Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/4458/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: 21.10.2024. Зареєстровано: 22.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2024.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025 (частково)
Результат оскарження 30.04.2025 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано постанову суду апеляційної інстанції частково
Номер судового провадження: 2/752/1051/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №752/4458/23
		Провадження №2/752/1051/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 жовтня 2024 року                                                         м. Київ
		 
		 
		Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді                           Кордюкової Ж.І.,
		за участю секретаря                         Дураєвої А.О.,
		представника позивача                    ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна, ОСОБА_7 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 , яка є законним представником неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна, ОСОБА_7 про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилась спадщина.
		Померлий був дідом  ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
		Оскільки батько дітей ОСОБА_9 , який був сином ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то неповнолітні мають право  спадкування за правом представлення.
		08.06.2022 вона в інтересах неповнолітніх дітей звернулась до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.
		18.03.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна посвідчила заповіт ОСОБА_8 , який він склав на користь свого молодшого сина ОСОБА_6 .
		На час складання заповіту заповідач через хворобу майже 7 років не рухався, не говорив, був прикутий до ліжка. Текст заповіту від 18.03.2020 був підписаний не заповідачем, а ОСОБА_10 у зв`язку з похилим віком заповідача за його дорученням у присутності свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		ОСОБА_13 є рідним дядьком спадкоємця за заповітом ОСОБА_6 та рідним братом його матері ОСОБА_7 .
		Оскільки оспорюваний заповіт був підписаний близьким родичем спадкоємця за заповітом, то вказаний заповіт складений з порушенням вимог щодо посвідчення заповіту, а тому є нікчемним.
		З урахуванням заяви від 01.08.2023 просила:
		визнати нікчемним заповіт ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною;
		застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом скасування запису №65694544 від 18.03.2020 в Спадковому реєстрі про заповіт ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною;
		визнати право ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на спадкування за законом за правом представлення померлого батька ОСОБА_9 , після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		09.03.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами загального  позовного провадження, залучено третю особу.
		15.06.2023 постановлено ухвалу про відмову в поновленні строку для подання пояснень.
		20.06.2023, 02.03.2023 постановлено ухвалу про витребування доказів.
		06.11.2023 постановлено ухвалу про відмову в залишенні позову без розгляду та в об`єднанні справ в одне провадження та ухвалу про закриття підготовчого провадження.
		Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовна заява є безпідставною, а позовні вимоги не ґрунтуються на нормах права.
		Основною підставою позову є посилання позивача на ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», в якій надано визначення терміну «близькі особи». Відтак позивач з посиланням на норму цього Закону приходить до необґрунтованого висновку, що свідок ОСОБА_11 є йому близьким родичем, а тому заповіт є нікчемним в силу закону. 
		Так п.3 ч.4 ст.1253 ЦК України встановлено, що свідками не можуть бути члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом.
		Як видно із Закону України «Про запобігання корупції» в ст.1 розкривається поняття саме «близькі особи», а не «близькі родичі», як то йдеться в ст. 1253 ЦК України. Закон України «Про запобігання корупції» є спеціальним законом, положення якого віднесені до публічно-правових, а не цивільних відносин і положення якого поширюються виключно на суб`єктів, перерахованих в ст. 3 Закону. Ні він, ні свідок ОСОБА_11 не є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону. Поняття «близькі особи» стосується лише суб`єктів, перелічених в ст. 3 Закону. Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Тобто цей Закон не регулює цивільно-правові відносини в розумінні ст. 1 ЦК України, в той час коли питання посвідчення заповіту регулюється виключно положеннями Цивільного та Сімейного кодексів України. Тому з`ясування змісту правових категорій «член сім`ї» та «близький родич» має здійснюється на підставі норм саме приватного, а не публічного права, в якому містяться загальноприйняті у цій сфері відносин значення термінів.
		Конституційний Суд України навів у своєму Рішенні від 03 червня 1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» зазначив, що до кола членів сім`ї, наприклад, військовослужбовця, належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).
		У ст. 68 ЦК України містяться положення про те, що опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.
		Ця стаття за своєю направленістю є близькою до ст. 1253 ЦК України, тому що в них обмежується коло осіб, котрі або не можуть укладати договори з певними особами або не можуть бути свідками при посвідченні заповітів (правочинів) певних осіб. Законодавець прямо визначає осіб, які відносяться до близьких родичів - батьки, діти, брати, сестри.
		Частина 1 ст. 1 СК згадує поняття «родичі» визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Отже, є категорія інші члени сім`ї та можливо інші родичі. У свою чергу іншими родичами будуть всі ті особи, які не входять до поняття «близькі родичі».
		Обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
		Водночас, він зі свідком ОСОБА_11 ніколи разом не проживав, вони спільним побутом ніколи не були пов`язані, спільне господарство не вели, не мали спільних витрат, не мали спільного бюджету, не мали спільного харчування, не здійснювали купівлю майна для спільного користування, не здійснювали спільної участі у витратах та утримання житла, його ремонту. Натомість ОСОБА_11 має власну сім`ю, рідного батька, а відтак не є членом моєї сім`ї.
		Положення Цивільного та Сімейного кодексу не відносять дядька до близького родича, а в ч.2 ст. 2 СК України зазначено, що СК не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням, що доводить що ОСОБА_11 не являється йому близьким родичем і членом сім`ї, а відтак п.3 ч.4 ст.1253 ЦК не порушено при посвідченні заповіту.
		Позовна вимога про визнання заповіту нікчемним не є належним способом захисту прав, а тому задоволенню не підлягає, що неодноразово підтверджено правовими висновками Верховного Суду. Ця вимога не може бути задоволена ще з тих підстав, що позивач одночасно просить визнати заповіт нікчемним і недійсним. Однак така вимога є неправильною, оскільки суд може визнати правочин або недійсним, або констатувати його нікчемність.
		Просив відмовити в задоволенні позову.
		Представник позивача надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що ОСОБА_11 отримав лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_8 , з чого вбачається, що він є членом сім`ї та близьким родичем спадкоємця за заповітом. Близькі родичі мають особливі права та/або обов`язки через тісні стосунки з особою.
		В ст. 26 СК України закріплено, що в шлюбі не можуть перебувати особи, пов`язані між собою кровним зв`язком.
		Відповідно до ст. 1262 ЦК України рідний дядько має право на спадкування у третю чергу, що також відносить його до близьких родичів спадкоємця.
		ОСОБА_11 є членом сім`ї та близьким родичем спадкоємця за заповітом ОСОБА_6 , а тому не міг бути свідком посвідчення заповіту ОСОБА_8 .
		Просила задовольнити позовні вимоги.
		Представник позивача підтримала заявлений позов.
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явились. 
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Батьками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .
		Батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Рідним братом ОСОБА_7 є ОСОБА_11 .
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 .
		18.03.2020  ОСОБА_8 склав заповіт, згідно з яким заповів своє майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт посвідчено у присутності свідків ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Старокиївським РУ ГУ МВС України в місті Києві 24.06.1997, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Московським РУ ГУ МВС України в місті Києві 03.04.1997 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , які засвідчили, що не є спадкоємцями за заповітом, членами сім`ї та близькими родичами спадкоємця за заповітом. У зв`язку з хворобою та похилим віком ОСОБА_8 , який не може самостійно підписати заповіт, на його особисте прохання, в його присутності, присутності нотаріуса та двох свідків текст заповіту підписала ОСОБА_10 .
		27.08.2020 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 .
		18.03.2022 приватним нотаріусом Саваріною О.С. заведено спадкову справу №7/2022 (номер в Спадковому реєстрі 65694544) після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		18.03.2022 ОСОБА_7 звернулась до приватного нотаріуса Саваріної О.С. із заявою при прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 , діючи в інтересах неповнолітніх дітей, подала приватному нотаріусу Онопченко О.В. заяви від їх імені про прийняття ними спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		02.08.2022 ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Саваріної О.С. із заявою при прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно з висновком наукового експерта у галузі права від 27.06.2023 №126/116-е, наданим представником позивача, рідного дядька спадкоємця за заповітом слід визнати близьким родичем за заповітом у розумінні п.3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України. Підставами для висновку є положення статей 1263, 1265 ЦК України, ст. 26 СК України, а також ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», ст.25-1 КЗпП України за аналогією закону.
		Згідно з науково-правовим висновком від 24.09.2023, наданим відповідачем, за матеріалами справи рідний дядько спадкоємця за заповітом не належить до членів сім`ї спадкоємця за заповітом. Норми ст. 1263, ч.1 ст. 1265 ЦК України за аналогією закону (ч.1 ст.8 ЦК України). Їх тлумачення дає підстави для висновку про невіднесення рідного дядька спадкоємця за заповітом до близьких родичів згідно п. 3 ч.4 ст. 1253 ЦК України.
		Норми абз. 4 п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 25-1 КЗпП України, з огляду на спеціальну правову природу, окремі предмети і цілі правового регулювання, не підлягають застосуванню за аналогією закону/права (ст. 8 ЦК України) до спірних відносин, урегульованих п.3 ч.4 ст. 1253 ЦК України.
