Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/8773/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2024. Зареєстровано: 22.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2024.
Дата набрання законної сили: 18.10.2024
Номер судового провадження: К/990/12283/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 160/8773/23
		адміністративне провадження № К/990/12283/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/8773/23
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат"
		до Державної служби геології та надр України
		про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
		за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України
		на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової    О.М.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ТОВ " Мотронівський ГЗК") звернулося до суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, скаржник, Держгеонадра), в якій просило визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу відповідача від 28 березня 2023 року №178 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр" (далі - Наказ №    178) в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31 грудня 2004 року (далі - спецдозвіл №    3640), наданого позивачеві;
		2.          В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником спецдозволу №3640 строком дії до 09 квітня 2034 року, проте, 28 березня 2023 року відповідачем був прийнятий Наказ №178, пунктом 1 якого було безпідставно та з порушенням процедури, що регулює видачу, переоформлення, зупинення дії чи анулювання спеціальних дозволів, зупинено дію вказаного дозволу на підставі пункту 3 частини першої статті 57 Кодексу України про надра зі строком застосування три роки. 
		3.          Позивач вказує, що перелік підстав у частині першій статті 57 Кодексу України про надра у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01 грудня  2022 року №2805-ІХ (далі - Закон №2805-ІХ), який набрав чинності 28 березня 2023 року, не містить безпосередньо такої підстави як «застосування до кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року №1644-VІІ (далі - Закон №1644- VII) у вигляді анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами»; зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами може бути застосовано лише до надрокористувача, а не до будь-якої іншої особи в контексті наведеної норми статті 57 Кодексу; до позивача як до надрокористувача, не було застосовано спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами; у спірному наказі №178 відповідач послався на Указ Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021 (далі - Указ №    266/2021), яким застосовані спеціальні санкції до кінцевого бенефіціарного власника позивача на три роки, проте, у тексті зазначеного спірного наказу відсутні посилання на частину третю статті 57, частини п`яту-сьому статті 13 Кодексу України про надра, а відповідно, на думку позивача, оскільки зупинення спецдозволу №3640 відбулося лише на підставі пункту 3 частини першої статті 57 наведеного Кодексу, до позивача (як до юридичної особи) не могло бути застосовано відповідну санкцію у виді зупинення дії наведеного спеціального дозволу, тому вважає, що пункт 1 Наказу №178 є неправомірним. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		4.          Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		5.          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що на момент набрання законної сили положеннями частини сьомої статті 13, частини третьої статті 57 Кодексу України про надра, у редакції Закону №2805-ІХ, прийняття оспорюваного пункту 1 Наказу №178 існували правовідносини щодо наявності у позивача спецдозволу №3640 та чинне, обов`язкове до виконання рішення РНБО від 18 червня 2021 року, введене в дію Указом №266/2021, щодо застосування персональних санкцій до фізичної особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником позивача, у вигляді, зокрема, анулювання або зупинення спеціальних дозволів на користування надрами, тобто, дані правовідносини виникли до набрання чинності Закону №2805-ІХ та вже тривали на момент набрання ним чинності. 
		6.          Суд першої інстанції, аналізуючи питання дії закону в часі, виходив з того, що у    разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі, новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності, і тривали на момент набрання актом чинності. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть уважатися протиправними за формальними ознаками.
		7.          На цій підставі, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача є такими, що відповідають вимогам статті 58 Конституції України, тобто, є правомірними та законними, що не спростовано позивачем.
		8.          Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. 
		9.          Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2805-ІХ, останній набирає чинності через 3 місяці з дня його опублікування, тобто 28 березня 2023 року, тому приписи частини сьомої статті 13 Кодексу України про надра підлягають застосуванню саме з 28 березня 2023 року.
		10.          Суд апеляційної інстанції, аналізуючи частину сьому статті 13 Кодексу України про надра, вказав, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, має право анулювати або зупинити дію спеціального дозволу на користування надрами користувача, до кінцевого бенефіціарного власника якого застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону Закон №1644- VII, за двох умов:
		1)          з дня застосування таких санкцій сплинуло 30 днів;
		2)          через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
		11.          З огляду на це суд дійшов висновку, що з метою забезпечення реалізації принципів правової визначеності та законних очікувань, такими змінами передбачено 30-денний строк для вчинення надрокористувачем дій щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, до якого застосовано санкції. Таким чином, приймаючи оскаржуваний наказ 28 березня 2023 року (день набрання чинності наведеної норми права), відповідач позбавив позивача як надрокористувача можливості вчинити дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, яка закріплена у зазначеній правовій нормі.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		12.          Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Держгеонадра звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року.
