Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/1397/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2024.
Дата набрання законної сили: 17.10.2024
Номер судового провадження: 51-16км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019050510002368

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 243/1397/20
		провадження № 51-16км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                 ОСОБА_5 , 
		засудженого                                           ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                                ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду  від 23 листопада 2023 року, прокурора ОСОБА_8 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050510002368, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, зареєстрованого у встановленому законом порядку у АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115  Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді  позбавлення волі на строк 7 років.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 у строк відбування покарання зараховано строк перебування під вартою у зв`язку з обранням запобіжного заходу з 20 листопада 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Вирішено питання щодо речових доказів, арешту майна. 
		Як зазначено у вироку, ОСОБА_6 19 листопада 2019 року о 21:00 знаходився у приміщенні житлової кімнати домоволодіння АДРЕСА_1 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 , яка, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, затіяла сварку з ОСОБА_6 та між ними стався конфлікт. Під час суперечки ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно завдав ОСОБА_9 не менше 40  ударів в обличчя, по верхніх і нижніх кінцівках, чим спричинив потерпілій синці та садна обличчя, синці верхніх і нижніх кінцівок, після чого завдав не менше п`яти ударів кухонним ножем у праве стегно ОСОБА_9 й одного удару ножем у лобно-тім`яну ділянку зліва волосистої частини голови, спричинивши колото-різані рани правого стегна без пошкоджень великих кровоносних судин і з пошкодженням великої підшкірної вени стегна та різану рану лобно-тім`яної ділянки зліва волосистої частини голови. Після цього потерпіла ОСОБА_9 залишила будинок через вікно у спальній кімнаті та біля гаража на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_1 від отриманих тілесних ушкоджень померла. Указані тілесні ушкодження в сукупності належать до тяжких, небезпечних у момент їх заподіяння, та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Причиною смерті ОСОБА_9 стали пошкодження великої підшкірної вени стегна, колото-різані рани правого стегна без пошкоджень великих кровоносних судин і різана рана лобно-тім`яної ділянки зліва волосистої частини голови, які ускладнилися розвитком загального гострого недокрів`я внутрішніх органів.
		Такі дії обвинуваченого судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		За ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 , прокурора ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року усунуто описку у вступній та резолютивній частині ухвали Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року в зазначенні дати ухвалення вироку судом першої інстанції, постановлено вважати правильним оскаржуваний вирок«Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2021 року».
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 оскаржує ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року: вважає неправильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України та скаржиться на суворість покарання. Зазначає, що в день подій дружина, яка перебувала в стані алкогольного і наркотичного сп`яніння, вимагала в нього гроші та ключі від будинку, а потім накинулася на нього з ножем, а він, обороняючись і перебуваючи у стані хвилювання, завдав їй відповідного удару ножем у груди. Вважає, що він заподіяв дружині тяжкі тілесні ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, а тому його дії  необхідно   кваліфікувати за ст. 123 КК України та призначити справедливе покарання. У той же час стверджує, що вбивство дружини вчинила інша особа.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить скасувати вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Не погоджується з кваліфікацією дій його підзахисного за ч. 2 ст. 121 КК України. Зазначає, що потерпіла ОСОБА_9 перебувала на обліку в наркологічному диспансері, що підтверджується відповідною довідкою з диспансеру. За його твердженням під дією наркотичних засобів потерпіла поводила себе агресивно. Зазначає, що, зі слів підзахисного, 19 листопада 2019 року ОСОБА_9 була в стані наркотичного сп`яніння, вимагала в підзахисного гроші, погрожувала ножем, а потім завдала йому рани від брови до вуха. Захисник, посилаючись на показання  ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_12 , зазначає, що після конфлікту його підзахисного та потерпілої остання в той вечір була жива і здорова, а підзахисний отримав ножове поранення від потерпілої. Захисник стверджує, що ОСОБА_6 не заподіював сорока ударів ножем потерпілій, тілесні ушкодження завдано не ним. Переконаний, що в діях підзахисного є необережна форма вини, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ст. 119 КК України. Зазначає, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6 підтверджуються висновком експерта № 446 і підтверджують показання його підзахисного щодо агресивної поведінки потерпілої. На думку захисника, суди попередніх інстанцій проігнорували клопотання обвинуваченого про допит свідка ОСОБА_13 , чим допустили істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора, чим допустив істотні порушення приписів ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), внаслідок чого зроблено помилковий висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України та відсутність підстав для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 цього Кодексу. На підтвердження своїх доводів прокурор просив урахувати таке: 
		-  у ході конфлікту, який відбувся 19 листопада 2019 року, ОСОБА_6 перед заподіянням ударів ножем завдав численних ударів по голові й тулубу потерпілої ногами та руками. Згідно з висновками судово-медичних експертиз № 2 і № 674 у потерпілої виявлено численні синці та садна, які утворилися від не менш як 40 ударів. І хоча ці тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до легких, однак, ураховуючи їх кількість і локалізацію, свідчать про жорстоке побиття потерпілої, а також намір завдати їй значної шкоди;
		 
