Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2504/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2024. Зареєстровано: 21.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2024.
Дата набрання законної сили: 04.09.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  908/2504/22 
		 
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
		Погребняк В.Я. - головуючий, судді Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І., Огороднік К.М., Пєсков В.Г. 
		за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
		 
		учасники справи: 
		боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізорі",
		ліквідатор ТОВ "Лізорі" арбітражний керуючий Сєдова Наталя Іванівна - не з`явилася,
		кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "НТЦПМ "Аквамарин",
		представник кредитора - не з`явився,
		скаржник -, 
		представник кредитора - Діхтяр А.М. (в порядку самопредставництва, в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
		 
		у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу 
		Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області
		на ухвалу Господарського суду Запорізької області 
		від 08.06.2023
		у складі судді: Юлдашева О.О.
		та постанову Центрального апеляційного господарського суду 
		від 19.10.2022
		у складі колегії суддів: Коваль Л.А. (головуюча), Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
		 
		у справі за заявою 
		Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦПМ "Аквамарин", 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізорі",
		про банкрутство
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий рух справи та зміст вимог
		 
		1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023, зокрема, відкрито провадження у справі № 908/2504/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізорі" (далі - ТОВ "Лізорі", боржник);
		визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 750   000,00 грн. основного боргу;
		введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника;
		розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Сєдову Н.І.
		 
		2. Постановою Господарського суду Запорізької області від 30.03.2023, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Лізорі";
		припинено повноваження розпорядниці майна боржника Сєдової Н.І.;
		визнано ТОВ "Лізорі" - банкрутом;
		відкрито ліквідаційну процедуру;
		ліквідатором ТОВ "Лізорі" призначено арбітражного керуючого Сєдову Н.І.
		 
		3. На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 31.03.2023 за № 70326 розміщено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		 
		4. 16.05.2023 до місцевого господарського суду надійшло клопотання Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо.
		 
		4.1. Клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області мотивоване тим, що відмова надання ліквідатором документів фінансового-господарської діяльності є перешкодою для реалізації контролюючим органом функцій здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів та платежів шляхом проведення перевірки і цей факт унеможливлює зроби остаточні висновки контролюючим органом щодо припинення або неприпинення підприємством господарської діяльності.
		 
		5. 22.05.2023 ліквідатором банкрута подано до господарського суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		6. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області - відмовлено;
		звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - затверджено;
		банкрута - ТОВ "Лізорі" - ліквідовано;
		провадження у справі про банкрутство закрито.
		 
		7. Ухвала місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області у мотивована тим, що до компетенції суду не входить спонукання розпорядника майна чи ліквідатора надавати податковим органам, документи щодо діяльності підприємства-боржника, у тому числі його ліквідаційний баланс та докази закриття розрахункових рахунків.
		 
		7.1. Набувши статус учасника провадження у справі про банкрутство, податковий орган отримує можливість знайомитися з матеріалами справи, у тому числі документами щодо фінансово-господарської діяльності боржника та звітом арбітражного керуючого.
		 
		7.2. Проведення процедури банкрутства суб`єкта підприємницької діяльності згідно з приписами законодавства про банкрутство не залежить від факту можливості або неможливості провести перевірку банкрута податковим органом.
		 
		7.3. Взаємовідносини між податковим органом як органом державного контролю та платником податків урегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України, а процедура банкрутства врегульована Кодексом України з процедур банкрутства, норми якого, як і норми Податкового кодексу України не містять положень про те, що підприємство банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду чи ліквідаційна процедура має бути продовжена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом.
		 
		8. Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено:
		 
		8.1. Відповідно до наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області №219-п від 27.02.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лізорі", визначено провести перевірку товариства з 27.02.2023 тривалістю 5 робочих днів, за період з 25.11.2021 по 03.03.2023 з питань дотримання вимог податкового, та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 26.11.2021 по 03.03.2023 та іншого законодавства за період з 25.11.2021 по 02.03.2023.
		 
		8.2. Органом ДПС було зафіксовано відсутність 27.02.2023 посадових осіб ТОВ "Лізорі" за податковою адресою, про що складено акт № 216/08-01-07-04/44545794 від 27.02.2023.
		 
		8.3. Податковий орган звернувся до суду 16.05.2023, тобто після закінчення п`ятиденного строку, встановленого для проведення позапланової документальної перевірки відповідно до наказу № 219-п від 27.02.2023.
		 
		8.4. Скаржником не надано доказів зупинення перевірки згідно наказу № 219-п від 27.02.2023.
		 
		8.5. У клопотанні ГУ ДПС у Запорізькій області зазначено про направлення на адреси керівника товариства та розпорядника майна запитів від 24.02.2023. 
		 
