Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/936/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2024.
Дата набрання законної сили: 16.10.2024
Номер судового провадження: 51-2678км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220300000838

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		16 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 621/936/20
		провадження № 51-2678км24
		 
		 
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                               ОСОБА_1 , 
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                             ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 липня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у кримінальному провадженні стосовно 
		 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених 
		ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 194; ч. 2 ст. 15, пунктами 1,5, 13 ч. 2 ст. 115Кримінального кодексу України(далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 липня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено:
		-          за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;
		-          за ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
		-          за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
		 
		На підставі ч.1 ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_7 визначено за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 12 років.
		Стягнуто із ОСОБА_7 на користь:
		- потерпілого ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 36 195,86 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн;
		- Релігійної організації «Релігійна громада Нерукотворного образа Христа Спасителя в с. Першотравневе Ізюмської єпархії Української православної церкви» майнову шкоду в розмірі 275 696 грн;
		- потерпілого ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 88 904,23 грн та моральну шкоду в розмірі 30000 грн;
		- потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн;
		- держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 70 363,75 грн;
		Вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат. 
		За обставин, детально викладених у вироку суду,  ОСОБА_7 , перебуваючи в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_11 , у 2019 році почав ревнувати свою дружину до ОСОБА_9 . На ґрунті ревнощів у ОСОБА_7 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_9 . З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_9 , ОСОБА_7 наприкінці серпня - початку вересня 2019 року, більш точної дати та часу в ході судового розгляду не встановлено придбав двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю, 16 калібру, виробництва Франції - «Canon J.B.». ОСОБА_7 , дочекавшись нагоди для реалізації свого умислу, 19 вересня 2019 року близько 22-23 години, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, будучи у стані алкогольного сп`яніння, прибув до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 . Перебуваючи на території домоволодіння, ОСОБА_7 , тримаючи у руках вищевказану рушницю, в зарядженому стані, розпочав сварку із ОСОБА_9 , який в цей час перебував всередині будинку та спілкувався із ОСОБА_7 через вікно. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 на ґрунті ревнощів, з метою реалізації свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_9 , спрямував рушницю в бік останнього та зробив прицільний постріл. Бажаючи доведення свого умислу до кінця, ОСОБА_7 , із каністри, яку заздалегідь заготовив та привіз із собою, облив легкозаймистою сумішшю двері та стіни будинку, розташованого за вищевказаною адресою та здійснив підпал запальничкою, внаслідок якого відбулося займання зазначеного житлового будинку. Після виконання вищевказаних дій, які ОСОБА_7 вважав необхідними та достатніми для доведення свого умислу до кінця, останній покинув місце злочину. ОСОБА_7 виконав всі необхідні дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_9 , але не довів свій злочинний умисел до кінця, так як останній вчасно сховався із зони віконного отвору від пострілу за цегляну стіну будівлі, та вчасно покинув свій будинок після займання від пожежі.
