Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/223/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2024. Зареєстровано: 24.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2024.

Номер судового провадження: П/990/223/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		21 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №990/223/24
		адміністративне провадження № П/990/223/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Рибачука А.І.,
		суддів: Берназюка Я.О.,  Шарапи В.М.,  Кравчука В.М.,  Бучик А.Ю., 
		 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу № 990/223/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення,  
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 08.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій вона, зокрема,  просить:
		визнати протиправною та скасувати ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 07.02.2024 №353/2дп/15-24 «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 та об`єднання дисциплінарних справ»;
		визнати протиправною та скасувати ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 12.03.2024 №726/0/15-24 «Про відмову в задоволенні заяви судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 від участі в розгляді об`єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 , відкритої за скаргою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області та за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя»;
		визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка виразилась у нездійсненні розгляду заяви судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 від 28.02.2024 про відвід члена ВРП ОСОБА_3 ;
		визнати протиправним та скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області       ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»;
		визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 04.06.2024 №1703/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту        3 частини шостої статті 126 Конституції України».
		2. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Берназюк Я.О., Шарапа В.М., Кравчук В.М., Бучик А.Ю.
		3. Верховний Суд ухвалою від 12.07.2024 відмовив у відкритті провадження у справі                      № 990/223/24 за позовом ОСОБА_1  до ВРП в частині позовних вимог про:
		визнання протиправною та скасування ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 07.02.2024 №353/2дп/15-24 «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 та об`єднання дисциплінарних справ»;
		визнання протиправною та скасування ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 12.03.2024 №726/0/15-24 «Про відмову в задоволенні заяви судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 від участі в розгляді об`єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 , відкритої за скаргою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області та за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя»;
		визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка виразилась у нездійсненні розгляду заяви судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 від 28.02.2024 про відвід члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 ;
		визнання протиправним та скасування рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
		4. Цією ж ухвалою від 12.07.2024 Верховний Суд відкрив провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 04.06.2024 №1703/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»; вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами колегією суддів у складі п`яти суддів; установив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
		5. 22.07.2024 та 23.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду від відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів, на підставі яких приймалось оспорюване позивачкою рішення ВРП про звільнення її з посади судді та відзив на позовну заяву, відповідно.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		6. Верховним Судом встановлено, що Указом Президента України від 24.01.2007 № 40/2007 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 було призначена на посаду судді Ржищевського міського суду Київської області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 09.02.2012        № 4375-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_1 було обрано на посаду судді Ржищевського міського суду Київської області безстроково.
		21.04.2021 до ВРП надійшла скарга Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області щодо  судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 .
		Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14.06.2021 № 1330/1дп/15-21 «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області             ОСОБА_1 » відкрито дисциплінарну справу щодо судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 .
		На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена ВРП у справі від 02.11.2023 вказану дисциплінарну справу передано для розгляду члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 
		07.02.2024 Друга Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу № 353/2дп/15-24 «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 та об`єднання дисциплінарних справ», якою з власної ініціативи відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 та об`єднала її з дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14.06.2021 № 1330/2дп/15-21 стосовно вказаної судді за скаргою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області.
