністрів України (Постанову № 413), в якому мають бути визначені ті умови (причини, обставини), за яких військовослужбовець може реалізувати своє право на звільнення зі служби.
		44. Зокрема, підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена: у підпункті «в» пункту 3 частини другої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Прикметно те, що звільнення з цих підстав з військової служби не пов`язується з особливим періодом та/або воєнним станом (що має пояснення, коли зіставити ці підстави з датою ухвалення Постанови № 413, а також редакцією абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII, яка діяла на дату звільнення позивачки у справі № 140/1143/23 - 26 серпня 2022 року).
		45. Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені, зокрема, у підпункті «г» пункту 1, підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 2, підпункті «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану. Як можна побачити, текстуальний виклад цих нормативних підстав в названій статті Закону не має посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би «частину» норми, якої бракує [в законі]; натомість «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені (в цій частині) безпосередньо у тексті Закону. 
		46. З уваги на такий спосіб викладу юридичної норми у перелічених [у цьому абзаці постанови] структурних частинах статті 26 Закону № 2232-ХІІ колегія суддів виснувала, що не було приводу в цій частині для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які затверджені Постановою № 413, як, власне, («бланкетної») умови для звільнення зі служби (зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ), а звідси - для застосування частини другої пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, яка діла на дату звільнення з військової служби) в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка якраз пов`язувалася з підставами, визначеними у згаданій Постанові №413).
		47. Повертаючись до обставин цієї справи зазначимо, що позивач звільнений з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ через такі сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		48. Тож правове регулювання спірних правовідносин у цій справі відповідає правовому регулюванню правовідносин у справі № 140/1143/23, висновки у якій підлягають врахуванню до обставин цієї справи.
		49. За позицією Верховного Суду у справі № 140/1143/23 норми Закону № 2232-ХІІ  (стаття 26) визначають можливість звільнення військовослужбовців з військової служби як через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, так і через сімейні або інші поважні причини, перелік яких визначено самим Законом № 2232-ХІІ.
		50. При цьому, положення абзацу 2 частини другої статті 15 Закону № 2011-XII передбачають нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, якщо звільнення відбулось через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
		51. Отже, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби з підстави, яка передбачена Законом № 2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Постановою № 413, то на нього не розповсюджуються положення пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги.
		52. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, як військовослужбовець, який фактично звільнений з військової служби «через сімейні обставини» (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) на наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII.
		53. Проте Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не проаналізували положення пункту другого статті 15 Закону № 2011-XII, частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, приписів Переліку № 413 та дійшли помилкового висновку по суті вирішення справи, оскільки не врахували, що позивач звільнений з військової служби з підстав, які передбачені Законом №2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Переліком № 413, а тому на нього не розповсюджуються положення частини другої статті 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги.
		54. Таким чином, протилежний висновок судів попередніх інстанцій у цій справі не відповідає вказаним висновкам Верховного Суду та спростовується викладеними нормами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
		55. Доводи касаційної скарги відповідача, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень. 
		56. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. 
		57. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		58. Таким чином, підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та  апеляційної інстанцій у повному обсязі встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, приписів Постанови № 413, що призвело до ухвалення незаконних рішень. 
		59. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №420/26319/23 - скасувати. 
		Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		В.Е. Мацедонська
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...