Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 343/2748/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 23.10.2024. Зареєстровано: 24.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2024.
Дата набрання законної сили: 03.04.2025
Результат оскарження 03.04.2025 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/343/92/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №: 343/2748/23 
		Провадження №: 2/343/92/24 
		Р І Ш Е Н Н Я
		I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23 жовтня 2024 року        м. Долина
		 
		Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
		судді - Монташевич С. М.,
		з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції з представником позивача цивільну справу № 343/2748/23 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		за участю: представника позивача - Маслія Н.В. ,
		представника відповідачки - адвоката Ільницького Я.І.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 Стислий виклад позицій сторін:
		позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 05.02.2023 у розмірі 31779,21 грн станом на 17.10.2023, а також судові витрати у розмірі 2684,00 грн (судовий збір).
		Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 05.02.2023. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами" складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
		Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформованою про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи", які, відповідно до заяви, отримані відповідачкою для ознайомлення в письмовій формі.
		Отже, підписавши заяву, між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
		Відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а також надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00 гривень. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.5 Договору, на підставі якого відповідачка при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, яким, відповідно до п. 1.1.1.44 договору, є короткостроковим кредитом, що надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
		Заявою та паспортом споживчого кредиту підтверджується той факт, що відповідачка була повністю проінформована про умови кредитування. Свідченням приєднання до угоди також є факт користування нею картковим рахунком. Виконання клієнткою умов договору підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, де зазначені оперції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та списання відсотків за їх користування. 
		Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
		Відповідачка зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та процентів, шляхом внесення коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, однак, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Узв`язку із цим станом на 17.10.2023 заборгованість по кредиту становить 31779,21 грн, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
		 
		До матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки просить у задоволенні позову відмовити. Свою позицію мотивує тим, що між ОСОБА_1 та Долинським відділенням ПАТ КБ "Приватбанк" укладені договірні відносини, їй відкрито рахунок та оформлена платіжна карта. Вночі 05.02.2022 на номер мобільного телефону вона отримала смс- повідомлення з текстом про підтвердження грошового переказу. В той же час невідома особа шахрайським шляхом здійснила операцію з надання банком на її ім`я кредиту і зняла кошти з обох рахунків. Зрозумівши, що невідома особа шахрайським способом здійснює операції, вона звернулась до відділу поліції із заявою про вчинення невідомою особою шахрайських дій стосовно банківських рахунків. У результаті розгляду її звернення встановлено, що внаслідок неналежного технічного захисту електронних платіжних систем банку, було отримано доступ до них, що дало можливість відкрити додатковий рахунок та перевести кошти. Відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за № 12023091600000121, ведеться досудове слідство.
		Умови договору про обслуговування карткового рахунку ОСОБА_1 не порушувала, реквізити платіжної картки третім особам не передавала та не повідомляла свій ПІН-код та СVV код. Також не надавала розпорядження щодо списання грошових коштів з її рахунків (не отримувала смс-повідомлень з кодом підтвердження), не передавала свою SІМ-карту третім особам. Відразу при виявленні правопорушення нею було здійснено неодноразове звернення про незаконне списання невідомими особами грошових коштів до АТ КБ "ПриватБанк" як в письмовій, так і в усній формі. Позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною картою. Вказане свідчить про відсутність вини відповідачки, а тому стягнення коштів, які були списані з її рахунку, є неправомірними.
		 
		Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що шахрайство відносно клієнта ОСОБА_1 відбулося 05.02.2023, під час якого з карти НОМЕР_4 (договір SAMDNWFC00050222304) через Приват24 було переказано кошти в сумі 5728,50 грн (+28,50 грн комісія) на карту НОМЕР_1 (емітент JOINT-STOCK COMPANY IDEA BANK), отримувач невідомий: 05/02/2023 16:00:42 05/02/2023 P32 S DB -5,728.50 UAH -5,728.50 -28.50 000503 6012 I0110SW5 UKR P 32 Переказ зі своєї карти.
		Надалі через Приват24 була випущена кредитна карта НОМЕР_2 (договір SAMDNWFC00082670072), встановлено кредитний ліміт, з якої кошти в загальній сумі 24220,50 грн (+847.12 грн комісія) переведені через Приват24 також на карту НОМЕР_1 (емітент JOINT-STOCK COMPANY IDEA BANK): 05/02/2023 16:03:23 05/02/2023 P32 S DB -13,974.53 UAH -13,567.50 -474.53 810002 6538 I0110SWA UKR P 32 Переказ зі своєї карти (інформація надається) 05/02/2023 16:06:34 05/02/2023 P32 S DB -10,972.59 UAH -10,653.00 -372.59 947004 6538 I0110SWA UKR P 32 Переказ зі своєї карти.
		Аналізом логів входів за 05.02.2023 в "Приват24" під акаунтом НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 установлено, що відбувалися входи з нетипового для клієнта девайса 1133491573 НОМЕР_3 37.19.218.153 2023-02-05 15:51:38 PHONE SM-A025F | SAMSUNG ANDROID, 7.1.2 null, null MOBILE НОМЕР_8 0, 0 P24AOS2, 6.54.00 true Datacamp Limited. Типовий для клієнта : 1133491573 НОМЕР_3 91.221.218.30 2023-02-05 15:46:32 PHONE SM-A025F | SAMSUNG ANDROID, 12 null, null MOBILE F024F2F1BDD51682 0, 0 P24AOS2, 6.54.00 false FOP ОСОБА_3
		Інформація з "Архіву повідомлень", а саме "IVR-опитування системи "Confirm Service" (Сервісу підтвердження операцій) клієнта, вказує на те, що 2023-02-05 15:51:04 зафіксовано авторизацію в Приват24, що збігається з часом входу в Приват24 клієнта з нетипового пристрою, підтвердження проведення платежу (інформація надається), випуск кредитної карти з встановленим лімітом.
		Логін та пароль не змінювалися, тобто зловмисник володів статичним паролем на вхід в "Приват24", що суперечить показам заявника щодо нерозголошення конфіденційної інформації. Блокування акаунту та зміни даних були вже після проведення операцій.
		За інформацією вибірки "FINNUM" встановлено, що фінансовий номер НОМЕР_3 заявника в період оспорюваних транзакцій не мінявся.
		З проведеного аналізу випливає, що авторизація в акаунті Приват24 клієнта відбулася 05.02.2023 на фішинговому сайті після того, як сама клієнтка при спробі проведення верифікації на сторонньому сайті перейшла по наданому гіперпосиланню, яке надійшло їй від шахраїв, ввела свій логін та пароль в Приват24, після чого самостійно підтвердила авторизацію в Приват24 через дзвінок банку, який надійшов 05.02.2023 о 15:51 в IVR-виклику на фінансовий номер НОМЕР_3 мобільного телефону клієнта, з натисканням цифри 1, що збігається з часом входу в акаунт Приват24 клієнта з мобільного пристрою SM-A025F | SAMSUNG (ідентифікатор НОМЕР_8), який належить шахраям. Тобто вже на цій стадії клієнт повідомив стороннім особам-шахраям інформацію, за допомогою якої шахраї змогли увійти в її Приват24 та здійснити перекази коштів.
		23 березня 2023 року слідчим відділом відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області відкрито кримінальне провадження № 12023091160000121 за ст. 185 ч. 4 КК України, в ході якого банк надав слідчим органам витребувану ними інформацію. Як вказано в ухвалі суду, ОСОБА_1 , будучи допитаною як потерпіла, повідомила, що 05.02.2023, працюючи в соціальній мережі "Instagram", де здійснює продаж одягу, отримала повідомлення від "покупця", на прохання якого створила платіж у своєму Приват24. Надалі перейшла за посиланням, яке надіслав "покупець" та підтвердила отримання коштів. У результаті з її карток було списано кошти. Дана подія внесена в Портал СБ № 23145. Картка НОМЕР_1 внесена в список скомпроментованих карт.
		Таким чином, під час перевірки встановлено, що компрометація входу під акаунтом Приват24 клієнтки ОСОБА_1 та подальше викрадення коштів сталася з вини самого клієнта. Вона самостійно з власної волі перейшла за посиланням на фішинговий сайт, де під час верифікації внесла власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , пароль доступу у Приват24, а також під час дзвінка банку підтвердила вхід у Приват24 під власним аккаунтом, тобто повідомила стороннім особам-шахраям інформацію, за допомогою якої шахраї змогли зайти в її Приват24 та здійснити переказ коштів з її карт НОМЕР_4 , НОМЕР_2 в загальній сумі 29949 грн. (+875,62 грн комісія) на карту НОМЕР_1 (емітент JOINT-STOCK COMPANY IDEA BANK ).
		Згідно із п. 1.5.5 Умов і Правил надання банківських послуг, банк не несе відповідальності у разі, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, ідентифікатор користувача, паролі системи "Приват24", пароль(ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання і використання і/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв`язку під час використання цих каналів". Також згідно з п. 1.5.13, клієнт несе відповідальність за усі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через облаштування самообслуговування, систему MobileBanking, систему "Приват24" з використанням передбачених справжніми Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації.
		Враховуючи викладене, просить вимоги Банку задовольнити.
		 