		Розглядаючи  об`єднану дисциплінарну справу стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 , відкриту за скаргою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області та за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати ВРП, остання встановила такі  ознаки дисциплінарних порушень у діях судді:
		1) щодо визначення територіальної підсудності у справах, які перебували в провадженні судді впродовж 2019-2023 років за  заявами  фізичних  осіб про встановлення факту, що має юридичне значення, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що на момент розгляду вказаних справ суддя Козіна С.М. не мала належних доказів на підтвердження правильності визначення територіальної підсудності цих справ, оскільки в ідентичних договорах оренди, копії яких надавались відповідними заявниками на підтвердження  свого місця проживання були зазначені неіснуючі, окрім однієї адреси у місті Ржищеві Київської області, а орендодавцями  зазначені особи без ідентифікуючих ознак, окрім прізвища, ім`я та по-батькові, які не зареєстровані у місті Ржищів, та які не мають зареєстрованого права власності чи користування на об`єкти нерухомості у цьому населеному пункті;
		2) щодо незалучення до участі у справах заінтересованих осіб -  Державної міграційної служби України або її територіальних органів чи підрозділів;
		3) щодо належності та достатності доказів для встановлення фактів народження на території України Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про достатньо очевидні ознаки недостовірності доказів, що були покладені в основу судових рішень судді ОСОБА_1 у справах цієї категорії, оскільки суддя Козіна С.М. брала до уваги сумнівні договори оренди, задовольняючи заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, архівні довідки про відсутність відомостей про народження родичів заявників, які не видавались архівними установами та здебільшого встановлювала точну дату народження родичів заявників за відсутності будь-яких доказів на підтвердження цих фактів, оскільки єдиним доказом факту народження та дати народження родичів заявників були показання свідків, проте лише у поодиноких випадках свідки вказували дату народження осіб, щодо яких вони свідчили. При цьому суддя ОСОБА_1 щодо подій 70-річної або 90-річної давнини брала до уваги показання свідків із чужих слів, а саме зі слів осіб, які померли і не могли надати свідчення безпосередньо в суді, не перевіряючи, чи існували ці  люди, зі слів яких надавалися свідчення, і чи справді вони проживали там, де стверджували свідки; 
		4) щодо ознак маніпуляції автоматизованим розподілом справ Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що до листопада 2022 року справи цієї категорії розглядала тільки суддя ОСОБА_1 , оскільки вона  тривалий час була єдиною суддею, яка здійснювала правосуддя у Ржищевському міському суді Київської області. Починаючи із 07.11.2022, справи цієї категорії розподілялися також іншим суддям, однак у таких випадках представники заявників подавали клопотання про відкликання заяв, а ухвалами цих інших суддів Ржищевського міського суду Київської області заяви повертались заявникам. У подальшому ці самі заявники повторно звертались до суду із заявами, які розподілялись судді Козіній С.М., за результатами розгляду зазначених справ суддя ухвалювала рішення про їх задоволення. 
		Рішенням Другої дисциплінарної палати ВРП від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» вирішено притягнути суддю Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		Це рішення Друга дисциплінарна палата  ВРП  обґрунтувала тим, що  на порушення вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у справах, які розглядались суддею Козіною С.М. в порядку окремого провадження, у яких іноземці з метою спрощеного набуття громадянства України звернулися до суду для встановлення факту народження їхніх родичів на території України, вона не визначила коло заінтересованих осіб, не залучила їх до участі у справах, зокрема органи Державної міграційної служби, чим позбавила заінтересованих осіб можливості здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.
		Також в порушення приписів статей 2, 175, 294, 316, 318 ЦПК України суддя Козіна С.М. не дотрималась визначених процесуальним законом завдань цивільного судочинства щодо справедливого і неупередженого розгляду та вирішення цивільних справ, не здійснювала належних підготовчих дій для забезпечення повного, всебічного розгляду справ про встановлення факту, що має юридичне значення, не вживала заходів щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справ, не визначала предмет доказування, не перевіряла місце проживання (перебування) заявників, за відсутності належних та допустимих доказів ухвалювала рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, всупереч установленому законом порядку.
		Кількість та характер таких дій у сукупності, їх кваліфікація та наслідки не могли не бути очевидними для ОСОБА_1 як для судді, яка обіймає цю посаду протягом 16 років.
		З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата ВРП  дійшла висновку, що такі дії були вчинені умисно з метою забезпечення можливості масового розгляду заяв у 40 справах за таким алгоритмом/схемою саме суддею ОСОБА_1 та швидкого ухвалення рішень на користь заявників, незважаючи на очевидну відсутність належних та достатніх доказів. 
		Друга Дисциплінарна палата ВРП  дійшла висновку, що розгляд справ у такий спосіб несумісний із поняттям «справедливий та неупереджений суд». Такі дії мають ознаки грубого порушення закону і є такими, що порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя, зокрема в питаннях чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		Наведені вище положення закону, що були порушені суддею ОСОБА_1 , є чіткими та однозначними, а судові рішення, які їм не відповідають - несправедливими для будь-якого стороннього спостерігача. Вказане свідчить про те, що допущені суддею порушення не є наслідком звичайної суддівської помилки, а мають ознаки умисних дій.