		8.6. На час прийняття податковим органом наказу № 219-п від 27.02.2023 тривала судова процедура розпорядження майном, що була введена на підставі ухвали суду від 24.01.2023.
		 
		8.7. Арбітражна керуюча Сєдова Н.І. виконувала повноваження розпорядника майна, і відповідно до положень пункту 10 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		8.8. Матеріали справи не містять, а скаржником не надано доказів пред`явлення або надіслання боржнику наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області № 219-п від 27.02.2023р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лізорі".
		 
		8.9. Наказ про призначення податкової перевірки боржника арбітражній керуючій Сєдовій Н.І., як ліквідатору, не було направлено та вручено, як того вимагає п.78.4. ст.78 Податкового Кодексу України. 
		 
		8.10. Непред`явлення або ненадіслання боржнику наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області № 219-п від 27.02.2023, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/2504/22 залишено без задоволення.
		Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі №908/2504/22 залишено без змін.
		 
		10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та зауважив, що обставини, пов`язані з виконанням податковим органом своїх повноважень, не можуть бути підставами для зупинення процесу ліквідації господарюючого суб`єкта, а також бути перешкодою для завершення провадження у справі про банкрутство за наявності передбачених законодавством про банкрутство підстав.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		11. Головне управління ДПС у Запорізькій області  звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, з вимогою (згідно заяви № 51212/6/08-01-13-03-04 від 20.12.2023) скасувати оскаржені судові рішення у повному обсязі, справу передати до Господарського суду Запорізької області для продовження судового розгляду.
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
		 
		12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                                      № 908/2504/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023.
		 
		13. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2023 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
		 
		14. 08.01.2024 від ГУ ДПС у Запорізькій області надійшли уточнення вимог касаційної скарги, відповідно до яких просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у повному обсязі.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, датою проведення судового засідання визначено 27.02.2024.
		16. 20.02.2024 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області, надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 908/2504/22 в режимі відеоконференції.
		17. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2024 задоволено клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. 
		18. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2024 відкладено розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області, датою проведення судового засідання визначено 12.03.2024.
		19. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2024 відкладено розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області, датою проведення судового засідання визначено 26.03.2024.
		20. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024 справу № 908/2504/22 для розгляду касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 передано на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		21. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: В.Я. Погребняка, О.В. Васьковського, В.Г. Пєскова вважала за необхідне передати справу № 908/2504/22 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою дотримання єдності судової практики, враховуючи остаточність постанови Верховного Суду, та необхідністю відступу від висновків про застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 908/2502/22, а також уточнення висновків про застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №908/1974/21, від 08.08.2023 у справі № 908/1277/21, від 14.09.2023 у справі №908/84/22, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/28, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22,  що і зумовило необхідність передачі справи № 908/2504/22 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                                      № 908/2504/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., суддя - Жуков С.В., суддя - Картере В.І., суддя - Огороднік К.М., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024.
		23. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2024 прийнято до розгляду Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/2504/22 для розгляду касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, датою проведення судового засідання визначено 22.05.2024.
		24. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 відкладено розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, датою проведення судового засідання визначено 19.06.2024.
		25. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2024 відкладено розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, датою проведення судового засідання визначено 04.09.2024.
		 
		26. 03.09.2024 до Верховного Суду від ГУ ДПС у Запорізькій області  надійшли додаткові пояснення у справі. 
		 
		27. В судовому засіданні 04.09.2024 (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) представниця ГУ ДПС у Запорізькій області повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами, викладеними в ній та у додаткових поясненнях у справі. 
		 
		28. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили в жодне судове засідання.
		 
		Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
		 
		Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились. 
		 
		29. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (04.09.2024) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 04.09.2024.
		 
		30. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23.07.2024 № 3891-IX, Верховний Суд розглядає справу № 908/2504/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи скаржника 
		(ГУ ДПС у Запорізькій області)
		 
		31. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування  норм права: підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у сукупності з приписами статей 59, 60, 61, 65 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у подібних правовідносинах.
		 
		32. На переконання скаржника, проведення камеральної перевірки в ситуації, коли платник податку перебуває в стадії банкрутства і відповідна судова справа знаходиться на розгляді у суді першої інстанції, є максимально неефективним та мало інформативним через той факт, що отримана інформація при проведенні камеральної перевірки може бути неповною.
		Проведення податковим органом документальної позапланової перевірки боржника є більш перспективною при вирішенні питання щодо визнання банкрутом/ліквідації підприємства в суді першої інстанції, що як наслідок, дає змогу повного виконання своїх прямих обов`язків відповідно до чинного законодавства України як податкового органу, так і органу судової влади та, зокрема, справедливого розгляду судової справи по суті.  
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		33. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		33.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		33.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		33.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Щодо прийнятності касаційної скарги
		 
		34. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
		 
		35. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		36. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
		 
		37. У рішенні від 21.07.2021 №5-р(ІІ)/2021 (справа № 3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що із набранням чинності Законом №1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. №3524), ухваленого як Закон №1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".
		 