		13.          На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 13, 57 Кодексу України про надра, у зв`язку з уведенням в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021 рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБОУ) "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 18 червня 2021 року щодо персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у вигляді зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, за відсутності висновку Верховним Судом.
		14.          Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що приймаючи оскаржуваний наказ 28 березня 2023 року, відповідач позбавив позивача - надрокористувача можливості вчинити дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, яка закріплена у частині сьомій статті 13 Кодексу України про надра.
		15.          Вказане обґрунтовує тим, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами" від 01 грудня 2022 року №2805-ІХ (далі - Закон №2805-ІХ), яким статті 13, 57 Кодексу України про надра доповнено новими нормами права, зазначено про набрання їх чинності з 28 березня 2023 року, тобто законодавцем відстрочено набрання чинності вказаним Законом з метою надання можливості надрокористувачам вжити заходів, направлених на зміну бенефіціарного власника у ЄДРПОУ у період з 28 грудня 2022 року (у день опублікування у офіційному виданні «Голос України» від 28 грудня 2022 року №263 цей Закон доведений до відома у встановленому порядку) до 28 березня 2023 року (день набрання Законом чинності) задля уникнення негативних наслідків у вигляді зупинення дії спеціальних дозволів.
		16.          У касаційній скарзі відповідач вважає, що як на момент виникнення спірних правовідносин у період з 24 червня 2021 року по 28 березня 2023 року, так і на день прийняття оскаржуваного судового рішення - 08 вересня 2023 року, позивач не вживав жодних заходів до зміни бенефіціарного власника (контролера) позивача, а відповідно, зазначені обставини не могли вплинути на результат прийнятого оспорюваного рішення на момент його прийняття 28 березня 2023 року.
		17.          Також відповідач зазначає, що, навіть після прийняття оскаржуваного рішення, позивач не позбавлений права та можливості виконати вимоги законодавства щодо зміни бенефіціарного власника, що усуне підстави для зупинення дії спеціального дозволу від 31 грудня 2004 року №3640 та відновить його дію.
		18.          Крім того, відповідач вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що на момент набрання законної сили положеннями частини сьомої статті 13, частини третьої статті 57 Кодексу України про надра, у редакції Закону №2805-ІХ, та прийняття оспорюваного пункту 1 наказу №178 від 28 березня 2023 року, правовідносини щодо наявності у позивача спеціального дозволу №3640 вже існували та, відповідно, тривали, а тому дії відповідача відповідають вимогам статті 58 Конституції України.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		19.          Касаційна скарга надійшла до Суду 29 березня 2024 року.
		20.          Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №600/5357/23-а витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
		21.          Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотань Держгеонадра та ТОВ "Мотронівський ГЗК" про розгляд справи за їх участі.
		22.          Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 18 жовтня 2024 року.
		Позиція інших учасників справи
		23.          Від позивача 22 квітня 2024 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де зазначено, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №160/8773/23 є законною та обґрунтованою, а отже касаційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню. 
		24.          Позивач вказує, що Держгеонадра, приймаючи 28 березня 2023 року оскаржуваний наказ, не дотримано визначеної законодавцем послідовності дій, а саме: анулюванню або зупиненню дії спеціального дозволу на користування надрами передує процедура надання надрокористувачу строку у 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції до його кінцевого бенефіціарного власника для вирішення питання про зміну/не зміну такого; право на анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами виникає у Держгеонадра через 30 днів з дня застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), і лише при умові, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
		25.          Наведене, на переконання позивача, свідчить, що встановлений законом 30-денний строк для анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами за наведеної підстави є присічним. Беручи до уваги вимоги частини сьомої статті 13 Кодексу України про надра, позивач вважає, що Держгеонадра пропущено встановлений 30-денний строк для зупинення дії спеціального дозволу, позбавивши при цьому позивача права на можливу реалізацію зміни кінцевого бенефіціарного власника, що вказує на протиправність спірного в оскаржуваній частині наказу.
