Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/3156/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2024. Зареєстровано: 22.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2024.

Номер судового провадження: 11378/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		21 жовтня 2024 року м. Рівне№460/3156/24
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
		 ОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області  про визнання відповіді протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 (далі  позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі  відповідач/ГУНП в Рівненській області), в якому просила:
		- визнати відповідь ГУНП в Рівненській області від 09.02.2024 протиправною;
		- зобов`язати ГУНП в Рівненській області надати інформацію на запит від 05.02.2024.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона є журналістом та співпрацює з онлайн-медіа «Четверта влада». 05.02.2024 вона звернулася до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, яка стосується проведення експертиз в межах кримінального провадження №42022181110000075. Однак, отримала від відповідача відмову, яку вважає протиправною. На підтвердження своїх доводів позивач вказала, що запитувана нею інформація є публічною, остання не містить таємниці досудового розслідування, що зумовлює обов`язок відповідача надати таку інформацію. Крім того, стверджує, що запитувана нею інформація становить значний суспільний інтерес, оскільки в рамках кримінального провадження №42022181110000075 мала бути проведена товарознавча та/або інші експертизи, необхідні для підтвердження обґрунтованості ціни обладнання, придбаного КНП «Рівненська міська лікарня №2» за результатами проведення відповідної публічної закупівлі, або ж навпаки, можливих фактів розтрати бюджетних коштів. З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, головуючим суддею у справі визначено Щербакова В.В.
		Ухвалою суду від 28.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/3156/24 та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 
		03.04.2024, з використанням засобів поштового зв`язку, представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність. В обґрунтування заявлених заперечень зазначила, що згідно з нормами глави 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України), сторонами кримінального провадження є сторона обвинувачення та сторона захисту. Оскільки позивач не є стороною кримінального провадження №42022181110000075, вона має право на отримання відомостей з матеріалів такого провадження у порядку, передбаченому статтями 221, 222 КПК України. Разом з тим, ні слідчим, ні прокурором у кримінальному провадженні №42022181110000075 дозвіл на розголошення зазначених у запиті відомостей позивачу не надавався. Представник відповідача стверджує, що запитувана позивачем інформація є таємницею досудового розслідування та, відповідно до вимог частини першої статті 222 КПК України, може бути розголошена лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Таким чином, представник відповідача вважає, що ГУНП в Рівненській області обґрунтовано відмовило позивачу у наданні запитуваної нею інформації, а будь-які факти порушення прав чи інтересів останньої  відсутні. З огляду на викладене, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову повністю.
		09.04.2024, з використанням підсистеми «Електронний суд», позивач надала суду відповідь на відзив, у якій виклала свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, а також мотиви їх відхилення. Зокрема, зауважила, що інформація про експертизи, які були здійснені в процесі досудового розслідування, а також матеріали такого розслідування є публічною інформацією, оскільки вона отримана і створена органом державної влади (суб`єктом владних повноважень) під час виконання своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством. Крім того, пояснила, що КПК України встановлює особливий порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування для сторін та учасників кримінального провадження (стаття 221 «Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення», стаття 290 «Відкриття матеріалів іншій стороні» та інші). Водночас, на всі інші випадки надання доступу до такої інформації поширюються загальні вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вважає, що оскільки кримінальне провадження №42022181110000075 закрите, то матеріали останнього вже не становлять таємницю досудового розслідування. А тому, на переконання позивача, нормативно-правовим актом, яким мав би керуватись відповідач при розгляді її запиту, є саме Закон України «Про доступ до публічної інформації». Просила позов задовольнити.
		Ухвалою суду від 21.05.2024 провадження в адміністративній справі №460/3156/24 закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), а саме: справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір не є публічно-правовим.
		Не погодившись із таким судовим рішенням, позивач звернулася до суду апеляційної інстанції із відповідною апеляційною скаргою.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 в адміністративній справі №460/3156/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 про закриття провадження по справі №460/3156/24  скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2024, головуючим суддею для розгляду справи визначено Борискіна С.А.
		Ухвалою суду від 28.08.2024 розгляд адміністративної справи №460/3156/24 продовжено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
		В силу приписів частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 є журналісткою інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада», що підтверджується належною їй прес-картою №012, виданою 01.03.2024 (дійсна до 01.03.2025) (а.с.15).
		05.02.2024 позивач звернулась до ГУНП в Рівненській області із запитом на доступ до публічної інформації, за змістом якого просила надати їй наступну інформацію:
		«1. Чи були проведені експертизи по кримінальному провадженню №42022181110000075? Які саме?