		Про те, що суддя вчиняла дії умисно та усвідомлено, свідчать також кількість, характер та повторюваність допущених порушень, відсутність належного мотивування ухвалених судових рішень, усунення від судового розгляду осіб, питання про права і обов`язки яких вирішувалися судом, явне порушення правил територіальної підсудності судових справ, розгляд справ у нетипово короткі строки.
		Наведені обставини в сукупності свідчать, що суддя Козіна С.М. усвідомлювала значення своїх дій та умисно продовжувала вчиняти їх навіть після відкриття дисциплінарної справи стосовно неї ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14.06.2021                             № 1330/1дп/15-21.
		Під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя Козіна С.М. вчинила дисциплінарні проступки, наслідком яких є притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а саме:
		умисне інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
		допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
		умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
		Це рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» не було оскаржене ОСОБА_1 до ВРП в порядку і строки, визначені статтею 51 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). 
		09.04.2024 до ВРП надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення          ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту         3 частини шостої статті 126 Конституції України.
		На засіданні ВРП 04.06.2024, у якому позивачка брала участь в режимі відеоконференції, було розглянуто матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та ухвалено рішення ВРП від 04.06.2024 № 1703/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті             126 Конституції України», яким позивачку було звільнено з посади судді Ржищевського міського суду Київської області. При цьому у вказаному рішенні ВРП було зазначено, що у цьому випадку не вирішується питання про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а реалізується повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом - Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.
		Вважаючи вказане рішення ВРП від 04.06.2024 № 1703/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»  протиправним, ОСОБА_1  звернулась до суду з цим позовом. 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		7. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що оспорюване у цій справі рішення ВРП від 04.06.2024 № 1703/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, і підлягає скасуванню, оскільки в ньому не містяться мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків  про її звільнення.
		Також ОСОБА_1 зазначає, що склад ВРП, який ухвалив рішення про її звільнення з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, не мав повноважень його ухвалювати, оскільки в його прийнятті брали участь член ВРП ОСОБА_2 , який наперед сформував суб?єктивне негативне ставлення до неї, про що свідчить те, що до призначення на посаду члена ВРП ОСОБА_2 як член Громадської організації «Автомайдан» 22.03.2018  звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з повідомленням щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Ржищевського міського суду Київської області      Козіною С.М. у декларації доброчесності судді за 2016 рік (вх. № 31кп-1823/18) та вказує на існування обставин, що можуть викликати сумнів у його неупередженості, а також члени ВРП ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки в порушення вимог частини третьої статті 46 Закону № 1798-VIII, якою врегульовано процедуру перегляду рішень про відмову у відкритті дисциплінарної справи, 07.02.2024 Другою Дисциплінарною палатою ВРП, за участю членів Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно неї та об`єднання цієї справи з дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14.06.2021  № 1330/2дп/15-21. Вказане рішення ухвалене без урахування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відмову у відкритті дисциплінарної справи з власної ініціативи, прийнятого 24.01.2024 за результатами розгляду висновку члена Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_2 від 08.01.2024 про відкриття за власною ініціативою дисциплінарної справи стосовно судді   ОСОБА_1 , що свідчить про те, що Друга Дисциплінарна палата ВРП не мала права повторно вирішувати питання про відкриття дисциплінарної справи вдруге ініційованого її членом ОСОБА_2 на підставі його висновку від 30.01.2024 за наявності рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи, що викликає сумніви в неупередженості цих членів Другої Дисциплінарної палати ВРП.
		При цьому, позивачка зазначає, що 28.02.2024 нею було подано до ВРП заяву про відвід члену ВРП ОСОБА_3 на підставі статті  33 Закону №1798-VIII, яка взагалі не була розглянута відповідачем.
