Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/5919/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2024.
Дата набрання законної сили: 09.10.2024
Номер судового провадження: 61-12319ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		09 жовтня 2024 року                   
		м. Київ
		 
		справа № 725/5919/19
		провадження № 61-12319св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Крата В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 , 
		відповідачі: приватний виконавець Кондрюк Костянтин Олександровича, Акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Файн-Пром», Державне підприємство «Сетам», 
		третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вакош»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Акціонерного товариства «ОТП Банк», приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича, подану представником ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Файн-Пром» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року у складі судді Скуляк І. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. (далі - приватний виконавець Кондрюк К. О.), акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Файн-Пром» (далі - ТОВ «Файн-Пром»), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») про визнання електронних торгів недійсними.
		Позов мотивований тим, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2017 року у справі № 725/4674/15-ц із нього на користь АТ «ОТП Банк» стягнено заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № СМ-SMEL00/009/2008 у розмірі 2 884 016,17 грн. У рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: приміщення боксів технічного обслуговування та автомобільної мийки ? літ. А, загальною площею 336,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 10,2 кв. м, підсобних приміщень вулканізації ? літ. Б, загальною площею 153,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 35,9 кв. м, приміщення магазину ? літ. В, загальною площею 127 кв. м, та приміщення гаражного складу ? літ. Г, загальною площею 477,20 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 ; а також земельну ділянку за цією самою адресою, площею 0,1188 га, кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, які належать йому на праві власності. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Установлено початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у розмірі 11 610 354,00 грн.
		Приватним виконавцем було відкрито два виконавчі провадження, в яких він зазначений боржником, АТ «ОТП Банк» - стягувачем: виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 725/4674/15-ц, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівців 25 січня 2018 року, виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 725/4846/15-ц, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівців 02 квітня 2019 року. 29 серпня 2019 року їх об`єднано у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1.
		Опис та арешт майна боржника здійснено приватним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (виконавчий лист № 725/4674/15-ц), в якому звернуто стягнення на іпотечне майно, а заявка на продаж майна у ДП «Сетам» відбулася в межах процедури продажу іпотечного майна.
		26 вересня 2019 року, у процесі розгляду його скарги на дії приватного виконавця, Першотравневий районний суд м. Чернівців виніс ухвалу про задоволення його заяви щодо зупинення стягнення та реалізації майна, яке виставлено на торги, до набрання законної сили судового рішення за наслідками розгляду скарги, яка була вручена виконавцю у день її винесення шляхом електронного повідомлення та безпосередньо 27 вересня 2019 року, а оригінал ухвали вручено ДП «Сетам» 30 вересня 2019 року о 09 год. 00 хв. Незважаючи на це, електронні торги відбулися, про що приватним виконавцем видано відповідний акт.
		Крім того, приватним виконавцем порушено вимоги закону при визначенні вартості майна боржника, яка відповідно до звіту про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності склала 4 031 054,00 грн.
		Просив суд: 
		визнати недійсними електронні (прилюдні) торги по лоту № 372098: приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,1188 га, за цією самою адресою, кадастровий номер 7310136600:08:004:0011;
		визнати недійсними та скасувати:
		свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - земельної ділянки, площею 0,1188 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, серія та номер: 7226, виданий 02 жовтня 2019 року, видавник: Холоменюк О. І. - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу (номер запису про право власності 33498114; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928116573101);
		свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки по АДРЕСА_1 , серія та номер: 7225, видане 02 жовтня 2019 року, видавник: Холоменюк О. І. - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу (номер запису про право власності 33497705; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928097773101);
		стягнути судові витрати.
		Короткий зміст судових рішень 
		Суди розглядали справу неодноразово.
		Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 червня 2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи товариство з обмеженою відповідальністю «Вакош».
		Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 06 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 06 листопада 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційний суд вважав, що зроблені судами попередніх інстанцій висновки щодо вирішення спору по суті є передчасними.
		Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. 
		Визнано недійсними електронні (прилюдні) торги по лоту № 372098: приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,1188 га, за цією самою адресою, кадастровий номер 7310136600:08:004:0011; що належали ОСОБА_1 .
