Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/2040/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2024. Зареєстровано: 22.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/352/247/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024090000000105

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 352/2040/24
		Провадження № 1-кп/352/247/24
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
		 
		Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючого судді                                         ОСОБА_1 
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_2 
		прокурора                                                 ОСОБА_3 
		обвинуваченого                                         ОСОБА_4 
		захисника                                                 ОСОБА_5 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 22024090000000105 від 23 липня 2024 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Бурштин Івано-Франківської області, одруженого, який має на утримання двох малолітніх дітей, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 , знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно, вирішив перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.
		З метою перешкоджання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів ОСОБА_4 у вересні 2022 року вирішив створити загальнодоступну тематичну інформаційну групу в месенджері «Viber» для збору, консолідації і трансляції повідомлень з відомостями про місця і час проведення відповідних заходів указаними військовими формуваннями громадянам України, які мають намір ухилитися від виконання свої обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період.
		У вересні 2022 року ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_3 , використавши мобільний телефон з СІМ-картою з телефонним номером НОМЕР_1 , створив в месенджері Viber інформаційну групу з назвою «Поліція на районі розширення».
		Таким чином, із змісту функціонального призначення інформаційної групи встановлено, що ОСОБА_4 чітко усвідомлював, що розміщуючи у Viber-групі з назвою: «Поліція на районі розширення» інформацію про вручення повісток працівниками центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уникнення громадян України від призову на військову службу, він перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період та бажав настання суспільно небезпечних наслідків. Крім того, ОСОБА_4 з метою приховування своєї протиправної діяльності закрив у налаштуваннях групи контактні дані (номера) всіх учасників групи, в тому числі і свої. Указане також свідчить, що ОСОБА_4 усвідомлював, що здійснює протиправну діяльність та не бажав бути викритим у її вчиненні. При цьому, ОСОБА_4 визначив суперадміном групи особисто себе (користувач з ніком «D.V»).
		Крім того, ОСОБА_4 здійснив її налаштування таким чином, щоб користувачі самостійно надсилали інформацію у вигляді текстових, фото, аудіо та відео повідомлень із зазначенням місця, часу та адреси де військовослужбовцями відповідних підрозділів ЗСУ та інших збройних формувань проводяться мобілізаційні заходи, чим інформували цільову аудиторію з числа громадян України, які ухиляються від призову та/або мобілізації і військового обліку, про місця виконання службових обов`язків співробітниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на території Івано-Франківського району, що об`єктивно перешкоджало законній діяльності відповідних підрозділів ЗСУ.
		Так, у період часу з 10.02.2023 по 10.05.2023 у вайбер-групі «Поліція на районі розширення» з метою перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань розміщено 10 інформаційних повідомлень із зазначенням конкретних місць, де співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювалася відповідна службова діяльність за наступними адресами:
		- 10.02.23р. (блок-пості Рогатин-Вебилівці);
		- 15.02.23р. (блок-пост Рогатин-Вербилівці);
		- 16.02.23р. (с. Задністрянськ зупинка);
		- 24.02.23р. (вул. Вівчаренка та Шевченка);
		- 28.02.23р. (м. Бурштин, вул. Калуська);
		- 08.03.23р. (с. Задністрянськ переїзд);
		- 09.03.23р. (центр смт. Більшівці);
		- 25.03.2023р. (м. Галич на трасі Н-09 у районі Галицького мосту);
		- 01.05.23р. (м. Галич біля мосту);
		- 10.05.23р. (міст на село Користовичі).
		При цьому, ОСОБА_4 розроблено механізм перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань і, незважаючи на те, що вказана інформація поширювалась не лише ним, а й іншими учасниками Viber- групи, які не перебували у злочинній змові з ОСОБА_4 , вся діяльність Viber - групи охоплювалась його злочинним умислом. Тобто, ОСОБА_4 чітко знав та усвідомлював, що у Viber -групі систематично розміщується інформація, яка систематично чинить перешкоди зазначеній законній діяльності ЗСУ.
		Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Таким чином, організувавши розміщення в Viber групі «Поліція на районі розширення» повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 втрутився в законну діяльність відповідних РТЦК та СП та створив перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 114-1 КК України, як  перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
		На підставі ч.1 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України, до суду разом із обвинувальним актом, надійшла угода про визнання винуватості від 29 липня 2024 року, укладена між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , якому на підставі ст.37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_4 , який є підозрюваним в цьому ж кримінальному провадженні, за участю захисника ОСОБА_5 зі змісту якої вбачається, що під час досудового розслідування підозрюваний повністю визнав свою вину у вищевказаному діянні і зобов`язувався беззастережно визнати в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення в обсязі підозри.
		Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст. 114-1 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі десять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
		Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_4 стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.1 ст.114-1 КК України, щодо якого він визнав себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про винуватість, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз`яснені судом.
		Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що вищезазначена угода про визнання його винуватості укладена ним з прокурором, за участю захиниска, добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.
		Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просили суд затвердити угоду та винести на її підставі вирок.
		Прокурор в судовому засіданні також просив суд затвердити угоду.
		З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що угода про визнання винуватості укладена між прокурором та ОСОБА_4 може бути затверджена.
		Так, згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, а кримінальне правопорушення, що вчинив ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам ст.472 КПК України, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_4 визнав повністю свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1 КК України і пояснив, що розуміє роз`яснені судом права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, має право мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом або захищатися самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
		Крім того, ОСОБА_4 зрозумілі наслідки укладення та затвердження вищевказаної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, а також характер підозри, в якій він визнав себе винуватим і вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердженням судом угоди, передбачені п.п.3-4 ч.4 ст.474 КПК України.
		Під час підготовчого судового засідання на підставі пояснень ОСОБА_4 , суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбаченні в угоді.
		Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши угоду та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 114-1 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Суд враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утримання двох малолітніх дітей, перерахував на ЗСУ 10000 грн. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Враховуюче, викладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для застосування ч. 1 ст. 69 КК України і призначення покарання з переходом до іншого більш м`якого виду покарання, не зазначеного в статті, а саме штрафу.
		Згідно ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Керуючись ч.1 ст. 314, ч.4 ст.469, ст. ст. 472, 473 ч.2, п.п.1, 3, 4 ч.4 ст.474 та ст.475 КПК України, 
		У Х В А Л И В:
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 липня 2024 року у кримінальному провадженні зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22024090000000105 від 23 липня 2024 року, укладену між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .
		Визнати винуватим  ОСОБА_4  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,  та призначити йому покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн.
		Речові докази: мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max» із СІМ-карткою: НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «Iphone 7 Plus» із СІМ-карткою: НОМЕР_2 , що передані за зберігання в камеру зберігання речових доказів УСБУ в Івано-Франківській області - повернути власнику ОСОБА_4 .
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подана апеляція з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження. 
		 
		Суддя                   ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...