		Крім того, 19 вересня 2019 року у ОСОБА_7 на ґрунті ревнощів виник злочинний умисел на пошкодження та знищення чужого майна, шляхом підпалу. З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на пошкодження майна ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , взяв полімерну каністру із легкозаймистою сумішшю, після чого з метою реалізації свого умислу, того ж дня, близько 22-23 години, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, прибув до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав ОСОБА_9 .. Зайшовши через незачинену хвіртку на територію вказаного домоволодіння, ОСОБА_7 із каністри, що привіз із собою, облив легкозаймистою сумішшю двері та стіни будинку, розташованого за вищевказаною адресою, та за допомогою запальнички здійснив підпал, внаслідок чого відбулось займання житлового будинку. Внаслідок пожежі у будинку знищено: дерев`яні вхідні двері із рамою, вартістю 4270 грн, металеві вхідні двері із рамою «Білоруський стандарт», вартістю 8873, 13 грн, дерев`яне вікно із рамою, одинарним стеклопакетом, вартістю 1560 грн, дерев`яне вікно із рамою, одинарним стеклопакетом вартістю 1740 грн., пластикове вікно із рамою, одинарним стеклопакетом, вартістю 719,60 грн, пластик для обшивки стін, загальною площею 7 кв.м, загальною вартістю 281,50 грн.
		Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3367/19 від 11 жовтня 2019 року, внаслідок пожежі за адресою: АДРЕСА_1 , вогнем знищено вищевказане майно, чим спричинено матеріальну шкоду ОСОБА_9 на суму 17 444, 23 грн.
		Згідно висновку комплексної пожежно-технічної експертизи № 22257/22258 від 31 березня 2020 року, внаслідок пожежі за адресою: АДРЕСА_1 , вогнем пошкоджено будинок, чим спричинено матеріальну шкоду ОСОБА_9 на суму 71 460 грн.
		Після цього, ОСОБА_7 , переслідуючи єдиний умисел, направлений на знищення майна ОСОБА_9 , достовірно знаючи про те, що майно останнього також перебуває за адресою: АДРЕСА_3 , де проживають батьки ОСОБА_9 , з метою реалізації свого злочинного умислу, у той же день, 19 вересня 2019 року, близько 22-23 години, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, прослідував за вказаною адресою, куди зайшов шляхом вільного доступу, підійшов до автомобілю «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та завідомо знаючи, що вказаний автомобіль перебуває у власності ОСОБА_9 , облив його легкозаймистою сумішшю, після чого здійснив підпал транспортного засобу.
		Крім того, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на подвір`ї за адресою: АДРЕСА_1 , після закінчення всіх дій направлених на позбавлення життя ОСОБА_9 виник злочинний умисел на позбавлення життя батьків останнього - ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , шляхом підпалу будівлі, в якій останні проживали.
		Цього ж дня близько 22-23 годині, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 , прибувши на територію подвір`я за адресою: АДРЕСА_3 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на пошкодження майна, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 із каністри, яку привіз із собою, облив легкозаймистою сумішшю двері та стіни будівлі, що розташовані за вищевказаною адресою та належить релігійній організації «Релігійна громада Нерукотворного образу Христа Спасителя в с. Першотравневе Ізюмської єпархії Української православної церкви», ЄДРПОУ 23917215, після чого за допомогою запальнички, здійснив підпал. Внаслідок пожежі у будинку знищено: мобільний телефон «Nokia - ТА 1030», вартістю 700 грн, прилад захисний релейний - ПЗР:ОМТЗФ-25/32-КМ/ПМРТ, вартістю 3348,10 грн, духову шафу електричну - «Whirpool AKZ 6240 NB», вартістю 