Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 347/656/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2024. Зареєстровано: 21.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/347/206/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091190000087

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 347/656/24
		Провадження № 1-кп/347/206/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" жовтня 2024 р.                                    м.Косів
		Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді          ОСОБА_1 ,
		секретаря с/з             ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора              ОСОБА_3 ,,
		обвинуваченого         ОСОБА_4 ,
		потерпілого             ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12024091190000087 від 07 березня 2024 року стосовно:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працевлаштованого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України 
		в с т а н о в и в :
		Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.
		Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
		Так, на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, дію якого продовжено Указом Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 8 листопада 2023 року № 3429-ІХ, на території України діє воєнний стан.
		23.12.2023 приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , повертаючись до свого місця проживання та рухаючись по вулиці Зелена в селищі Кути Косівського району Івано-Франківської області, побачив велосипед марки «FUNLINER» серії «EXCLUSIV FL Liner Trekking line», сірого кольору, який знаходився на узбіччі проїзної частини дороги припертий до огорожі господарства, і належить потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 .
		У зазначений час у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно викрав велосипед марки «FUNLINER» серії «EXCLUSIV FL Liner Trekking line», сірого кольору, вартістю згідно висновку експерта 6 076,00 (шість тисяч сімдесят шість гривень 00 копійок).
		Після вчинення крадіжки чужого майна ОСОБА_4 , місце вчинення злочину покинув та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на загальну суму 6 076,00 (шість тисяч сімдесят шість гривень 00 копійок).
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину повністю визнав, та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Додатково ствердив, що дійсно в той день він побачив припертий до огорожі велосипед, який не мав велосипедного замка, не був пристібний, а відтак він його забрав собі. Після того, як забрав велосипед, нікуди не звертався, та не повідомляв, що знайшов його. Десь через тиждень, віддав велосипед в заставу ОСОБА_6 . Обвинувачений ОСОБА_4 шкодує про вчинене, ствердив, що зробив для себе правильні висновки, просив його суворо не карати, та не позбавляти волі.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
		Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердив, що в той день приїхав на велосипеді до своєї знайомої. Велосипед залишив на вулиці біля огорожі. Коли ввечері повертався назад, то побачив, що велосипеду немає. Оскільки було пізно, він не розшукував майно. В подальшому побачив свій велосипед в знайомого у ломбарді. Потерпілий ствердив, що велосипед йому повернуто. Жодних претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого немає, просив його суворо не карати. 
		Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
		Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
		Отже, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
		Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_4  правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.
		Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває. ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_2 .
		Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду, повне відшкодування завданої шкоди потерпілому, шляхом повернення майна.
		Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає, що в даному випадку обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
		Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий. Суд також враховує вид майна, яким ОСОБА_4 заволодів, зокрема велосипед вартість якого 6076,00 гривень. Наслідки вчинення злочину, зокрема, що заподіяна майнова шкода повністю відшкодована потерпілому, у зв`язку з чим потерпілий не заявляв претензій матеріального характеру, як і не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав повністю. Суд також враховує позицію потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого.
		Прокурор в судовому засіданні просив призначити ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, і на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання встановивши іспитовий строк 1 рік.
		Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст. 75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
		Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. 
		Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля  звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
		Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Запобіжний захід обвинуваченому під час судового розгляду судом не обирався.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374, ч.5 ст. 615 КПК України, суд 
		у х в а л и в :
		Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, з іспитовим строком 1 (один) рік.
		Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2, ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: 
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/109-24/3536-ТВ від 13.03.2024, в розмірі 1514, 56 гривень.
		Скасувати арешт накладений ухвалою Косівського районного суду від 11.03.2024 року на речовий доказ у даному кримінальному провадженні: велосипед марки «FUNLINER» серії «EXCLUSIV FL Liner Trekking line», сірого кольору.
		Речові докази, а саме: 
		- велосипед марки «FUNLINER» серії «EXCLUSIV FL Liner Trekking line», сірого кольору, який передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області  повернути законному володільцю.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...