Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 132/586/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2024.
Дата набрання законної сили: 22.10.2024
Номер судового провадження: 61-17397ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                              
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        
		                                                                                                                
		 
		22 жовтня 2024 року                                            
		м. Київ
		 
		справа № 132/586/21
		провадження № 61-17397св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,                                
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2,
		відповідачі: Калинівська міська рада Вінницької області, ОСОБА_1 , 
		розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Павенський Борис Володимирович, на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2023 року у складі судді Сєліна Є. В.,та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Берегового О.  Ю., Панасюка О. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету і підстав позову від 07 червня 2021 року, просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення 25-ої сесії 6-го скликання Калинівської міської ради Вінницької області від 26 вересня 2013 року № 284 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)                   ОСОБА_3 »;
		- визнати протиправним та скасувати рішення 2-ої сесії 8-го скликання Калинівської міськради Вінницької області від 23 грудня 2020 року № 117 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 »;
		- визнати протиправним та скасувати рішення 7-ої сесії 8-го скликання Калинівської міськради Вінницької області від 26 травня 2021 року № 1470 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 , передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність»;
		- скасувати запис про державну реєстрацію речового права на нерухоме             майно - земельну ділянку площею 0,05 га (кадастровий номер 0521610100:01:067:0126) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;
		- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку, площею 0,05 га.
		Позов мотивовано тим, що 01 лютого 2017 року  ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 житловий будинок в АДРЕСА_2 , тому до неї на підставі статті 120 Земельного кодексу, статті 377 Цивільного кодексу України перейшло право користування на земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, орієнтовною площею 0,25 га. 
		Проте, рішенням 25-ої сесії 6-го скликання Калинівської міської ради від 26 вересня 2013 року № 284 попередньому власнику ОСОБА_3 було протиправно надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на дві земельні ділянки: орієнтовною площею 0,10 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд), та 0,0116 га (для ведення особистого селянського господарства). 
		Про вказане рішення вона дізналася у 2020 році під час ознайомлення в суді з матеріалами інвентаризаційних справ, витребуваних Калинівським районним судом Вінницької області в рамках розгляду цивільної справи № 132/885/20.
		Не дивлячись на наявний судовий спір щодо земельної ділянки, 23 грудня 2020 року Калинівська міська рада на 2-ій сесії 8-го скликання прийняла рішення                  № 117 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 », яким надала дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в м. Калинівка по вказаній адресі, площею 0,05 га, яка фактично знаходиться по   АДРЕСА_2 , і на яку ОСОБА_1 не має права в порядку безоплатної передачі за приписами пункту «а» частини третьої статті 116, статті 118 Земельного кодексу України.
		Разом з тим, рішенням 7-ої сесії 8-го скликання Калинівської міськради Вінницької області від 26 травня 2021 року № 1470 затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,05 га (кадастровий номер 0521610100:01:067:0126) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передано безоплатно ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку у власність, чим порушені її права та інтереси, у зв`язку із чим вона вимушена звернутися до суду.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення 25-ої сесії 6-го скликання Калинівської міськради Вінницької від 26 вересня 2013 року № 284 було прийняте до укладення 01 лютого 2017 року договору купівлі-продажу житлового будинку між               ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , був розташований на вже сформованій земельній ділянці, площею 0,10 га, кадастровий номер 0521610100:01:067:0075, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебуває в комунальній власності, оскільки рішення про приватизацію не приймалося, та яка знаходилася в користуванні ОСОБА_3 на підставі чинного законодавства. 
		Також суд зазначив, що позивачкою не доведено того факту, що при виділенні ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,05 га, кадастровий номер 0521610100:01:067:0126, були порушені її права та інтереси, що є самостійною підставою для відмови у позові.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Павенського Б. В., оскаржила його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Павенським Б. В., залишено без задоволення, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2023 року залишено без змін.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.  
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		04 грудня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката             Павенського Б. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року.
		В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		19 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 на підставі рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2007 року у справі                                  № 2-698/2007 року набув в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 . Право власності було зареєстроване 16 червня 2007 року Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» і записане в реєстрову книгу за реєстровим номером 1898.
		Рішенням 25-ої сесії 6-го скликання Калинівської міської ради Вінницької області від 26 вересня 2013 року № 284 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та 0,0166 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 .
		01 лютого 2017 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 0521610100:01:067:0075, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебуває в комунальній власності, оскільки рішення про приватизацію не приймалося, та знаходиться в користуванні Продавця на підставі чинного законодавства.
		Рішенням 2-ої сесії 8-го скликання Калинівської міськради Вінницької області від 23 грудня 2020 року № 117 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
		Рішенням 7-ої сесії 8-го скликання Калинівської міськради Вінницької області від 26 травня 2021 року № 1470 затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,05 га (кадастровий номер 0521610100:01:067:0126) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передано безоплатно ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку у власність.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій  відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
		Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		 
		При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		 
		До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
		У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Позивачка звернулася до суду з цим позовом, оскільки вважає свої права як землекористувача порушеними. 
		 
		Частинами першою-другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 
		 
		Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
		 
		Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
		Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.
		За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
		У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право                ОСОБА_2 як землекористувача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста, які в матеріалах справи відсутні. 
		Вказане у повній мірі узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).
		Ураховуючи недоведеність порушення прав чи інтересів позивачки оскаржуваними рішеннями ради про передачу у власність відповідачу                ОСОБА_1 земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у позові.
		При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано послалися на те, що  рішення 25-ої сесії 6-го скликання Калинівської міськради Вінницької від 26 вересня 2013 року № 284 було прийняте до укладення 01 лютого 2017 року договору купівлі-продажу житлового будинку між ОСОБА_2 та               ОСОБА_3 , житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , був розташований на вже сформованій земельній ділянці, площею 0,10 га, кадастровий номер 0521610100:01:067:0075, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебуває в комунальній власності, оскільки рішення про приватизацію не приймалося, та яка знаходилася в користуванні ОСОБА_3 на підставі чинного законодавства. Тому підстави вважати, що таким рішенням ради були порушені права позивачки теж відсутні. 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник- адвокат Павенський Борис Володимирович, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               Є. В. Коротенко
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...