Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/16992/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2024.
Дата набрання законної сили: 02.10.2024
Номер судового провадження: 61-5157ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		02 жовтня 2024 року                                                 
		м. Київ
		 
		справа № 753/16992/21
		провадження № 61-5157св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП», 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Байрамов Талят Рефатович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» (далі - ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Байрамов Т. Р., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Байрамовим Т. Р. 05 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого напису № 432                  від 01 лютого 2021 року. 
		Вказаний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору                            № 41/П/41/2008/-840 від 20 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». Вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки він вчинений за договором, який не був нотаріально посвідчений, та нотаріусом під час чинення виконавчого напису не перевірено безспірність вимог стягувача.
		Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий напис № 432, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т. В., таким, що не підлягає виконанню.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року у складі судді Гусак О. С. позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 01 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т. В., зареєстрований у реєстрі за № 432, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» заборгованість у розмірі 739 009,56 грн.
		Стягнуто з ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн та 10 000 грн витрат на правову допомогу.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 07 червня 2021 року, тобто на момент, коли вже були скасовані зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, та діяла редакція переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Також суд вказав на відсутність безспірності заявленої до стягнення заборгованості.
		Стягуючи з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд першої інстанції керувався тим, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача в розмірі 116 000,00 грн, є завищеним та неспівмірним із складністю цієї справи та документально не підтверджений.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 у частині вирішення питання про відшкодування судових витрат.
		Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено            в цій частині нове судове рішення, яким стягнено з ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 116 000 грн.
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що вирішуючи питання про компенсацію понесених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача в розмірі 116 000,00 грн документально не підтверджений, є завищеним та неспівмірним із складністю цієї справи, а тому суд стягнув з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, тобто у розмірі, який був оплачений позивачкою.
		Однак витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. В акті № 1 від 20 вересня 2021 року сторони погодили, що Адвокатським об`єднанням «Євстігнєв, Сидоренко і партнери» надана правова допомога на суму 16 000 грн, ця ж сума визначена у звіті, такий же обсяг наданих послуг підтверджується і матеріалами справи.
		Висновок суду першої інстанції про те, що аналіз рішення Верховного Суду, а також підготовка та написання кваліфікованим адвокатом позову у типовій справі не потребує заявленого часу не можна визнати обґрунтованим. У звіті визначений час на складення позовної заяви 4 години, інших підготовчих робіт звіт не містить, хоча цей процес передбачає і консультацію з клієнтом, і вивчення обставин справи, і аналіз законодавства та судової практики. При цьому висока кваліфікація адвоката не є підставою для зниження вартості його послуг.
		У пункті 4 додатку № 1 сторони визначили, що у випадку досягнення мети судового представництва, а саме визнання в судовому порядку оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, замовник додатково сплачує Адвокатському об`єднанню «Євстігнєв, Сидоренко і партнери» «гонорар успіху» розмірі 100 000 грн.
		Суд апеляційної інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) вказав на можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнав законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. 
		Апеляційний суд зазначив, що враховуючи, що виконавчий напис був вчинений щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на загальну суму 739 009,56 грн, то вказаний «гонорар успіху» у розмірі                 100 000 грн не можна вважати неспівмірним. 
		Суд апеляційної інстанції вказав, що виходячи з вимог процесуального закону та усталеної судової практики, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. 
		Також апеляційний суд звернув увагу, що сторона відповідача, будучи повідомленою про розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, не зверталася із заявою щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги та/або про неспівмірність витрат, заявлених стороною позивачки, відповідно і не довела цих обставин, а тому і правові підстави для зменшення витрат на оплату правничої допомоги, визначені в договорі між позивачкою та її представником, відсутні, оскільки такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги, так як договір є дійсним.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У квітні 2023 року ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
		Заявник зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху» у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		Також заявник зауважує, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а про постанову Київського апеляційного суду             від 08 вересня 2022 року дізнався лише у березні 2023 року.
		 
		Доводи відзиву на касаційну скаргу 
		Представник  ОСОБА_1 адвокат Сидоренко В. А. у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		26 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. 
