Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/24485/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2024. Зареєстровано: 23.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4808/258/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091010003062

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/24485/23 
		Провадження № 11-кп/4808/258/24 
		Категорія ч.2 ст. 286-1КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач    
		 
		ОСОБА_2 О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
		   головуючого судді         ОСОБА_3 ,
		   суддів                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		з участю:
		       секретарів с/з         ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,                            прокурорів         ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого ОСОБА_10 ,
		   захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційними скаргами прокурора, а також захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на вирок Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, 
		в с т а н о в и в:
		Вказаним вироком     ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину,
		визнаного винуватим та засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 5000 (п`яти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.
		Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 20229 гривень процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз.
		Згідно вироку, ОСОБА_10 вчинив порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому, за наступних обставин.
		24.09.2023, близько 22 години 20 хвилин, ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, керуючи технічно справним автомобілем марки «Vollkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Надрічна, зі сторони перехрестя вул. Вовчинецька-Івасюка-Надрічна в напрямку вул. Максимовича в м. Івано-Франківську. 
		В той час, попереду автомобіля марки «Vollkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїзною частиною дороги, із увімкнутим світлом ліхтаря та світловим сигналом із задньої частини, в правій смузі руху, прямолінійно у попутному напрямку, на електричному самокаті марки «Е- wings» рухався ОСОБА_13 . 
		Водій ОСОБА_10 під час руху, проявив неуважність, не урахував дорожню обстановку, яка склалася та не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, з моменту виникнення перешкоди для руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, унаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_13 . 
		При цьому, водій ОСОБА_10 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
		п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		п. 2.9 а), відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
		п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		п. 12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		п. 1.10., в частині визначення терміну «перешкода для руху», який вказує, що нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
		У результаті порушення ОСОБА_10 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом потиличної кістки, крововиливом під тверду мозкову оболонку, забоєм головного мозку легкого ступеня, ранами в лівій лобно-тім`яній ділянці та лівій тім`яно-потиличній ділянці, саднами в лівій лобній, лівій виличній ділянках, ділянці правої щоки та синцем в лівій завушній ділянці, яка відповідно до висновку експерта відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.
		 
		З вироком суду не погодились захисники, прокурор та подали апеляційні скарги. 
		В своїх апеляційних скаргах захисники не оспорюючи обвинувачення визнане судом доведеним, вважають вирок суду незаконним внаслідок суворості призначеного покарання. Вважають, що зважаючи на пом`якшуючі обставини (визнання вини обвинуваченого, щире каяття, відсутність претензій у потерпілого, вперше притягується до кримінальної відповідальності, наявність у обвинуваченого малолітньої дитини), відсутність обтяжуючих обставин слід, застосувати ст. 69 КК України.
		Просять з цих підстав вирок суду змінити в частині призначеного покарання, застосувати ч.1 ст.69 КК України та призначити покарання ОСОБА_10 у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 5 років.
		Прокурор, не оспорюючи обвинувачення визнане судом доведеним, вважає вирок незаконним в частині покарання. Зазначає, що при призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд взагалі не вказав, які саме обставини справи або дані про особу він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і впливають на пом`якшення покарання. Також зауважує, що суд при призначенні покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України в повній мірі не врахував суспільну небезпеку скоєного тяжкого злочину, а також конкретні обставини його скоєння. Встановлені судом першої інстанції обставини, що пом`якшують покарання, не впливають на суспільну небезпечність вчиненого діяння та не знижують його ступінь тяжкості, а тому підстав для застосування ст.69 КК України не було.
		Крім того, до моменту скерування обвинувального акту до суду обвинувачений жодним чином не намагався виправити наслідки вчиненого, не надавав жодної допомоги потерпілому, коли той проходив лікування, не сприяв в розкритті кримінального правопорушення та відмовлявся від дачі показань, що не узгоджується з вищевказаними мотивами щодо щирого каяття.
		Просить вирок скасувати в частині покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст.286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 8 років. В рещті вирок залишити без змін.
		Захисники обвинуваченого подали заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначають, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, не вмотивованою та такою що не підлягає задоволенню.
		 
		В судовому засіданні апеляційного суду сторона захисту підтримала свої апеляційні скарги та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.
		Прокурори підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили проти задоволення скарг захисників.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурорів, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги захисників задоволенню не підлягають з таких підстав.
		Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
		Таких вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.
		Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч.3 ст.349КПК України, а тому фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, доведеність його вини та правильність кваліфікації його дій сторонами кримінального провадження не оскаржено.
		Що стосується доводів прокурора про безпідставне застосування ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, вони обґрунтовані та заслуговують на увагу апеляційного суду.
		Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення відповідно до п.2 ч.1 ст.413КПК України є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
		Згідно вимог ст.65КК України та п.1 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.10.2003року №7«Про практикупризначення судамикримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, у кожному конкретному випадку, враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення та наслідки, а також дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до ст.50 КК України, покарання повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Згідно змісту ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Проте, суд першої інстанції не дотримався вимог наведених норм матеріального права, належним чином не мотивував своє рішення та безпідставно призначив обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України.
		Як неодноразово зауважував у своїх рішеннях Верховний Суд, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
		У даномукримінальному провадженнісуд першоїінстанції при призначенні покарання із застосуванням положень статті 69 КК України взяв до уваги вік обвинуваченого, відсутність судимостей, щире каяття, відсутність претензій з боку потерпілого, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину.
		При цьому, суд залишив поза увагою, що ці обставини, жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим діяння та, відповідно, не знижують ступінь тяжкості інкримінованого злочину.
		За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржуваний вирок в частині призначення обвинуваченому покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
		Призначаючи ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст.286-1 КК України, апеляційний суд враховує вчинення обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, відсутність претензій з боку потерпілого, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини.
		Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.
		З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. 
		Саме таке покарання, на думку апеляційного суду буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нових злочинів.
		В решті вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 420 КПК України, апеляційний суд,
		 
		у х в а л и в :
		 
		Апеляційні скарги захисників залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Вирок Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, в частині призначеного покарання скасувати.
		Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст.286-1КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		   
		Головуючий                                 ОСОБА_3 
		 
		Судді                                     ОСОБА_5 
		 
		ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...