		26.          З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, на думку позивача, дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий Держгеонадра з порушенням принципів правової визначеності та законних очікувань, а дії відповідача позбавили позивача можливості вчинити дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, яка закріплена у частині сьомій статті 13 Кодексу України про надра.
		27.          Крім того, позивач зазначає, що згідно рішення РНБОУ від 18 червня 2021 року, яке введене в дію Указом №266/2021, санкції застосовані персонально до фізичної особи - ОСОБА_1 . Водночас Держгеонадра безпідставно поширює запроваджені рішенням РНБОУ від 18 червня 2021 року обмежувальні заходи (санкції) щодо ОСОБА_1 на ТОВ «Мотронівський ГЗК», оскільки останнє відсутнє у переліку юридичних осіб, стосовно яких вищевказаним рішенням РНБОУ вводяться в дію спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		28.          Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ «Мотронівський ГЗК» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 30-А, приміщення 3, видами діяльності підприємства є, зокрема, основний - добування руд інших кольорових металів (07.29), що підтверджується змістом копії Статуту позивача та копіями витягів з ЄДРПОУ станом на 13 вересня 2021 року та  на 13 червня 2023 року.
		29.          31 грудня 2004 року Державною службою геології та надр України позивачеві був виданий Спеціальний дозвіл на користування надрами №3640 зі строком дії до 09 квітня  2034 року. 
		30.          Також зі змісту копії Витягу з ЄДРПОУ станом на 13 червня 2023 року встановлено, що засновниками (учасниками) юридичної особи (позивача) є, а саме:
		1)          Компанія «Діаго Ентерпрайзес Лімітед» (Кіпр), розмір частки засновника (учасника): 5000,00;
		2)          Компанія «Толексіс Трейдінг Лімітед» (Кіпр) розмір частки засновника (учасника): 94995000,00;
		3)          Бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 (Україна, м. Київ).
		31.          Згідно з пунктом 538 Додатку 1 до рішення РНБОУ від 18 червня 2021 року, введеним в дію Указом №266/2021, застосовані персональні санкції щодо ОСОБА_1 (бенефіціарного власника позивача), а саме: у тому числі, і анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення спеціальних дозволів на користування надрами строком на 3 роки.
		32.          У зв`язку із застосуванням рішенням РНБО від 18 червня 2021 року, уведеним в дію Указом №266/2021 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, у вигляді і зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Кодексу України про надра, враховуючи пропозиції Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 28 березня 2023 року №2023-1), відповідачем 28 березня 2023 року був прийнятий наказ №178 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр», за пунктом 1 якого було зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 1 до цього наказу.
		33.          Згідно з пунктом 3 Додатку 1 до наказу №178 вбачається, що зупинено дію спецдозволу №3640, кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 , строком на 3 роки на підставі пункту 3 частини першої статті 57 Кодексу України про надра.
		34.          Позивач вважає протиправним пункт 1 наказу № 178 в частині зупинення дії спецдозволу №3640, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		35.          Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		36.          Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		37.          Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		38.          Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		39.          Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
		40.          Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються, передусім, Конституцією України,    Кодексом України про надра та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №124 (далі - Порядок №615). Положення зазначених актів у цій постанові застосовуються у редакціях, що чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
		41.          Згідно з частинами першою та другою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
		42.          Відповідно до    статті 3 Кодексу    України про надра гірничі відносини в Україні регулюються    Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»,    цим Кодексом    та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
		43.          Частиною 1 статті 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
		44.          У відповідності до    частини першої статті 13 Кодексу    України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
		45.          За змістом    статті 14 Кодексу    України про надра, такі надаються у користування для: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, отримання геотермальної енергії (теплової енергії надр), експлуатації підземних споруд, пов`язаної із запобіганням підтопленню навколишнього природного середовища внаслідок закриття шахт; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади) (крім нафтогазоносних надр); виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.
		46.          Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у строкове платне користування. Спеціальний дозвіл на користування надрами надається на строк, визначений заявником, та становить від 3 до 50 років. У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.
		Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.
		47.          Відповідно до частини другої статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення та території Автономної Республіки Крим порядок проведення аукціонів с продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		48.          Частиною першою статті 19 зазначеного Кодексу    визначено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.