		2. Який заклад проводив експертизу/и?
		3. Вкажіть дату початку і дату закінчення проведення кожної експертизи по кримінальному провадженню №42022181110000075?
		4. Які результати проведення кожної експертизи, що була проведена по кримінальному провадженню №42022181110000075?».
		При цьому, у поданому запиті позивач, покликаючись на положення статей 21, 29 Закону України «Про інформацію», вказала, що запитувана нею інформація становить значний суспільний інтерес (а.с.9).
		У відповідь на згаданий вище запит, відповідач листом від 09.02.2024 за вих. №16ЗІ/24/02-2024 повідомив позивача про те, що «(…) 29.12.2023 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42022181110000075. Крім того, інші запитувані Вами дані щодо досудового розслідування, відповідно до статті 222 КПК України, є відомостями досудового розслідування, які можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого та прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим» (а.с.10).
		Таким чином, відповідач повідомив про відсутність правових підстав для надання позивачу запитуваної нею інформації.
		Вважаючи відмову ГУНП в Рівненській області у наданні публічної інформації протиправною та необґрунтованою, позивач звернулася до суду з цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб  на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи абзацу першого частини першої статті 302 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV та абзацу першого статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII (далі  Закон №2657-XII). 
		Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).
		Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі  Закон №2939-VI), забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.
		Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України, здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
		Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону №2657-XII), у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя, встановлене частиною першою статті 32 Основного Закону України (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 у справі №1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
		Наведене кореспондується з положеннями статті 40 Конституції України, якою передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		У свою чергу, частина друга статті 6 Закону №2657-XII визначає, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Положеннями статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР; далі  Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Велика палата ЄСПЛ у рішенні від 08.11.2016 у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170):
		- мета запитувача: необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
		- характер запитуваної інформації: інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
		- особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості: розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема, блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
		- готовність і доступність запитуваної інформації: надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних;
		При цьому, тягар доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача-запитувача інформації. Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет наявності в ньому відповідного обґрунтування. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, але з дотриманням, зокрема, пункту 1 частини першої статті 10 Закону №2939-VI, який гарантує право кожної особи знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №9901/105/20).
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на свободу вираження поглядів із гарантіями статті 10 Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту пункту 2 вказаної статті, а також, чи є відповідний захід необхідним у демократичному суспільстві з метою досягнення такої мети, зокрема, чи є він пропорційним останній. Втручання становитиме порушення гарантій статті 10 Конвенції, якщо воно не відповідатиме будь-якому з означених критеріїв.
		Щодо наявності втручання у свободу вираження поглядів.
		Стаття 10 Конвенції не надає фізичним особам права на доступ до інформації, яка знаходиться в розпорядженні держави. Але таке право може виникнути, по-перше, якщо поширення інформації передбачається судовим рішенням (яке у даній справі відсутнє), і, по-друге, коли доступ до інформації має важливе значення для реалізації права на свободу вираження поглядів, і відмова в її наданні є втручанням у це право (рішення ЄСПЛ від 08.11.2016 у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» (заява №18030/11, § 156) і від 26.03.2020 у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (заява №10090/16, § 96)).
		Щодо мети та ролі запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості.
		Важливим питанням є те, чи виступає особа, яка прагне отримати доступ до відповідних відомостей для інформування громадськості, в ролі «громадського наглядача». Водночас, це не означає, що право на доступ до інформації стосується виключно неурядових організацій і преси. Високий рівень захисту також поширюється на наукових працівників та авторів публікацій з питань, що становлять суспільний інтерес. З огляду на важливу роль, яку відіграє мережа Інтернет у розширенні доступу громадськості до новин та у сприянні розповсюдженню інформації, функція блогерів і популярних користувачів соціальних мереж також може бути прирівняна до «громадського наглядача» у тому, що стосується захисту, передбаченого статтею 10 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (заява №10090/16, § 87)).
		У цій справі позивач, звертаючись до відповідача із запитом, повідомила, що запитувану інформацію вона має намір отримати як журналістка, яка співпрацює з інформаційно-аналітичним порталом «Четверта влада», для висвітлення у медіа ходу досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022181110000075 щодо публічної закупівлі КНП «Рівненська міська лікарня №2» Рівненської міської ради обладнання за бюджетні кошти, що становить значний суспільний інтерес. У зв`язку з тим, що на свій попередній запит позивач отримала інформацію про закриття вказаного кримінального провадження 29.12.2023, у неї виникла необхідність в отриманні інформації про проведення слідством в рамках цього провадження необхідних експертиз; заклад, який проводив таку експертизу (-и); дату початку і закінчення кожної з експертиз, а також про їх результат (-и). 
