Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/366/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2024. Зареєстровано: 19.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2024.
Дата набрання законної сили: 08.11.2024
Номер судового провадження: 6/913/366/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5,  м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                                   РІШЕННЯ
		                                          
		                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		                    
		18 жовтня 2024 року                          м.Харків                                Справа № 913/366/24
		                                                                                            Провадження №6/913/366/24
		 
		Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарума Україна», вул.Бориспільська, буд.9, корп.8, офіс 314, м.Київ, 02099
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галан-Текстиль», просп.Гвардійський, буд.30/1, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93411 
		про стягнення 101 715 грн 75 коп.
		 
		С У Т Ь    С П О Р У:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарума Україна» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Галан-Текстиль» про стягнення попередньої оплати у сумі 98632 грн 80 коп., сплаченої за договором №31/01/24 від 31.01.2024, а також нарахованої пені на підставі п.4.2 договору за допущене прострочення поставки товару у сумі 3 082 грн 95 коп. за період 23.06.2024 по 05.08.2024.
		Позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору поставки №31/01/24 від 31.01.2024 він сплатив в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 98 632 грн 80 коп. згідно платіжної інструкції №2828 від 03.02.2024, що складає 70% вартості товару, який мав поставити відповідач.
		Відповідач у визначений специфікацією строк - протягом 14 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати (п.6 додатку №1 до договору) не здійснив поставку на адресу позивача товару, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання. 
		Позивач звертався до відповідача з претензією (вимога кредитора) від 07.06.2024, в якій просив протягом семи календарних днів з дня отримання претензії повернути на рахунок позивача суму сплаченої попередньої оплати в розмірі 98632 грн 80 коп., однак вимоги були залишені без виконання.
		Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору за подання позову та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн.
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
		Як було з`ясовано, звертаючись із відповідним позовом до Господарського суду Луганської області у цій справі позивач вказав зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача: просп.Гвардійський, 30/1, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93411, та фактичну адресу місцезнаходження відповідача, зазначена в укладеному між сторонами договорі від 31.01.2024 №31/01/24 та на яку позивачем було направлено копію позовної заяви з додатками: просп.Героїв Дніпра, буд.30, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 38903.
		Суд враховує, що зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача, ТОВ «Галан-Текстиль», згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є адреса: просп.Гвардійський, буд.30/1, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93411.
		Однак, згідно даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 місто Сєвєродонецьк Луганської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 25.06.2022.
		За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеною на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), поштові відділення в м.Сєвєродонецьк Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до цього населеного пункту Луганської області наразі є неможливим.
		У відповідності до вимог ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
		Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
		З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Отже, з урахуванням вищезазначених вимог Закону, оскільки зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача є тимчасово окуповане місто Сєвєродонецьк і відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, судом з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та належного його повідомлення про розгляд справи відповідне оголошення про прийняття ухвали суду від 19.08.2024, якою було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та встановлено учасникам строки для подання заяв по суті, було розміщено на порталі судової влади України 21.08.2024, про що свідчить наявна у справі роздруківка.
		Також відповідне оголошення з метою належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та розгляд справи розміщувалися судом 22.08.2024 на сторінці Господарського суду Луганської області з посиланням на ухвалу суду, наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень (у розділі Інше - Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях) офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет, про що свідчить роздрукована сторінка із сайту.
		Додатково, 20.08.2024 суд повідомив відповідача шляхом передачі телефонограми директору Реві Я.В. за номером телефону НОМЕР_1 , який містяться як засіб зв`язку з відповідачем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про прийняття ухвали суду від 19.08.2024 та здійснення розгляду справи, встановлення строків сторонам для подання заяв по суті; а представник відповідача, в свою чергу, підтвердив актуальність адреси для отримання кореспонденції, яка зазначена в договорі - просп.Героїв Дніпра, буд.30, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 38903, що підтверджується наявною у справі телефонограмою від 20.08.2024. 
		Тому, з метою належного повідомлення відповідача ухвала суду про відкриття провадження від 19.08.2024 також 21.08.24 була направлена відповідачу на фактичну адресу місцезнаходження, дані про яку містяться в укладеному між сторонами договорі, та актуальність якої була підтверджена представником відповідача. Проте, поштове відправлення було повернуто 03.09.2024 до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
		Ухвала суду від 19.08.2024 також була своєчасно розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним та загальнодоступним.
		Враховуючи вищевикладене, судом вчинені всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд спору та забезпечення його процесуальних прав на подання відзиву та клопотань щодо розгляду справи. З опублікуванням розміщеного судом оголошення на порталі Судової влади в Україні відповідач вважається повідомленим про розгляд справи.
		 