		Представник позивача Маслій Н.В. , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті. Оскільки відповідачка перейшла на фішинговий сайт, за допомогою чого шахраї змогли увійти в її Приват24 та здійснити перекази коштів, тому заборгованість виникла з її вини. 
		 
		Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Ільницький Я.І. в судовому засіданні під час розгляду справи просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зіславшись на викладені ним обставини у відзиві на позов. Розгляд справи просив завершувати за його відсутності, про що подав відповідну заяву, в якій також просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не довів вчинення відповідачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаціного коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, хоча саме банк має доводити такі обставини. Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно стверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися на користь споживача, який зазвичай є "слабшою" стороню у таких цивільних правовідносинах (т. 2 а.с. 1-4).
		 
		Спір між сторонами не вирішений.
		 
		Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
		ухвалою суду від 03.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		04 грудня 2023 року представник відповідачки подав клопотання про відкладення розгляду справи.
		21 грудня 2023 року представник відповідачки подав заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Ухвалою суду від 21.12.2023 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
		12 січня 2024 року представник відповідачки подав відзив на позовну заяву та заяву про поновлення строку для його подання.
		Ухвалою суду від 17.01.2024 визнано поважними причини пропуску строку на подання відзиву, поновлено строк для подання відзиву та долучено його до матеріалів справи.
		Ухвалою суду від 20.02.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження.
		22 лютого 2024 року представник позивача подав відповідь на відзив.
		05 березня 2024 року представник відповідачки подав клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 05.03.2024 задоволено.
		13 березня 2024 року електронною поштою представник позивача направив додаткові докази (такі ж поступили на адресу суду і поштовим відправленням 21.03.2024).
		20 березня 2024 року на адресу позивача направлено нагадування про необхідність належного виконання ухвали суду про витребування доказів від 05.03.2024. 
		27 березня 2024 року електронною поштою представник позивача направив додаткові докази (такі ж поступили на адресу суду і поштовим відправленням 04.04.2024).
		01 квітня 2024 року представник відповідачки подав заяву про проведення та закриття підготовчого провадження за їх відсутності. 
		Ухвалою суду від 01.04.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду. 
		30 квітня 2024 року представник відповідачки подав заяву про відкладення розгляду справи.
		18 червня 2024 року за клопотанням представника відповідачки в судовому засіданні оголошено перерву.
		17 липня 2024 року представник відповідачки подав заяву про відкладення розгляду справи.
		01 серпня 2024 року представник відповідачки подав клопотання про зупинення провадження у справі.
		На підставі ухвали суду від 06.08.2024 в судовому засіданні оголошено перерву, для надання можливості ознайомитися позивачу із клопотанням про зупинення провадження.
		29 серпня 2024 року від представника позивача надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження.
		08 жовтня 2024 року постановлено ухвалу про відмову в зупиненні провадження у справі, в судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника відповідачки для підготовки до судових дебатів.
		14 жовтня 2024 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, яке задоволено на підставі ухвали суду від 14.10.2024.
		14 жовтня 2024 року представник відповідачки подав клопотання про розгляд та закінчення розгляду справи за відсутності сторони відповідачки, а представник позивача - клопотання про відкладення судового засідання. 
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
		як вказав позивач, 05 лютого 2023 року  ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою укладення договору про надання банківських послуг з АТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з чим підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої виявила бажання користуватися послугами даного банку.
		У даній заяві також зазначено, що відповідачка підписанням даної анкети-заяви, відповідно до ст. 634 ЦК України, в повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування (т. 1 а.с. 10-19). При цьому суд звертає увагу на те, що будь-які підписи (фізичні чи електронні) ОСОБА_1 на вищевказаній заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку відсутні.
