Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/2168/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2024. Зареєстровано: 24.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 11-кп/819/442/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000203

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		Єдиний унікальний номер справи: 766/2168/23 Головуюча у першій інстанції ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/819/442/24 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.7 ст.111-1 КК України
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді - ОСОБА_2 ,
		суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
		прокурора - ОСОБА_6 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_7 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від19 липня 2024 року, яким
		 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Цюрупинськ Цюрупинського р-ну Херсонської обл., громадянина України, який зареєстрований за адресою:    АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за наступних обставин.
		З метою встановлення контролю на території тимчасово окупованого міста Олешки Херсонської області невстановлені особи з числа військових та представників спецслужб рф створили незаконний правоохоронний орган у місті Олешки, а саме  так званий «Алешковский РОП ГУ МВД», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, у тому числі діючих та колишніх правоохоронців, які б співпрацювали з ними у вищевказаному новоствореному окупаційною владою незаконному правоохоронному органі.
		Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_8 , являючись громадянином України, фактично проживаючи у АДРЕСА_1 з ідеологічних та корисливих мотивів, достеменно знаючи про факт захоплення міста Олешки, Херсонської області збройними формуваннями рф, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію рф на території України, у невстановлений досудовим розслідуванням час (точний час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 25.07.2022 року), за невстановлених органом досудового розслідування обставин, погодився на пропозицію невстановлених осіб з числа представників окупаційної влади та добровільно зайняв посаду так званого «временно исполняющего обязанности полицейского комендантского взвода Алешковского районного отделения полиции ГУ МВД в Херсонской области», тобто посаду у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області правоохоронному органі.
		З моменту призначення на посаду ОСОБА_8 , переслідуючи свої злочинні наміри та цілі, виконував покладені на нього службові завдання, обов`язки та повноваження в незаконно створеному правоохоронному органі. 
		Не погодившись з вироком суду першої інстанції захисник подала на нього апеляційну скаргу в якій не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, просить оскаржуваний вирок змінити, в частині призначеного покарання, та призначити більш м`яке покарання.
		Апеляційна скарга мотивована доводами про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
		Зокрема, як зазначає апелянт, суд при постановленні вироку не врахував, що ОСОБА_8 раніше не судимий, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, є досить молодою особою (1999 року народження), який в силу віку та емоційної незрілості підпав під вплив ворожої пропаганди та агітації, внаслідок розгляду справи в порядку ч.3 ст.323 УПК України у обвинуваченого не було можливості надати суду пояснення з приводу висунутого обвинувачення.
		Крім того, на переконання апелянта, суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_8 менш суворе покарання в межах санкції статті на підставі принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання.
		Заслухавши суддю-доповідача, захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах і кваліфікація його дій за ч. 7 ст. 111- 1 КК України, ніким не оскаржується а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції не переглядає вирок суду першої інстанції в цій частині.
		Відповідно до вимог ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимогст.65 КК Українита роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність визначеної п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, яка обтяжує покарання (вчинення злочину з використанням умов воєнного стану).
		Як вбачається з матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за ним зареєстровано право власності на 1/2 житлового буд. АДРЕСА_1 ; характеризується посередньо. Відомостей щодо сімейного стану ОСОБА_8 , наявності у нього утриманців матеріали кримінального провадження не містять.
		Разом з тим, ОСОБА_8 вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, що становить підвищену ступінь суспільної небезпечності, наслідком вчинення якого стало сприяння своїми діями державі-агресору в проведенні незаконного референдуму, порушенні незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, а також враховуючи вчинення обвинуваченою вказаного злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування йогоу тяжкому матеріальному стані.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 судом першої інстанції не встановлено. Обставиною, яка обтяжує його покарання судом не першої інстанції визнано вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, з чим погоджується і колегія суддів.
		Як видно за матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні покарання ОСОБА_8 фактично прийняв до уваги всі наявні у суду дані, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі і в соціально - побутовому плані, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, форму і ступінь вини.
		Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про надмірну суворість призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.
		Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Разом з тим, термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Зважаючи на викладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та мотивовано прийшов до висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_8 покарання у виді максимального позбавлення волі, вважаючи таке покарання справедливим, законним, обґрунтованим та таким, що відповідає принципам справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації та невідворотності покарання. 
		Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити і те, що ОСОБА_8 , як особа, яка відповідно до своїх моральних якостей і втраченого почуття обов`язку перед державою та суспільством не заслуговує на довіру та не може виправитися без застосування до нього саме такого виду та розміру покарання, так як серед суспільства він є тим індивідом, який несе особливу небезпеку для оточуючих, а також для інтересів держави.
		Всі інші обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник були відомі суду під час розгляду кримінального провадження та цілком враховані судом при призначенні йому покарання.
		Інших обставин чи матеріалів, ніж ті з урахуванням яких суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, до апеляційного суду не надано.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку, не встановлено.
		Зважаючи на викладене апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а підстави для зміни чи скасування оскаржуваного вироку відсутні. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від19 липня 2024 року відносно ОСОБА_8 ч. 7 ст. ст. 111-1 КК України  без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання копії судового рішення.
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...