Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/1625/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2024. Зареєстровано: 22.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2024.
Дата набрання законної сили: 18.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/359/387/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022110000000478

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №359/1625/24
		Провадження    №1-кп/359/387/2024
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 жовтня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,        
		за участю:
		прокурора ОСОБА_3 ,                    
		обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,                
		захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7     ,                
		представників громадської організації ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		 
		розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №12022110000000478 від 02.11.2022, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 191 КК України, клопотання захисників про повернення обвинувального акта прокурору,
		 
		встановив: 
		 
		Прокурор висловив позицію, що дане кримінальне провадження підсудне Бориспільському міськрайонному суду Київської області. Підстави, передбачені п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні. Кримінальне провадження можливо призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні судом одноособово з викликом учасників процесу. 
		Під час підготовчого судового засідання, відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , подав письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з тих підстав, що згідно обставин, зазначених в обвинувальному акті, його було складено слідчим ОСОБА_10 та затверджено прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 14.02.2024 року. 
		23 лютого 2024 року після підготовчого судового засідання він ознайомився з матеріалами судової справи, у зв`язку з чим мною було встановлено наступне: до обвинувального акту додані пусті (незаповнені) розписки підозрюваних та їх захисників про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, що свідчить про невиконання прокурором ОСОБА_11 вимог ч.4 ст. 291 КПК (арк. 22, 38 судової справи); до обвинувального акту прокурором ОСОБА_11 додані документи (скріншоти, поштові квитанції, опис вкладення), надання яких прямо забороняється до початку судового розгляду, (арк. 23-37, 39-63 судової справи).
		Відповідно до ч.1 ст. 293 КПК України, встановлено, що одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачаються застосування заходів медичного або виховного характеру. У даному випадку, ця імперативна вимога кримінально-процесуального закону не було виконана прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_12 .
		Захисту та обвинуваченій не було вручено обвинувальний акт та копію реєстру матеріалів досудового розслідування, вказані документи з незрозумілих причин були направлені підозрюваним поштою, що порушило право, передбачене п. в), д) ч.З ст. 6 ЄКПЛ, відповідно до якої кожен обвинувачений щонайменше має право на достатній час та можливість для підготовки захисту та його здійснення.
		Порушення права на захист зокрема полягає і у тому, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 42 КПК пам`ятка про процесуальні права та обов`язки одночасно з врученням обвинувального акту не вручалася, відповідно до п.2 ч.3 ст. 42 КПК права обвинуваченого слідчим, прокурором не роз`яснювались, право давати пояснення стосовно обвинувачення п.5 ч.3 ст. 42 КПК не забезпечено. А тому обвинувальний акт має бути повернутий прокурору.
		Пункт 6 ч.2 ст. 291 КПК вимагає, щоб обвинувальний акт містив обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання. Ці відомості становлять зміст обвинувального акта і є обов`язковими. При наявності матеріалів, які підтверджують дані обставини, в обвинувальному мають бути зазначені пом`якшуючі обставини, такі як позитивні характеристики обвинуваченої, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, те що вона одружена та раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась. В Обвинувальному акті ці вимоги не виконані. Замість констатації їх наявності чи відсутності зазначено, що пом`якшуючих обставин «не встановлено». 
