Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/3957/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-10863ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/3957/21
		провадження № 61-10863св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ),
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року у складі суді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У березні 2021 року ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом     до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення частки у спільній сумісній власності та поділ спадкового майна. 
		Позовна заява мотивована тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина. Крім неї, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 є його мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_2 та доньки спадкодавця від попереднього шлюбу з ОСОБА_6 : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
		Зазначала, що до загальної спадкової маси після смерті ОСОБА_8 входить наступне майно:
		 - частка у квартирі АДРЕСА_1 , яка згідно з свідоцтва про право власності від 02 квітня 2004 року серії НОМЕР_1 , належить у рівних частинах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 (спадкодавець), ОСОБА_6 (попередня дружина спадкодавця), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності;
		 - частка у квартирі АДРЕСА_2 , яка є її з ОСОБА_8 спільною сумісною власністю подружжя;
		 - частка у квартирі АДРЕСА_3 , яка належала померлому ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (попередня дружина спадкодавця) на праві спільної сумісної власності подружжя, так як набута у шлюбі за рахунок їх спільної праці та коштів;
		 - земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:00:006:0085, розташована у садовому товаристві «Економіст» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - СТ «Економіст»), яка згідно з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 319130 від 17 листопада2005 року належить ОСОБА_8 ; 
		 - право вимоги за договором найму (оренди) нерухомого майна від 27 січня 2020 року, укладеного між померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , предметом якого є квартира АДРЕСА_2 . 
		Оскільки розмір частки спадкодавця у спільній сумісній власності не визначено, іншими спадкоємцями заперечується і згоди щодо поділу спадкового майна між ними не досягнуто, ОСОБА_1 , змінивши предмет позову, просила суд:
		 - визнати, що розмір частки у спільній сумісній власності ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_3 , яка оформлена на ім`я ОСОБА_6 (попередня дружина спадкодавця), становить 1/2 частки;
		 - визнати, що розмір частки у спільній сумісній власності ОСОБА_8 ,   померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , яка на підставі свідоцтва про право власності від 02 квітня 2004 року серії НОМЕР_1 також належить у рівних частинах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,                   ОСОБА_5 , становить 1/6 частки;
		 - визнати її право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що є їхньою з ОСОБА_8 спільною сумісною власністю подружжя.
		Розподілити спадщину після смерті ОСОБА_12 наступним чином:
		 - виділити їй у приватну власність у натурі 1/5 частки спадщини, яка відкрилася після смерті її чоловіка - ОСОБА_8 , а саме квартиру АДРЕСА_2 ;
		 - визнати за нею право власності на 6/10 частки грошової вимоги у сумі 34 тис. грн за договором найму (оренди) нерухомого майна від 27 січня 2020 року, укладеного між померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ;
		 - визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності після смерті ОСОБА_8 : по 1/8 частки квартири АДРЕСА_3 ; по 1/24 частки квартири АДРЕСА_1 ; по 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої       у СТ «Економіст» (кадастровий номер 3220882600:00:006:0085); по 1/10 частки грошової вимогу у сумі 5 800 грн за договором найму (оренди) нерухомого       майна від 27 січня 2020 року, укладеного між померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ; 
		 - стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на її користь 96 349,80 грн грошової компенсації за зменшення розміру її частки у спадщині.
		У листопаді 2021 року  ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до  ОСОБА_1 про поділ спадкового майна.
		Зустрічний позов ОСОБА_5 мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно. Вказувала, що за життя ОСОБА_8 відмовився на користь своїх дочок від належних йому часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 та у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , тоді як квартира АДРЕСА_2 є його особистою приватною власністю. Крім того, спадкодавцю на праві спільної сумісної власності з дружиною - ОСОБА_1 належали грошові активи у розмірі 255 428 грн, які розміщені на банківському рахунку в акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), та земельна ділянка, площею 0,1000 га, яка набута подружжям 17 листопада 2005 року, тому зазначене майно також має увійти до складу спадщини. 
		Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_5 просила суд розподілити спадщину після смерті ОСОБА_8 , визнавши: за нею, ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 право власності по 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 ; по 1/8 частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої у СТ «Економіст»; по 1/8 частки банківського вкладу, розміщеного ОСОБА_1 на банківському рахунку в АТ «Ощадбанк».
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції 
		Протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня       2022 року зустрічний позов  ОСОБА_5 прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. 
		Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності по 1/30 частки квартири АДРЕСА_1 за кожним у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 .
		Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності по 1/5 частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої у СТ «Економіст» (кадастровий номер 3220882600:00:006:0085) за кожним у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 .
		Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності по 1/10 частки квартири АДРЕСА_2 за кожним у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 .
		У задоволенні іншої частини вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 та зустрічний позов        ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив із того, що сторони у справі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 , які у шестимісячний строк після відкриття спадщини звернулися до нотаріуса із заявами про її прийняття, тобто є такими, що прийняли спадщину. На час відкриття спадщини ОСОБА_8 на праві приватної власності належали набуті       ним у порядку приватизації 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1000 га, у СТ «Економіст». Також ОСОБА_8 належала квартира АДРЕСА_2 , яка набута ним за час шлюбу з ОСОБА_1 , тому до складу спадщини після його смерті входить 1/2 частка цієї квартири. Встановивши належне на час смерті спадкодавцю майно, суд першої інстанції розподілив його в рівних частках між спадкоємцями. 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині розподілу грошової вимоги за договором найму (оренди) нерухомого майна від 27 січня 2020 року, укладеного між померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , суд першої інстанції виходив із того, що на день звернення до суду з цим позовом строк дії договору оренди сплив, тобто він вже мав бути виконаним і орендна плата за ним вже мала бути внесена. При цьому, іншу сторону цього договору до участі у справі позивачкою не залучено.
		Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про розподіл квартири АДРЕСА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що померлий ОСОБА_8 після розірвання 04 лютого 2005 року шлюбу з  ОСОБА_6 та до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 питання про виділ його частки у зазначеній квартирі, яка була придбана 11 вересня 2000 року на ім`я  ОСОБА_6 , не порушував, з цією вимогою до суду не звертався, а тому своє права, яке за змістом частини першої статті 16 ЦК України є його невід`ємним особистим правом, за життя не реалізував й відповідно до пункту 1 частини першої  статті 1219 ЦК України таке право не входять до складу спадщини, що відкрилася після його смерті.
		Доводи  ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_8 за життя розпорядився належною йому на праві власності 1/6 частиною квартири АДРЕСА_1 на користь своїх дочок є безпідставними, оскільки така заява спадкодавця на адресу суду, який розглядав справу про розірвання попереднього шлюбу, свідчила лише про намір у майбутньому вчинити певні дії щодо нерухомого майна, що перебувало у його власності, та які за життя ним у встановлений законом спосіб вчинені не були, а право власності на це майно залишено за собою.
		Доводи  ОСОБА_5 про те, що до спадкової маси після смерті спадкодавця також входить грошові активи у розмірі 255 428 грн, які розміщені на банківському рахунку АТ «Ощадбанк», є недоведеними належними та допустимими доказами, оскільки відомості про ці активи було внесено ОСОБА_1 до декларації за 2020 рік, яка подавалася останньою у 2021 році за звітний період, який охоплює період після смерті спадкодавця. 
		Крім того, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_5 в частині розподілу земельної ділянки, площею 0,1000 га, у СТ «Економіст» з кадастровим № 3220882600:00:006:0145, набутої ОСОБА_1 за час шлюбу з спадкодавцем, оскільки ця земельна ділянка відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України є її особистою приватною власністю.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_13 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року залишено без змін.
		Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд також вказав, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_8 на праві приватної власності належали набуті ним у порядку приватизації 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:00:006:0085, у СТ «Економіст». Крім того, ОСОБА_8 належала квартира АДРЕСА_2 , яка набута ним за час шлюбу з ОСОБА_1 , тому до складу спадщини після його смерті входить 1/2 частка цієї квартири. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розподіл спадкового майна після смерті ОСОБА_8 підлягає між сторонами у рівних частинах, а саме кожен із спадкоємців має право на: 1/30 частки квартири АДРЕСА_1 (1/6 частка / 5 спадкоємців); 1/5 частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:00:006:0085, у СТ «Економіст» (1/5 спадкоємців); 1/10 частки квартири АДРЕСА_2 (1/2 частка / 5 спадкоємців).
		Доводи апеляційної скарги про те, що квартира АДРЕСА_3 є спільним сумісним майном подружжяОСОБА_8 та ОСОБА_6 , оскільки набута у шлюбі за рахунок спільної праці та коштів, а тому належна частка ОСОБА_8 підлягає розподілу між спадкоємцями у рівних частинах по 1/10 частці, не заслуговують на увагу, так як вказана вимога судом першої інстанції залишена без задоволення, а прохальна частина апеляційної скарги не містить вимоги про задоволення позову в цій частині. Тому зазначена позовна вимога не може бути предметом апеляційного розгляду, оскільки з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що  ОСОБА_1 погодилася із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї вимоги та не просила її задовольнити.
		Що стосується доводів  ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину квартири АДРЕСА_2 та виділення її в натурі, то апеляційний суд позбавлений такої можливості, оскільки з прохальної частини апеляційної скарги неможливо встановити розмір частини, на яку позивачка просить визнати право власності та виділити в натурі. Символ «?», який застосовано ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не дозволяє встановити розмір такої частки чи частини.
		Посилання  ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у виділенні в натурі частки у спадковому майні та присудженні їй грошової компенсації внаслідок запропонованого поділу є безпідставними. Звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами обставини, які дають підстави стверджувати про неможливість поділу спадкового майна в позасудовому порядку між співвласниками. За змістом положень статті 364 ЦК України передумовою для грошової компенсації можуть бути обставини, які вказують на те, що виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим. Позивачкою не надано доказів, які б вказували, що виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим.
		Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити. 
		Інші учасники справи судові рішення не оскаржували. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. 
		У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення частки у спільній сумісній власності та поділ спадкового майна; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 рокупризначено до судового розгляду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що у позовній заяві вона просила визнати її право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , яка є їхньою з ОСОБА_8 спільною сумісною власністю подружжя. При цьому, зазначала про втрату правовстановлюючих документів на вказану квартиру, які, як виявилося, знаходься у  ОСОБА_4 , яка разом з іншими спадкоємцями не визнають її право спільної сумісної власності на цю квартиру, а саме на її 1/2 частину. Невизнання її права власності на 1/2 частину вказаної квартири впливає на вірний розподіл спадкового майна після смерті спадкодавця. Посилання апеляційного суду на те, що символ «?», який нібито застосовано нею в апеляційній скарзі, не дозволяє встановити розмір такої частки чи частини, є помилковими, так як апеляційну скаргу було подано її представником через особистий кабінет у системі Електронний суд і відповідний знак «?» утворився в апеляційній скарзі через невірне розпізнавання програмним забезпеченням електронного суду символу тексту «одна друга». 
		Крім того, суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні її вимоги про визнання, що розмір частки ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_3 , яка оформлена на ОСОБА_6 (попередня дружина спадкодавця), становить 1/2 частки. Ні факт смерті спадкодавця, ні обставини, на які послався суд першої інстанції, не змінюють правовий режим спільної сумісної власності колишнього подружжя на вищевказану квартиру. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що прохальна частина апеляційної скарги не містить вимоги про задоволення позову в цій частині, що не відповідає дійсності, оскільки у пунктах 4.2.1.-4.2.4 прохальної частини апеляційної скарги містяться вимоги про розподіл спадщини після смерті спадкодавця, а саме належної йому частки у квартирі АДРЕСА_3 .