5613,40 грн, варильну панель, газову - «Whirpool AKR 351 ІХ», вартістю 3067,73 грн., пральну машину «LG - interllowasher», модель НОМЕР_2 , вартістю 1500 грн, морозильну камеру «Elenberg» на 80 л, двері горизонтальні, вартістю 2474,45 грн, водонагрівач «Grunhelm», 80 л, вартістю 3231,55 грн, панельний радіатор для опалення «Grunhelm», в кількості 2-х штук, вартістю 531 грн кожний, на загальну суму 1062 грн, лічильник електроенергії - ЦЭ680В, вартістю 644 грн, пластикове вікно із рамою «Taurus», одинарним склопакетом із функцією відкриття, вартістю 1302 грн, пластикове вікно із рамою «Taurus», одинарним склопакетом, без функції відкриття, вартістю 744,10 грн, пластикове вікно із рамою «Taurus», одинарним склопакетом, із функцією відкриття, вартістю 1178,10 грн, дерев`яні двері - міжкімнатні із рамою, породи сосна, в кількості 2-х штук, вартістю по 1085 грн, кожна, на загальну суму 2170 грн., металеві вхідні двері із рамою, вартістю 2520 грн, дерев`яні двері - вхідні, із рамою, порода сосна, вартістю 3640 грн, пластик для обшивки стін, загальною площею 70 кв.м, загальною вартістю 3000,43 грн.
		Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3367/19 від 11 жовтня 2019 року, внаслідок пожежі за адресою: АДРЕСА_3 , вогнем знищено вищевказане майно, чим спричинено матеріальну шкоду ОСОБА_8 на суму 36195,86 грн Згідно висновку комплексної пожежно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 24190/24191 від 31 березня 2020 року, внаслідок пожежі за адресою: АДРЕСА_3 , вогнем безпосередньо пошкоджено будівлю, чим спричинено шкоду Релігійній організації «Релігійна громада Нерукотворного образу Христа Спасителя в с. Першотравневе Ізюмської єпархії Української православної церкви» на суму 295 696 грн.
		Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 вогнем пошкоджено будівлю та знищено вищевказане майно за адресою: АДРЕСА_3 , чим ОСОБА_8 та Релігійній організації «Релігійна громада Нерукотворного образу Христа Спасителя в с. Першотравневе Ізюмської єпархії Української православної церкви», спричинено матеріальну шкоду на суму 36195,86 грн. та 295696 грн., відповідно.
		Цього ж дня ОСОБА_7 , приблизно о 22-23 годині, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, з метою вбивства подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , завідомо знаючи, що останні проживають за адресою: АДРЕСА_3 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, прибув на територію домоволодіння, де в будівлі горіло світло, тим самим, впевнившись, що ОСОБА_8 , ОСОБА_10 перебувають всередині. З метою реалізації свого злочинного умислу, з метою вбивства, ОСОБА_7 із каністри, яку заздалегідь заготовив та мав при собі, облив легкозаймистою сумішшю двері та стіни будівлі за вищевказаною адресою, в якій перебувала сім`я ОСОБА_12 , за допомогою запальнички, здійснив підпал, внаслідок чого відбулося займання вищевказаної будівлі із людьми в середині. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 спрямував двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю 16 калібру виробництва Франції - «Canon J.B.», яку мав із собою, в бік вікна вищевказаного будинку та зробив прицільний постріл, після чого з місця злочину втік. В цей час в будівлі перебували ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які, прокинувшись від тріску палаючих предметів та їдкого запаху диму, встигли покинути палаючу будівлю через вікно. Таким чином, ОСОБА_7 виконав всі необхідні дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_8 , ОСОБА_10 вчинене шляхом пострілу із рушниці та підпалу будівлі, що є небезпечним для життя багатьох осіб, але не довів свій злочинний умисел до кінця, так як пострілом із рушниці не влучив в присутніх в будинку осіб та які встигли покинути палаючу будівлю.
		Полтавський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2024 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
		 
		Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі та доповненнях засуджений указує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неповноту судових розглядів, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції або змінити рішення судів. 
		 
		На переконання засудженого, у кримінальному провадженні відсутні належні докази його винуватості за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК. Суди попередніх інстанцій в основу своїх рішень поклали лише показання потерпілих, які були неправдивими, умислу на позбавлення їх життя в нього не було. 
		 
		Засуджений вважає, що місцевий і апеляційний суди неповно й однобічно провели розгляд справи і тим самим не дотрималися приписів статей 94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК).
		     
		Зокрема вказує на те, що:
		 
		-          суди належним чином не оцінили показань потерпілого ОСОБА_8 в тій частині, що засуджений не висловлював йому погроз;
		-          потерпілі і свідки не з`явилися на розгляд справи до суду апеляційної інстанції;
		-          сторона обвинувачення відмовилася від поданої апеляційної скарги, що, на його переконання, свідчить про відмову в цьому провадженні від підтримання обвинувачення; 
		-          апеляційний суд належним чином не перевірив доказів, на яких ґрунтується вирок місцевого суду, а саме не допитав свідків, потерпілих, експертів, не дослідив фактичних даних висновків експертиз, які є взаємовиключні, з порушенням приписів ст. 404 КПК обмежився лише допитом засудженого та заслуховуванням позицій сторін захисту й обвинувачення;
		-          прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не входив до групи прокурорів, а тому не міг брати участь у розгляді кримінального провадження;    
		-          апеляційний суд не звернув уваги, що обвинувачення ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_9 , який нібито бачив у руках засудженого рушницю, і не зважив на свідчення засудженого;
		-          суди не врахували, що в потерпілого ОСОБА_8 були неприязні стосунки з батьками засудженого, про що свідчить наявна в матеріалах кримінального провадження постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, а також не взято до уваги факт неодноразової стрільби потерпілим ОСОБА_9 у бік домоволодіння батьків засудженого;
		-          поза увагою судів залишилося те, що виявлені дріб і гільзи від рушниці могли походити від рушниць, які мали у власності самі потерпілі;   
		-          під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_8 надав фінансові документи на відновлення майна релігійної організації в розмірі 191 749 грн, однак у матеріалах провадження міститься висновок за результатами проведеної комплексної вибухотехнічної експертизи від 31 березня 2020 року, яка була здійснена після відновлюваних робіт. Експерти не дослідили фінансових документів на підтвердження витрат з відновлення майна релігійної організації. Також поза увагою судів залишився факт проведення відновлюваних робіт фізичними особами, а не юридичними;
		-          у зв`язку з наявними розбіжностями між фактичними витратами з відновлення майна релігійної організації та фактичними даними, які містяться у висновку  судово-товарознавчої експертизи від 11 жовтня 2019 року № 3367/19 щодо розміру збитків, засуджений заявив клопотання про проведення повторної експертизи, однак суд безпідставно відмовив у його задоволенні;             
		-          місцевий суд необґрунтовано задовольнив позов у частині відшкодування коштів на користь релігійної організації в розмірі  275 696 грн, керуючись лише висновком судово-товарознавчої експертизи від 11 жовтня 2019 року 
		№ 3367/19;
		-          зазначає, що йому не було відомо про призначені у справі експертизи і тому він був позбавлений права поставити запитання експертам;
		-          суд безпідставно задовольнив позов потерпілого ОСОБА_9 , оскільки він не є власником домоволодіння на АДРЕСА_1 , а дійсним власником є його батько ОСОБА_8 ;
		-          сторона захисту в порядку ст. 290 КПК не була ознайомлен з доказами на підтвердження позовних вимог потерпілих, тобто такі докази не були відкриті стороні обвинувачення; 
		  
		Призначаючи покарання, суд безпідставно не врахував часткового добровільного відшкодування збитків, завданих злочинами, часткового визнання винуватості, наявності на утриманні неповнолітньої дочки та батька, який має інвалідність 3 групи, позитивної характеристики, стану здоров`я, вчинення злочину під впливом виняткових сімейних обставин. Крім того, суд не взяв до уваги, що з боку його родичів і близьких у жовтні та грудні були пропозиції потерпілим провести відновлювані роботи пошкодженого майна. Однак потерпілі свідомо відмовлялися від таких пропозицій.   
		 
		Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		Засуджений і захисник підтримали доводи касаційної скарги з доповненнями та просили її задовольнити.
		 
		Прокурор висловила заперечення щодо задоволення касаційної скарги засудженого і просила судові рішення залишити без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисника, вислухавши позицію  прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненнями, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій. Тому доводи касаційної скарги засудженого з доповненнями в цій частині не є предметом перевірки суд касаційного суду. 
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Статтею 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 
		Згідно з положеннями ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		 
		Засуджений у касаційній скарзі та доповненнях до неї не оспорює доведеності винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК. 
		 
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що місцевий суд свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 15, 
		пунктами 1, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК, зробив із дотриманням ст. 23 КПК. У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, які суд дослідив та оцінив з урахуванням положень статей 85, 86, 88, 94 цього Кодексу. Вирок суду відповідає приписам статей 370, 374 КПК і є обґрунтованим.
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, в тому числі за апеляційними скаргами сторони захисту, обґрунтовано дійшов висновку, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК розглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , винуватість якого у вчиненні закінченого замаху на вбивство, тобто вмисному протиправному заподіянні смерті іншій людині та закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті двом особам, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, скоєному особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, установлено на підставі об`єктивно з`ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення, що підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно з положеннями ст. 94 КПК.
		Водночас суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, і зробив висновок, що доводи сторони захисту про недоведеність винуватості 
		ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 
		ст. 115; ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 13, ч. 2 ст. 115 КК, є безпідставними, а докази, покладені місцевим судом в основу вироку, є належними, допустимими і достатніми для визнання останнього винуватим у вчиненні вказаних злочинів.
		 