		Визнано недійсним та скасовано:
		свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів-земельної ділянки, площею 0,1188 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, серія та номер:7226, виданий 02 жовтня 2019 року, видавник: Холоменюк О. І. - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу (номер запису про право власності 33498114; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928116573101); 
		свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки по АДРЕСА_1 , серія та номер: 7225, видане 02 жовтня 2019 року, видавник: Холоменюк О. І. - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу (номер запису про право власності 33497705; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928097773101). 
		Стягнуто солідарно з приватного виконавця Кондрюка К. О., АТ «ОТП Банк», ТОВ «Файн -Пром», ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 9 605,00 грн.
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційні скарги приватного виконавця Кондрюка К. О., від імені якого діє адвокат Поляк М. В., ТОВ «Файн-Пром», інтереси якого представляє адвокат Купіна В. Ю., залишено без задоволення, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року залишено без змін.
		Аргументи учасників справи
		У грудні 2022 року АТ «ОТП Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Касаційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми Закону України «Про виконавче провадження», а також Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року (далі - Порядок). В судових рішеннях міститься посилання на те, що прилюдні торги відбулися в порушення чинного рішення суду, яким зупинено стягнення за виконавчим листом № 725/4674/15-ц, і яке було наявне у відповідачів, але вони свідомо не бажали його виконувати. Проте забезпечення позову на стадії виконання рішення суду у порядку забезпечення розгляду скарги на дії виконавця нормами ЦПК України не передбачено (статтею 34 Закону «Про виконавче провадження»). Суди попередніх інстанцій порушили вимоги матеріального права, застосувавши формулювання та висновки, які не базуються на нормах закону.
		У грудні 2022 року представник приватного виконавця Кондрюка К. О. - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Касаційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач не скористався своїм правом на оскарження інших дій чи бездіяльності приватного виконавця в порядку статті 57 Закону України «Про виконавче провадженні» та статті 447 ЦПК України. За таким обставин звернення ОСОБА_1 до суду з позовом з підстав незгоди з визначеною приватним виконавцем вартістю арештованого майна взагалі слід розцінювати як зловживання процесуальними правами.
		Позовна вимога про визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна з торгів не відповідає належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 та від 03 листопада 2021 року у справі №539/4400/19.
		Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18, пункти 95, 96), від 30 червня 2020 року у справі N 19/028-10/13 (провадження 
		№ 12-158гс19, пункт 10.29).
		Електронні торги, що проводяться в межах виконання судового рішення, є такими, що проводяться уповноваженою державою особою і саме від імені держави. Отже, на вимоги, заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи процесуального закону, а саме норми частини другої статті 150 ЦПК України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення електронних торгів. Вказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 380/5217/20. У вказаній справі Верховний Суд зазначив, що вжиті судом першої інстанції заходи у вигляді заборони приватному виконавцю вчиняти будь-які дії пов`язані із проведення електронних торгів є незаконними, адже наявність прямої заборони вжиття запропонованих заходів забезпечення позову суперечить частині другій статті 150 ЦПК України. Вказані обставини свідчать про незаконність ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2019 року у справі № 725/5109/19 та відсутність у приватного виконавця Кондрюка К.О. підстав для зупинення проведення електронних торгів 30 вересня 2019 року за  виконавчим листом №725/4846/15-ц.
		Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1 , предметом позову є визнання електронних торгів недійсними та скасування свідоцтв про придання нерухомого майна з прилюдних торгів. В той же час підставою позову, відповідно до змісту позовної заяви, є порушення процедури визначення вартості майна боржника та методики проведення оцінки майна. Заяви про зміну/доповнення підстав позову позивач ОСОБА_1 в межах цієї справи не подавав. Проте, суди всупереч вимогам статті 13 ЦПК України та висновкам Верховного Суду щодо неможливості самостійного визначення судом правових підстав позову, послався на підстави позову, які не були викладені позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві. Тобто, позивач в позовній заяві вказує, що підставою для визнання електронних торгів недійсними є порушення порядку оцінки майна, а суд першої інстанції встановлює, що підставою визнання електронних торгів недійсними є відсутність у майна, яке було предметом електронних торгів, статуту арештованого. За таких обставин є вихід за межі заявлених позивачем підстав позову, порушення принципу диспозитивності, норм процесуального права та ухвалення судових рішень без врахування правових позицій викладених у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 у справі № 539/4400/19.