		Наразі від учасників клопотань про розгляд справи в судовому засіданні до суду не надходило.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 19.08.2024 відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у строк - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.
		Однак, на час прийняття цього рішення за результатами розгляду справи від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, будь-які процесуальні клопотання також до суду не надходили.
		Судом враховується, що згідно положень ст.42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подання відзиву та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов`язком.
		Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно з приписами ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		У відповідності до положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		31.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарума Україна» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галан-Текстиль» (далі -відповідач, постачальник) було укладено договір №31/01/24 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити продукцію, а покупець  - прийняти і оплатити її вартість на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).
		Пунктом 1.2 договору встановлюється, що загальна вартість цього договору визначається згідно з узгодженими сторонами додатками (специфікаціями), які є невід`ємними частинами цього договору.
		Згідно з п.п.2.1 - 2.2 договору, термін поставки продукції вказується окремо в кожному з додатків до договору (специфікації). Доставка продукції здійснюється за рахунок покупця.
		Попередня вартість продукції і асортимент вказується в додатках до цього договору (специфікаціях), які є невід`ємними частинами цього договору. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальники згідно встановленого постачальником рахунку-фактури (п.п.3.1, 3.2 договору). 
		В пункті 3.3. договору сторони погодили порядок оплати: 70% вартості продукції сплачується покупцем на умовах попередньої оплати та 30% вартості продукції сплачується покупцем після отримання продукції.
		У відповідності до п.4.3 договору, в разі поставки продукції не в повному об`ємі, неналежної якості або продукції, що не відповідає вимогам специфікації, постачальник зобов`язується допоставити продукцію в повному обсязі або замінити її у відповідності до специфікації протягом 3 робочих днів з дати виставлення покупцем відповідної вимоги в електронному/письмовому вигляді. У випадку невиконання постачальником даного обов`язку, покупець має право повернути товар, поставлений не в повному обсязі або неналежної якості/відповідності, а постачальник зобов`язаний повернути покупцю 100% сплачених грошових коштів протягом 3 робочих днів з дати виставлення покупцем відповідної вимоги в електронному/письмовому вигляді.
		Пунктами 6.1 - 6.3 договору сторони встановили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується після виконання сторонами свої зобов`язань за цим договором. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2024, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. 
		 