		Окрім цього, позивачка зазначає, що, не маючи законних повноважень розглядати  об`єднану дисциплінарну справу стосовно неї як судді Ржищевського міського суду Київської області, відкриту за скаргою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області та за власною ініціативою члена Другої Дисциплінарної палати ВРП, остання дійшла висновку, що описані нею порушення мають ознаки умисних дій, про що свідчить кількість, характер та повторюваність допущених порушень, відсутність належного мотивування ухвалених судових рішень, усунення від судового розгляду осіб, питання про права і обов`язки яких вирішувалися судом, явне порушення правил територіальної підсудності судових справ, розгляд справ у нетипово короткі строки. Тому Друга Дисциплінарна палата ВРП визначила, що суддя Ржищевського міського суду Київської області Козіна С.М. вчинила дисциплінарні проступки, наслідком яких є притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII у зв`язку із чим ухвалила рішення від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24, яким вирішили  притягнути її як суддю Ржищевського міського суду Київської області до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. На  думку позивачки зазначене рішення не містить належних мотивів, з яких Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла до відповідних висновків, ґрунтується на припущеннях та прийнято з грубими процесуальними порушеннями щодо порядку розгляду дисциплінарних справ відносно судді, оскільки чинне законодавство не пов`язує право звернення фізичної особи, в тому числі іноземця, із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, саме із реєстрацією місця проживання, така заява може бути подана за місцем фактичного проживання. 
		При цьому, позивачка зазначає, що на суд і на неї, як на суддю, не покладено обов`язок перевірки правильності зазначення в укладених договорах реквізитів, перевірки реального існування будівлі, приміщення, вказаного у договорі оренди, а відповідальність за введення суду в оману, подання завідомо недостовірних документів несе особа, яка створює, укладає та подає (використовує) такі документи.
		До того ж позивачка зазначає, що висновок Другої Дисциплінарної ВРП про умисність та систематичність описаних відповідачем її дій, направлених виключно на «налагодження схеми розгляду справ з наперед визначеним результатом» спростовується зокрема тим, що в частині аналогічних справ, які перебували на її розгляді, заяви були залишені без розгляду.
		8. Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву, з посиланням на положення Конституції України, Закону № 1798-VIII та  Закону № 1402-VIII, вказує на те, що, ухвалюючи оспорюване  рішення, ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, оскільки воно  прийняте повноважним складом ВРП, підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухвалені та у ньому  містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді    ОСОБА_1 та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		Окрім того, представник ВРП зазначає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами № 1798-VIII та № 1402-VIII передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу та не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішенні питання про звільнення судді з посади.
		При цьому, в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
		IV. ВИСНОВКИ СУДУ 
		9. Оцінивши обставини справи, підтверджені доказами, наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечень, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
		10. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		11. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
		12. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними. 
		13. Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		14. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої).
		15. Підстави та процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначають Закон № 1402-VIII та Закон № 1798-VIII, який був прийнятий з метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» та який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
		16. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		17. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (частина друга статті 42 Закону № 1798-VIII).
		18. Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження включає:
		1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;
		2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;
		3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
		19. Процедуру відкриття дисциплінарної справи врегульовано статтею 46 Закону № 1798-VIII, частиною другою якої визначено, що рішення про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
		20. При цьому, частиною третьою статті 46 Закону №  1798-VIII визначено, що рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи на вимогу члена Дисциплінарної палати, який не згодний з таким рішенням, або на вимогу дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя - доповідача передається для розгляду та остаточного ухвалення до Вищої ради правосуддя у пленарному складі.
		У такому випадку Вища рада правосуддя розглядає питання на пленарному засіданні без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, і ухвалює рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи або про скасування такого рішення Дисциплінарної палати і відкриття дисциплінарної справи.
		21. У свою чергу, розгляд дисциплінарної справи відбувається у порядку, визначеному статтею 49 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини десятої якої, якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.
		22. Дисциплінарна палата може своїм рішенням об`єднати в одну дисциплінарну справу кілька дисциплінарних справ, які перебувають у її провадженні (частина одинадцята статті 49 Закону    № 1798-VIII).
		23. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону № 1798-VIII).