		Суд вважає неспроможними доводи засудженого про те, що апеляційний суд безпідставно повторно не дослідив доказів,чим не дотримався приписів ст. 404 КПК.
		 
		Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов`язковим для апеляційного суду лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповно або з порушеннями.
		 
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , належним чином перевірив викладені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків. Водночас  повторне недослідження апеляційним судом у порядку ст. 404 цього Кодексу доказів не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду. 
		 
		Крім того, засуджений, посилаючись на недослідження апеляційним судом фактичних даних висновків експертиз у справі, які, на його думку, мають взаємовиключні висновки, не вказує, які саме розбіжності мають ці висновки.
		 
		Доводи касаційної скарги засудженого про розгляд кримінального провадження з порушенням вимог  КПК, без участі потерпілих колегія суддів вважає  необґрунтованими з огляду на таке.
		 
		Згідно з приписами ч. 4 ст. 405 КПК апеляційний розгляд за відсутності сторін або інших учасників кримінального провадження можливий за умови, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
		 
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що потерпілі були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційних розглядів, зважаючи на це, апеляційний суд здійснив розгляд апеляційних скарг сторони захисту без указаних осіб, оскільки їх участь у розгляді справи не була обов`язковою. 
		 
		Також, як випливає зі змісту касаційної скарги, засуджений не зазначає,  як відсутність потерпілих під час апеляційного розгляду вплинула на законність постановленого судом рішення в цілому.
		 
		Апеляційний суд, залишаючи без змін вирок суду першої інстанції, відповідно до 
		ст. 419 КПК належним чином мотивував прийняте рішення. Підстав уважати ухвалу апеляційного суду незаконною чи необґрунтованою, на чому наполягає засуджений, колегія суддів не вбачає.
		 
		Обґрунтовуючи винуватість засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 13, ч. 2 ст. 115 КК суди попередніх інстанцій зважили на показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а також свідків ОСОБА_11 ,  ОСОБА_13 , ОСОБА_15 ,  ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 і  ОСОБА_18 , визнали їх  логічними, послідовними, незмінними та такими, що узгоджуються між собою і письмовими доказами у справі.
		 
		Так суд, узяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив, що  19 вересня 2019 року близько 22:23 на територію домогосподарства, розташованого  на АДРЕСА_1 , на автомобілі приїхав ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та був налаштований агресивно, у руках він тримав  рушницю, а поруч нього стояли дві каністри білого кольору. Після сварки із   ОСОБА_7 , перебуваючи на подвір`ї домогосподарства, вистрілив у нього з рушниці, він ухилився від пострілу і через кілька секунд почалася пожежа в будинку і ОСОБА_7 поїхав на своєму автомобілі. Потерпілий вистрибнув з вікна і почав тушити пожежу.
		Також, суд врахував показання потерпілого ОСОБА_8 , який повідомив, що 19 вересня 2019 року перебував у будинку на АДРЕСА_4 разом із дружиною  ОСОБА_10 , дочкою ОСОБА_13 та двома малолітніми внуками  ОСОБА_15 і ОСОБА_14 . Близько 23:00 почув тріск вікна в коридорі та побачив, що на вулиці горить автомобіль. Він спробував вийти з будинку, але вхідні двері були заблоковані. Вистрибнувши через вікно на вулицю, він побачив  автомобіль, який від`їжджав з території домоволодіння, і в цей час загорілися будинок та сарай. На будинку були постріли від рушниці.
		Указані показання потерпілих підтвердили свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 і 
		ОСОБА_18 , які є сусідами потерпілого ОСОБА_9 і показали, що чули постріл,  допомагали тушити будинок та бачили, як від подвір`я потерпілого під час цих подій від`їхав на автомобілі ОСОБА_7 .
		 
		Ці показання потерпілих і свідків суд визнав достатніми й такими, що в сукупності з письмовими доказами вказують на те, що дії ОСОБА_7 були спрямовані на позбавлення життя потерпілих. Крім того, як установили суди, сам факт перебування ОСОБА_7 на місці вчинення кримінальних правопорушень сторона захисту не оспорюється й обставини підпалу домоволодінь, у яких проживали потерпілі, підтвердив сам засуджений.  
		 