		08 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Сидоренко В. А. , про відвід судді Верховного Суду Сердюка В. В. від участі у розгляді касаційної скарги ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Байрамов Т. Р., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - визнано необґрунтованою. Заяву про відвід судді Верховного Суду Сердюка В. В. передано судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
		09 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 , поданої її представником Сидоренком В. А. , про відвід судді Верховного Суду Сердюка В. В. від участі у розгляді справи за позовом                  ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Байрамов Т. Р., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12 вересня 2024 року у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду Стрільчука В. А. справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О. , Фаловську І. М.
		23 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		01 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т. В. вчинений виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 432, яким запропоновано звернути стягнення з  ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 41/П/41/2008/-840 від 20 лютого 2008 року.
		Відповідно до тексту виконавчого напису нотаріуса зазначено, що строк платежу за кредитним договором настав. Боржник допустив прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період 20 серпня 2020 року до 26 січня 2021 року. Сума заборгованості складається із: прострочена заборгованість за кредитом -              291 905 грн, прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 248 910 грн, суми заборгованості за пенею -                        197 893,58 грн, витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису - 300 грн.
		На підставі вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Байрамов Т. Р. 05 серпня 2021 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Оскаржувана постанова апеляційного суду містить доводи лише щодо вимог про стягнення судових витрат, а томуз урахуванням положень частини першої статті 400 ЦПК України та доводів касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції підлягає касаційному перегляду в повному обсязі. 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		Щодо стягнення судових витрат
		У справі, у частині яка переглядається Верховним Судом, встановлено, що за умовами договору від 09 серпня 2021 року № 134-С про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Євстігнєв, Сидоренко і партнери» (далі - Адвокатське об`єднання), сторони погодили, що правова допомога може мати одноразовий чи систематичний характер і складається з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником. Види, характер, обсяг, порядок і строки правової допомоги можуть визначатись сторонами в додатках до цього договору або в актах приймання-передачі наданої правової допомоги за цим договором (пункти 2, 5 договору) (а. с. 112-121).
		У додатку № 1 до цього договору від 09 серпня 2021 року сторони погодили, що гонорар Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги становить:
		А) 2 000 грн за одну годину надання правової допомоги адвокатом Об`єднання або залученим на договірних засадах Об`єднання адвоката. Тарифікація від 15 хвилин;
		Б) 2 000 грн за забезпечення адвокатом Об`єднання або залученим на договірних засадах Об`єднання адвоката судового представництва замовника у суді першої інстанції або у відповідному суді апеляційної інстанції чи у Касаційному цивільному суді або у Верховному Суді. Тарифікація від однієї години за кожне судове засідання або з`явлення до суду для приймання участі у судовому засідання (на випадок зняття справи з розгляду тощо).
		У пункті 4 додатку № 1 сторони визначили, що у випадку досягнення мети судового представництва, а саме: визнання в судовому порядку виконавчого напису                          від 01 лютого 2021 року вчиненого (виданого) приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В., зареєстрованого у реєстрі за № 432, щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінанс Проперті групп» в сумі 738 709,56 грн та 300 грн, а разом 739 009,56 грн, таким, що не підлягає виконанню, замовник додатково сплачує Об`єднанню гонорар успіху розмірі 100 000 грн (а. с. 122-124).
		Позивачка надала копії меморіальних ордерів № @2PL264942 від 07 вересня                     2021 року та № @2PL820565 від 04 жовтня 2021 року, а також копії квитанцій ПАТ «КБ «ПриватБанк» № 0.0.2256840906.1 від 07 вересня 2021 року та № 0.0.2289432294.1             від 04 жовтня 2021 року на загальну суму 10 000 грн, що підтверджує здійснення позивачкою оплати за договором про надання правничих послуг від 09 серпня                 2021 року № 134-С (а. с. 125-128).
		В акті № 1 від 20 вересня 2021 року сторони погодили, що Об`єднанням надана правова допомога на суму 16 000 грн (а. с. 129).