		38. Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
		 
		39. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції, "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229, "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
		 
		40. Частиною 1 статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. 
		 
		41. Процедура банкрутства характеризуються специфічним складом учасників (відмінним від складу учасників позовного провадження), кожен з яких наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками (в тому числі на апеляційне та касаційне оскарження), що зумовлено характером відносин неплатоспроможності, особливостями провадження у справах про банкрутство, застосуванні притаманних такому провадженню способів захисту її суб`єктів, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
		 
		42. Реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.
		 
		43. Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (перша група судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ - статтями 255, 287 ГПК України. Використання процесуального фільтру, закріпленого у частині 1 статті 293 ГПК України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
		 
		44. Визначення переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
		 
		45. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
		 
		46. Зважаючи на особливості провадження у справі про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство та звернутися із заявами (скаргами), чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.
		 
		47. Предметом касаційного перегляду у справі № 908/2504/22 (з урахуванням уточнень) є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, ухвалена за результатами розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023, якою, зокрема, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо - відмовлено; звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - затверджено; банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізорі" - ліквідовано; провадження у справі закрито.
		 
		48. Положення частини 1 статті 287 ГПК України визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
		 
		49. За приписами частини 4 вказаної статті особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
		 
		50. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за Господарським процесуальним кодексом України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
		 
		51. Згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
		 
		52. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
		 
		53. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19. 
		 
		54. Згідно правової позиції Верховного Суду (яка викладена, зокрема, у постановах від 24.01.2023 у справі № 908/1974/21, від 08.08.2023 у справі №908/1277/21) у податкового органу, який не є кредитором у справі, відсутнє право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, відкритій у загальному порядку за заявою кредитора. 
		 
		55. Аналізуючи викладену правову позицію Верховного Суду, слід виснувати, що податковий орган, який не набув статусу учасника справи (насамперед статусу кредитора, але не виключно) має право на оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі (тобто в частині, що не стосується розгляду заявленого податковим органом клопотання) виключно за умови доведення ним факту прийняття такого судового рішення про його (податкового органу) права та (або) обов`язки. 
		 
		56. Не маючи статусу учасника у справі про банкрутство скаржник позбавлений процесуального права оскарження судових рішень, водночас, пунктом 4 частини 1 статті 287 ГПК України передбачено, що, зокрема, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		 
		57. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. 
		 
		58. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
		 
		59. Таким чином, оцінка обставинам щодо оскарження судових рішень особою, яка не брала участі у справі, може бути надана Верховним Судом лише після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення її до розгляду у судовому засіданні.
		 
		60. В той же час, з тексту постанови апеляційного господарського суду, за результатами розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 не можливо достеменно встановити межі її перегляду, оскільки резолютивна частина, на відміну від описової, містить висновки щодо перегляду оскарженої ухвали в цілому.
		 
		61. За таких обставин, Палата суддів вважає прийнятною касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області (у урахуванням уточнень) на ухвалу місцевого господарського суду від 08.06.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 19.10.2023 у цій справі в повному обсязі.
		 
		Щодо розгляду касаційної скарги по суті
		 
		62. Відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		 
		63. Відповідно до правового висновку, що викладений у наведеній постанові Верховного Суду від 31.08.2022 № 921/574/20, відокремлений підрозділ ДПС України є органом виконавчої влади й може бути стороною в судовому процесі.
		 
		64. Стаття 78 ПК України визначає порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
		 
		65. Тобто, відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно із приписами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
		 
		66. Суб`єктом документальної перевірки з боку контролюючого органу також може бути платник податку, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України), за деякими особливостями у правовому регулюванні, що настають для такого платника податку з відкриттям провадження у справі про банкрутство та визнанням юридичної особи-боржника банкрутом.
		 
		67. У межах проведення такої перевірки у платника податку виникає обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).
		 
		68. При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності); відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України).
		 
		69. Крім того, податковий орган має право звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом (підпункт 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
		 
		70. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		 
		71. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
		 
		72. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.
		 
		73. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). 
		 
		74. Відтак, кінцевою метою здійснення перевірки контролюючим органом в порядку  підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є, зокрема, повне та достовірне формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. За результатами такої перевірки можуть бути виявлені, зокрема, ознаки фіктивного банкрутства, встановлення недоброчесної поведінки як боржника так і кредиторів, що суперечить меті та принципам процедур банкрутства. 
		 