		- для заподіяння смертельних тілесних ушкоджень ОСОБА_6 використав знаряддя, яке має підвищену вражаючу дію, - ніж. Його використання, вочевидь для обвинуваченого, створювало реальну загрозу заподіяння смерті потерпілій, з огляду на розміри ріжучої частини. Так, у ході огляду місця події було виявлено знаряддя злочину - ніж загальною довжиною 292 мм та довжиною клинка 168 мм, що вказує на його підвищені травмуючі властивості;
		 
		- використовуючи ніж, ОСОБА_6 завдав ОСОБА_9 шести ударів, у тому числі одного удару в лобно-тім`яну ділянку зліва волосистої частини голови та не менше п`яти ударів кухонним ножем у праве стегно - орган з наявністю артерій і вен, пошкодивши велику підшкірну вену стегна. Завдання чисельних ударів знаряддям, яке має колото-ріжучі властивості, безумовно повинно було спричинити пошкодження кровоносних судин і заподіяти значну крововтрату, що було очевидним для ОСОБА_6 ;
		 
		- локалізація тілесних ушкоджень свідчить про те, що взаємне розташування обвинуваченого та потерпілої під час завдання ударів ножем змінювалося, а саме заподіяння ударів не було спонтанним, а було продовженням протиправної поведінки ОСОБА_6 , яка почалася з побиття потерпілої. Так, двох ударів ножем потерпілій обвинувачений завдав у передню поверхню правого стегна (рана № 1, 2), двох - по зовнішній поверхні правого стегна (рани № 3, 4) та одного - по задній поверхні правого стегна (рана № 5), унаслідок якого пошкоджено велику підшкірну вену стегна. Тобто обвинувачений фактично перебував позаду потерпілої, коли вона намагалася втекти через вікно та залишити місце події, і ОСОБА_6 завдавав їй у цей час ударів з положення позаду, що об`єктивно підтверджує локалізація тілесних ушкоджень, завданих ножем по задній поверхні правого стегна;
		 
		- у  результаті завдання ударів ножем потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Причиною смерті ОСОБА_9 стали пошкодження великої підшкірної вени стегна, колото-різані рани правого стегна без пошкоджень великих кровоносних судин і різана рана лобно-тім`яної ділянки зліва волосистої частини голови, які ускладнилися розвитком загального гострого недокрів`я внутрішніх органів. Таким чином, смерть потерпілої настала саме в результаті завдання численних ударів знаряддям, яке має колото-ріжучі властивості. Те, що в результаті застосування ножа буде спричинена крововтрата, яка може призвести до смерті, було очевидним для ОСОБА_6 ;
		 
		- ОСОБА_6 припинив побиття ОСОБА_9 та заподіяння їй ударів ножем лише через активні дії останньої, яка, намагаючись врятувати своє життя й уникнути подальшого завдання їй тілесних ушкоджень, змогла втекти від обвинуваченого єдиним доступним їй шляхом, тобто вибралася назовні через вікно;
		 
		- під час судового засідання ОСОБА_6 вказав, що тривалий час (загальна тривалість складає не менш ніж 45 хвилин) після завдання тілесних ушкоджень потерпілій та її втечі з місця події він продовжив займатися власними справами, відвідував вбиральню, палив та переглядав серіал на комп`ютері. Потерпілу він пішов шукати лише після того, як на дворі стихли її крики про допомогу.
		 