		Разом з тим, суд відзначає, що наявність такого наміру не є безумовною підставою для надання будь-якої публічної інформації на запит.
		Щодо готовності та доступності запитуваної інформації.
		З аналізу змісту відповіді на запит позивача судом установлено, що відповідач не стверджував, що надання запитуваної інформації може покласти на нього надмірний тягар зі збирання й обробки даних. Позивач отримала відмову у наданні запитуваної інформації, мотивовану, зокрема, тим, що запитувані дані щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022181110000075, відповідно до статті 222 КПК України, є відомостями досудового розслідування, які можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого та прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
		Щодо характеру запитуваної інформації.
		Позивач у запиті стверджувала, що «запитувана інформація становить значний суспільний інтерес, оскільки кримінальне провадження, відкрите за наслідками проведення КНП «Рівненська міська лікарня №2» Рівненської міської ради публічної закупівлі обладнання за бюджетні кошти, закрите 29.12.2023».
		Суд враховує, що інформація, дані або документи, до яких вимагається доступ, як правило, повинні відповідати критерію суспільного інтересу, щоб призвести до необхідності їхнього поширення відповідно до Конвенції. Така необхідність може існувати, коли поширення інформації забезпечує прозорість у порядку ведення державних справ та у питаннях, що становлять інтерес для суспільства в цілому, і таким чином, дозволяє широкій громадськості брати участь у державному управлінні.
		Визначення того, що може становити предмет суспільного інтересу, буде залежати від обставин кожної справи. Суспільний інтерес виникає щодо питань, які впливають на громадськість настільки, що вона може на законних підставах цікавитися ними, які привертають її увагу або які значно стосуються її, особливо якщо такі питання впливають на добробут громадян чи життя громади. Це також стосується питань, здатних призвести до значних суперечок щодо важливих соціальних викликів або проблем, про які громадськість бажатиме отримати інформацію. Суспільний інтерес не може зводитися до прагнення громадськості отримати інформацію про приватне життя інших людей або до бажання аудиторії дізнатися сенсацію. Для того, щоб з`ясувати, чи має документ важливе загальне значення, необхідно оцінити його в цілому з урахуванням контексту, в якому він з`являється (рішення ЄСПЛ у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (заява №10090/16, § 84, 85)).
		Суд зауважує, що певна публічна інформація може сприяти розвитку суспільної дискусії з важливих питань діяльності держави в особі правоохоронних органів, зокрема, Національної поліції України у частині діяльності, що стосується розслідування кримінальних правопорушень у сфері публічної закупівлі органами місцевого самоврядування та/або заснованими ними комунальними підприємствами товарів, робіт та/або послуг за державні кошти та/або кошти територіальної громади (місцевий бюджет).
		Крім того, суд вважає, що суспільний інтерес має також інформація про порушення замовниками законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема, у випадку здійснення закупівель товарів, робіт та/або послуг за завищеними цінами, що могло призвести до розтрати бюджетних коштів.
		При цьому, намагання позивача отримати запитувану публічну інформацію, в цілому, можна розуміти як таке, що спрямоване на сприяння дотримання органами місцевого самоврядування та/або заснованими ними комунальними підприємствами вимог як бюджетного законодавства (у частині, яка стосується порядку розпорядження коштами територіальної громади), так і законодавства у сфері публічних закупівель товарів, робіт та/або послуг, особливо в умовах дії на території України воєнного стану, коли порушення усталеного правопорядку недопустимо.
		Поряд з цим, суд звертає увагу, що оцінюючи конкретну публічну інформацію, яку запитує особа, розпорядник такої інформації повинен зважити на те, чи доступ до неї не завдає істотної шкоди суспільним інтересам, зокрема, репутації або правам інших, ніж запитувач, людей, а також шкоди національній безпеці, запобіганню кримінальним правопорушенням, авторитету органів державної влади, і чи не буде шкода від оприлюднення конкретної інформації переважати суспільний інтерес в її отриманні.