		У грудні 2022 року ТОВ «Файн-Пром» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що порушення, допущені державним (приватним) виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Тобто, рішення та дії приватного виконавця щодо опису та арешту майна боржника, визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення електронних торгів, які не стосуються правил проведення електронних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не повинні бути підставою для визнання електронних торгів недійсними і входити до предмету доказування у справі про визнання недійсними електронних торгів. Отже, позивач у цій справі обрав неналежний спосіб захисту своїх інтересів та повинен був оскаржувати дії приватного виконавця шляхом подання відповідних скарг. Боржник скористався своїм правом на оскарження в судовому порядку дій приватного виконавця щодо визначення оцінки майна, однак в подальшому подав до суду заяву про відкликання скарги на дії приватного виконавця та визнання недійсним звіту № 19062 про оцінку майна від 12 серпня 2019 року і просив суд закрити провадження у справі. Вказане узгоджується із численною практикою Верховного Суду. Зокрема, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №678/301/12, від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц, від 20 березня 2019 у справі №821/197/18/4440/16, від 15 лютого 2020 року у справі №367/6231/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі №361/3505/20, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження.
		ОСОБА_1 подав позов про визнання недійсними електронних торгів; визнання недійсними та скасування свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Однак, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 позовна вимога щодо визнання недійсними електронних торгів (аукціону) не є ефективним способом захисту інтересу та права позивача. Велика Палата прийшла до висновку про ефективність у подібних справах саме вимоги про витребування нерухомого майна із чужого володіння, що є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстрованого у цьому реєстрі за відповідачем. Окрім того, позовна вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону) також не є ефективним способом захисту інтересу та права позивача, оскільки свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону) не с правовстановлюючим документом та не породжує жодного права.
		Висновок судів про проведення спірних прилюдних торгів з порушенням вимог статей 37, 48 Закону України «Про виконавче провадження», яке полягає у продажу нерухомого майна боржника, що нібито не володіло статусом описаного та арештованого майна, не відповідають обставинам справи, оскільки реалізоване нерухоме майно боржника постановою приватного виконавця від 06 серпня 2019 року було описано та на нього було накладено арешт. Законодавство не передбачає такого юридичного наслідку об`єднання виконавчих проваджень у зведене, як втрата юридичної сили всіма виконаними і прийнятими в межах кожного з об`єднаних виконавчих проваджень виконавчих дій та рішень. Нормативно-правовими актами у цій сфері не передбачено обов`язку проводити повторно всі раніше вчинені виконавчі дії та приймати повторно всі раніше прийняті рішення після виведення з існуючого зведеного виконавчого провадження одного з виконавчих документів при існуванні в ньому на виконанні й інших виконавчих документів. Тому не ґрунтуються на нормах матеріального права висновки судів про автоматичне скасування (втрату сили) опису і арешту майна боржника при виведенні певного виконавчого документа із зведеного. Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало таких наслідків і суди, відповідно, не зазначили у змісті мотивувальної частини рішень норми права, на якій ґрунтується такий висновок.
		У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу приватного виконавця Кондрюка К. О..
		Зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а судові рішення прийняті згідно вимог закону. Скаржником не наведено обставин, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення.
		У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Вакош» на касаційну скаргу приватного виконавця Кондрюка К. О., у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін. 
		Зазначає, що судами встановлено відсутність у матеріалах ЗВП НОМЕР_1 постанови про накладення арешту на загальну суму заборгованості за виконавчими документами № 725/4674/15-ц від 25 січня 2018 року та № 725/4846/15-ц від 02 квітня 2019 року. Зазначене свідчить про правомірність висновків судових інстанцій про порушення відповідачами п. 1 Порядку, що стало підставою для визнання недійсним оскаржуваного правочину з підстав, наведених частиною першою статті 203 ЦК України. Тому скаржником не наведено обставин, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення.   
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця Кондрюка К. О. 
		В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі 
		№ 6-116цс12, у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г, від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року у справі 
		№ 127/2-1421/09, від 03 листопада 2021 року у справі № 539/4400/19). 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Файн-Пром». 