		У звіті визначено, що адвокатом Сидоренком В. А. у цій справі витрачено: на підготовку позовної заяви - 4 год, вартість цієї послуги становить 8 000 грн;              на підготовку заяви про забезпечення позову - 2 год, вартість послуги 4 000 грн; на забезпечення представництва в суді - 1 год (вартість послуги 2 000 грн); підготовка клопотання щодо судових витрат - 1 год (вартість послуги 2000 грн) (а. с.130).
		З матеріалів справи відомо, що позовна заява подана представником позивачки адвокатом Сидоренком В. А., в додатках до неї містяться копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Сидоренка В. А. та виданий 17 серпня 2021 року Адвокатським об`єднанням ордер на представництво інтересів позивачки у Дарницькому районному суду міста Києва та Київському апеляційному суді                         (а. с. 1-16, 32, 33, 77, 78). Представник позивачки адвокат Сидоренко В. А. також подав заяву про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2021 року та заяви щодо понесених позивачем судових витрат (а. с. 38-53, 83-85, 92, 93, 97-98, 101-111). Крім цього, матеріали справи містять інформацію про ознайомлення адвоката з матеріалами справи та отримання ним копій судових рішень для направлення стороні відповідача (а. с. 37, 82, 86, 95, 96, 170, 179).
		Щодо участі в судових засіданнях: 
		У першому судовому засіданні, призначеному на 28 вересня 2021 року, справу було знято з розгляду, про наступну дату судового розгляду 08 листопада 2021 року представник позивача адвокат Сидоренко В. А. повідомлений під розписку в приміщенні суду. Його присутність у приміщенні суду 28 вересня 2021 року підтверджується листом Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня              2021 року та копією з журналу відвідувачів суду, що є додатком до цього листа              (а. с. 99, 100, 134, 135);
		08 листопада 2021 року представник позивачки адвокат Сидоренко В. А. подав заяву про розгляд справи у його відсутність у зв`язку з зайнятістю в іншій справі (а. с.171).            У зв`язку з цим суд першої інстанції провів і закрив підготовче провадження за відсутності сторін та призначив справу до розгляду на 08 грудня 2021 року (а. с. 173);
		Згідно з протоколом судового засідання від 08 листопада 2021 року представник позивачки адвокат Сидоренко В. А. брав участь у судовому розгляді, за результати якого судом ухвалено рішення та оголошена його вступна і резолютивна частини               (а. с. 180, 181).
		За частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
		Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Отже, з огляду на викладене витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі              № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі                         № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі                 № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
		За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування за рахунок іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19;  постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21, від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
		Таким чином суд під час вирішення питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося іншою стороною клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
		У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження                         № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. 
		Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. 
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
		Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 755/11605/21, провадження                  № 61-11935св22).
		У справі, яка переглядається, місцевий суд зменшив заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (розмір професійної правничої допомоги зменшено з 16 000,00 грн до 10 000,00 грн, у стягненні гонорару успіху у розмірі 100 000,00 грн відмовлено) з власної ініціативи, незважаючи на те, що відповідач, отримавши копію позовної заяви з додатками, розрахунком судових витрат, які позивач мав намір компенсувати, та будучи повідомленим про розгляд справи у суді першої інстанції (а. с. 89), не брав участі у судових засіданнях, не подавав клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (чи заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу).
		У суді апеляційної інстанції відповідач не брав участі у судових засіданнях, не подавав клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (чи заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу).
		Апеляційний суд переглянув справу у частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, скасував рішення місцевого суду у цій частині, заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнив у повному обсязі та стягнув з ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 116 000,00 грн (16 000,00 грн на відшкодування професійної правничої допомоги та 100 000,00 грн гонорару успіху).
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які визначені в договорі між позивачем та її представником, адже такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги.
		Апеляційний суд зазначив, що виконавчий напис був вчинений щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП»                  на загальну суму 739 009,56 грн, тому обумовлений між сторонами розмір гонорару (гонорар успіху) не можна вважати неспівмірним.
		Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.
		Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 року                    у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність». 
