Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 699/975/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2024. Зареєстровано: 25.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2024.

Номер судового провадження: 2/699/401/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 699/975/24
		Номер провадження № 2/699/401/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.10.2024 м. Корсунь-Шевченківський
		Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді ЛітвіновоїГ.М., за участю секретаря судових засідань Сміян А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України
		про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,
		УСТАНОВИВ:
		До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури, про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250190000223 було внесено відомості про те, що в ході проведення досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні встановлено той факт, що ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою заволодів автомобілем марки «Volkswagen», моделі «LT28», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 . Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст.190 КК України.
		31.07.2015 року начальником СВ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС у Черкаській області складено повідомлення про підозру, яким ОСОБА_1 повідомлено, що він підозрюється за ч. 2 ст. 190 КК України у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало потерпілому значної шкоди.
		30.09.2015 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до трьох місяців, а 30.10.2015 зупинено прокурором з тих підстав, що ОСОБА_1 захворів, хоча обвинувачений та його захисник ці обставини заперечували, вважають що підстави для зупинення кримінального провадження були відсутні, а тому рішення прийнято з порушенням норм КПК України.
		Також позивач посилається на те, що йому було вручено у відсутності захисника повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри одночасно з копією обвинувального акта 05.11.2015.
		05.11.2015 матеріали кримінального провадження відносно позивача за ч.3 ст. 190 КК надійшли до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області та внаслідок задоволення заяв суддів про самовідводи апеляційним судом були скеровані 06.01.2016 на розгляд до Канівського міськрайонного суду Черкаської області.
		У подальшому судами, у тому числі і ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішувалося питання територіальної підсудності справи, яка 01.12.2017 надійшла на розгляд до Миронівського районного суду Київської області.
		Вироком Миронівського районного суду Київської області від 17.05.2023 визнано ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 190 КК України. Виправдано ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, на підставі п. З ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2023 касаційний скаргу повернуто касанту.
		Позивач зазначає, що таким чином з липня 2015 року з моменту повідомлення про підозру по 29.06.2023 року до набрання виправдувальним вироком законної сили, він незаконно перебував під слідством по обвинуваченню у вчиненні злочину спочатку за ч. 1 ст. 190 КК України, потім за ч. 2 ст. 190 КК України, а під час судового слухання уже за ч. З ст. 190 КК України, що є підставою для стягнення моральної шкоди.
		Позивач вважає, що завдана йому моральна шкода полягає у вимушеному порушенні його життєвого укладу протягом восьми років, так як він витрачав багато часу на відвідування органу досудового розслідування для проведення слідчих дій та на багаточисленні судові засідання у судах першої та апеляційної інстанцій. Його перебування під слідством і судом, проведення слідчих дій і встановлення обмежень негативно вплинуло на його життя та життя його родини, завдано йому душевних та фізичних страждань, а також вплинуло на відновлення та налагодження нормальних стосунків з сусідами та друзями і вимагало від нього весь цей чає додаткових зусиль для організації свого життя. За цей час погіршився стан його здоров`я, він втратив почуття душевної рівноваги, а деякі свої плани не зміг реалізувати та втілити в життя.
		Відповідно до наданого позивачем розрахунку за 83 місяці незаконного його перебування під слідством та судом, з урахуванням мінімального розміру заробітної плати, установленого Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік», який з 01.04.2024 становить 8000,00 грн., розмір суми, яка підлягає стягненню на його користь, складає 664 000 грн. (8000 грн х 83 місяці).
		З огляду на вказане, позивач просить стягнути на свою користь з Державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури у розмірі 664 000 грн.
		Ухвалою судді від 20.06.2024 відкрито провадження у цивільній справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
		Протягом визначеного в ухвалі суду строку відповідачем Державною казначейською службою України подано відзив, у якому звертається увага суду на те, що незаконні дії органів досудового розслідування та прокуратури не обов`язково мають завдавати особі моральну шкоду, така шкода не презюмується і має бути доведена. Зазначають, що позивачем не надано жодних доказів наявності завдання йому моральної шкоди, не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів. Також звертають увагу на те, що позивачем необгрунтовано завищено розмір морального відшкодування, вважають що для визначення розміру відшкодування моральної шкоди слід брати розрахункову величину мінімальної заробітної плати, яка застосовується для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1600,00 грн відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", період перебування позивача під слідством та судом обраховують з 31.07.2015 (дати повідомлення про підозру) по 29.06.2023 (дати набуття законної сили ухвалою апеляційної інстанції), тобто 94 місяці та 29 днів. Тоді у разі встановлення судом доказів завдання позивачу моральної шкоди підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 151946,67 грн (1600,00 грн х 94 дні+ 1546,67 грн/1600,00 грн:30 днів х 29 днів)
		З огляду на вказане відповідач Державна казначейська служба України просила відмовити у задоволенні позову.