		В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2015 року у справі № 6-28цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, від 12 червня 2019 року у справі  № 308/12150/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, від 15 лютого 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 202/30076/13-ц, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, від 07 лютого 2018 року у справі № 464/5754/14-ц, від 25 липня 2018 року у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 31 січня 2019 року у справі № 826/11049/16, від 17 квітня 2019 року у справі № 674/188/16-ц, від 22 грудня 2020 року у справі № 643/16464/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 910/11364/17, від 19 жовтня 2020 року у справі № 910/11361/17).
		Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «ОТП Банк». 
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права, застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 521/10445/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, у постановах Верховного Суду від 03 березня 2018 року у справі № 908/1245/15-г, від 17 квітня 2020 року у справі № 1512/7803/2012, від 14 лютого 2018 року у справі № 490/5475/15, від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 668/14900/15-ц). 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду. 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).
		Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі.
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № СМ-SMEL00/009/2008, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 361 500,00 дол. США.
		Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 червня 2017 року у справі №  725/4846/15-ц позов АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № ML-0AJ/286/2006 та № ML-0AJ/288/2006 у розмірі 2 180 053,60 грн задоволено. Зазначене рішення суду набрало законної сили 31 січня 2019 року.
		Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2017 року у справі № 725/4674/15-ц позов АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
		Стягнуто із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008року № СМ-SMEL00/009/2008 у розмірі 2 884 016,17 грн, у тому числі: сума заборгованості за кредитом-2 370 264,70 грн, 510 844,13 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2 907,34 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. 
		Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки літ. А, загальною площею 336,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею10,2 кв. м та підсобних приміщень і вулканізації літ. Б, загальною площею 153,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 35,9 кв. м, приміщення магазину літ. В, загальною площею 127 кв. м та приміщенням гаражного складу літ. Г, загальною площею 477,20 кв. м, а також земельну ділянку, площею 0,1188 га, за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, які належать на праві власності ОСОБА_1 . Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження та встановлено початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у розмірі 11 610 354,00 грн.
		10 липня 2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява АТ «ОТП Банк» від 27 червня 2019 року № 12-4-5/221 з клопотанням про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2017 року у справі № 725/4674/15-ц лише в частині стягнення боргу у розмірі 2 884 016,17 грн.
		Постановою приватного виконавця від 10 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 із примусового виконання рішення суду у справі № 725/4674/15-ц.
		10 липня 2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява АТ «ОТП Банк» від 27 червня 2019 року № 12-4-5/222 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 червня 2017року у справі № 725/4846/15-ц.
		Постановою приватного виконавця від 10 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 із примусового виконання рішення суду у справі № 725/4846/15-ц про стягнення заборгованості, яка станом на 05 серпня 2015 року становила 2 180 053,60 грн.
		06 серпня 2019 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (виконавчий лист № 725/4674/15-ц) проведено опис і арешт майна боржника, про що складено постанову. Описано майно: приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки літ. А, загальною площею 336,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 10,2 кв. м та підсобних приміщень і вулканізації літ. Б, загальною площею 153,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 35,9 кв. м, приміщення магазину літ. В, загальною площею 127 кв. м та приміщенням гаражного складу літ. Г, загальною площею 477,20 кв. м, а також земельну ділянку, площею 0,1188 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011.
		07 серпня 2019 року стягувач - АТ «ОТП Банк» на підставі статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» заявив клопотання про проведення оцінки майна боржника.
		Постановою приватного виконавця від 08 серпня 2019 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 по виконавчому листу № 725/4674/15-ц призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості описаного майна - ОСОБА_5 
		20 серпня 2019 року суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_5 склав звіт № 19062 про оцінку нерухомого майна, згідно з яким ринкова вартість без урахування ПДВ, нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначена за порівняльним методичним підходом станом на дату оцінки - 12 серпня 2019 року, становить: нежитлові будівлі, загальною площею 1094,80 кв. м, що розташовані на земельній ділянці, площею 0,1188 га (кадастровий номер 7310136600:08:004:0011), - 4 031 054,00 грн, у тому числі: нежитлові будівлі, загальною площею 1094,80 кв. м - 2 887 010,00 грн; земельна ділянка, площею 0,1188 га (кадастровий номер 7310136600:08:004:0011), з цільовим призначенням -автотехобслуговування (для обслуговування нежитлових будівель), - 1 144 044,00 грн.