		У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
		З урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		У рішенні від 22 вересня 2022 року у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» ЄСПЛ зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
		У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
		Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, апеляційний суд не надав належної оцінки дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг (завантаженість адвоката, аналіз матеріалів для погодження правової позиції, складання і подання позовної заяви та апеляційної скарги, тощо), чи відповідають заявлені у вказаній сумі витрати на професійну правничу допомогу вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.
		Водночас апеляційний суд, визначаючи співмірність «гонорару успіху» у розмірі 100 000 грн, керувався не критеріями оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності) з урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи, кваліфікацію і досвід адвоката, його завантаженість та виходив з того, що спірний виконавчий напис був вчинений щодо стягнення грошових коштів з  ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на загальну суму 739 009,56 грн, тому «гонорар успіху» у розмірі 100 000 грн не можна вважати неспівмірним.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у поданій апеляційній скарзі заявник просив не лише переглянути рішення місцевого суду в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, а й у частині сплати судового збору. Зокрема, заявник вказував про те, що суд першої інстанції неправильно стягнув судовий збір, оскільки, крім судового збору в розмірі 908,00 грн за подання позову, ним було сплачено ще 454 грн за подання заяви про забезпечення позову, яка була задоволена. 
		Отже, розмір судового збору, який підлягав відшкодуванню за результатами апеляційного перегляду справи апеляційним судом визначено неправильно. 
		 
		Щодо повідомлення ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» про розгляд справи в суді апеляційної інстанції
		Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України» (DIYA 97 v. UKRAINE, заява №19164/04, § 47)).
		ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України» (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), заява № 38789/04, § 23).
		Як зауважив ЄСПЛ право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти росії» (TRUDOV v. russia), заява № 43330/09, §§ 25, 27).
		Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
		Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.
		Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. 
		Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
		Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
		Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України (в редакцій, чинній на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі: 
		- в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, 
		- або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
		Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку;       2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
		У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.
		Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі ІІІ цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).
		05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв`язку.
		Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
		Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
		Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
		Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
		Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України 
		(у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції).
		Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
		Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).
		Абзацами другим та п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС                    (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувана (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
		Особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
		Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, передбачено два способи надсилання судового 
		рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
		Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
		Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення).             У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
		За положеннями статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Із матеріалів справи відомо, що ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції шляхом надсилання рекомендованих листів із повідомленням про вручення на поштову адресу відповідача (а. с. 89, 160, 167, 177).
		Разом із тим апеляційний суд здійснював повідомлення ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення кореспонденції на електронну адресу, яку позивачкою вказано у позовній заяві та апеляційній скарзі(а. с. 209, 218).
		Процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, передбачено, що юридичним особам судова повістка може бути надіслана на офіційну електронну адресу у випадку наявності такої офіційної електронної адреси, а у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані юридичним особам, вручаються відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки (положення статей 128, 130 ЦПК України).
		Питання щодо використання судом електронної адреси (пошти) учасника справи та можливість використання альтернативних засобів комунікації висвітлювалося у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) та постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 червня 2024 року у справі № 904/1273/23.
		Так, у пунктах 67, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня              2024 року справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) викладено висновок, згідно з яким «надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення) […]. Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом».
		У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 червня 2024 року у справі № 904/1273/23 з посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня              2024 року справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23), зазначено, що «надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим […]. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 242 Господарського процесуального кодексу України. В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення» (пункти 71, 72).
		Аналіз правових висновків, які викладені у вказаних постановах Верховного Суду, свідчать про те, що надсилання процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавалися до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому ЦПК України. 
		У розумінні процесуального закону надіслання судового рішення (інших процесуальних документів, зокрема й судових повісток) на електронну пошту за адресою, зазначеною позивачем в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та / або касаційна скарга, заяви / клопотання), яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням.
		Бажання учасника справи зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв`язку, та не звільняє суд обов`язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду (виклику до суду) у порядку, передбаченому ЦПК України.
		Надсилання будь-яких процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення чи судової повістки.
		З матеріалів справи відомо, що апеляційний суд надсилав поштову кореспонденцію ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на електронну адресу - «ІНФОРМАЦІЯ_1», яку позивачкою ОСОБА_1 вказано у позовній заяві та апеляційній скарзі.