		Доводи засудженого про те, що дріб і гільзи від рушниці могли походити від рушниць, які мали у власності самі потерпілі, спростовуються показаннями потерпілих, свідків, а також фактичними даними протоколу огляду місця події 25 вересня 2019 року за адреосю: АДРЕСА_3 - а де виявлено і вилучено металевий предмет округлої форми, діаметром 4 мм (т. 4 а. с. 116-120) та висновку судово-балістичної експертизи від 09 грудня 2019 року №11/407СЕ-19, згідно якого надані на дослідження 3 предмети є складовими елементами боєприпасу до гладкоствольної вогнепальної зброї - свинцевим дробом діаметром порядку 4 мм мисливського патрону, призначеного для стрільби з гладкоствольних рушниць. Надана на дослідження дріб є елементом спорядження мисливських патронів, призначених для стрільби з гладкоствольної вогнепальної зброї.
		 
		Тобто в цьому конкретному випадку сукупність досліджених доказів підтверджує, що ОСОБА_7 19 вересня 2019 року застосовував гладкоствольну зброю, яка здійснює постріл за допомогою мисливського патрону в складі якого знаходиться свинцева дріб. Даних про те, що виявлена на місці події дріб походить не від здійсненого пострілу 19 вересня 2019 року, а в інший час, матеріали кримінального провадження не містять.     
		 
		Доводи засудженого про те, що суди належним чином критично не оцінили показання потерпілого ОСОБА_8 і того, що обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілого ОСОБА_9 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці не є єдиними, які вказують на обставини подій. Що відбулися  19 вересня 2019 року, а підтверджуються сукупністю інших доказів, які в достатній мірі є належними та допустимими. 
		 
		Не впливають на висновок про законність прийнятих рішень доводи засудженого про те, що потерпілий ОСОБА_8 мав неприязні стосунки з батьками засудженого, оскільки розвиток подій, які відбулися на ґрунті ревнощів, указує про спрямованість і цілеспрямованість дій засудженого на вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.  
		 
		Доводи засудженого про те, що судовий розгляд у суді апеляційної інстанції відбувся за участю прокурора, який не був включений до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, є неспроможними, адже відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.
		 
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що в апеляційному перегляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 брав участь  прокурор 
		ОСОБА_19 ,  який є прокурором Харківської обласної прокуратури, тобто органу прокуратури вищого рівня, а тому він як представник публічного обвинувачення мав повноваження в цьому кримінальному провадженні.
		 
		Указане узгоджується зі сталою судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 26 жовтня 2021 року (справа № 344/4056/18, від 29 вересня 2022 року (справа № 461/3002/19), від 2 червня 2022 року  (справа № 725/2666/21), від  01 квітня 2024 року (справа № 643/3697/23); від 15 січня 2024 року (справа № 204/1077/21).
		 
		Неспроможними є доводи засудженого про те, що сторона обвинувачення відмовившись від поданої апеляційної скарги, тим самим відмовилася від підтримання обвинувачення в цьому кримінальному провадженні, оскільки порядок відмови від підтримання державного обвинувачення визначений статтями 340, 341 КПК і передбачає винесення відповідної постанови прокурором у разі відмови від обвинувачення. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 403 цього Кодексу особа, яка подала апеляційну скаргу, в тому числі сторона обвинувачення, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. 
		 
		Неприйнятними є доводи засудженого про те, що йому не було відомо про призначені у справі експертизи, а тому він був позбавлений права поставити запитання експертам. 
		 
		У матеріалах кримінального провадження (т. 3, а.с. 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 168, 169, 171, 173, 175.) містяться повідомлення засудженому про призначення експертиз відповідних експертиз та направлення йому висновків експертиз. Даних про те, що засуджений був позбавлений права на ознайомлення з фактичними даними експертних висновків у справі, матеріали кримінального провадження не містять  Крім того, ОСОБА_7 в касаційній скарзі не вказує, про які саме експертизи йому не було відомо і які питання не були розкриті та яким чином ці питання могли вплинути на законність прийнятих у справі рішень.
		  