		Так, з відповіді на запит ОСОБА_1 судом установлено, що ГУНП в Рівненській області віднесено запитувану інформацію до інформації з обмеженим доступом, оскільки запитувані дані є відомостями досудового розслідування, які можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого та прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, тобто є таємницею досудового розслідування в силу приписів КПК України.
		У той же час, на переконання позивача, запитувана нею інформація є публічною, позаяк з моменту закриття кримінального провадження, КПК України перестає регулювати доступ до інформації, що міститься в матеріалах кримінального провадження, а тому, єдиним нормативно-правовим актом, яким мав керуватись відповідач при розгляді її запиту  Закон №2939-VI.
		Аналізуючи наведені вище доводи сторін справи, слід дійти висновку, що для встановлення правомірності відмови відповідачем у наданні запитуваної позивачем інформації необхідно з`ясувати, чи є така інформація публічною у розумінні Закону №2939-VI; які особливості порядку надання такої інформації її розпорядником та чи є відповідач розпорядником запитуваної позивачем інформації з урахуванням вимог Закону №2939-VI.
		При цьому, суд звертає увагу, що як позивачем, так і відповідачем у поданих ними заявах по суті справи не заперечується того, що поданий запит за своєю суттю та змістом є запитом про доступ до публічної інформації в розумінні Закону №2939-VI.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом №2939-VI.
		За змістом статей 1, 5 Закону №2939-VI, публічна інформація  це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
		При цьому, пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Такі випадки установлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
		Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону №2939-VI, у частині другій якої встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Суд враховує, що визначення таємної інформації міститься у статті 8 Закону №2939-VI та означає інформацію, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
		Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
		Відповідно до статті 12 Закону №2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації  фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації  суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
		Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать суб`єкти владних повноважень  органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
		Статтею 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію  це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.
		Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.
		Підстави для відмови у задоволенні запиту на інформацію установленні статтею 22 Закону №2939-VI, відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 
		1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 
		2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 
		3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 
		4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
		Частиною другою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
		За правилами частини четвертої статті 22 Закону №2939-VI, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
		Тобто, законодавцем визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, та передбачено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 №3855-XII (далі  Закон №3855-XII), до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація, зокрема, у сфері державної безпеки та охорони правопорядку, в тому числі про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер.
		З наведеного висновується, що таємниця досудового розслідування віднесена Законом №2939-VI до таємної інформації. Водночас, стаття 8 зазначеного Закону врегульовує особливості порядку доступу до таємної інформації, який визначається цим Законом та спеціальними законами.
		Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України визначено, що досудове розслідування  це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
		У частині другій статті 214 КПК України передбачено, зокрема, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
		Як встановлено судом з матеріалів справи та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42022181110000075 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, здійснювалося групою слідчих слідчого відділу Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області за процесуального керівництва Рівненської окружної прокуратури у період з 19.08.2022 до 29.12.2023 (дата прийняття рішення про закриття кримінального провадження).
		Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що інформація, яку було створено або одержано (здобуто) слідчими структурного підрозділу ГУНП в Рівненській області на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022181110000075 після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення відповідного кримінального правопорушення, є інформацією, що містить таємницю досудового розслідування. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.
		Так, КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. Тому, доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
		Зокрема, порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення регламентують положення статті 221 КПК України, згідно з частиною першою якої слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
		Інші ж особи, які не є учасниками відповідного кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання необхідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України, а саме: відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
		У такому випадку, слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу, оскільки незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом (частина друга статті 222 КПК України).
		Відтак, слід дійти висновку, що інформація, яка містить таємницю досудового розслідування, може бути отримана виключно в порядку, визначеному КПК України.
		Подібна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №826/7244/18 та у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/3155/17, від 21.01.2021 у справі №160/7938/19.
		Як стверджує відповідач, наведеними вище нормами кримінального процесуального законодавства, працівникам, службовим та посадовим особам ГУНП в Рівненській області заборонено розголошувати відомості досудового розслідування третім особам без дозволу слідчого або прокурора.
		Суд погоджується із такими твердженнями відповідача, однак звертає увагу, що безпосередньо відповідачем вказано у листі-відповіді на запит позивача про те, що 29.12.2023 у кримінальному провадженні №42022181110000075 слідчим прийнято рішення про його закриття.
		При цьому, з аналізу змісту приписів статті 284 КПК України висновується, що постанова слідчого про закриття вказаного кримінального провадження у встановлений строк не була скасована прокурором, який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у такому провадженні (процесуальне керівництво).
		Суд констатує, що станом на день розгляду даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє судове рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження №42022181110000075.