		На підтвердження умов кредитування до матеріалів позову долучено також паспорт споживчого кредиту, в якому містяться умови кредитування кількох кредитних карток, який, за твердженням позивача, 05.02.2023 був наданий для ознайомлення та підписаний ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 20-24), а також Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (т. 1 а.с. 25). Проте і ці документи не містять будь-яких підписів (ні фізичних, ні електронних) ОСОБА_1 .
		На підставі вищевказаної заяви, за твердженнями позивача, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Дані про номер картки, дату її відкриття та термін дії відображено в довідці, долученій АТ КБ "ПриватБанк", згідно з якою картку "Універсальна" відповідачка отримала 05.02.2023 з терміном дії до 11/26 (т. 1 а.с. 9). Під час розгляду справи представник відповідачки заперечував отримання його довірителькою 05.02.2023 кредитної картки "Універсальна".
		Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої ОСОБА_1 (договір б/н), кредитні ліміти карткового рахунку НОМЕР_2 за період з 05.02.2023 по 01.06.2023 неодноразово змінювалися. Так, під час старту карткового рахунка 05.02.2023 кредитний ліміт становив 25000,00 грн, цього ж дня він був зменшений до 14000,00 грн і тільки 01.06.2023 він був зменшений до 0,00 грн (т. 1 а.с. 8). Суд звертає увагу, що кредитний ліміт був зменшений до нуля тільки 01.06.2023, хоча, як стверджує сам позивач, ще 06.02.2023 відповідачка подала заявку про шахрайство (т. 1 а.с. 155) та вже 23.03.2023 були внесені відомості про вчинення шахрайський дій, які мали місце 05.02.2023, до ЄРДР (т. 1 а.с. 56).
		Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.02.2023, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" і клієнтом ОСОБА_1 , станом на 17.10.2023 за останньою рахується заборгованість в розмірі 31779,21 грн, яка складається з: 24946,23 грн - заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту); 6832,98 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Також у розрахунку вказано про погашення заборгованості за поточним тілом кредиту в розмірі 0,89 грн (т. 1 а.с. 6).
		Позивач зазначає, що випискою за договором № н/б від 05.02.2023 - 20.10.2023 (а.с. 7) підтверджується використання ОСОБА_1 кредитного ліміту, здійснення операцій щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Проте, як вбачається із самої виписки, по картці НОМЕР_2 мало місце тільки два оспорювані перекази 05.02.2023 з вказаної картки, погашення обов`язкових платежів з карток НОМЕР_5 , НОМЕР_6 (відповідно 0,59 грн та 0,30 грн) 26.03.2023 та списання відсотків банком з 01.04.2023 по 01.10.2023, у період коли картка вже була заблокована, що не відповідає твердженням позивача про здійснення саме ОСОБА_1 операцій щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за їх користування. 
		У свою чергу відповідачка заперечила використання нею коштів на підставі договору від 05.02.2023, вказавши, що такого договору не укладала і перерахування за ним коштів було здійснено невідомою особою, у зв`язку з чим вона звернулася 06.02.2023 з відповідною заявкою в банк, про що свідчить повідомлення з АТ КБ "ПриватБанк" (т. 1 а.с. 181), а також подала 07.02.2023 заяву про вчинення неправомірних дій щодо неї у поліцію. За фактом викрадення грошових коштів з відкритих на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ "ПриватБанк" рахунків внесено відомості до ЄРДР, на підтвердження чого стороною відповідачки надано відповідний витяг (т. 1 а.с. 56). 
		Натомість позивач зазначає, що компроментація входу під акаунтом Приват24 ОСОБА_1 та подальше викрадення коштів сталася з вини самої клієнтки, оскільки вона самостійно з власної волі перейшла за посиланням на фішинговий сайт, де під час верифікації внесла власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , пароль доступу у Приват24, а також під час дзвінка банку підтвердила вхід у Приват24 під власним аккаунтом. Такими діями вона повідомила стороннім особам-шахраям інформацію, за допомогою якої шахраї змогли зайти в її Приват24 та здійснити переказ коштів з її карт НОМЕР_4 , НОМЕР_2 в загальній сумі 29949 грн. (+875,62 грн. комісія) на карту НОМЕР_1 (емітент JOINT-STOCK COMPANY IDEA BANK). 
		На підтвердження вказаних обставин позивачем надано виписку по рахунку відповідачки, інформацію про переказ коштів з Приват24 та аналіз входів у Приват24, інформацію про випуск крединої картки та дані по карті НОМЕР_2 , деталі транзакцій на суми 13974,53 грн, 10972,59 грн на підтвердження проведення таких платежів, інформацію про отримувача, блокування акаунту та зміни даних і щодо фінансового номеру відповідачки (т. 1 а.с. 139-151). 
		Також надано інформацію за деталями заявки ОСОБА_1 щодо шахрайських дій, за результатом розгляду якої їй було відмолено по тій причині, що по карті клієнта здійснювала операції третя особа (т. 1 а.с. 183). 
		Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. натомість відповідачка заперечує вчинення нею будь-яких дій щодо отримання від банку кредитних коштів та вказує на заволодіння такими третіми особами.
		 