		Згідно з науково-правовим висновком від 11.10.2023, наданим відповідачем, рідний дядько спадкоємця за заповітом не є близьким родичем спадкоємця за заповітом в розумінні п.3 ч.4 ст. 1253 ЦК України. Рідний дядько спадкоємця за заповітом може вважатись членом сім`ї спадкоємця тільки за умови, що він та спадкоємець спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Застосування ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 26 СК України, ст. 25-1 КЗпП України, ст. 1263, 1265 ЦК України за аналогією закону/права неможливе при вирішенні питання про визначення поняття «близькі родичі». 
		Статтею 8 ЦК України встановлено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
		У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.
		Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Частинами 1-2 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
		Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
		Згідно з частинами першою-другою ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
		Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України). 
		На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
		Статтею 1248 ЦК України встановлено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
		Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
		У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
		Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
		Відповідно до ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
		У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.
		Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
		Свідками не можуть бути:
		1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
		2) спадкоємці за заповітом;
		3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
		4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
		Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
		У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
		У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).
		Пунктом 1.11. глави 3 «Посвідчення заповіту» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.
		Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.
		Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
		Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.
		Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
		Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним заповіту, посилаючись на те, що заповіт підписаний свідком ОСОБА_11 , який є рідним дядьком спадкоємця ОСОБА_6 , тобто його близьким родичем, а тому такий заповіт підлягає визнанню нікчемним.
		Оцінюючи доводи, викладені сторонами у заявах по суті справи у сукупності з наданими доказами, суд відзначає наступне.
		Судом встановлено, що свідок ОСОБА_11 є рідним дядьком ОСОБА_6 по лінії матері.
		Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).
		Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).
		Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
		Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.
		Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя(стаття 25-1 КЗпП України).
		Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
		Близькі родичі - це фактично особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою. 
		Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Також суд враховує правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21, який зазначив, що законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.
		Суду не було надано доказів того, що ОСОБА_11 є членом сім`ї ОСОБА_6 , оскільки жодних доказів того, що вони спільно проживають, мають спільний побут, взаємні права й обов`язки як особи, які об`єдналися для спільного проживання, суду надані не були.
		Оцінюючи доводи представника позивача щодо того, що ОСОБА_11 є близьким родичем ОСОБА_6 , суд відзначає наступне.
		Як на підставу своїх доводів, сторона позивача посилається на те, що статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» до близьких осіб віднесений поміж іншого рідний дядько.
		Суд вважає слушними доводи відповідача, який зазначив, що поняття «близькій родич» і «близька особа» не є тотожними.
		Крім того, суд вважає, що доводи представника позивача щодо того, що оскільки рідний дядько має право на спадкування у третю чергу, то це також відносить його до близьких родичів спадкоємця, є неспроможними. Суд виходить з того, що ст. 1263 ЦК України визначена третя чергу право на спадкування за законом, згідно з якою спадкувати мають право мають рідні дядько та тітка спадкодавця, а в цій справі слід визначити, чи є рідний дядько близьким родичем спадкоємця. 
		Також суд вважає, що Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, а тому приписи цього Закону не можуть застосуватись до спірних правовідносин за аналогією закону/права.
		Суд враховує, також що Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів (ст. 1 СК України).
		Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).
		Частиною 1, 4 ст. 2 Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
		Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.
		Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_11 , який доводиться спадкоємцю за заповітом ОСОБА_6 рідним дядьком по лінії матері, не є близьким родичем в розумінні п.3 ч.4 ст.1253 ЦК України, тому міг бути свідком посвідчення оспорюваного заповіту.
		Враховуючи, що судом надано власну оцінку доводам сторін, суд не посилається в своєму рішенні на висновку експертів в галузі права, які в силу приписів ст. 115 ЦПК України не є доказами і не є обов`язковими до суду, враховуючи те, що вони містять взаємовиключні висновки.
		Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, беручи до уваги всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог належними, допустимими доказами, а тому у суду відсутні підстави констатувати нікчемність одностороннього правочину - заповіту ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною.
		За таких обставин зазначена вимога задоволенню не підлягає.
		Щодо решти позовних вимог застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом скасування запису №65694544 від 18.03.2020 в Спадковому реєстрі про заповіт ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною та визнати право ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на спадкування за законом за правом представлення померлого батька ОСОБА_9 , після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд відзначає, що ці вимоги є похідним, а їх задоволення залежало від встановлення нікчемності заповіту. Оскільки суд не визнав оспорюваний заповіт нікчемним, то відсутні підстави для задоволення похідних вимог.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються.
		Керуючись ст.ст. 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення в повному обсязі складено 21.10.2024.
		Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
		Відповідач: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
		Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ділова, буд.6, офіс 81А.
		Третя особа: ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
		Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 58, код ЄДРПОУ 37413735.
		 
		 
		Суддя                                                                 Ж. І. Кордюкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...