		Аналіз наведених обставин дає суду підстави для висновку, що відомості, зібрані слідчими структурного підрозділу відповідача за результатами здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022181110000075, не були достатніми для повідомлення посадовим особам, зокрема, КНП «Рівненська міська лікарня №2» Рівненської міської ради про підозру у вчиненні відповідного правопорушення та направлення матеріалів такого провадження до суду.
		Поряд з цим, після погодження прокурором рішення слідчого про закриття кримінального провадження, матеріали досудового розслідування після їх повернення слідчому передаються ним до архіву у встановлений строк для подальшого зберігання.
		Суд зауважує, що за змістом поданого запиту позивач не вимагала у відповідача надання їй доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022181110000075 та не ставила вимог щодо надіслання їй копій будь-яких документів, здобутих слідством за результатами проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та/або інших процесуальних дій. Натомість, вимоги позивача стосувалися виключно надання їй загальних відомостей щодо проведених у вказаному кримінальному провадженні експертиз та їх результатів.
		Суд погоджується з твердженнями відповідача, що інформація, здобута при здійсненні досудового розслідування у згаданому вище кримінальному провадженні, є інформацією з обмеженим доступом в розумінні Закону №2939-VI. 
		Поряд з цим, суд відзначає, що відповідачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження факту наявності у такої інформації статусу «таємної», з урахуванням вимог законів №2939-VI та №3855-XII.
		А тому, слід дійти висновку щодо наявності у вказаної інформації статусу «службової».
		Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 29 Закону №2657-XII, інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
		Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		А відповідно до частини восьмої статті 6 Закону №2939-VI, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		За наведених обставин у їх сукупності, суд вважає, що запитувані позивачем загальні відомості щодо проведення експертиз у кримінальному провадженні №42022181110000075, їх видів, закладу, який проводив такі експертизи, дати їх початку/закінчення та щодо результатів таких експертиз є інформацією, доступ до якої не може бути обмежено, а відтак, є публічною.
		Вирішуючи питання, чи є відповідач розпорядником запитуваної позивачем публічної інформації відповідно до Закону №2939-VI, суд зауважує, що у листі-відповіді на запит від 09.02.2024 відповідач не заперечує наявності у нього статусу розпорядника такої інформації.
		Більше того, матеріалами справи підтверджено, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42022181110000075 здійснювалось групою слідчих слідчого відділу Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, якими і було прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження.
		З наведеного слід дійти обґрунтованого висновку, що саме ГУНП в Рівненській області є розпорядником запитуваної позивачем публічної інформації в розумінні Закону №2939-VI.
		З огляду на усе вищевикладене, суд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність суспільного інтересу, враховує, що інформація про результати експертиз, проведених в рамках кримінального провадження №42022181110000075, розпочатого за наслідками здійснення КНП «Рівненська міська лікарня №2» Рівненської міської ради публічної закупівлі обладнання за бюджетні кошти, є для суспільства дуже чутливою, зокрема, на фоні запровадження в країні воєнного стану, та може свідчити про порушення певними громадянами та/або комунальним підприємством (його посадовими особами) бюджетного законодавства та/або законодавства у сфері публічних закупівель, що призвело до придбання товарів, робіт та/або послуг за надмірними цінами, тобто до розтрати бюджетних коштів.
		Відтак, суд погоджується з позивачем, що запитувана нею інформація має значний суспільний інтерес, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Запитувана інформація є необхідною для реалізації позивачем функції сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і журналістка запитувала таку інформацію в цілях задоволення суспільного інтересу.
		За правилами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		За наведеного вище правового врегулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах з урахуванням вимог, установлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала заявлені нею позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позов слід задовольнити повністю.
		За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, сплачена сума судового збору в розмірі 1211,20 грн, відповідно до квитанції від 25.03.2024 №1А81-9ММ8-U37E, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.11). 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання відповіді протиправною, зобов`язання вчинення певних дій  задовольнити повністю.
		Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 09.02.2024 №16ЗІ/24/02-2024 у наданні публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 05.02.2024.
		Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області надати ОСОБА_1 публічну інформацію на запит від 05.02.2024.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. 
		Повний текст рішення складений 21 жовтня 2024 року. 
		Учасники справи:
		Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ) 
		Відповідач - Головне управління Національної поліції в Рівненській області (вул. Миколи Хвильового, буд. 2, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 40108761) 
		 
		 
		 
		 
		Суддя С.А. Борискін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...