Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/5051/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2024. Зареєстровано: 24.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/243/777/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024050000001506

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Номер провадження 1-кп/243/777/2024
		Номер справи 243/5051/24
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		« 24 » жовтня 2024 року колегія суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, у складі:
		Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		- секретаря судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		- прокурора - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		- обвинуваченої - ОСОБА_9 
		- захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 22024050000001506, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21 травня 2024 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури 28 червня 2024 року по обвинуваченню: 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Грушове, Краснолуцького району, Луганської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, офіційно не працевлаштованої, інваліда першої групи, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимої,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 частина 2 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Установлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11 липня 1997 року зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_12 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року , принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV) від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		Так, 24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
		Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 10 листопада 2023 року № 3429-IX на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» внесено зміни до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX), Указом від 05 лютого 2024 року №49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року №3564-IX та Указом від 06 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
		Громадянка України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч інтересам держави України, в умовах воєнного стану, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, погодилася надавати допомогу представнику іноземної організації в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом надання інформації щодо місць дислокації підрозділів та військової техніки Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. 
		Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, діючи в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, починаючи з березня 2024 року (більш точна дата під час судового розгляду кримінального провадження не встановлена), перебуваючи на території м. Слов`янська Донецької області, збирала інформацію про місця розташування, дислокації, рух, переміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань та за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1» та номер моделі « НОМЕР_1 », с/н НОМЕР_2 , IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI-2: НОМЕР_4 , використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », передавала її представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 ».
		Так, 18 березня 2024 року о 13 год. 09 хв., громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України за координатами НОМЕР_6 "N 37°38'49.3"E - біля АЗС "Паралель", за адресою: траса АДРЕСА_2 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, 18 березня 2024 року о 13 год. 10 хв. громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України у будівлі 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18 березня 2024 року о 13 год. 11 хв. громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України за координатами 48°52'23.4"N 37°39'59.5"E - перехрестя траси М03 та траси НОМЕР_7 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, 21 березня 2024 року о 03 год 57 хв. громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України у житловому багатоквартирному будинку, за адресою: АДРЕСА_4 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Також, 21 березня 2024 року о 03 год 57 хв. громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України у житловому багатоквартирному будинку, за адресою: АДРЕСА_5 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, 30 квітня 2024 року о 16 год. 47 хв. громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України у житловому багатоквартирному будинку, за адресою: АДРЕСА_6 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Після оголошення прокурором короткого викладу Обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченої та роз`яснено їй суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченій про те, чи зрозуміле їй обвинувачення, чи визнає вона себе винною і чи бажає давати показання.
		На зазначене питання обвинувачена ОСОБА_9 повідомила суду, що обвинувачення їй зрозуміле, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 частина 2 КК України вона визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.
		У відповідності до положень ч.1 ст.349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.
		При цьому, прокурор, обвинувачена та її захисник від оголошення вступної промови відмовилися.
		Судом було поставлено на обговорення питання щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження.
		Прокурор зазначила, що враховуючи повне визнання обвинуваченою своєї вини, добровільності позиції обвинуваченої, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачена розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, вона вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченої.
		Обвинувачена ОСОБА_9 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодилася.
		Судом у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		При цьому, прокурор, обвинувачена та захисник обвинуваченої зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Колегія суддів заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановила Ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченої, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченої.
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 зазначила, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 частина 2 КК України вона визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення нею було вчинено саме за тих обставин, які викладені у Обвинувальному акті.
		У тому, що вчинила вказане кримінальне правопорушення, вона щиро розкаялася. 
		Показання обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
		Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
		Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
		При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
		Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_9 обвинувачення за ст. 111 частина 2 КК України знайшло своє підтвердження, колегія суддів приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченої повністю доведено, а вчинене обвинуваченою ОСОБА_9 вірно кваліфіковано за ст. 111 частина 2 КК України - державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в наданні представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України вчиненій в умовах воєнного стану.
		Таку кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_9 колегія суддів вважає правильною.
		Факт здійснення ОСОБА_9 противоправних дій, а саме:
		Громадянка України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч інтересам держави України, в умовах воєнного стану, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, погодилася надавати допомогу представнику іноземної організації в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом надання інформації щодо місць дислокації підрозділів та військової техніки Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. 
		Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, діючи в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, починаючи з березня 2024 року (більш точна дата під час судового розгляду кримінального провадження не встановлена), перебуваючи на території м. Слов`янська Донецької області, збирала інформацію про місця розташування, дислокації, рух, переміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань та за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1» та номер моделі « НОМЕР_1 », с/н НОМЕР_2 , IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI-2: НОМЕР_4 , використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », передавала її представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 ».