		Доводи засудженого про те, що сторона захисту в порядку ст. 290 КПК не була ознайомлена з доказами на підтвердження позовних вимог потерпілих, суд не бере до уваги, оскільки згідно цивільних позовів наявних в матеріалах кримінального провадження (т.1, а.с 142-155), потерпілі обґрунтовували свої вимоги фактичними даними висновків: комплексної пожежно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 31 березня 2020року № 24190/24191,  комплексної пожежно-технічної експертизи та будівельно технічної експертизи від 31 березня 2020 року № 22257/22258 та від 11 жовтня 2019 року № 3367/19 (т. 4, а.с 290), які надавалися стороні обвинувачення  для ознайомлення про що свідчить реєстр матеріалів досудового розслідування. Крім того суд бере до уваги, що сторона захисту під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не ставила питання про допустимість як доказів фактичних даних вказаних вище висновків.   
		 
		На переконання колегії суддів, суд використовуючи свої дискреційні повноваження, визначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції інкримінованих кримінальних правопорушень, яке відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також справедливим і таким, що не суперечить ст. 65 КК. Окремо визначене ОСОБА_7 покарання за кожен із вчинених злочинів, та остаточне на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів, з огляду на положення ст. 50 КК, узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність і принципами співмірності та індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.Підстав уважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його суворість, про що йдеться в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Доводи засудженого про те, що суд безпідставно не врахувавчасткового відшкодування шкоди завданої потерпілим,  позитивної характеристики з місця проживання, наявність на утриманні неповнолітньої доньки, є безпідставними, оскільки, місцевий суд призначаючи покарання врахував вказані обставини, в тому числі часткове відшкодування шкоди потерпілим, як таку, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 .
		 
		Поряд із цим суд також взяв до уваги, що ОСОБА_7 вчинив тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення, які мають підвищену суспільну небезпечність, оскільки були направленні проти життя та здоров`я особи.
		 
		Визнання тієї чи іншої обставини, яка не конкретизована в ст. 66 КК, такою, що пом`якшує покарання, є правом суду, а не обов`язком і належить до дискреційних повноважень.    
		 
		Обґрунтовуючи неможливість врахування часткового визнання ОСОБА_7 своєї винуватості, суд встановив, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_7 дійсно, відверто, а не уявно визнав частково свою вину,  висловив щирий жаль.
		 
		Слушним є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні замаху на умисне вбивство не визнав, вчинив злочини у стані алкогольного сп`яніння, а отже більш м`яке покарання не в змозі досягти головної мети, яка полягає у виправленні засудженого та запобіганні вчинення нових злочинів.
		 
		Обґрунтовуючи, неможливість врахування як пом`якшуючої обставини перебування ОСОБА_7 в стані сильного душевного хвилювання під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, суд встановив, що фактичні обставини кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_7 мав достатньо часу, щоб обдумати, спланувати вчинення ним протиправних кримінально караних дій, а тому відсутні підстави вважати, що він перебував в стані сильного душевного хвилювання. Крім того суд взяв до уваги фактичні дані судово-психіатричної експертизи, згідно якої у період часу, якому відповідають вчиненні правопорушення, ОСОБА_7 перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		 
		Інших доказів того, що, що ОСОБА_7 перебував у стані сильного душевного хвилювання, раптово викликаному поведінкою певної особи або осіб, і був позбавлений здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, матеріали кримінального провадження не містять, а самих тверджень касатора для визнання такого стану недостатньо.
		 
		Доводи касаційної скарги, що стосуються переоцінки фактичних обставин подій, дослідження доказів та їх достовірності, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.
		 
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не мають істотного значення та не впливають на висновок про законність і вмотивованість судових рішень судів попередніх інстанцій.    
		 
		Таким чином, за обставин цього кримінального провадження щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 
		ст. 15, ч.1 ст. 115; ч. 2 ст. 15, пунктами 1,5, 13 ч. 2 ст. 115 КК, суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що вплинули чи могли вплинути на законність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень та справедливість судового процесу в цілому. 
		 
		Також не встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого.
		 