		Повідомлення приватного виконавця від 23 серпня 2019 року № 1236 про вартість майна було направлено боржнику - ОСОБА_1 та отримано останнім, що підтверджується заявою про отримання повідомлення про оцінку майна.
		Постановою приватного виконавця від 29 серпня 2019 року об`єднано виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1.
		29 серпня 2019 року приватний виконавець направив ДП «Сетам» заявку № 1284 на реалізацію у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 арештоване та описане майно з визначеною суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 початковою вартістю-4 031 054,00 грн, без ПДВ. 
		30 серпня 2019 року на офіційному вебсайті ДП «Сетам» опубліковано оголошення про заплановані на 30 вересня 2019 року електронні торги з продажу нерухомого майна боржника, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зі стартовою ціною -4 031 054,00 грн.
		Заявою від 12 вересня 2019 року № 12-4-5/308 АТ «ОТП Банк» відкликав виконавчий лист № 725/4674/15-ц.
		На підставі вказаної заяви приватним виконавцем 17 вересня 2019 року винесено постанову про виведення виконавчого провадження № НОМЕР_2 по виконанню виконавчого листа № 725/4674/15-ц із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, а також в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесено постанову про повернення виконавчого листа № 725/4674/15-ц про стягнення суми боргу у розмірі 2 884 016,17 грн.
		20 вересня 2019 року приватний виконавець листом за № 1436 повідомив ДП «Сетам» про подальшу реалізацію лоту № 372098 у межах примусового виконання виконавчого листа № 725/4846/15-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу у розмірі 2 180 053,60 грн, по якому 10 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59614612, що не впливає на характеристику лоту.
		Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 вересня 2019 року у справі № 725/5109/19 зупинено стягнення за виконавчим листом №725/4674/15-ц в рамках зведеного виконавчого провадження №59916364, а також реалізацію заставленого (іпотечного), арештованого і описаного майна -приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки і земельної ділянки, площею 0,1188 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, номер лота 372098, до набрання законної сили судового рішення за наслідками судового розгляду скарги  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павчук І. С., на дії приватного виконавця Кондрюк К. О. в рамках примусового виконання судового рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2017 року у справі №725/4674/15-ц. 
		Вказана ухвала на електронну адресу приватного виконавця надійшла 26 вересня 2019 року, завірена судом копія - 01 жовтня 2019 року.
		Виконання за виконавчим листом Першотравневого районного суду м. Чернівців від 02 квітня 2019 року № 725/4846/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 2 180 053,60 грн судовим актом або іншим рішенням уповноваженого органу зупинено не було.
		30 вересня 2019 року ДП «Сетам» було проведено електронні торги з продажу лота № 372098, участь в яких узяло 5 допущених до торгів учасників, було зроблено 38 кроків, 2 з яких за особливою ставкою. Переможцем визнаний учасник № 12, який запропонував 5 361 301,82 грн, про що складений протокол № 434535.
		01 жовтня 2019 року ТОВ «Файн-Пром» (переможець) оплатив запропоновану ціну по лоту.
		02 жовтня 2019 року приватним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки.
		Позиція Верховного Суду
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
		Щодо виключної правової проблеми
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).
		Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).
		Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
		Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пунктах 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
		Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56), від 04 липня 2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 34)).
		Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутня єдність у практиці Верховного Суду щодо ефективних способів захисту прав власника майна (законного користувача) - боржника у виконавчому провадженні, яке відчужене у процедурі примусового виконання судового рішення. Власники у таких справах не є сторонами договорів купівлі-продажу майна на прилюдних (електронних) торгах (електронних аукціонах), звертаються до суду із вимогами про визнання недійсними цих торгів (скасування торгів (їх результатів)), а також різних документів, які складаються за наслідком їх проведення, і лише в окремих випадках заявляють вимогу про витребування відчуженого на торгах майна.
		Очевидним є кількісний критерій у таких справах, які постійно вирішуються судами цивільної та господарської юрисдикції, тобто є справами міжюрисдикційного характеру (див., наприклад, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21 (918/955/21)), становлять значний відсоток від загальної кількості розглянутих судами справ, лише на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувало понад 20 подібних справ.
		Разом з тим, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, у випадку вибуття майна з володіння власника внаслідок продажу цього майна третьою особою (не позивачем і не від його імені), відновлення володіння таким майном можливе шляхом його витребування від набувача, а не внаслідок задоволення інших вимог. 