		Згідно Обвинувального акту, ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у пособництві у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 191 КК України.
		Зміст пред`явленого ОСОБА_13 обвинувачення висвітлено лише на 11 аркуші Обвинувального Акту, відповідно до якого: 01.09.2022ТОВ Оцінка-Власностів особідиректора таоцінювача ОСОБА_14  на прохання начальника відділу розвиткуінфраструктури,інвестицій таЖКГ УЖКГта КБвиконавчого комітетуГірської сільськоїради  ОСОБА_15 , яку ОСОБА_16 залучив до вчинення кримінального правопорушення у якості пособника, провела оцінку легкового автомобіля марки RENAULT, комерційний опис (модель) MASTER, 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_17 , та склала звіт про оцінку транспортного засобу, яка становить 1305 491 грн. При цьому ринкова вартість аналогічного автомобіля суттєво нижча, ніж зазначена у звіті. 
		   Проте,оцінку вказаноготранспортного засобута складаннязвіту зарезультатами проведенняоцінки робила ОСОБА_18 ,а не ОСОБА_19 .При цьому ОСОБА_20 не маєстатусу підозрюваної/обвинуваченоїу даномукримінальному провадженні.Не маєстатусу підозрюваноїу кримінальномупровадженні такожособа накористь якої,на думкусторони обвинувачення,було здійсненорозтрату бюджетнихкоштів - ОСОБА_21 .З наведеноговбачається,що ОСОБА_19 звернулася до ОСОБА_22 виключно зпроханням провестиоцінку транспортногозасобу.Водночас,вказані діїне єкримінально-каранимдіянням.Допитана уякості свідка ОСОБА_18 підтвердила справжністьоцінки,зазначеної узвіті.Інших фактівдотичності ОСОБА_5 до ймовірногокримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.191КК України,обвинувальний актне містить,отже:формулювання обвинувачення,викладене вобвинувальному актівідносно ОСОБА_15 є неконкретнимі незрозумілимані обвинуваченій,ані їїзахисту; в обвинувальному акті відсутнє висвітлення об`єктивної сторони, кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК України (які дії чи бездіяльність ОСОБА_15 свідчать про її залучення у якості пособника ОСОБА_23 , які дії чи бездіяльність ОСОБА_15 свідчать про її обізнаність із умислом на вчинення кримінального правопорушення, які дії ОСОБА_15 є суспільно-небезпечними і протиправними; в обвинувальному акті відсутнє висвітлення суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК України, а саме не зазначено з яких фактичних даних, зібраних в ході досудового розслідування, прослідковується прямий умисел ОСОБА_15 на сприяння/усунення перешкод у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК України, в чому полягає корисливий мотив ОСОБА_15 у збагачені особи з якої вона не знайома ( ОСОБА_21 ) та в чому полягає корислива мета вчинення даного кримінального правопорушення.
		Як було зазначено вище, нечіткість і незрозумілість формулювання обвинувачення є порушенням загальних засад кримінального провадження, зокрема права на захист (стаття 20 КПК) та права на справедливий суд, закріпленого ст. 6 Конвенції, є окремою та безумовною підставою для повернення обвинувального акту. Все вищенаведене окремо та у своїй сукупності, свідчить про невідповідність Обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального кодексу та про необхідність його поверненню прокурору на підготовчому судовому провадженні.
		В судовому засідання клопотання підтримав та просив його задовольнити.
		Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала клопотання свого захисника та просила його задовольнити.
		Захисник ОСОБА_7 також подавписьмове клопотанняпро поверненняобвинувального актапрокурору знаступних підстав. У відповідності до статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Таким чином, судовий розгляд є неможливим без повідомлення особі про підозру та без складання й затвердження, на підставі повідомлення про підозру, обвинувального акту та без направлення такого, складеного на підставі повідомлення про підозру, обвинувального акту до суду
		 