		49.          Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) здійснювати підготовку і розкриття звітів (консолідованих звітів) про платежі на користь держави та інформації про укладені договори (угоди) щодо користування надрами в обсязі та у порядку, встановлених Законом України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Статтею 60 Кодексу України про надра       передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.
		50.          Частиною третьою статті 24 Кодексу    України про надра визначено, що права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою.
		51.          У відповідності до приписів частини першої статті 11 вказаного Кодексу, передбачено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
		52.          Згідно з частиною першою статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
		53.          Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).
		54.          Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.
		55.          Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
		56.          Підпунктами 9, 10 пункту 4 Положення №1174 визначено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
		57.          Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін, врегульовано Порядком №    615, дія якого поширюється на всі види користування надрами.
		58.          Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31 грудня 2004 року позивачеві був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами №3640 для видобування сировини, придатної для виробництва цирконового, рутилового, ільменітового, дистен-силіманітового і ставролітового концентратів зі строком дії до 09 квітня 2034 року. 
		59.          Водночас згідно до пункту 3 Додатку 1 до наказу №178 дію спеціального дозволу №    3640 зупинено на підставі пункту 3 частини першої статті 57 Кодексу України про надра.
		60.          В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Наказ №    178 в частині зупинення дії спецдозволу №    3640 є передчасним, оскільки приймаючи оскаржуваний наказ 28 березня 2023 року (у день набрання чинності Закону №2805-ІХ), відповідач позбавив позивача можливості вчинити дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника. Суд також вказав, що положення цього нормативно-правового акта підлягають застосуванню саме з 28 березня 2023 року з наданням надрокористувачу 30-денного строку для вчинення надрокористувачем дій щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, до якого застосовано санкції.
		61.          Звертаючись до Суду з касаційною скаргою скаржник, зокрема, вказує про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності надання надрокористувачу 30-денного строку після набрання чинності приписами частини сьомої статті 13 Кодексу України про надра для зміни кінцевого бенефіціарного власника. Вказане обґрунтовує тим, що законодавцем відстрочено набрання чинності зазначеними положеннями на три місяці після їх опублікування саме з цією метою. 
		62.          Таким чином, оцінюючи висновки суду апеляційної інстанції в контексті доводів касаційної скарги, поданої Держгеонадра, колегія суддів враховує таке.
		63.          Згідно з підпунктом 4 пункту 21 Порядку № 615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Міндовкілля, Держпраці, МОЗ, Держекоінспекції, органів місцевого самоврядування, ДПС у разі, зокрема, наявності підстав, передбачених Законом України «Про санкції».
		64.          Відповідно до пункту 24 Порядку № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження. 
		65.          У відповідності до вимог частини першої статті 1 Закону №1644- VII передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
		66.          Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
		67.          Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
		68.          Підстави для застосування санкцій визначені у статті 3 Закону № 1644-VII, згідно із пунктом 1 частини першої якої, такими є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
		69.          За приписами пункту 6 частини першої статті 4 Закону №1644- VII, визначено, що одним із видів санкцій згідно з цим Законом є анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
		70.          Наведені положення свідчать про те, що у разі вчинення згаданими вище суб`єктами дій, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод до них застосовуються санкції, зокрема у вигляді анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
		71.          Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 5 Закону №1644- VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
		72.          Отже, аналіз наведених приписів законодавства про санкції свідчить про те, що Укази Президента України, якими введені в дію рішення РНБО щодо застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб, які є чинними і не скасовувались у встановленому законодавством порядку, підлягають обов`язковому виконанню, тому, Суд доходить висновку, що оскільки Указ Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021, яким було введено в дію рішення РНБО від 18 червня 2021 року про застосування персональних санкцій, зокрема до ОСОБА_1 на три роки, станом на момент виникнення спірних відносин - 28 березня 2023 року був чинним, то останній підлягає обов`язковому виконанню як суб`єктами владних повноважень (у даному випадку відповідачем), так і фізичними та юридичними особами, яких вони стосуються.
		73.          Разом з тим, Суд зауважує, що правомірність Указу №266/2021 не є предметом спору у цій справі та, з огляду на вимоги частини другої статті 9 КАС України, надання оцінки останньому виходить за межі позовних вимог. 