		Для забезпечення єдності судової практики щодо захисту права власності позивача, який вважає себе власником майна, відчуженого на прилюдних торгах за договором, стороною якого він не був, важливо вирішити питання:
		(1) який ефективний спосіб захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо такий позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів?
		(2) чи є необхідними у таких спорах для захисту прав позивача вимоги про визнання недійсним укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу (стороною якого позивач не був, унаслідок чого він формально не може вимагати застосування наслідків недійсності цього договору у разі визнання його недійсним), про визнання недійсними та скасування торгів (їхніх результатів), а також інші вимоги, відмінні від вимоги про витребування предмета купівлі-продажу?
		Для забезпечення єдності судової практики щодо способу захисту, використання якого дозволить позивачеві відновити володіння його майном, відчуженим на торгах за договором, стороною якого цей позивач не був, немає іншого процесуального механізму вирішення означених проблем одночасно для справ, які суди розглядають за правилами різних видів судочинств, ніж використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект кількісного критерію оцінки правової проблеми як виключної).
		Крім того, у законодавстві відсутня юридична визначеність у регулюванні поведінки такого позивача щодо обрання ним конкретного способу захисту чи групи таких способів (матеріальний аспект кількісного критерію оцінки правової проблеми як виключної). Внаслідок цього є приклади висновків Верховного Суду про задоволення інших вимог позивача, майно якого було відчужене на торгах у процесі виконання судового рішення, ніж витребування цього майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21 (918/955/21)).
		У справі, що переглядається, суди задовольнили позовні вимоги боржника у виконавчому провадженні провизнанння недійсними електронних (прилюдних) торгів, визнанння недійсними та скасування свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, який вважав порушеним порядок їх проведення. При цьому їх переможець (покупець майна) набув право власності на спірне майно, яке оформлено актом приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтвами про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, сплатив за нього його повну вартість.
		Проте колегія суддів вважає, що вказані вимоги позивача є неналежними (неефективними) способами захисту з огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту права власності особою, яка не має зобов`язально-правових відносин із набувачем майна, власником якого себе вважає позивач.
		У постановах від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.
		Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 36)).
		Якщо позивач вважає, що покупець не набув право власності на отримане ним спірне майно, зокрема тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то позивач вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу. Задоволення заявлених позовних вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів і визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу за їх наслідками не призведе до поновлення майнових прав позивача, оскільки ці способи захисту є неефективними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.33-9.34)).
		Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48), від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (пункти 154, 157).
		Велика Палата Верховного Суду нагадує, що, вирішуючи питання про можливість витребування спірного майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід перевіряти, оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19). Добросовісною не може вважатися особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц виснувала, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тільки тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (пункт 48).
		Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. 
		В чинному законодавстві лише на рівні окремих норм, зокрема, допускається: визнання недійсними судом результатів торгів (частина друга статті 138 ЗК України); визнання недійсними результатів аукціону (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства); визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону (стаття 73 Кодексу України з процедур банкрутства); оскарження результатів електронного аукціону (стаття 48 Закону України «Про іпотеку»); визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсною та/або договору про закупівлю нікчемним (пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі»); позов про визнання недійсними результатів приватизації (частина друга статті 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).
		В пункті 2 розділу X Порядку лише передбачено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронного аукціону недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронного аукціону протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу Організатора.
		Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що з метою забезпечення ефективного захисту права власності позивача на майно, проданого у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень,задля забезпечення процесуальної економії та запобігання спробам позивача уникнути застосування припису частини другої статті 388 ЦК України, належним способом захисту є витребування майна у набувача, який придбав відповідне майно на таких торгах. Вказаний спосіб захисту забезпечить баланс інтересів власника від порушень з боку недобросовісного набувача майна, гарантуватиме захист прав добросовісного набувача цього майна згідно з частиною другою статті 388 ЦК України, а також можливість на підставі рішення суду про задоволення зазначеної вимоги внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості як про право власності позивача на нерухоме майно, так і про всі речові права й обтяження (зокрема на підставі договору іпотеки) цього майна, які існували на момент проведення прилюдних торгів.