		Посилання апеляційного суду на те, що вонане довела належними та допустимими доказами обставини, які дають підстави стверджувати про неможливість поділу спадкового майна в позасудовому порядку між співвласниками, є помилковими, оскільки з обставин справи вбачається, що спадкоємці не можуть дійти згоди про поділ спадщини у позасудовому порядку. Суди попередніх інстанцій не врахували положення частини другої статті 1278, частини другої статті 1279 ЦК України про те, що кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі; спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. У позовній заяві вона просила у порядку розподілу спадщини після смерті спадкодавця виділити їй у приватну власність у натурі 1/5 частки спадщини, а саме квартиру АДРЕСА_2 , оскільки вказана нерухомість належить до неподільних речей. При цьому, вартість частки, яку вона просить виділити їй зі спадщини у приватну власність, є меншою, ніж вартість належної їй частки у спадщині за законом, тому вона має право на грошову компенсацію за зменшення розміру її частки у спадщині. На вказане суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги.
		Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду. 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника  ОСОБА_4 - ОСОБА_14 на касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в якому зазначено про безпідставність доводів останньої. У позовній заяві      ОСОБА_1 просила суд визнати, що розмір частки спадкодавця у квартирі АДРЕСА_3 , яка оформлена на ОСОБА_6 (попередня дружина спадкодавця), становить 1/2 частки. Вказана вимога судом першої інстанції залишена без задоволення. В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 не ставила питання про задоволення зазначеної вимоги, що свідчить про те, що вона фактично погодилася із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї вимоги. Крім того, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що з прохальної частини апеляційної скарги  ОСОБА_1 неможливо встановити розмір частини, на яку вона просить визнати її право власності та виділити в натурі. Символ «?», який застосовано ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не дозволяв суду апеляційної інстанції встановити розмір такої частки чи частини. Також є вірним висновок апеляційного суду про те, що позивачкою не надано доказів, які б вказували, що виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим. Відповідно у  ОСОБА_1 відсутні підстави заявляти вимогу про грошову компенсацію. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		31 липня 1988 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, від якого у них 21 жовтня 1990 року народилися дві дочки: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 83, 85).
		11 вересня 2000 року ОСОБА_6 , від імені якої за дорученням діяв ОСОБА_8 , за договором купівлі-продажу придбано квартиру АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 138).
		Відповідно до свідоцтва про право власності Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02 квітня 2004 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частинах (т. 1, а. с. 86).
		Зі змісту заяви ОСОБА_8 , підпис якого засвідчений Консулом   Посольства України в Литовській Республіці, на адресу Деснянського районного суду м. Києва, останній зазначив, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 він поступається правом на частку майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, а саме на частку квартири АДРЕСА_3 , на користь свої дочок: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 46).
		04 лютого 2005 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (т. 1, а. с. 84).
		30 березня 2005 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб зі ОСОБА_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 01 липня 2020 року (т. 1, а. с. 41).
		Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 02 серпня 2005 року № 478 передано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:00:006:0085, що розташована у СТ «Економіст» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 302525 від 06 грудня 2005 року (т. 1 а. с. 56).
		Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 02 серпня 2005 року № 477 передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:00:006:0145, що розташована у СТ «Економіст» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 319130 від 17 листопада 2005 року, інформація про яку в подальшому відображалась у деклараціях   ОСОБА_1 , поданих до Єдиного державного реєстру декларацій (т. 3, а. с. 29).
		При цьому, як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 27 вересня 2004 року та розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 02 серпня 2005 року за № 477 вказана земельна ділянка надавалася їй безоплатно для ведення садівництва (т. 3, а. с. 30-34).
		28 серпня 2006 року між ОСОБА_8 та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банком надано позичальнику кредит у розмірі 67 тис. доларів США строком до 28 серпня 2021 року для придбання нерухомого майна (т. 1, а. с. 23-24).
		Цього самого дня на забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_8 укладено договір іпотеки, а з ОСОБА_1 - договір поруки (т. 1, а. с. 33-39).