		ОСОБА_4 не набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та, відповідно, не набув процесуального статусу обвинуваченого в порядку, передбаченому КПК України, не дивлячись на те, що він формально вказаний в обвинувальному акті як обвинувачений, а такий обвинувальний акт прокурором направлений до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Таким чином, обвинувальний акт не відповідає пункту 2 частини 2 статті 291 КПК України, оскільки, формально вказана в обвинувальному акті особа ОСОБА_4 , як обвинувачений, фактично обвинуваченим не є, відносно нього не може здійснюватись судовий розгляд, а тому обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду та підлягає поверненню в порядку пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України з огляду на наступне.
		 
		Як вказано вище, повідомлення ОСОБА_4 про підозру є обов`язковою процесуальною передумовою набуття ним процесуального статусу обвинуваченого, стосовно якого, відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України, має здійснюватися судовий розгляд. Так, відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування (пункт 44 Розділ І, арк.3 Реєстру матеріалів досудового розслідування), 27 листопада 2023 року, ОСОБА_4 здійснено повідомлення про підозру. Вказане повідомлення складене, підписане та затверджене керівником Київської обласної прокуратури ОСОБА_24 , з урахуванням спеціального статусу ОСОБА_4 (голова Гірської сільської ради, п.1 ч.1 ст.481 КПК України). В цьому аспекті, звертаю увагу суду, що ОСОБА_4 не набув процесуальний статус підозрюваного на підставі повідомлення про підозру від 27 листопада 2023 року з огляду на істотну його невідповідність імперативним вимогам КПК України, а саме, пункту 2 частини 1 статті 277 КПК України.
		 
		18 січня 2024 року, ОСОБА_4 , здійснено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (копія Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 січня 2024 року, додається). На підставі саме цього Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 січня 2024 року, 14 лютого 2024 року складено та затверджено обвинувальний акт, який 14 лютого 2024 року направлено до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Водночас, 17 січня 2024 року, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, в спосіб, передбачений КПК України, не здійснено, що обґрунтовується наступним. Здійснення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри можливе лише за процесуальних обставин раніше повідомленої підозри стосовно конкретного підозрюваного (ст.279 КПК України). Як обґрунтовано вище, повідомлення про підозру ОСОБА_4 27 листопада 2023 року не здійснено, а отже, він не набув статус підозрюваного у відповідності до такого повідомлення про підозру, що виключає процесуальну можливість вручення йому повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у зв`язку з тим, що «раніше повідомлена підозра» йому не здійснена; набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного на підставі повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Водночас, в обґрунтування твердження про ненабуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного на підставі повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 17 січня 2024 року, звертаю увагу суду на наступне. На чергових місцевих виборах 25.10.2020 ОСОБА_4 , згідно з ч.1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування України» обрано на посаду Гірського сільського голови, що затверджено відповідним рішенням Селищної ради №1-1-VIII від 17.11.2020 року. У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 481 КПК України, повідомлення про підозру сільському голові здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень. Наведений перелік суб`єктів права на здійснення повідомлення про підозру сільському голові є вичерпним.
		Водночас, згідно частини 2 статті 481 КПК України, Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами 1 і 2статті 278 КПК України.
		 
		Звертаю увагу на те, що керівник Київської обласної прокуратури ОСОБА_25 , своїм дорученням від 18 січня 2024 року уповноважив прокурора Київської обласної прокуратури - ОСОБА_26 (не прокурорів прокуратури чи групи прокурорів у кримінальному провадженні, а конкретного прокурора  ОСОБА_26 ), здійснити ОСОБА_4 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. При цьому, у відповідності до частини 1 статті 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.    В порушення вимог частини 1 статті 278 КПК України, частини 2 статті 481 КПК України, прокурор ОСОБА_26 доручення керівника обласної прокуратури не виконав - повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 не здійснив ні 18 січня 2024 року, ні в подальшому.
		 
		   Водночас, такі дії здійснено неуповноваженою особою - прокурором ОСОБА_3 (докази поштових відправлень у виді копій додаються). Доручення Керівника обласної прокуратури на прокурора ОСОБА_3 не надавалося, натомість, відповідне доручення було надано виключно прокурору ОСОБА_26 (копія доручення додається). Тобто, у прокурора ОСОБА_3 повноваження на вручення / направлення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 від 18 січня 2024 року відсутні. Таким чином, вчинені прокурором ОСОБА_3 дії, які не передбачені КПК України та такі, що прямо йому суперечать й не охоплюються його повноваженнями, не створюють жодних правових наслідків (ст.19 Конституції України, ст.2, п.15 ч.1 ст.3, ст.7, 8, 9, 40, 110 КПК України). При цьому, бездіяльність прокурора ОСОБА_26 , яка виразилась у невиконанні доручення керівника обласної прокуратури від 18 січня 2024 року вручити повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 створює конкретні юридичні наслідки  ОСОБА_4 не набув статус підозрюваного згідно повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 січня 2024 року.
		 