		Слід зауважити, що такий спосіб захисту як визнання недійсними торгів, які проведені при примусовому зверненні стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні (підставами чого є порушення порядку їх проведення), опосередковує повернення сторін у первісний стан (частина перша статті 216 ЦК України). Тобто майно повертається в стан звернення стягнення органом виконавчої служби (приватним виконавцем), а переможцю визнаних недійсним торгів належить повернути сплачені кошти за майно. Разом з тим, такий спосіб захисту може бути ефективним лише при зверненні з позовом до моменту набуття права власності на нерухоме майно переможцем таких торгів.
		У всіх інших випадках власник, який прагне захистити своє право власності на таке майно, може скористатися відповідним способами захисту - витребування майна (стаття 387, 388 ЦК України), а у випадку неможливості такого витребування (стаття 330, частина друга статті 388 ЦК України), вимагати відшкодування шкоди, у тому числі завданої органом державної влади (статті 1173, 1174 ЦК України). Саме при вирішенні таких справ за належним способом захисту можуть бути встановлені обставини щодо порушення порядку продажу майна, встановленого для виконання судових рішень, як підстава вимоги про витребування майна від добросовісного набувача, або ж недобросовісність набувача (переможця торгів). 
		Щодо відступу від висновку стосовно застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21 (918/955/21) сформулював протилежний висновок до того, який запропонувала застосовувати колегія суддів і який відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.33-9.34) і від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48):
		За обставинами справи № 918/351/21 (918/955/21) розпорядник державного майна (законний користувач) звернувся з позовом до органу державної виконавчої служби, набувача майна та ДП «СЕТАМ» про визнання недійсними результатів електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів і припинення права власності.
		Позивач обґрунтував вимоги тим, що реалізація майна на торгах у порядку примусового виконання рішення суду суперечила вимогам закону, державний виконавець не мав підстав звертати стягнення на спірне майно.
		Верховний Суду залишив без змін рішення судів першої й апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог. Мотивував тим, що суди обґрунтовано виснували про недотримання під час проведення торгів вимог закону, на торгах реалізували майно, на яке не можна було звернути стягнення, тому порушені права та законні інтереси позивача-боржника на майно, закріплене за ним на праві господарського відання.
		Беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема про те, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як його власник, так і законний користувач (див., наприклад, постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (пункт 95), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19), а також про неефективність інших вимог, ніж витребування майна з володіння набувача, який придбав це майно у процесі примусового виконання судового рішення на торгах не від позивача (див., наприклад, постанови від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.33-9.34) і від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48)), колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21(918/955/21) щодо ефективності за подібних правовідносин вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів і припинення права власності.
		Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (C. G. and Others v. Bulgaria, № 1365/07, § 39, від 24 квітня 2008 року, Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170, від 9 січня 2013 року). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32, від 11 листопада 1996 року, (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року, DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року). Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року). 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики касаційних судів у складі Верховного Суду і його Великої Палати шляхом вирішення виключної правової проблеми:
		(1) який ефективний спосіб захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна на торгах у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо такий позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів?
		(2) чи є необхідними у таких спорах для захисту прав позивача вимоги про визнання недійсним укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу (стороною якого позивач не був, унаслідок чого він формально не може вимагати застосування наслідків недійсності цього договору у разі визнання його недійсним), про визнання недійсними та скасування торгів (їхніх результатів), а також інші вимоги, відмінні від вимоги про витребування предмета купівлі-продажу?
		Крім того, необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21 (918/955/21) щодо належності й ефективності вимог про визнання недійсними результатів прилюдних торгів (електронних аукціонів), свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів і припинення права власності на майно, яке відчужене не позивачем, а органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) у процесі примусового виконання судового рішення. Такий відступ має полягати у тому, що ефективним способом захисту за подібних правовідносин є саме вимога про витребування відчуженого на торгах майна від його набувача, а не інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України; рішення суду про витребування такого майна відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей як про право власності позивача на нерухоме майно, так і про всі речові права й обтяження (зокрема на підставі договору іпотеки) цього майна, які існували на момент проведення торгів. 
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Передати справу № 725/5919/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                     Є. В. Краснощоков
		 
		Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              В. М. Коротун 
		 
		                                                                                               В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...