Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 819/1390/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; застосування адміністративного арешту коштів та/або майна.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2024. Зареєстровано: 25.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2024.
Дата набрання законної сили: 24.10.2024
Номер судового провадження: К/9901/5612/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 819/1390/17
		касаційне провадження № К/9901/5612/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Хохуляка В.В., 
		 
		розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» (далі - Господарство) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 (суддя - Мартиць О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Управління) про визнання проти правним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків,
		У С Т А Н О В И В:
		У серпні 2017 року Господарство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 16.08.2017 №5017/10/19-00-14-01-13/11537.
		На обґрунтування зазначених позовних вимог Господарство послалось на те, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 16.08.2017 №5017/10/19-00-14-01-13/11537 прийняте контролюючим органом на основі матеріалів щодо відмови від допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки Господарства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.03.2017 на підставі наказу від 09.08.2017 №1466 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» є протиправним та незаконним, оскільки додані до звернення про застосування адміністративного арешту майна Господарства " від 16.08.2017 свідчать про відсутність підстав для проведення документальної перевірки, а також про протиправність дій посадових осіб контролюючого органу, які намагались провести перевірку. Зміст наказу про проведення документальної  планової перевірки №1466 від 09.08.2017, як і дії посадових осіб Управління, пов`язані із проведенням такої перевірки 10.08.2017, суперечать вимогам  Податкового кодексу України.
		Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 30.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, у задоволенні позову відмовив.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходив з того, що відповідач прийняв спірне рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків 16.08.2017 №5017/10/19-00-14-01-13/11537 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки Господарство не допустило перевіряючих до проведення перевірки, правомірність призначення якої підтверджена судовими рішеннями.
		Господарство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 04.03.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано (встановлено) всіх суттєвих обставин справи, які вказують на порушення податковим органом (його посадовими особами) норм матеріального права та норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у даній справі.
		У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.10.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 24.10.2024.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 3-й квартал 2017 року Управлінням був прийнятий наказ від 12.07.2017 №1238 «Про проведення документальної планової перевірки»  Господарства.
		Управлінням 14.07.2017 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу від 12.07.2017 №1238 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» та письмове повідомлення №198 із зазначенням дати початку проведення перевірки 31.07.2017, які були отримані представником Господарства 19.07.2017.
		На виконання вимог наказу від 12.07.2017 №1238 та на підставі направлень на перевірку від 28.07.2017 посадовими особами Управління було здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності Господарства: с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області з метою приступити до проведення документальної перевірки.
		За наслідками виїзду встановлено відсутність посадових осіб Господарства за юридичною адресою.
		Відповідно до вимог пункту 1.4.5 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 (далі - Методичні рекомендації №22), в той же день працівниками контролюючого органу був складений акт від 31.07.2017 №5053/19-00-14-01/35578504 щодо неможливості проведення планової виїзної перевірки Господарства у зв`язку з відсутністю посадових осіб за юридичною адресою та передано оперативному підрозділу Управління запит на розшук відповідних осіб.
		09.08.2017 Управлінням був прийнятий наказ №1466 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» Господарства та 10.08.2017 працівники Управління здійснили виїзд на адресу Господарства (с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область) з метою вручення наказу №1466 від 09.08.2017 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки».
		10.08.2017 посадовими особами управління був складений акт №5219/19-00-14-01/35578504 відмови від допуску до проведення перевірки до проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.03.2017.
		16.08.2017 о 17 год. 50 хв. заступником начальника Управлінням було прийняте рішення №5017/10/19-00-14-01-13/11537 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, згідно з яким вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна Господарства.
		Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 19.08.2017 у справі №819/1357/17 підтвердив обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Господарства, застосованого на підставі рішення заступника начальника Управління від 16.08.2017 № 5017/10/19-00-14-01-13/11537. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі № 819/1357/17, залишено без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 19.08.2017. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 819/1357/17 (К/9901/58631/18) було  відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Господарства.
		Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 03.04.2018 у справі № 819/1775/17 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову Господарства до Управління про визнання протиправним та скасування наказу  Управління №1466 від 09.08.2017 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» відмовив повністю. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 819/1775/17 (К/9901/4985/18) постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 було залишено без змін.
		Частиною четвертою  статті 78 КАС України  передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		В свою чергу, документальна планова виїзна перевірка на підставі наказу від 09.08.2017 №1466 була призначена Управлінням в межах плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на III квартал 2017 року та реалізації наказу від 12.07.2017 №1238 з метою виконання контролюючим органом своїх функцій щодо проведення перевірок та для встановлення нових термінів проведення перевірки, оскільки терміни встановлені в наказі від 12.07.2017 №1238 минули.
		Разом з цим, наказ Управління від 12.07.2017 №1238 «Про проведення документальної планової перевірки» не оскаржувався Господарством ні в адміністративному, ні в судовому порядку, є чинним і не скасованим.
		Крім того, відповідно до наказу від 12.07.2017 №1238 початок перевірки Господарства був призначений з 31.07.2017 тривалістю 10 календарних днів, тобто, останнім днем проведення перевірки в межах цього наказу було 11.08.2017.
		Таким чином, вийшовши на перевірку 10.08.2017 контролюючий орган не порушив строки перевірки, передбачені наказом Управління 12.07.2017 №1238, а платник податків повинен був забезпечити присутність посадових осіб для проведення перевірки.
		Разом з цим, як підтвердили в судовому засіданні суду першої інстанції 24.10.2017 допитані свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вказаний обов`язок Господарством виконаний не був.
		Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України. 
		Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. 
		Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. 
		Відповідно до пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
		Пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у  пункті 94.2  цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
		Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
		Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
		З огляду на те, що в Управління були наявні законні підстави для проведення 10.08.2017 документальної планової виїзної перевірки Господарства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 
		Таким чином, доводи Господарства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити. 
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи зазначене, касаційна скарга Господарства підлягає залишенню без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 - без змін. 
		Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359  Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...