		На думку прокурора, cукупність указаних вище обставин свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_6 саме на вбивство ОСОБА_9 .
		 
		Зазначає, що не впливає в цій конкретній ситуації на кваліфікацію дій ОСОБА_6 посилання суду апеляційної інстанції на те, що події відбувалися при поганому освітленні в кімнаті (світло від екрана комп`ютера), у зв`язку з чим ОСОБА_6 не відразу побачив наявність плям крові та їх розмір на ліжку. З показань обвинуваченого вбачаться, що ОСОБА_6 ґрунтовно розповів про обставини конфлікту, вказавши на такі обставини і деталі, які неможливо побачити за умов поганого освітлення, а саме: як потерпіла нігтями схопила його й тягнула за шкіру, як він розрізав тканину на джинсах потерпілої в ході заподіяння удару, що остання після отримання ударів схопила свої речі - сумку та телефон. Також, у ході слідчого експерименту засуджений указав, як завдав ножем двох-трьох ударів в сідницю потерпілої, тобто освітлення не заважало ОСОБА_6 розуміти обставини події.
		 
		Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність і помилково кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки умислом останнього охоплювалося заподіяння смерті потерпілій і його дії підлягали кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України. Наслідком неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність стала невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_14 підтримала касаційну скаргу прокурора й заперечувала щодо задоволення касаційних скарг засудженого і захисника.
		Засуджений ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу і касаційну скаргу захисника, заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
		Захисник ОСОБА_7 підтримав свою касаційну скаргу, касаційну скаргу засудженого підтримав частково, заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора .
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційні скарги засудженого і захисника задоволенню не підлягають.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Тобто, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині оцінки доказів, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах захисника та засудженого, оскільки такі обставини перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) у касаційному порядку не підлягають.
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Ухвала апеляційного суду -це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
		Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		Як убачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції перевірив і визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про те, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст. 119 КК України, зазначивши, що, як показав сам обвинувачений, між ним та ОСОБА_9 був конфлікт, остання спричинила йому тілесні ушкодження та він під час конфлікту умисно завдав їй тілесних ушкоджень. Як видно з ухвали апеляційного суду, вказані обставини також підтверджувались іншими доказами, які були проаналізовані судом апеляційної інстанції та який, з огляду на вищезазначене, дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що ОСОБА_6 поза розумним сумнівом мав умисел саме на вчинення злочину, передбаченого ст. 119 КК України.
		Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду та визнає безпідставним довід, зазначений у касаційній скарзі захисника, про те, що дії ОСОБА_6 необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 119 КК України.
		Довід, зазначений у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 , про те, що він заподіяв дружині тяжкі тілесні ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ст. 123 КК України, також є безпідставним, оскільки, як убачається зі змісту фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій, з урахуванням всіх добутих доказів у справі не було встановлено наявності стану сильного душевного хвилювання ОСОБА_6 , перебуваючи в якому він вчинив злочин стосовно ОСОБА_9 .  
		З урахуванням зазначеного довід касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 у цій частині не є слушним.
		Доводи обвинуваченого, що правоохоронні органи не шукали дійсного вбивцю, суд апеляційної інстанції перевірив та визнав  надуманими, оскільки сам обвинувачений не заперечував завдання потерпілій ножових поранень.
		Доводи сторони захисту про те, що потерпіла того вечора була жива і здорова, й це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 , суд апеляційної інстанції перевірив та визнав безпідставними.
		Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_12 , місцевий суд зазначив, що свідок ОСОБА_12 вказує лише наявність крові на обличчі ОСОБА_9 та загальний розхристаний вигляд жінки. За його показаннями, він трохи хвилювався, щоб ОСОБА_9 не забруднила більярдну та предмети в ній, однак за його твердженнями його побоювання не виправдалися.