		28 серпня 2006 року ОСОБА_8 придбано за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 47-49).
		13 червня 2017 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», який є правонаступником акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна», та ОСОБА_8 укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору від 28 серпня 2006 року (т. 1, а. с. 25-29).
		Цього самого дня між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та    ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 до договору від 28 серпня 2006 року (т. 1, а. с. 20-22).
		Згідно з банківської виписки по рахунку ОСОБА_8 та банківських квитанцій за період з 2006 року по 2011 рік ним у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2006 року сплачено 60 447,02 доларів США та 19 748,51 грн (т. 2, а. с. 127-134, т. 3, а. с. 41-62).
		27 січня 2020 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 строком до 27 січня 2021 року з щомісячною платою 9 тис. грн (т. 1, а. с. 51-53).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 03 липня 2020 року (т. 1, а. с. 43).
		Після смерті ОСОБА_8 до Двадцять першої київської державною нотаріальної контори звернулися: 08 липня 2020 року із заявою про прийняття спадщини за померлим чоловіком ОСОБА_1 , а 22 липня 2020 року заяви про прийняття спадщини подані батьками ОСОБА_8 : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також дочками померлого: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 70-72).
		Згідно з відомостями комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 22 листопада 2021 року квартира  АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2000 року; квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2006 року, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частинах, на підставі свідоцтва про право власності від 02 квітня 2004 року (т. 2, а. с. 137).
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають. 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців).
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
		Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Щодо квартири  АДРЕСА_2 
		Пред`являючи позов,  ОСОБА_1 вказувала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка - ОСОБА_8 , відкрилася спадщина, до складу        якої входить, у тому числі, належні спадкодавцю на праві власності частки у нерухомому майні. Оскільки розмір цих часток, які належали спадкодавцю, іншими спадкоємцями першої черги за законом заперечується і згоди щодо поділу спадкового майна вони дійти не можуть, ОСОБА_1 просила суд: 
		- визнати за нею право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що є їхньою з ОСОБА_8 спільною сумісною власністю подружжя, оскільки таке право власності відповідачами не визнається. 
		 - у порядку розподілу спадщини після смерті спадкодавця виділити їй у приватну власність у натурі 1/5 частки спадщини, а саме вищевказану квартиру  АДРЕСА_2 , оскільки вказана нерухомість належить до неподільних речей і набута нею з покійним чоловіком за час       шлюбу. При цьому, вказувала, що вартість частки, яку вона просить виділити їй зі спадщини у приватну власність, є меншою, ніж вартість належної їй частки у спадщині за законом, тому вона має право на грошову компенсацію за зменшення розміру її частки у спадщині. 
		Частково задовольняючи у цій частині позов  ОСОБА_1 , а також зустрічний позов ОСОБА_5 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_8 на праві приватної власності належали набуті ним у порядку приватизації 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:00:006:0085, у СТ «Економіст». Крім того, спадкодавцю належала квартира АДРЕСА_2 , яка набута ним за час шлюбу зі ОСОБА_1 , тому до складу спадщини після його смерті входить 1/2 частка цієї квартири. Встановивши вказані обставини, суди дійшли висновку про те, що розподіл спадкового майна після смерті ОСОБА_8 підлягає між сторонами у рівних частинах, а саме кожен із спадкоємців має право на:               1/30 частки квартири АДРЕСА_1 (1/6 частка / 5 спадкоємців); 1/5 частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:00:006:0085, у СТ «Економіст» (1/5 спадкоємців); 1/10 частки квартири АДРЕСА_2 (1/2 частка / 5 спадкоємців).
		Разом з тим, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у позовній заяві  ОСОБА_1 просила, крім 1/5 частки спадщини, визнати її право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що є їхньою з ОСОБА_8 спільною сумісною власністю подружжя. При цьому, зазначала про втрату правовстановлюючих документів на вказану квартиру, які, як виявилося, знаходься у  ОСОБА_4 , яка разом з іншими спадкоємцями не визнають її право спільної сумісної власності на цю квартиру, а саме на її 1/2 частину. Невизнання її права власності на 1/2 частину вказаної квартири впливає на вірний розподіл спадкового майна після смерті спадкодавця. 