		74.          Крім того, Законом №2805-ІХ до Кодексу України про надра було внесено ряд змін. Зокрема, статтю 13 Кодексу України про надра доповнено частинами три - сім.
		75.          Так, положеннями частини сьомої статті 13 згаданого Кодексу у новій редакції встановлено, що у разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону №1644- VII до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
		76.          Колегія суддів зі змісту вказаної норми вбачає, що законодавець з метою захисту прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки, у тому числі для здійснення заходів щодо раціонального використання надр, передбачив можливість (повноваження) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (відповідача) приймати рішення про зупинення спеціального дозволу юридичної особи, до кінцевого бенефіціарного власника (фізичної особи) якої застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону №    1644-VII. Зазначене, на думку Суду, є проявом державної політики, спрямованої на захист національних інтересів та протидію незаконним діям окремих осіб, зокрема, такими діями можуть бути: фінансування тероризму та екстремістської діяльності, ухилення від сплати податків та митних платежів тощо.
		77.          Подібна за змістом позиція, проте у правовідносинах щодо позбавлення особи права на отримання спеціального дозволу на користування надрами за наслідками участі в аукціоні, висловлена Верховним Судом у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 640/16632/21.
		78.          Також вказаним вище Законом №2805-ІХ стаття 57 Кодексу України про надра викладена у новій редакції, пунктом 3 частини першої якої передбачено, що право користування надрами може бути тимчасово заборонено (зупинено) з підстави застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону №    1644-VII у вигляді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
		79.          Частиною третьою статті 57 згаданого Кодексу закріплено, що тимчасова заборона (зупинення) дії спеціального дозволу на користування надрами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, здійснюється з урахуванням вимог частин п`ятої-сьомої статті 13 цього Кодексу на строк дії таких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
		80.          Аналізуючи характер правового регулювання відносин у сфері користування надрами у контексті підстави для зупинення дії спецдозволу на користування надрами, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 57 Кодексу України про надра, а також враховуючи наявність прямого посилання на статтю 13 Кодексу України про надра у частині третій статті 57 цього Кодексу, Суд доходить висновку про необхідність їх комплексного застосування. Такий підхід обумовлений тим, що стаття 13 цього Кодексу визначає загальний перелік суб`єктів, які можуть бути користувачами надр, а також визначає категорії осіб, які такого права не мають. Водночас, стаття 57 Кодексу України про надра передбачає механізм державного контролю за дотриманням умов користування надрами та встановлює відповідальність за їх порушення. Спільне застосування вищезазначених положень статей 13 та 57 Кодексу України про надра дозволяє точно визначити суб`єкта, до якого можуть бути застосовано обмеження у вигляді тимчасової заборони (зупинення) дії спеціального дозволу на користування надрами, забезпечивши при цьому ефективний державний контроль за дотриманням вимог законодавства про надра. Це свідчить про те, що законодавець свідомо створив систему правових норм, яка дозволяє забезпечити баланс між інтересами користувачів надр, суспільними інтересами в галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, створивши при цьому ефективний механізм захисту національних інтересів, забезпечення економічної безпеки та захисту довкілля. 
		81.          Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що фізична особа - ОСОБА_1 , як станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на момент розгляду цієї справи у судах першої та апеляційної інстанцій, є бенефіціарним власником (контролером) позивача, що підтверджено представником позивача та копіями Витягів з ЄДРПОУ станом на 13 вересня 2021 року та станом на 13 червня 2023 року.
		82.          До вказаної фізичної особи (бенефіціарного власника позивача) були застосовані персональні санкції у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами за рішенням РНБОУ від 18 червня 2021 року, введеним у дію Указом №266/2021, на три роки.
		83.          На цій підставі, колегія суддів відхиляє твердження позивача, зазначене у відзиві, про безпідставне поширення запроваджених Указом №266/2021 обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 на ТОВ «Мотронівський ГЗК» та погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно помилковості тверджень позивача про те, що положення пункту 3 частини першої  статті 57 Кодексу України про надра не містять прямої підстави для зупинення дії спеціального дозволу, наданого юридичній особі, щодо якої не застосовано спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону №    1644-VII у вигляді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, у разі накладення персональних санкцій на бенефіціарного власника такої юридичної особи.