		24. За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 35 Закону № 1798-VIII, рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
		25. Частиною другою статті 35 Закону № 1798-VIII визначено, що порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом.
		26. Статтею 56 Закону № 1798-VIII врегульовано питання звільнення судді з посади за особливими обставинами, відповідно до частини першої якої питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
		27. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді (частина третя статті 56 Закону № 1798-VIII).
		28. Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення ВРП, які прийняті за результатами дисциплінарного провадження.
		29. Частиною шостою статті 56 Закону №  1798-VIII визначено, що за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
		30. Оспорюваним у цій справі рішенням від 04.06.2024 № 1703/0/15-24 «Про звільнення         ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту         3 частини шостої статті 126 Конституції України» ВРП на підставі рішення її Другої дисциплінарної палати від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24  про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, звільнила ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту           3 частини шостої статті  126 Конституції України.
		31. Підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України визначені частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, відповідно до якої  таке рішення Вищої ради правосуддя  може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
		3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
		32. Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на предмет його відповідності пункту 3 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, Верховний  Суд вважає звернути увагу  на таке.
		33. Так, підставою для звільнення позивачка з посади судді слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», яким остання вирішила притягнути суддю Ржищевського міського суду Київської області         ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		34. Підставою притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали висновки Другої Дисциплінарної палати ВРП про вчинення суддею дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону                   № 1402-VIII, а саме: 
		умисне інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; 
		допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; 
		умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
		35. Частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII визначено, що питання про звільнення судді згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
		36. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону        № 1402-VIII підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		37. При цьому, встановлення обставин, з якими законодавець пов`язує звільнення судді з посади у разі вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками відбувається в процедурі здійснення Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарного провадження щодо судді, за результатом якого відповідна Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
		38. Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону № 1798-VIII рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя.
		39. Колегія суддів зазначає, що процедура оскарження рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чітко регламентована положеннями      КАС України та Законом №1798-VIII, за правилами яких скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП (частина третя статті 51 Закону № 1798-VIII) як органу, що має компетенцію суду стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		40. При цьому, Верховний Суд завертає увагу на те, що ВРП та її дисциплінарні органи (палати) при вирішенні питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є «квазісудом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		41. У свою чергу рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише ухвалюється на його підставі, по суті таке рішення є кадровим (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 9901/187/19, від 25.06.2020 у справі № 9901/103/19, від 06.04.2023 у справі                     № 990/86/22).
		42. Тобто, ухвалюючи оспорюване у цій справі рішення, ВРП  не вирішувала  питання про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а реалізовувала повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом - Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.
		43. Підставою для ухвалення вказаного рішення слугували допущені позивачкою порушення норм законодавства України під час розгляду впродовж 2019-2023 років справ, які розглядались нею в порядку окремого провадження, у яких іноземці з метою спрощеного набуття громадянства України зверталися до суду для встановлення факту народження їхніх родичів на території України, оскільки вона  не дотрималась визначених процесуальним законом завдань цивільного судочинства щодо справедливого і неупередженого розгляду та вирішення цивільних справ, не здійснювала належних підготовчих дій для забезпечення повного, всебічного розгляду справ про встановлення факту, що має юридичне значення, не вживала заходів щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справ, не визначала предмет доказування, не перевіряла місце проживання (перебування) заявників, за відсутності належних та допустимих доказів ухвалювала рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, всупереч установленому законом порядку.