		Разом з тим слушними є доводи засудженого щодо передчасного задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 88 904,23 грн та Релігійної організації «Релігійна громада Нерукотворного образа Христа Спасителя в с. Першотравневе Ізюмської єпархії Української православної церкви» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 
		275696 грн. 
		 
		Частинами 1, 5 ст. 128 КПК передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		 
		Тобто законодавець чітко пов`язує право особи (потерпілого) на відшкодування шкоди лише в тому випадку, коли їй безпосередньо кримінально караними діями завдано матеріальної шкоди.   
		 
		Згідно зі ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		 
		Під час розгляду справи в суді вважається, що сторони є належними. Належними сторонами в цивільній справі є особи, стосовно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом.
		 
		Обґрунтування належності в осіб процесуальної правосуб`єктності позивача й відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Приймаючи позовну заяву до розгляду, на основі норм матеріального права суд визначає, чи є сторони належними. Відповідно позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.
		 
		Однак не завжди справа порушується належним позивачем, а як відповідач залучається належний суб`єкт.
		 
		У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб`єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб`єктами спірних матеріальних правовідносин (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2021 року, 
		справа № 199/4877/19).
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у судах першої та апеляційної інстанцій сторона захисту ставила під сумнів обґрунтованість звернення потерпілого ОСОБА_9 із цивільним позовом у частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки він є неналежним позивачем, ураховуючи, що майно (будинок), яке було пошкоджено в результаті злочинних дій ОСОБА_7 , не належить йому на праві власності, а перебуває у власності батька ОСОБА_8 , даних про те, що пошкоджене майно в цілому або окремо належить саме ОСОБА_9 або він є володільцем на законних підставах, матеріали кримінального провадження не містять. 
		 
		Також сторона захисту протягом судових розглядів оспорювала розмір позовних вимог  Релігійної організації «Релігійна громада Нерукотворного образа Христа Спасителя  с. Першотравневе Ізюмської єпархії Української православної церкви» про стягнення із ОСОБА_7 матеріальної шкоди, враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження містяться фінансові документи про фактично витрачені цією організацією кошти на ремонт пошкодженої будівлі (191 749 грн), який значною мірою є меншим за розмір, установлений комплексною пожежно-технічною та будівельно-технічною експертизою від 31 березня 2020 року № 24190/24191 
		(295 696 грн).
		 
		Вказані питання сторони захисту у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій належним чином не відображені. Апеляційний суд незважаючи на те що ці доводи містилися в апеляційних скаргах сторони захисту, не дав на них відповіді. 
		  
		Колегія суддів уважає, що неналежне встановлення обставин під час вирішення цивільного позову судами попередніх інстанцій є істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки з`ясування питань у частині цивільного позову впливає на законність прийнятих у справі рішень у цій частині.
		  
		Через специфіку касаційного розгляду Суд позбавлений можливості дати відповідь на ці доводи засудженого, адже їх перевірка і вирішення потребує дослідження доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку із цим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду в частині вирішення цивільних позовів  ОСОБА_9 та Релігійної організації «Релігійна громада Нерукотворного образа Христа Спасителя в с. Першотравневе Ізюмської єпархії Української православної церкви» щодо стягнення із ОСОБА_7 матеріальної шкоди зпризначенням у цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		 
		Під час нового розгляду в суді першої інстанції необхідно врахувати викладене, а також в повному обсязі перевірити інші доводи касаційної скарги засудженого в частині вирішення цивільного позову  ОСОБА_9 та Релігійної організації «Релігійна громада Нерукотворного образа Христа Спасителя в с. Першотравневе Ізюмської єпархії Української православної церкви». 
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.
		 
		 
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		 
		ухвалив: 
		 
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7  задовольнити частково.
		 
		Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 липня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у кримінальному провадженні стосовно  ОСОБА_7 скасувати в частині вирішення цивільних позовів  ОСОБА_9 та Релігійної організації «Релігійна громада Нерукотворного образу Христа Спасителя в с. Першотравневе Ізюмської єпархії Української православної церкви» щодо стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди, призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		 
		В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...