		84.          Крім того, Суд, в контексті доводів касаційної скарги щодо відповідності дій відповідача вимогам статті 58 Конституції України, зауважує, що той факт, що відповідні санкції були застосовані до кінцевого бенефіціарного власника позивача до набрання чинності відповідними змінами до Кодексу України про надра, не впливає на можливість зупинення дії наданих позивачу спеціальних дозволів на користування надрами. 
		85.          Таке твердження Суду ґрунтується на тому, що згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		86.          Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №5-рп/2012, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012).
		87.          Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року №1-рп/2011, положення частини 1 статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац 2 пункту 5 мотивувальної частини).
		88.          У рішенні від 12 липня 2019 року №5-р(І)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
		89.          Отже, за загальним правилом, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а правовідносини, що виникли раніше, але на момент змін в законодавстві є триваючими, повинні бути приведені у відповідність із новим правовим регулюванням.
		90.          Аналогічний підхід щодо дії закону у часі висловлений Верховним Судом у постанові від 09 червня 2023 року у справі №640/13146/20, де зазначено, що у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі, новий нормативний акт поширює свою дію в тому числі на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
		91.          Верховний Суд у цій справі виходив з того, що у теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
		92.          Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
		93.          Таким чином, Суд вважає правильними доводи касаційної скарги про те, що дії відповідача, вчинені у спірних правовідносинах, відповідають вимогам статті 58 Конституції України, з огляду на те, що санкції, запроваджені Указом №266/2021 продовжували свою дії на момент впровадження до Кодексу України про надра змін Законом №    2805-ІХ. 
		94.          Колегія суддів у цій справі також враховує, що Закон №    2805-ІХ, зокрема, в частині доповнення Кодексу України про надра такою підставою для зупинення дії спеціального дозволу як застосування до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, в реаліях сьогодення, а саме збройної агресії рф проти України, має на меті посилення національної безпеки та захисту економічних інтересів України в умовах війни, а також демонструє фокусування держави на протидії спробам використання природних ресурсів України в інтересах держави-агресора. З огляду на це, поширення дії вказаних норм на вже діючі персональні санкції свідчить про мету законодавця забезпечити максимальну ефективність запроваджених обмежувальних заходів та додатково підкреслює актуальність питання вжиття додаткових заходів для протидії спробам підриву економічної стійкості держави.
		95.          Зазначене питання дії Закону №    2805-ІХ в часі також не заперечувалося і судом апеляційної інстанції, водночас, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, останній дійшов висновку про необхідність надання надрокористувачу 30-денного строку з моменту набрання чинності Законом №2805-ІХ, у разі наявності Указу Президента України про накладення персональних санкцій на бенефіціарного власника надрокористувача з метою забезпечення можливості його заміни. У відзиві на касаційну скаргу надрокористувачем також було підтримано вказану позицію. 
		96.          Водночас, з такими висновками суд касаційної інстанції не погоджується з огляду на таке. 
		97.          Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом №266/2021 накладено персональні санкції на ОСОБА_1 на три роки, тобто до 24 червня 2024 року.
		98.          Закон №2805-ІХ, яким було внесено вищенаведені зміни до Кодексу України про надра, прийнятий 01 грудня 2022 року, його текст оприлюднено в газеті Голос України №    263 від 28 грудня 2022 року.
		99.          Згідно пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, положення, якими внесено зміни до статей 13 та 57 Кодексу України про надра, набирають чинності через три місяці з дня опублікування Закону №2805-ІХ. 
		100.          Таким чином, Суд зауважує, що з огляду на специфічний характер змін, внесених до статей 13 та 57 Кодексу України про надра, а саме передбачені ними наслідки для надрокористувача у вигляді зупинення дії спеціального дозволу у випадку накладення персональних санкцій на бенефіціарного власника, Законом №    2805-ІХ, зберігаючи при цьому баланс інтересів держави (щодо захисту національної безпеки) та бізнесу (видобування та реалізація корисних копалин), передбачено відстрочку у набранні ними чинності, а саме - 3 місяці з дня опублікування, тобто з 28 березня 2023 року, зокрема, і з метою надання можливості надрокористувачу усунути зазначену підставу для зупинення дії наданого йому спеціального дозволу.