		Водночас з аналізу поданої касаційної скарги та матеріалів касаційного провадження відомо, що ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» вказало іншу електронну адресу (пошту) - ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Доказів надсилання апеляційним судом поштової кореспонденції ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» рекомендованим листом з повідомленням про вручення матеріали справи не містять.
		08 вересня 2022 року апеляційний суд прийняв постанову у справі за відсутності ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП». 
		Отже, ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» не було належним чином повідомлене про розгляд справи апеляційним судом, судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив за його відсутності, не маючи доказів належного повідомлення. Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи щодо ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» порушені через непоінформованість товариства про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції, або визначає конкретну форму вручення документів (див., рішення ЄСПЛ від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» (Lazarenko and others v. Ukraine), заява № 70329/12 та 5 інших заяв, пункт 37; від 23 травня 2016 року у справі «Авотіньш проти Латвії» (Avotins v. Latvia), заява № 17502/07, пункт 119; від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» (Viktor Nazarenko v. Ukraine), заява № 18656/13, п. 36).
		Але кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною та надати власні зауваження з цього приводу. Нездійснення цього ставить під загрозу впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яка ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. згадані вище рішення у справі «Лазаренко та інші проти України», пункт 36; рішення у справі «Віктор Назаренко проти України», пункт 36; рішення від 06 лютого 2001 року у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17-18).
		Загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу та вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні. Позбавлення сторони спору можливості надати свої зауваження щодо нього порушує принцип рівності сторін, а відтак і пункт 1 статті 6 Конвенції (див. уже згадані рішення у справі «Лазаренко та інші проти України», пункти 37, 43-44; рішення у справі «Віктор Назаренко проти України», пункти 36, 47-49).
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що національне законодавство може передбачати можливість вибору засобів повідомлення сторін спору, але на національні суди покладається обов`язок з`ясувати чи були їхні сповіщення завчасно отримані сторонами (див. рішення від 31 травня 2016 року у справі «Ганкін та інші проти росії» (Gankin and Others v. russia), заява № 2430/06 та інші, пункт 36).
		Апеляційний суд не дотримався вимог ЦПК України щодо належного повідомлення ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» про розгляд справи (дату, час та місце), зокрема               08 вересня 2022 року, позбавивши ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» можливості реалізувати надані ЦПК України права учасника (відповідача) цього спору, оскільки справа була розглянута за відсутності товариства.  
		Відповідно до наведеної вище практики ЄСПЛ це може бути підставою для висновку про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки ЄСПЛ мав на увазі весь спектр судових документів, які направляються національним судом сторонам спору у зв'язку із його розглядом, а не тільки позовну заяву, апеляційну скаргу чи касаційну скаргу, відповідний відзив, у тому числі судові повістки.
		Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням вимог статей 128-130, 372 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 522/10139/17, провадження № 61-5274св22).
		Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року, провадження           № 61-12631св23).
		Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги процесуального законодавства уваги не звернув, розглянув справу за відсутності ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та без належного повідомлення товариства про дату, час та місце розгляду справи, причин неотримання заявником повідомлення не з`ясував, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд. 
		ЄСПЛ вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).
		Розгляд судом справи за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частина перша статті 411 ЦПК України).
		Таким чином доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		З урахуванням вимог частини третьої статті 400 ЦПК України Верховний Суд з метою забезпечення сталості та єдності судової практики вправі вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, відповідної підстави касаційного оскарження для виправлення допущених судами попередніх інстанцій помилок.
		Оскільки ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» обґрунтовує касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та тим, що ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП»  не брало участі у справі і не було належним чином повідомлене про розгляд справи, а апеляційний суд розглянув справу без участі товариства і ця обставина підтверджується матеріалами справи (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України), то касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
		Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП»  задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий:                                                                 І. М. Фаловська
		 
		Судді                                                                            В. М. Ігнатенко
		 
		                                                                                     С. О. Карпенко
		 
		                                                                                     В. В. Сердюк
		 
		                                                                                     О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...