Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/17820/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2024. Зареєстровано: 19.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/522/3324/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024160000000350

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа №522/17820/24
		Провадження №1-кп/522/3324/24
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 жовтня 2024 року                            м. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді                  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання      ОСОБА_2 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Одесі угоду про визнання винуватості, що надійшла разом із обвинувальним актом у кримінальному провадженні №22024160000000350 від 13.08.2024 року відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь Республіки Молдови, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		ВСТАНОВИВ:
		24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21.12.1965 № 2131, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету від 24.10.1970 № 2625, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 16.12.1970 №2734, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14.12.1974 № 3314, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 01.08.1975, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі  Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація (далі рф.).
		В розумінні положень ст. 2 Женевських конвенцій від 12.08.1949, ратифікованих Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між державами рф та Україною із 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		24.02.2022 року о 05:00 год., за наказом президента російської федерації збройні сили російської федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
		Крім цього, з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні, спонукання місцевого населення до співпраці з окупаційними військами, представники рф здійснюють розповсюдження через мережу інтернет, з використанням інтернет-ресурсів, соціальних мереж, телеграм-каналів, засобів ЗМІ, тощо, неправдиві та фейкові відомості та розповсюджують пропаганду, спрямовану на виправдовування, визнання правомірною розв`язаної РФ агресивної війни проти України, приховування вчинених військовими РФ злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також на глорифікацію осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України.
		Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено військовий стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
		З 24.02.2022 після початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України у громадянина України ОСОБА_3 , який був невдоволеним чинною державною владою в Україні, сповідував антиукраїнську ідеологію, неприйняття державності України, був прихильником приєднання території України до російської федерації або створення на її території проросійських псевдодержавних утворень, схвалював збройну агресію російської федерації проти України, визнавав її правомірною і підшукував способи будь-яким шляхом сприяти їй, виник злочинний умисел, спрямований на виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році та формування у оточуючих його осіб, співрозмовників, хибного уявлення щодо законності дій російської федерації проти України в цілому. 
		Для реалізації вищевказаного злочинного умислу, ОСОБА_3 , 19.12.2023, у період часу з 14 год. 51 хв. по 15 год. 25 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , під час зустрічі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у присутності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучі обізнаним щодо розпочатого 24.02.2022 відкритого воєнного нападу російської федерації на Україну, усвідомлюючи злочинність своїх дій, бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді формування хибного уявлення у своїх співрозмовників про законність злочинних дій держави агресора російської федерації проти України, на підтримку російської федерації, розраховуючи що його висловлювання такого змісту будуть сприйняті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , провів діалог щодо обговорення політичної ситуації в Україні, зокрема ведення бойових дій, тощо. Під час цього діалогу, на питання ОСОБА_7 «Тут сидишь и думаешь правильно ли что эти русские напали или не правильно?» ОСОБА_3 відповів «Правильно». Потому что если бы русские не напали б, мы бы под Америкой были бы. 8 марта американцы должны были зайти в Украину. Намного сложнее выбить отсюда», «Потому что Ющенко и Зеленский продали всю землю туда…», «Потому что Америке нужна земля, Израилю нужна Одесская земля». Також, на питання ОСОБА_7 «А русские тут порядок наведут? Или они вот просто отобьют, развернуться и уйдут?» ОСОБА_3 відповів «Нет, наведут порядок. Тяжело будет», чим здійснив виправдування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році. 
		Продовжуючи зазначену злочинну діяльність, ОСОБА_3 , 26.12.2023, у період часу з 16 год. 18 хв. по 16 год. 48 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , під час зустрічі з ОСОБА_7 , у присутності ОСОБА_8 , зокрема обговорюючи політичну ситуацію в Україні, з метою закріплення у своїх співрозмовників хибного уявлення про законність злочинних дій держави агресора російської федерації проти України, на підтримку російської федерації, на запитання ОСОБА_7 «Но русские солдаты хоть правильно все делают?» ОСОБА_3 відповів: «Да», чим також здійснив виправдування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році. 
		 
