Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 938/237/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2024. Зареєстровано: 24.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/938/82/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023090000000452

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа№ 938/237/24 
		Судове провадження № 1-кп/938/82/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 жовтня 2024 року                             селище Верховина
		 
		Верховинський районний суд Івано-Франківської області 
		в складі: головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2023 за №12023090000000452,
		 
		про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Верховина, Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, не працевлаштованого, депутатом не обирався, не одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
		 
		 
		 
		за участю учасників судового провадження:
		прокурорів                     ОСОБА_4 , ОСОБА_5    
		обвинуваченого                 ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_6 
		 
		в с т а н о в и в :
		   обвинувачений ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання, носіння та зберігання, бойових приписів, без передбаченого законом дозволу.
		   Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
		   Обвинувачений ОСОБА_3 , наприкінці травня2022року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на стоянці по АДРЕСА_2 , маючи намір на незаконне придбання носіння та зберігання бойових припасів, отримав через приватного підприємця ОСОБА_7 , який не був обізнаний у злочинній діяльності, від військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_8 картонний ящик, із 234 патронами до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм, що належать до категорії бойових припасів.
		   В подальшому, ОСОБА_3 будучи обізнаним, що в картонному ящику знаходяться патрони до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм, які належать до категорії бойових припасів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч передбаченому «Положенням про дозвільну систему», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, дозволу, з метою подальшого носіння та зберігання, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, переніс картонний ящик із 234 патронами до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм, що належать до категорії бойових припасів до свого місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав їх без передбаченого законом дозволу до 22.11.2022.
		   Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисні дії, які виразились у придбанні, носінні та зберіганні, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1ст. 263 КК України.
		   Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.263 КК Українивизнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин, погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджують його винність у вчиненні інкримінованого правопорушення, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.
		    Суду показав, що в травні 2022 року (точної дати не пам`ятає) перебуваючи на стоянці неподалік ринку, що в селищі Верховна, він забрав у приватного підприємця ОСОБА_9 , який займається допомогою військовим на сході України, картонний ящик із речами, які передав йому, його знайомий військовослужбовець ОСОБА_10 . Вказані речі ОСОБА_10 передав із зони бойових дій. Серед вказаних речей був металевий ящик у якому знаходились патрони калібру 7,62мм. до кулемета (гвинтівочно-кулеметні патрони), які були споряджені в кулеметну стрічку. Зазначив, що отримавши вказану коробку, він оглянув наявні в ній речі, та знав, про те, що там знаходяться патрони. Всі речі, в тому числі і патрони, він забрав додому, а саме за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 . Частину речей, зокрема деякий одяг, він передав матері ОСОБА_11 , а частину залишив собі. Отримані від ОСОБА_11 патрони, він залишив собі та зберігав їх за місцем проживання, аж до моменту, коли їх було виявлено, під час проведення обшуку працівниками поліції у листопаді 2022 року.
		   Зауважив, що не мав на меті збути ці патрони, чи використати їх іншим чином, а тільки зберігав. Наміру передати їх поліції добровільно, не мав, оскільки на той час він був військовослужбовцем, та розумів, що ці патрони є бойовими припасами, і не бажав, щоб з цього приводу в нього виникли проблеми по службі.
		   Зазначив, що вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, розуміє, що вчинив неправильно та про вчинене шкодує, просить суворо не карати. Обіцяє більше не вчиняти подібних дій.
		   Захисник обвинуваченого,адвокат ОСОБА_6 просив суд врахувати особу обвинуваченого, визнання ним вини згідно обставин викладених у обвинувальному акті, наявність на утриманні малолітньої дитини та перестарілої матері, його позитивну характеристику, наявність нагород, тапризначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу. 
		   Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого діяння та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		   Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорює фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3ст.349 КПК Українипро те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.
		   Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		   Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1ст.263 КК України, оскільки він вчинив придбання, носіння та зберігання, бойових припасів, без передбаченого на це законом дозволу.
		   При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахування ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		   Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
		   Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду.
		Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
		   Призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
		   У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином. ОСОБА_3 раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, має на утриманні одну малолітню дитину. Разом із ним проживає матір 1948 року народження, яка є особою похилого віку. Обвинувачений на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, за зареєстрованим місцем проживання характеризується позитивно. Як колишній військовослужбовець, за місцем несення служби характеризується позитивно, отримав відзнаку за відданість службі. 
		Згідно досудової доповіді від 09.10.2024, складеної Верховинським районним сектором філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства є середній. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства є можливим.
		   Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.
		Зокрема, суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18), згідно якої щире каяття як таке, характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. При наявності щирого каяття особи не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання п.1 ч.1 ст.66 КК України. Тобто, передбачені п.1 ч.1 ст.66 КК України, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Саме такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к.
		   Таким чином, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
		Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 дійсно щиро розкаявся у вчиненому, жалкує про вчинене, дав показання щодо обставин вчинення злочину, повністю визнав вину та висловив готовність нести покарання. В ході судового розгляду висловив негативне ставлення до своїх дій, вважає, що діяв неправильно.
		   Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
		   З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, а саме, що він раніше не судимий, повністю визнав вину, позитивно характеризується, має на утриманні одну малолітню дитину, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставину яка пом`якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ще можливе без ізоляції від суспільства,а тому обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч.1ст.263 КК Україниу виді позбавлення волі, в межах санкції статті, звільнивши останнього від відбування покарання із випробуванням на підставіст.75 КК України, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1ст.76 КК України.
		    На думку суду, саме таке покарання у виді позбавлення волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_3 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		   З приводу позиції захисника, щодо призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд зазначає наступне.
		   Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»визначено, що відповідно до п.1 ч.1ст. 65 КК Українисуди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частиниКК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
		   Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
		   У кожному випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.
		   Відповідно до ч.1ст.69 КК Україниза наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частиниКК Україниабо перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання.
		   Приписист. 69 ККУкраїни про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		   Тобто для застосування судом положеньст. 69 ККУкраїни повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
		   Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20 (провадження №51-548км21).
		   Суд вважає, що зазначені захисником обставини не дають підстав вважати, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим, та не дають підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті кримінального закону, чи іншого, більш м`якого виду основного покарання.
		   При розгляді справи судом не встановлено наявності обставин для застосування ст. 69 КК України.
		   Запобіжний захід ОСОБА_12 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
		   Цивільний позов не заявлено.
		   
		   У відповідності до ст.ст.122,124 КПК Україниз обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи у даній справі. 
		   Також у відповідності до вимог ст.100 КПК України, слід вирішити питання про долю речових доказів.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 368-371,373-376 КПК України, суд, 
		 
		                       у х в а л и в:
		 
		    ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.263 КК України.
		    Призначити покарання ОСОБА_3 за ч.1ст.263 КК Україниу виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		    На підставіст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		   На підставіст.76 КК Українипокласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, протягом іспитового строку:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		     Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з часу проголошення вироку.
		    Стягнути з ОСОБА_3 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в загальному розмірі 1510,24грн.    
		    Після вступу вироку в законну силу речові докази по справі:
		   - металеву коробку, кулеметну стрічку та 229 патронів у прозорому полімерному пакеті горловину якого скріплено пломбою №7566407 з цифровим написом «7752»  знищити;
		   
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		    Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.
		    З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		    Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		    Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		   Суддя ОСОБА_13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...