		75. У цій справі, у зв`язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою та неможливістю проведення позапланової документальної перевірки передбаченої ПК України, відсутність первинних документів та наявність сумнівів у реальності кредиторських вимог, з метою сприянню у здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до суду з клопотанням про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо.
		 
		76. При цьому, слід зауважити, що відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
		 
		77. Тобто, юридична особа втрачає статус платника податків, коли господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію банкрута.
		 
		78. Відповідно до частини другої статті 65 КУзПБ, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.
		 
		78.1. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
		 
		78.2. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
		 
		78.3. Отже, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення. 
		 
		78.4. Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).
		 
		78.5. Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та закриває провадження у справі про банкрутство. В зв`язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.
		 
		79. Аналізуючи зміст процедури затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу у справі про банкрутству за положеннями Кодексу, слід зауважити на наступному:
		 
		79.1. Після завершення всіх, передбачених КУзПБ дій по здійсненню ліквідаційної процедури та розгляду всіх, за наявності поточних вимог, скарг, заяв та клопотань, суд призначає судове засідання у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, про час і місце судового засідання, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.
		 
		79.2. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.
		 
		79.3. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.
		 
		79.4. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		 
		79.5. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу. 
		 
		79.6. Ухвала про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі у справі про банкрутство банкрута - юридичної особи є окремим процесуальним документом, можливість оскарження якої прямо передбачено статтею 9 КУзПБ, 
		 
		80. Як вбачається з матеріалів справи, клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області подано до суду 16.05.2023, в той час як звіт і ліквідаційний баланс ліквідатором ТОВ "Лізорі" подано 22.05.2023.
		 
		81. Судом першої інстанції розгляд клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області призначено до розгляду у судовому засіданні (ухвала від 24.05.2023), чим фактично залучено контролюючий орган до участі у справі.
		Проте, ні судом першої, ні апеляційної інстанції було не визначено статусу контролюючого органу у цій справі.
		 
		82. Крім того, розгляд клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області, в порушення процедури визначеної КУзПБ (підпункт 79.1. пункту 79 цієї Постанови), було призначено до розгляду спільно зі звітом ліквідатора, тобто, по суті у підсумковому засіданні яким завершується ліквідаційна процедура та, безпосередньо, розгляд справи про банкрутство.
		 
		83. До того ж, слід зауважити на наступному:
		 
		83.1. Провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб`єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.
		 
		83.2. Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є пропорційне і якомога максимальне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Водночас однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
		 
		83.3. Тобто, процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес. Захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Захист публічного інтересу, в свою чергу, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).
		 
		83.4. Водночас, провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		 
		84. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
		Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
		 
		85. В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").
		 
		86. Здійснивши в остаточному судовому засіданні (яким в цілому завершується провадження у справі) розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута сукупно з розглядом клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області, суд першої інстанції обмежив контролюючий орган у реалізації права на формування та подання обґрунтованих грошових вимог у справі про банкрутство (оскільки провадження закрите) та унеможливив набуття цим органом статусу кредитора, чим не дотримався мети господарського судочинства.
		 
		87. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду від 08.06.2023, на зазначене уваги не звернув, і також допустився неправильного застосування норм процесуального права на стадії апеляційного перегляду.
		 
		88. Верховний Суд вважає, що допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення щодо повноти дослідження обставин справи в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та неправильне застосування судами норм процесуального права щодо порядку завершення процедури ліквідації банкрута, порушили принцип пропорційності господарського судочинства з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство, яка розглядається, не сприяли досягненню мети господарського судочинства та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи на етапі. 
		 
		89. Рішення судів, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з переданням справи до суду першої інстанції для розгляду на стадію ліквідаційної процедури.
		 
		Висновки за результатами касаційного провадження
		 
		90. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		91. Згідно пункту 1 та пункту 2 частини 3 статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		92. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області, скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 та передання справи № 908/2504/22 для розгляду на стадії ліквідаційної процедури до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду. 
		 
		93. З огляду на передачу справи на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків про застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які стали підставою для передачі справи на розгляд судової палати. 
		 
		Судові витрати
		 
		94. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги та скасуванням судових рішень про затвердження звіту ліквідатора з переданням справи для розгляду до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується, оскільки завершення ліквідаційної процедури банкрута затвердженням звіту ліквідатора не відбулося.
		 
		Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити.
		 
		2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі №908/2504/22 скасувати, справу № 908/2504/22 передати на новий розгляд (зі стадії ліквідаційної процедури) до Господарського суду Запорізької області.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                В.Я. Погребняк
		 
		Судді                                                                                          В.В. Білоус
		 
		                                                                                          О.В. Васьковський
		 
		                                                                                          С.В. Жуков
		 
		                                                                                          В.І. Картере
		 
		                                                                                          К.М. Огороднік
		 
		                                                                                          В.Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...