		44. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		45. За правилами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		46. Таким чином, в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України, факти допущення позивачкою порушень, які мали наслідком її звільнення за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, не потребують доказування, оскільки ці обставини встановлені під час ухвалення рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
		47. Отже, прийнявши рішення від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» Друга дисциплінарна палата ВРП встановила факти, які свідчать про вчинення позивачкою істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, та притягнула суддю до відповідальності, звернувшись до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
		48. Оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на суддю рішенням Другої дисциплінарної палати ВРП від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» дисциплінарне стягнення, а тому оскаржуване рішення відповідача від 04.06.2024 № 1703/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		49. За таких обставин, доводи позивачки щодо відсутності в оскаржуваному рішенні обґрунтувань наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки обставини вчинення позивачкою проступку були встановлені рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 27.03.2024 № 911/2дп/15-24 «Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», правом на оскарження в установленому порядку якого позивачка не скористалась. Тому правовідносини стали стабільними (безспірними), що також узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, а не тим, хто спить, і саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави прийняття рішення про звільнення позивачки з посади судді  на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
		50. З урахуванням наведеного вище Верховний Суд доходить до висновку про те, що оспорюване у цій справі рішення ВРП від 04.06.2024 №1703/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» містить конкретну підставу звільнення позивачки, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
		51. Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на предмет його відповідності пункту 1 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII щодо повноважності складу ВРП, колегія суддів виходить із такого.  
		52. Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.
		Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.
		53. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
		54. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
		55. Відповідно до статті 18 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
		56. Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
		57. Згідно із частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від її складу.
		58. Верховний Суд уже вирішував питання повноважності складу ВРП у пленарному складі і у постановах від 29.07.2019 у справі №9901/687/18 та від 31.10.2022 у справі №9901/217/19 дійшов висновку, що в цьому випадку більшість від складу Вищої ради правосуддя становить      11 членів Вищої ради правосуддя.
		59. При цьому, відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1798-VIII член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
		60. Вирішення питання про відвід члену ВРП є процедурним питанням, пов`язаним, зокрема, з розглядом дисциплінарної справи та матеріалів щодо звільнення судді з посади, у тому числі за особливими обставинами, та у разі неможливості члена ВРП брати участь в розгляді питання, яке вирішує ВРП, з підстав, визначених у статті 33 Закону № 1798-VIII, це безпосередньо впливає на кількісний склад ВРП та відповідно на його повноважність.     
		61. З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу від 04.06.2024 № 49 видно, що в засіданні ВРП, на якому  вирішувалось питання про звільнення  позивачки з посади судді, взяли участь     16 членів ВРП, які одноголосно проголосували за пропозицію члена ВРП звільнити ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
		62. При цьому, Судом встановлено, що в засіданні ВРП, яке відбувалось 04.06.2024, на якому розглядалось питання про звільнення позивачки з посади судді, нею не було заявлено  відводів та клопотань.
		63. Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 та її відповіді на відзив видно, що її обґрунтування щодо прийняття оскаржуваного рішення неповноважним складом ВРП зводяться до вирішення чи не вирішення питання про відвід чотирьом членам ВРП в процедурі розгляду дисциплінарної справи відповідною Дисциплінарною палатою, оцінка правомірності вирішення яких могла б надаватись «судом, встановленим законом» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в рамках процедури оскарження рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
		64. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
		65. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
		66. Отже, враховуючи норми КАС України та компетенційну складову у понятті «суду, встановленого законом» надання правової оцінки процедурним питанням, пов`язаним з розглядом дисциплінарної справи в межах розгляду спору, у якому переглядається кадрове рішення ВРП, виходять за межі компетенції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції. 
		67. Водночас, колегія суддів зазначає, що навіть за умови відведення від прийняття кадрового рішення чотирьох членів ВРП, її склад у засіданні, яке відбувалось 04.06.2024 становив би            12 членів, що відповідає  вимогам статті 30 Закону №1798-VIII та свідчить про повноважність складу ВРП під час розгляду питання про звільнення позивачки з посади судді.
		68. Крім того, наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що рішення підписане всіма членами, які брали участь у його ухваленні та склад ВРП мав повноваження.
		69. Таким чином, відсутні підстави, визначені частиною другою статті 57 Закону №1798-VIII, для скасування оскаржуваного позивачкою рішення відповідача.
		70. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є правомірним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності із критеріями, визначеними у статті                19 Конституції України та статті 2 КАС України щодо рішення суб`єкта владних повноважень, а тому підстави для його скасування - відсутні. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 04.06.2024 №1703/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»  - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		А.І. Рибачук,
		Я.О. Берназюк, 
		 В.М. Шарапа, 
		 В.М. Кравчук, 
		 А.Ю. Бучик, 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...