		Аналізуючи кожен із доказів окремо та в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що є сумнівним, що свідок не міг побачити таку крововтрату, яку мала ОСОБА_9 .
		Отже, зважаючи на те, що свідок ОСОБА_12 був допитаний через довготривалий проміжок часу після подій, точну дату, коли саме він бачив ОСОБА_9 у такому вигляді, суду не повідомив, місцевий суд зробив висновок, що в силу особливостей пам`яті людини та спливу часу свідок об`єктивно помилявся стосовно того, що саме в день смерті він бачив ОСОБА_9 у своєму закладі.
		Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, і такі висновки судів попередніх інстанцій у цій частині, на думку колегії суддів Верховного Суду, є належним чином обґрунтованими та вмотивованими.  
		Разом з цим, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК України. Відповідно ж до ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Однак указаних вимог закону у процесі розгляду цього кримінального провадження апеляційний суд не дотримався.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_10 , прокурор ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
		Зокрема, в своїй апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватим за ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. На обґрунтування своїх вимог вказував, що в ОСОБА_6 був умисел саме на позбавлення життя потерпілої, оскільки він завдав не менше п`яти ударів ножем у праве стегно та одного удару в голову, від чого потерпіла на місці скоєння правопорушення померла. Між указаними ушкодженнями та настанням смерті є прямий причинний зв`язок. Крім того, для злочину використано знаряддя з підвищеними травмуючими властивостями, якими спричинено не менше п`яти ударів. Також зазначав, що на наявність умислу саме на позбавлення життя потерпілої вказує той факт, що ОСОБА_6 не викликав швидкої допомоги, маючи мобільний телефон, після спричинення тілесних ушкоджень потерпілій минуло декілька годин, протягом цього часу вона могла виконувати певні активні дії, отже, у разі надання своєчасної допомоги можливо було уникнути її смерті.
		В апеляційній скарзі прокурор посилався на те, що висновки суду про відсутність в  ОСОБА_6 умислу на позбавлення життя потерпілої не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», відповідно до якої для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного  ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати  виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб,  знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних  ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Проте апеляційний суд належним чином не перевірив викладених доводів прокурора і не надав на них обґрунтованих відповідей.
		При цьому суд апеляційної інстанції послався на досліджені та оцінені судом першої інстанції докази, а саме: показання допитаного судом ОСОБА_6 , допитаних свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , письмові докази та зробив висновок про обґрунтованість вироку суду щодо визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора. 
		Як наголошував апеляційний суд, ОСОБА_6 не міг передбачити, що удари ножем у сідницю призведуть до значної кровотечі та смерті ОСОБА_9 , що виключає наявність умислу на вбивство, а вказує на мету спричинити тілесні ушкодження особі, враховуючи протиправну поведінку самої потерпілої та провокування нею на заподіяння таких тілесних ушкоджень.
		Суд апеляційної інстанції зауважив, що показання ОСОБА_6 узгоджуються з показаннями допитаних свідків, зокрема про агресивне поводження ОСОБА_9 та спричинення тілесних ушкоджень самому ОСОБА_6 , а саме розсічення брови. Також даними негласних слідчих розшукових дій не підтверджений той факт, що ОСОБА_6 бажав настання смерті ОСОБА_9 або свідомо допускав, оскільки удари заподіював у сідницю, що не є життєво важливим органом.
		Однак апеляційний суд не перевірив та не надав обґрунтованих відповідей на доводи апеляції прокурора про те, що такі обставини, як: наявність неодноразових конфліктних ситуацій, які передували події, заподіяння значної кількості ударів по голові та тулубу потерпілої (не менше 40), подальше використання для спричинення тілесних ушкоджень кухонного ножа, тобто предмета з підвищеною травматичною дією, заподіяння великої кількості ним ударів по голові та в стегно потерпілої (у сукупності шість ударів ножем), наслідки у виді масивної крововтрати, що було очевидним під час заподіяння такої кількості ударів ножем, динаміка розвитку конфлікту, в ході якого потерпіла тікала від засудженого, обставини закінчення протиправних дій, пов`язані із втечею потерпілої з місця події (тобто не з волі засудженого), причина смерті потерпілої, пов`язана з гострою крововтратою, поведінка засудженого після події, який тривалий час не надавав допомоги потерпілій, свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_6 саме на вбивство ОСОБА_9 .