		Оцінка суду:
		Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно із ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду із вказаним позовом, АТ КБ "ПриватБанк" просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 05.02.2023 у розмірі 31779,21 грн станом на 17.10.2023, вказуючи, що між сторонами був укладений кредитний договір, були погоджені його умови та на його підставі клієнтка користувалася кредитними коштами. Проте відповідачка заперечує проти стягнення з неї заявленої заборгованості, заперечуючи як факт укладення кредитного договору, так і факт користування кредитними коштами.
		Як встановлено зі змісту Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 05.02.2023, у ній відсутній підпис (як фізичний, так і електронний) ОСОБА_1 , у Заяві ж тільки міститься слово "підписаний" без будь-яких підтверджуючих символів (ОТП коду, електронного підпису чи іншого ідентифікатора). Відсутній такий підпис і в паспорті споживчого кредиту, і у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна". Тобто будь-яких доказів, які б свідчили про волевиявлення ОСОБА_1 отримати кредитну картку ( НОМЕР_2 ) чи кошти за нею, матеріали справи не містять. Остання ж заперечує факт отримання картки чи укладення 05.02.2023 кредитного договору з АТ "КБ "ПриватБанк". Тобто належних доказів на підтвердження укладання ОСОБА_1 з позивачем кредитного договору № б/н від 05.02.2023 матеріали справи не містять. 
		Крім того суд звертає увагу і на те, що у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 05.02.2023 зазначено, що договір ОСОБА_1 був підписаний 05.02.2023 тільки о 16:01, проте, згідно з наданими позивачем доказами, спірні платежі, про які зазначає відповідачка, були проведені 05.02.2023 ще о 16:00 (а.с. 148), а картку випущено цього ж дня тільки о 16:31 (а.с. 149). 
		При цьому суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що відповідачка користувалася кредитними коштами, здійснювала погашення та сплату відсотків, оскільки з даних по виписці вбачається, що з картки, виданої на ім`я  ОСОБА_1 , мало місце тільки два оспорювані перекази 05.02.2023. Погашення ж обов`язкових платежів та списання відсотків банком було проведено у період, коли картка вже була заблокована.  
		Незважаючи на це, будучи клієнткою вказаного банку на підставі інших договірних відносин, відповідачка виявила, що з її рахунку були перераховані кошти третіми особами, про що вона на наступний же день повідомила в банк. Крім того, вона повідомила і в поліцію про незаконне заволодіння від її імені грошовими коштами. 
		Дійсно, матеріалами справи підтверджується, що правоохоронними органами розслідується кримінальне правопорушення за фактом шахрайських дій щодо ОСОБА_1 на суму близько 30000 гривень. За фактом шахрайства була проведена перевірка і Службою безпеки Банку, якою встановлено, що операції по картці клієнтки здійснювала третя особа. Незгода відповідачки зі стягненням з неї на користь банку нарахованої заборгованості також підтверджується і поданим нею позовом до суду до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів" з приводу безпідставного списання коштів на користь третьої особи (т. 1 а.с. 218-219). 
		Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року (справа № 686/30030/21 провадження № 61-5111св23), "саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними".
		Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18), "якщо суд встановить, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк".
		Позивачем не доведено і не надано належних і допустимих доказів, що відповідачка як володілець та користувачка картки (докази отримання такої відсутні) надала інформацію третім особам і своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Отже, згідно вказаних вище норм права та правових висновків Верховного Суду, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. За відсутності ж належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що АТ КБ "ПриватБанк" не підтвердив належними і допустимими доказами, що ОСОБА_1 уклала з ним 05.02.2023 кредитний договір, на підставі якого отримала кредитну картку із погодженим сторонами кредитним лімітом, після чого своїми діями сприяла у доступі до відомостей за її кредитною карткою, особового рахунку, акаунту, додатку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції у Приват24, й у втраті таких коштів є її вина. Натомість під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням, а відтак вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Більше того, сам позивач стверджує про те, що вхід у Приват 24 відбувся з нетипового для неї девайса і, що мало місце перерахування коштів третіми особами. Оскільки не доведено волевиявлення на укладення кредитного договору, перерахування перерахування коштів 05.02.2023 року у зазначеному позивачем розмірі, то і проценти як плата за користування цими коштами не повинні стягуватися, з огляду на те, що ОСОБА_1 кредитними коштами не користувалася. 
		Сама по собі відсутність вироку у вказаній кримінальній справі за фактом шахрайських дій невідомої особи із заволодіння грошовими коштами з використанням рахунку, відкритого на ім`я відповідачки, не є підставою для стягнення з останньої таких коштів на користь банку. Схожі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №179/1688/17 (провадження №61-12707св19).
		З урахуванням викладеного суд вважає, що в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
		У зв`язку з тим, що під час розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
		Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д , м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.
		Відповідачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
		       Повне судове рішення складено 23 жовтня 2024 року.
		 
		Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...