		101.          Крім того, згідно частини першої статті 139 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI підписані Президентом України закони публікуються в газеті "Голос України" та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих офіційних друкованих виданнях є офіційним оприлюдненням.
		102.          Подібні за змістом положення містяться у частинах першій-другій статті 15-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, згідно яких офіційними друкованими виданнями є видання Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, що видаються з метою офіційного опублікування нормативно-правових актів, рішень цих органів та інформації, обов`язковість опублікування якої передбачено законодавством, та під час підготовки яких не використовується творча праця журналістів.
		Офіційні друковані видання забезпечують доведення до відома громадськості законів України та інших нормативно-правових актів.
		103.          Таким чином, Суд зауважує, що Закон №2805-ІХ був офіційно оприлюднений та доведений в установленому порядку до відома населення, зокрема також і суб`єктів господарювання, 28 грудня 2022 року. Тому починаючи з цієї дати наслідки застосування норм такого Закону були передбачуваними для позивача, що давало можливість заздалегідь вжити заходів, спрямованих на зміну кінцевого бенефіціарного власника, задля уникнення зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
		104.          Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції і не заперечується позивачем, у ані у період з 28 грудня 2022 року по 28 березня 2023 року, ані станом на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, позивач не був позбавлений можливості виконати вищенаведені вимоги законодавства з метою усунення підстав для зупинення дії спеціального дозволу №3640 та відновлення його дії, проте не вживав жодних заходів, спрямованих на зміну бенефіціарного власника (контролера).
		105.          На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень Закону №2805-ІХ, що стало підставою для висновків про необхідність надання позивачу 30-денного строку з моменту набрання чинності Законом №2805-ІХ з метою забезпечення можливості заміни його бенефіціарного власника, на якого Указом №266/2021 накладено персональні санкції.
		106.          Вказане є підставою для скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року із залишенням в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року, яким у задоволенні позову ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу в частині відмовлено.
		107.          Враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 640/16632/21, колегія суддів зауважує, що намагання продовжити користування надрами - національним багатством Українського народу - юридичною особою, стосовно кінцевого бенефіціара якої введено санкції відповідно до Закону № 1644-VII, явно суперечить інтересам держави в галузі національної безпеки, оскільки титанові руди є корисною копалиною загальнодержавного значення, яка має стратегічне значення, зокрема для військово-промислового комплексу.
		108.          Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		109.          Частиною другою статті 6 КАС України    передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		110.          Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		111.          Відповідно до    статті 17 Закону    України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		112.          Так, Європейським судом з прав людини (далі також - Суд) у справі "Промислово-фінансовий Консорціум "Інвестиційно-металургійний Союз" проти України" (рішення від 26 червня 2018 року, заява №10640/05) було зазначено, що    стаття 1 Першого протоколу    до Конвенції включає в себе три норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає, що держави мають право, серед іншого, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Друга і третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого першою нормою (пункт 184).
		113.          Суд також зазначив, що перша та найважливіша вимога    статті 1 Першого протоколу    до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту надає право на позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держава має право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (пункт 185).
		114.          Крім того, Суд наголосив, що будь-яке втручання у здійснення права чи свободи, визнаних Конвенцією, має переслідувати законну ціль. Принцип «справедливого балансу», притаманний статті 1 Першого протоколу до Конвенції, сам по собі передбачає існування загального суспільного інтересу. До того ж, слід нагадати, що різні норми, закріплені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не є окремими, тобто не пов`язаними між собою, та що друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків. Одним із наслідків цього є те, що існування «суспільного інтересу», яке вимагається відповідно до другого речення, або «загального інтересу», посилання на яке міститься у другому пункті, випливає з принципу, встановленого у першому реченні, а отже втручання у здійснення права на мирне володіння майном у розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу до Конвенції також повинно переслідувати мету у суспільному інтересі (пункт 187).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		115.          Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і 
		 
		ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		116.          Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		117.          За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі підлягає скасуванню, а касаційна скарга відповідача задоволенню.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		118.          Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити.
		Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року скасувати, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя -доповідач                                                                                          Я.О. Берназюк
		Судді                                                                                                                         С.М. Чиркін
		                                                                                                                                  В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...