		При цьому прокурор в апеляційній скарзі посилався на висновок судово-медичної експертизи від 10 лютого 2020 року № 2, відповідно до якого смерть ОСОБА_9 настала від отриманих нею колото-різаних ран правого стегна з пошкодженням великої підшкірної вени стегна і без пошкоджень великих кровоносних судин та різаної рани волосистої частини голови лобно-тім`яної ділянки зліва, які ускладнилися розвитком загального гострого малокрів`я внутрішніх органів. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії сили, достатньої для їх утворення.  
		На думку прокурора, cукупність указаних вище обставин свідчить про спрямованість умислу ОСОБА_6 саме на вбивство ОСОБА_9 , однак суд апеляційної інстанції цих доводів прокурора не перевірив належно і не надав на них обґрунтованої відповіді.
		Також в апеляційній скарзі прокурор зазначав про істотні суперечності у висновках місцевого суду, внаслідок чого його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, прокурор не погоджувався з твердженням місцевого суду про те, що після виявлення тіла ОСОБА_9 . ОСОБА_6 перебував у стресовому стані, весь час кричав та плакав і що такий стан ОСОБА_6 був обумовлений саме смертю потерпілої, а не побоюванням за свою подальшу долю через вчинення злочину. Свої доводи в цій частині прокурор обґрунтовував даними протоколу за результатами проведення аудіоконтролю ОСОБА_6 в умовах ІТГ № 7 м. Слов`янська, відповідно до якого останній у приватній розмові зі співкамерником повідомляв, що не може вирішити, яку позицію зайняти в суді, та скоріш за все під час судового розгляду буде говорити, що не пам`ятає обставин смерті ОСОБА_9 , оскільки під час конфлікту перебував у стані сильного душевного хвилювання та мав намір видати смерть співмешканки за самооборону.
		Також прокурор просив апеляційний суд узяти до уваги відомості, викладені у висновку судово-психіатричного експерта, про те, що під час бесіди з обвинуваченим щодо обставин смерті ОСОБА_9 . ОСОБА_6 проявляв навмисну демонстрацію почуттів, намагаючись при цьому контролювати свої емоції, проявляючи самодраматизацію. Одночасно в ОСОБА_6 виявлено спалахи інтенсивного гнівного афекту, який періодично може закінчуватися насильством, що виразилося в його бажанні «покарати потерпілу».
		Прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що ОСОБА_6 після вчинення вбивства з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне постійно міняв версії смерті ОСОБА_9 . Так, спочатку він наполягав на тому, що вона зачепилася за металевий паркан, потім вигадав версію про спричинення смертельних тілесних ушкоджень потерпілій невідомими наркозалежними громадянами.
		Також прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність потягло за собою призначення ОСОБА_6 покарання, яке є невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м`якість.
		На ці доводи прокурора вичерпна відповідь в ухвалі апеляційного суду відсутня.
		За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК України, адже під час постановлення залишилися не перевіреними належним чином доводи прокурора, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість цього рішення і є підставою для його скасування. 
		Указані порушення вимог КПК України необхідно визнати істотними, оскільки вони перешкодили суду повно й усебічно розглянути справу та постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, й такими, що зумовили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та, як наслідок, потягло невідповідність призначеного  ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		У зв`язку з наявністю допущених істотних порушень КПК України та підстав для направлення кримінального провадження на новий розгляд у суд апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги захисника про те, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні клопотання обвинуваченого про допит свідка ОСОБА_13 , оскільки зазначене може бути вирішено на стадії апеляційного розгляду. 
		За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, касаційна скарга прокурора - задоволенню, а касаційні скарги засудженого та захисника задоволенню не підлягають. 
		При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, виконати вказівки суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній  скарзі  прокурора,  дати  на  них  вичерпні  відповіді  й  постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення з дотриманням усіх вимог КПК України.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив: 
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду  від 23 листопада 2023 року, захисника ОСОБА_7 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року задовольнити.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року стосовно  ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		 
		Обрати  ОСОБА_6  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...