		Як вказано вище і підтверджується матеріалами, доданими до цього клопотання, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 від 18 січня 2024 року: не здійснене Генеральним прокурором (порушення пункту 1 частини 1 статті 481 КПК України); не здійснене заступником Генерального прокурора (порушення пункту 1 частини 1 статті 481 КПК України); не здійснене керівником обласної прокуратури в межах його повноважень (порушення пункту 1 частини 1 статті 481 КПК України); не здійснене уповноваженою особою згідно доручення в порядку ч.2 ст. 481 КПК (порушення пункту 1 частини 1 статті 481 КПК України); здійснене неуповноваженим прокурором (прокурором за посадою, а не за повноваженнями в розумінні п.15 ч.1 ст.3 КПК України).
		 
		Отже, вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (яка в свою чергу також вручена з порушенням) ОСОБА_4 , як сільському голові, неуповноваженим прокурором ОСОБА_3 , є беззаперечним фактом вручення такого повідомлення про підозру неналежною (неуповноваженою) особою і не має своїм наслідком залучення ОСОБА_4 , на підставі такого повідомлення про підозру, до участі у кримінальному провадженні як підозрюваного. За таких обставин обвинувачення ОСОБА_4 не може бути пред`явлене, а направлений до суду обвинувальний акт не підлягає розгляду по суті. Наведені порушення свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України, що відповідно до пункту третього частини третьої статті 314 КПК України є підставою для повернення цього документа судом першої інстанції прокурору зі стадії підготовчого судового засідання.
		 
		З урахуванням наведеного, 18 квітня 2024 року ОСОБА_4 про підозру не повідомлено, що виключає правову можливість висунення йому обвинувачення у формі складання стосовно нього, на підставі такого повідомлення про підозру, обвинувального акту та виключає правову можливість здійснення стосовно нього судового розгляду в межах висунутого обвинувачення відповідно до Обвинувального акту, складання стосовно нього, на підставі такого Повідомлення про підозру. Отже, недоліки обвинувального акту є такими, що перешкоджають суду призначити судовий розгляд, а в подальшому, очевидно унеможливлюють здійснення судового розгляду згідно статті 337 КПК України.
		 
		В судовому засіданні клопотання підтримав, та просив його задовольнити.
		Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
		Прокурор у судовому засіданні заперечив проти повернення обвинувального акта. Вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для його повернення прокурору відсутні. Свої мотиви виклав у запереченні.
		Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дійшов до висновку, що підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. 
		Стаття 291 КПК України містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором. Статтею 314 КПК України визначено вичерпний перелік питань, які суд встановлює у підготовчому судовому засіданні.
		Суд не може виходити за межі дослідження обставин, які мають бути вирішені у ході підготовчого судового засідання та фактично вдаватися до оцінки обвинувального акту на предмет правильності формулювання обвинувачення та юридичної кваліфікації дій особи, адже вказані питання судом перевіряються під час розгляду кримінального провадження по суті та оформлюються відповідним судовим рішенням.
		В обвинувальному акті прокурором зазначено, що обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченим, не встановлено. Підозра ОСОБА_4 виготовлена та підписана Керівником обласної прокуратури у відповідності до норм КПК, саме направлення підозри прокурором  ОСОБА_3 , на думку суду, не є порушенням норм КПК.
		Тому, дані вимоги при складенні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування дотримані. Копія відповідного обвинувального акту та реєстру матеріалів отримані обвинуваченими та її захисниками завчасно у встановленому КПК України порядку із застосування поштового відправлення.
		Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 №223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 Кримінального процесуального кодексу України: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.
		З цього приводу, судом встановлено відсутність підстав для прийняття рішення, передбачених п.п.1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
		Обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України і підстав для його повернення прокурору суд не вбачає.
		 
		Керуючись ст.314, ч. 2 ст.376 КПК України, суд
		 
		постановив:
		 
		У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №12022110000000478 від 02.11.2022, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 191 КК України, відмовити
		Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.
		Повний текст буде проголошено о 08:30 год. 22.10.2024.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...