		У зв`язку з викладеними фактичними обставинами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, за ознаками: Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників, за кваліфікуючими ознаками: виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		Відповідно до ст. 472 КПК України, між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , 04.10.2024 року укладена угода про визнання винуватості, оскільки ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаявся у скоєному, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_4 пояснили, що вони дійсно 04 жовтня 2024 року добровільно уклали угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22024160000000350 від 13.08.2024 року, згідно якої вони просять суд затвердити угоду про визнання винуватості, та призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України - у вигляді  3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю від 1 до 3 років.
		Під час складання угоди про визнання винуватості між підозрюваною та прокурором, сторони ознайомилися з положеннями ст.ст. 472, 473, 474 КПК України, які зрозумілі кожному з них.
		Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного.
		Відповідно до вимог ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим. Згідно з вимогами п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників, за кваліфікуючими ознаками: виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		Отже, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого (ч. 1 ст. 436-2 КК України) злочину.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 436-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників, за кваліфікуючими ознаками: виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		Судом було з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, передбачені п.п.1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, який буде до нього застосовано у разі затвердження угоди про визнання винуватості. Дослідивши угоду про визнання винуватості, суд переконався, що сторони добровільно уклали зазначену угоду, що укладена угода була добровільним волевиявленням обвинуваченого, та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Перевіряючи угоду на відповідність ч. 7 ст. 474 КПК України, суд вважає, що зазначена угода від 04.10.2024 року про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України та закону, умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та закону, дії обвинуваченої кваліфіковані правильно, умови угоди відповідають інтересам суспільства, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, немає підстав вважати, що угода не була добровільною, немає підстав вважати, що умови угоди неможливо виконати, є фактичні підстави для визнання винуватості.
		Таким чином, суд приходить до висновку про те, що зазначена угода про визнання винуватості повинна бути затверджена судом. Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує особу обвинуваченого, що він позитивно характеризується за місцем проживання, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, раніше не судимий, має гіпертонічну хворобу 2 ст., цукровий діабет, діабетичну мікроангіопатію, холецистолітаз, вертебробазилярну недостатність головного мозку, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом встановлено щире каяття.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.
		Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який характеризується позитивно, приймаючи до уваги те, що є обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання відповідно до угоди за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 436-2 КК України - у вигляді  3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
		Суд вважає, що вказане вище покарання буде достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів ОСОБА_3 .
		Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Витрати на залучення експертів становлять 5679,60 грн., за проведення лінгвістичної експертизи (1.4 «Семантико-текстуальне дослідження писемного мовлення») № 76/24 від 04.03.2024 зональним експертним сектором ІСТЕ СБУ в Управлінні СБ України в Одеській області, а тому відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на обвинуваченого.
		Запобіжний захід обраний на стадії досудового розслідування у вигляді домашнього арешту  скасувати.
		На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.07.2024 року (справа №522/7191/23, провадження №1-кс/522/3018/24), а саме арешт на майно виявлене та вилучене 28.05.2024, в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні № 22023160000000109 від 17.03.2023, за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: - смартфон «iPhone 13 Pro Max» з сім-картою НОМЕР_1 IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ; - смартфон «Redmi 9F» з сім-картою НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ; - смартфон «Lenovo K53a48» IMEI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 ; - смартфон «Nokia 308» IMEI1: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 з сім-картою «life» № НОМЕР_11 ; - системний блок чорного кольору з червоними лініями, так як у подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба.
		Керуючись ст.ст. 174, 182, 314-316, 370, 374-375, 394, 395, 474, 475, 532 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Затвердити угоду, укладену 04 жовтня 2024 року, про визнання винуватості між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, яке зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22024160000000350 від 13.08.2024 року.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.
		У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме строк випробування, рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 18 жовтня 2024 року.
		Запобіжний захід обраний на стадії досудового розслідування у вигляді домашнього арешту  скасувати.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави Україна судові витрати по кримінальному провадженню  залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз, суму у розмірі 5679,60 гривень (п`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень шістдесят копійок).
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.07.2024 року (справа №522/7191/23, провадження №1-кс/522/3018/24), а саме на: 
		- смартфон «iPhone 13 Pro Max» з сім-картою НОМЕР_1 IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ;
		- смартфон «Redmi 9F» з сім-картою НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ;
		- смартфон «Lenovo K53a48» IMEI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 ;
		- смартфон «Nokia 308» IMEI1: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 з сім-картою «life» № НОМЕР_11 ;
		- системний блок чорного кольору з червоними лініями, та повернути зазначені речі власнику.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскарженим обвинуваченим, його захисником виключно з підстав призначення судом покарання суворішого ніж узгодженого сторонами покарання, ухвалення вироку без їх згоди на покарання, невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення наслідків угоди, а прокурором виключно з підстав призначення покарання менш сурового, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні у якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
		Судом роз`яснено обвинуваченому наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України. Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 діб з дня проголошення вироку суду, а також у касаційному порядку, що визначено у п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України.
		 
		Суддя Приморського районного суду 
		м. Одеси                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...