		Так, 18 березня 2024 року о 13 год. 09 хв., громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України за координатами НОМЕР_6 "N 37°38'49.3"E - біля АЗС "Паралель", за адресою: траса АДРЕСА_2 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, 18 березня 2024 року о 13 год. 10 хв. громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України у будівлі 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18 березня 2024 року о 13 год. 11 хв. громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України за координатами 48°52'23.4"N 37°39'59.5"E - перехрестя траси М03 та траси НОМЕР_7 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, 21 березня 2024 року о 03 год 57 хв. громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України у житловому багатоквартирному будинку, за адресою: АДРЕСА_4 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Також, 21 березня 2024 року о 03 год 57 хв. громадянка України ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України у житловому багатоквартирному будинку, за адресою: АДРЕСА_5 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, 30 квітня 2024 року о 16 год. 47 хв. громадянка України  ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою:  АДРЕСА_1 , при цьому усвідомлюючи, що вона діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України в умовах воєнного стану, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi A1», використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Ok» («Однокласники»), зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5  під псевдонімом « ОСОБА_13 », надіслала представнику іноземної організації, який використовує обліковий запис мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Однокласники») під псевдонімом « ОСОБА_14 », інформацію про розташування Збройних сил України у житловому багатоквартирному будинку, за адресою:  АДРЕСА_6 , тим самим надала представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України підтверджується показаннями обвинуваченої  ОСОБА_9  в судовому засіданні та учасниками судового провадження не оспорюються.  
		Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
		Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
		У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»
		Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
		При визначенні міри покарання обвинуваченій у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченою, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до особливо тяжкого кримінального правопорушення, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченої.
		Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
		п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.» 
		Колегія суддів, призначаючи ОСОБА_9 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_9 відповідно до п.1 частини 1 ст. 66 КК України, колегія суддів визнає ту обставину, що ОСОБА_9 визнала себе винною та щиро розкаялася у вчиненні кримінального правопорушення.
		Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась ( Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року). 
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18).
		Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен бути підтверджений матеріалами кримінального провадження.
		Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. ( Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07 жовтня 2020 року, справа № 347/1360/17)
		В судовому засіданні ОСОБА_9 повністю визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 частина 2 КК України, докладно розповіла про відомі їй події вчинення кримінального правопорушення. Критично поставилася до вчиненого та пояснила, що дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готова нести відповідальність. 
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_9 , відповідно до пункту11 частини 1 статті 67 КК України - є скоєння кримінальних правопорушень з використанням умов воєнного стану.
		Колегія суддів виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_9 є осудною, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, вперше вчинила кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, посередньо характеризується, є інвалідом першої групи, особу винної, суд враховує також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також враховує характер вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, суспільну небезпеку та те, що злочин вчинено в умовах воєнного стану. Колегія суддів враховує, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації.
		Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання , призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
		При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
		Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинувачену ОСОБА_9 та запобігти її злочинній діяльності не можливо без її ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачена має бути засудженою за ст. 111 частина 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного ( обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року ( заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженої та поміщенні її до кримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Отже колегія суддів дійшла висновку про неможливість виправлення обвинуваченої без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м`яким.
		Відомості, які б спростовували даний висновок колегії суддів, відсутні, вибір заходу примусу та порядок його узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленої у судових дебатах.
		При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченої ОСОБА_9 вимог ст. 69 КК України, виходячи з наступного.
		Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
		Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.
		Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Підстав для застосування норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого, колегія суддів не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
		Значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежить від обґрунтованості його призначення і реалізації.
		Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У справах «Ювченко та інші проти України» ( рішення від 09 квітня 2020 року) та в справі «Скачкова та Рижа проти України» ( рішення від 16 липня 2020 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу « законності» і воно не було свавільним».
		У справі « Белане Надь проти Угорщини» ( рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» ( рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити « особистий надмірний тягар для особи».
		21 травня 2024 року ОСОБА_9 було затримано на підставі статті 208 КПК України і на підставі Ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 травня 2024 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого була продовжена судом. Судом встановлено, що ризики передбачені статтею 177 КПК України на даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до реального покарання у виді позбавленні волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.
		Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
		Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України «Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
		У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.
		Згідно Довідки Українського науково- дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України витрати на проведення судової комп`ютерно- технічної експертизи за Висновком № 161 від 03 червня 2024 року, проведеної в кримінальному провадженні № 22024050000001506, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 травня 2024 року складають 6058 грн 24 коп.
		У відповідності до вимог частини 4 статті 174 КПК України «Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».
		У відповідності до положення ч.4 ст.174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам, скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді.
		Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2024 року на предмети, а саме:
		- мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi A1» та номер моделі « НОМЕР_1 », с/н НОМЕР_2 , imei1: НОМЕР_3 , imei2 : НОМЕР_4 з SIM- карткою із номером абонента НОМЕР_5 ;
		- мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 7» ( М1810F6LG) imei1 : НОМЕР_8 , 
		imei2 : НОМЕР_9 .
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Визнати ОСОБА_15 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 частина 2 КК України і призначити їй покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з конфіскацією усього приналежного їй на праві власності майна, з ізоляцією засудженої та поміщенням її до кримінально - виконавчої установи закритого типу. 
		 
		Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_16 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
		 
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України, в редакції, чинній на теперішній час, зарахувати обвинуваченій ОСОБА_16 у строк відбуття призначеного покарання строк тримання під вартою під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження з 21 травня 2024 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
		 
		Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_16 до набрання вироком чинності, залишити без змін - «тримання під вартою в Державній установі « Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
		 
		Стягнути з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Грушове, Краснолуцького району, Луганської області, РНОКПП: невідомий, інваліда першої групи, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави за проведення судової комп`ютерно -технічної експертизи по кримінальному провадженню № 22024050000001506, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 травня 2024 року - Висновок експерта № 161 від 03 червня 2024 року, у розмірі 6058 грн 24 коп ( шість тисяч п`ятдесят вісім грн. 24 коп).
		 
		Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2024 року на предмети, а саме:
		- мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi A1» та номер моделі « НОМЕР_1 », с/н НОМЕР_2 , imei1: НОМЕР_3 , imei2 : НОМЕР_4 з SIM- карткою із номером абонента НОМЕР_5 ;
		- мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 7» ( М1810F6LG) imei1 : НОМЕР_8 , 
		imei2 : НОМЕР_9 .
		 
		Речові докази по справі: а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi A1» та номер моделі « НОМЕР_1 », с/н НОМЕР_2 , imei1: НОМЕР_3 , imei2 : НОМЕР_4 з SIM- карткою із номером абонента НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 7» ( М1810F6LG) imei1 : НОМЕР_8 , imei2 : НОМЕР_9 , які залучено до матеріалів кримінального провадження № 22024050000001506, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 травня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 22 травня 2024 року, що зберігаються у камері речових доказів СВ 2 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях -у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - конфіскувати на користь держави.
		 
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженою ОСОБА_9 в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
		 
		Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		 
		 
		Головуючий суддя                                  ОСОБА_1          
		 
		Судді: ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...