		31.01.2024 сторонами також підписано додаток №1 до договору, який є специфікацією (далі - специфікація), та який згідно п.1 специфікації є невід`ємною частиною договору.
		Згідно з п.2 специфікації постачальник зобов`язується поставити покупцю визначену у ній продукцію, а саме: сумки у кількості 1140 шт., ціною за одиницю 103 грн 00 коп. без ПДВ, загальна вартість - 117      420 грн 00 коп. без ПДВ (в специфікації наведені погоджені сторонами технічні характеристики продукції - матеріал, розмір, колір, логотип, візуалізація товару).
		В п.3 специфікації сторони визначили, що загальна вартість продукції становить 140      904 грн 00 коп. з ПДВ.
		Постачальник залучає перевізника - ТМ «Нова Пошта» для доставки продукції в повному обсязі. Доставка - м.Київ, адреса доставки погоджується сторонами окремо безпосередньо перед відправкою товару (п.5 специфікації).
		В п.6 специфікації сторони визначили строк, в який здійснюється поставка, встановивши, що поставка продукції здійснюється не пізніше, ніж через 14 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, передбаченої п.3.3 договору.
		Позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №0102241 від 01.02.2024 сплатив в якості попередньої оплати відповідачу грошові кошти в сумі 98632 грн 80 коп. згідно платіжної інструкції №2828 від 03.02.2024, вказав призначення платежу: «рахунок на оплату № 0102241 від 01 лютого 2024 р. у сумі 82194,00 грн., ПДВ - 20% 16438.80 грн.», що складає 70% вартості продукції, яку мав поставити відповідач відповідно до специфікації.
		Позивач зазначає, що відповідач у визначений специфікацією строк - протягом 14 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати (п.6 специфікації) не здійснив поставку визначеної продукції на адресу позивача, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.
		07.06.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.06.2024, яка була надіслана на адресу фактичного місцезнаходження відповідача, зазначену в договорі, що підтверджується доданими копіями фіскального чеку, накладної та опису вкладення.
		В направленій відповідачу претензії позивач, посилаючись на ч.2 ст.693 ЦК України, вимагав протягом семи календарних днів з дня отримання претензії повернути на рахунок позивача суму сплаченої попередньої оплати в розмірі 98632 грн 80 коп.
		Позивач посилається на те, що вимоги претензії були залишені без виконання відповідачем (поштове відправлення повернуто 22.08.2024 позивачу із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується роздруківкою з сайту АТ «Укрпошти»).
		Зазначені обставини (не здійснення відповідачем поставки продукції у визначений строк та не повернення сплаченої попередньої оплати) стали підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.
		 
		Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
		Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченої попередньої оплати за укладеним сторонами договором, а також нарахованих штрафних санкцій за прострочення поставки продукції.
		Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, також регулюються      Цивільним кодексом України.
		Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
		За приписами ст.ст.525,  526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього      Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч.1  ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст.712 ЦК України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Статтею 655 ЦК України  встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		У відповідності до положень ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 цього Кодексу. 
		Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2  ст.693 ЦК України).
		 
		Зі змісту ч.2  ст.693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. 
		У разі настання такої умови покупець має право   діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.  Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.07.2024 у справі №910/3574/23, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від  14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 09.04.2024 у справі      № 909/335/23, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19).
		При цьому, норми ЦК України не ставлять застосування ч.2 ст.693 ЦК України      у залежність від того, чи передбачена попередня оплата саме як обов`язок покупця за договором (за умови фактичного здійснення попередньої оплати покупцем).
		 
		Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача (UA103047950000026006053714960) на виконання умов п.3.3 договору в якості попередньої оплати грошових коштів в сумі 98632 грн 80 коп. згідно платіжної інструкції №2828 від 03.02.2024, зазначено призначення платежу: «рахунок на оплату № 0102241 від 01 лютого 2024 р. у сумі 82194,00 грн., ПДВ - 20% 16438.80 грн.», що складає 70% вартості товару, який мав поставити відповідач відповідно до погодженої специфікації.
		Як зазначалося вище, в п.6 специфікації сторонами було погоджено строк, в який має здійснюватися поставка продукції  - зокрема, не пізніше, ніж через 14 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, передбаченої п.3.3 договору.
		Отже, відповідач на виконання п.6 специфікації мав поставити позивачу визначену продукцію (сумки у кількості 1140 шт.) до 19.02.2024 включно (враховуючи положення ст.253, ч.5 ст.254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
		Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору та не поставив зазначену продукцію позивачу. 
		В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язань за договором №31/01/24 від 31.01.2024, зокрема в частині здійснення продавцем своєчасної та в обумовленій кількості поставки продукції позивачу.
		У зв`язку із неналежним виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару, як вбачається, позивач на підставі ч.2 ст.693 ЦК України реалізував своє право, звернувшись до відповідача з вимогою про повернення йому сплаченої попередньої оплати в розмірі 98632 грн 80 коп. (претензія від 07.06.2024, яка була надіслана на адресу фактичного місцезнаходження відповідача, що підтверджується доданими копіями фіскального чеку, накладної та опису вкладення).
		Однак, вимоги щодо повернення попередньої плати були залишені без виконання (поштове відправлення повернуто позивачу із відміткою органу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується роздруківкою з сайту АТ «Укрпошти»).
		В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів в сумі 98632 грн 80 коп.; під час розгляду спору відповідачем доводів позовної заяви не спростовано, доказів належного виконання договору в частині поставки обумовленої продукції позивачу або здійснення повернення позивачу сплаченої попередньої плати, також суду не надано. 
		Отже, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 98632 грн 80 коп. суми попередньої оплати заявлено обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню повністю.
		 
		Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3082 грн 95 коп., суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		ГК України, також як і ЦК України передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.
		Наразі сторонами в п.4.2 договору було погоджено, що за прострочення передачі продукції, передачу меншої кількості продукції, ніж передбачено цим договором, постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент укладення договору, за кожен день прострочення.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, а також наведеного позивачем розрахунку пені, останній заявляючи вимогу про стягнення з відповідача пені обґрунтовує її саме посилаючись на вказаний п.4.2. договору.
		 
		Разом з цим, встановивши обставини справи, дослідивши зміст погодженої сторонами редакції п.4.2. договору, а також перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо відсутності обґрунтованих підстав для стягнення заявленої позивачем пені, з огляду на наступне. 
		Суд зауважує про те, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Зокрема, в ч.4 ст.231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		          В своїх постановах Верховний Суд неодноразово зауважував про те, що за змістом ст.231 ГК України розмір пені за порушення зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
		          Зазначене також відповідає правовим висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
		Дослідивши зміст погодженої сторонами редакції п.4.2. договору, яким сторони погодили договірну пеню за порушення постачальником зобов`язання, а саме за прострочення поставки продукції, суд дійшов висновку про те, що сторонами був встановлений розмір пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент укладення договору), однак не було погоджено та визначено базу для нарахування такої пені (як зауважувалося вже вище, наприклад - від вартості невиконаної частини зобов`язання або від повної вартості поставки, від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, або від певної погодженої сторонами суми, незалежно від ступеня виконання зобов`язання, тощо).
		Отже, оскільки в умовах договору (в п.4.2.) сторонами не була визначена та встановлена база для нарахування пені, тому наразі відсутні обгрунтовані підстави для застосування такої міри відповідальності як вказана договірна пеня (і зокрема, підстави для здійснення розрахунку розміру пені, використовуючи базу для нарахування - суму сплачсеної попередньої оплати, що зробив позивач у наданому розрахунку на власний розсуд), адже така база для нарахування пені в п.4.2. договору сторонами встановлена не була,  як і будь-яка інша база.
		 