		Суд першої інстанції зазначив, що  ОСОБА_8 належала квартира АДРЕСА_2 , яка набута ним за час шлюбу з ОСОБА_1 , тому до складу спадщини після його смерті входить 1/2 частка цієї квартири, проте вимогу ОСОБА_1 про визнання її права власності на 1/2 частку цієї квартири, яке не визнається відповідачами, не вирішив. 
		Посилання апеляційного суду на те, що символ «?», який нібито застосованоОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не дозволяє встановити розмір такої частки чи частини, є помилковими, так як зазначена вимога міститься в позовній заяві ОСОБА_1 , вона не погодилася із висновками суду першої інстанції в частині її вирішення, подавши апеляційну скаргу, з тексту якої вбачається, що її вимоги чітко визначено, відповідають вимогам закону і, якщо у суду виникли сумніви, то суд мав можливість уточнити вказане питання.
		Щодо квартири АДРЕСА_3 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що померлий ОСОБА_8 після розірвання 04 лютого 2005 року шлюбу з ОСОБА_6 та до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 питання про виділ його частки у зазначеній квартирі, яка була придбана 11 вересня 2000 року на ім`я ОСОБА_6 , не порушував, з цією вимогою до суду не звертався, а тому своє права, яке за змістом частини першої статті 16 ЦК України є його невід`ємним особистим правом, за життя не реалізував й відповідно до пункту 1 частини першої статті 1219 ЦК України таке право не входять до складу спадщини, що відкрилася після його смерті.
		Апеляційний суд в цій частині зазначив, що вказана вимога судом першої інстанції залишена без задоволення, а прохальна частина апеляційної скарги ОСОБА_1 не містить вимоги про її задоволення, тому зазначена вимога не може бути предметом апеляційного розгляду.
		Проте, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні вимоги  ОСОБА_1 про визнання, що розмір частки ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_3 , яка оформлена на ОСОБА_6 (попередня дружина спадкодавця), становить 1/2 частки, оскільки не врахували, що ні факт смерті спадкодавця, ні те, що він за життя не ставив перед колишньою дружиною питання про належність йому 1/2 частки цієї квартири, не змінює правовий режим спільної сумісної власності подружжя на вказану нерухомість, так як згідно зі статтями 22, 28 КпШС України на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя. Вказані норми діяли на час придбання спірної квартири, які також узгоджуються з нормами чинного СК України, зокрема, статтями 60, 70 СК України.
		При цьому, помилковим є твердження апеляційного суду про те, що прохальна частина апеляційної скарги не містить вимоги про задоволення позову в цій частині, оскільки зазначене не відповідає дійсності, так як у пунктах 4.2.1.-4.2.4 прохальної частини апеляційної скарги містяться вимоги про розподіл спадщини після смерті спадкодавця, а саме належної йому частки у квартирі АДРЕСА_3 .
		Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували положення частини другої статті 1278, частини другої статті 1279 ЦК України про те, що кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі; спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. У позовній заяві  ОСОБА_1 просила у порядку розподілу спадщини після смерті спадкодавця виділити їй у приватну власність у натурі 1/5 частки спадщини, а саме квартиру АДРЕСА_2 , яка є однокімнатною. При цьому, вартість частки, яку вона просила виділити їй зі спадщини у приватну власність, є меншою, ніж вартість належної їй частки у спадщині за законом, тому вона має право на грошову компенсацію за зменшення розміру її частки у спадщині. На вказане суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги.
		З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, спір по суті не вирішено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд. 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. 
		Щодо судових витрат
		У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		При розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок       сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.
		У справі, що переглядається, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято, а тому за таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                             І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                      Б. І. Гулько
		 
		                                                                                      Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...