		Окремо суд також зауважує про наявність й інших помилок в розрахунку пені позивача та його фактичну невідповідність обставинам справи.
		Як вже зазначалося вище, в п.4.2. договору сторонами було погоджено застосування такої штрафної санкції як пеня саме за допущене постачальником порушення - прострочення передачі продукції (тобто майнового зобов`язання), а не за невиконання грошового зобов`язання (прострочення проведення розрахунку чи повернення попередньої оплати).
		Згідно встановлених судом обставин під час розгляду спору, відповідач мав поставити продукцію позивачу у строк до 19.02.2024 включно. Отже, допущене прострочення з виконання зобов`язання щодо поставки продукції у відповідача виникло та слід обраховувати з 20.02.2024.
		Відповідно до ч.6 ст.232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання,      якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. 
		Однак, його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (стороною).
		Однак, позивач взагалі вказаних обставин та вимог законодавства у своєму розрахунку пені не врахував, адже не тільки змінив початок перебігу обрахунку пені, що є неправомірним (обраховує пеню за прострочення поставки не з 20.02.2024, а з 23.06.2024 по 05.08.2024).
		Крім того, зміст розрахунку (визначений період нарахування) свідчить про те, що позивач фактично нараховує пеню не за порушення майнового зобов`язання щодо допущеного відповідачем прострочення в поставці продукції, а за допущення грошового зобов`язання щодо неповернення суми попередньої оплати, відповідальність за яке у вигляді пені взагалі не було сторонами погоджено в договорі (адже нараховує пеню з 23.06.2024, тобто після спливу встановленого в претензії строку відповідачу для повернення суми попередньої оплати, фактично за допущене прострочення грошового зобов`язання - прострочення повернення суми попередньої оплати), а тому є взагалі безпідставним.
		Крім того, позивач, реалізувавши своє право згідно ч.2 ст.693 ЦК України, звернувшись до відповідача з вимогою-претензією від 07.06.2024, тим самим визначився і відмовився від поставки йому продукції, натомість наполягаючи на поверненні йому відповідачем сплаченої попередньої оплати, мав право (однак, за умови належного первісно визначення сторонами договірної пені в п.4.2. договору за прострочення поставки йому продукції, тобто за відсутності виявлених судом недоліків, про які йшла мова в рішенні вище) нараховувати та заявляти до стягнення пеню за період з дати виникнення прострочення в поставці (тобто з 20.02.2024) до фактичної відмови від поставки (направлення претензії відповідачу з вимогою про повернення саме попередньої оплати 07.06.2024). 
		Натомість позивачем вказані обставини не були враховані, та розрахунок пені безпідставно наводиться за період з 23.06.2024 по 05.08.2024 (тобто взагалі поза межами допущеного відповідачем періоду прострочення поставки продукції, адже волевиявлення позивача про відмову від поставки продукції та вимога здійснити відповідачем повернення суми попередньої оплати відбулося 07.06.2024 шляхом направлення відповідної вимоги відповідачу).
		Крім того, в розрахунку пені позивач застосовує облікову ставку НБУ в розмірі 13%, не враховуючи, що в п.4.2. договору сторони розмір пені визначали в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент укладення договору, і зокрема на час укладення договору облікова ставка НБУ становила не 13%, а 15%.
		З огляду на вище викладені обставини, суд дійшов висновку про неправомірність заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3082 грн 95 коп., а тому в цій частині позову слід відмовити.
		За вказаних обставин, позов визнається обґрунтованим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати - 98632 грн 80 коп., в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
		 
		З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Як вбачається, при поданні позову позивачем за подання позову про стягнення 101      715 грн 75 коп. було сплачено судовий збір в сумі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2972 від 20.06.2024.
		Сплачений судовий збір відповідає встановленій Законом України      «Про судовий збір»      ставці 1,5% від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		У відповідності до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у разі задоволення позову частково покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать і витрати на професійну правничу допомогу.
		Частиною 1  ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
		У відповідності до ч.3  ст.124 ГПК України  попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		Відповідно до ч.8  ст.129 ГПК України  розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі  або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається із витрат на сплату судового збору і становить 3028 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн 00 коп., які в прохальній частині позову просить стягнути.
		Позивачем разом із позовною заявою було надано лише копію договору про надання правничої допомоги №б/н від 03.06.2024, копію ордера серії АЕ №1307384 від 05.08.2024 на ім`я адвоката Шипіло Д.О. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4078 від 19.12.2018.
		Разом з цим, в позовній заяві позивачем зазначено, що докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу будуть подані в порядку, передбаченому ч.8      ст.129 ГПК України, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
		На час прийняття рішення відповідних доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правову допомогу у відповідному розмірі, суду не надано.
		За вказаних обставин, на час прийняття рішення питання щодо розподілу інших судових витрат, зокрема понесених позивачем на правову допомогу, наразі судом не вирішується.
		Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарума Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галан-Текстиль» про стягнення 101715 грн 75 коп. задовольнити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галан-Текстиль» (просп.Гвардійський, буд.30/1, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93411, ідентифікаційний код 38763316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарума Україна» (вул.Бориспільська, буд.9, корп.8, офіс 314, м.Київ, 02099, ідентифікаційний код 35572827) попередню оплату в сумі 98632 грн 80 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2936 грн 22 коп.
		Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
		3. В іншій частині позову відмовити.
		 
		Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2024.
		 
		 Суддя                                                                               Олена ДРАГНЄВІЧ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...