		У межах установленого судом строку представником відповідача  Черкаської обласної прокуратури  подано відзив, за змістом якого позовні вимоги не визнають через їх необґрунтованість. Вважають, що позивачем не доведено, що відносно нього з боку слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні вчинені протиправні дії чи допущена протиправна бездіяльність, доказів на підтвердження наявності заподіяної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 664000,00 грн не надано. Надані виписки із медичної картки позивача не мають жодного відношення до притягнення позивача до кримінальної відповідальності. 
		Як і Державна казначейська служба України, вважають, що необхідно під час розрахунку моральної шкоди використовувати розрахункову величину мінімальної заробітної плати, яка застосовується для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1600,00 грн. 
		Просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		Представником позивача адвокатом Євичем С.П. подано відповідь на відзив, у якій викладено його пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення. Вважає хибним твердження відповідача, що позивачу не було завдано моральної шкоди, так як протягом восьми років перебування під слідством і судом позивач мав вимушені порушення свого життєвого укладу, мав зниження ступеня свого престижу, репутації, погіршення стану здоров`я. Представник позивача також наполягає із посиланням на ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукоу діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" на те, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. І обмежень указаний Закон не передбачає.
		Просить задовольнити позов у повному обсязі.
		Про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомленні належним чином.
		Позивач та його представник адвокат Євич С.П. у судове засідання з`явилися, надали пояснення, аналогічні, викладеним у позові, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. 
		Представники відповідачів у судове засідання з`явилися, надали пояснення, аналогічні викладеним у їхніх відзивах, проти задоволення позову заперечували з підстав, зазначених у відзивах на позов.
		Дослідивши матеріали справи, урахувавши доводи сторін, суд дійшов наступного.
		Позивачем долучено до матеріалів справи копію вироку Миронівського районного суду Київської області від 17.05.2023 у справі №699/962/15-к, яким визнано невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України. 
		Виправдано ОСОБА_1 у звязку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбачного ч.3 ст. 190 КК України.
		Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
		Скасовано арешт майна, застосований ухвалою Канівського міськрайонногосуду Черкаської області від 19.01.2017року щодо майна:
		гаража загальною площею 162 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 992099771225, що належить ОСОБА_1 на підставі дубліката договору купівлі-продажу серія та номер 1389, виданого 28 липня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30800993 від 05 серпня 2016 року, номер запису про право власності 15761222, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 30996199;
		житлового будинку загальною площею 214,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 815447171225, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності номер 50636265, виданого 23 грудня 2015 року Корсунь-Шевченківським РУЮ Черкаської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27417843 від 23 грудня 2015 року, номер запису про право власності 12705304;
		квартири під номером АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 22687289, що належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 1553 від 13 травня 2008 року, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 13 травня 2008року.
		З вироку вбачається, що 23.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250190000223 було внесено відомості про те, що в ході проведення досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні встановлено той факт, що ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою заволодів автомобілем марки «Volkswagen», моделі «LT28», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 . Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст.190 КК України.
		31 липня 2015року начальникомСВ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України у Черкаській області складено повідомлення про підозру, яким ОСОБА_1 повідомлено, що він підозрюється за ст. 190 ч. 2 КК України у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.
		Указаний вироксуду набрав законної сили 29.06.2023.
		За приписами п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Отже, період притягнення позивача до кримінальної відповідальності слід обраховувати з дати повідомлення про підозру і до набрання виправдувальним вироком законної сили, а саме з 31.07.2015 до 29.06.2023, що загалом становить 7 років 10 місяців 29 днів або 94 місяці 29 днів
		Позивачем неправильно розраховано період незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності як 83 місяці.
		Також позивачем додано до позовної заяви виписки із медичних карт амбулаторного хворого №2790, №2684, згідно з якими позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Корсунь-Шевченківській лікарні з 25.05.2023 по 31.05.2023, 09.09.2021 по 22.09.2021.
		Сторона позивача не надала суду доказів на підтвердження того, що виникнення чи загострення хвороб позивача, які він лікував стаціонарно у медичному закладі у вказані періоди, пов`язане саме із провадженням у кримінальній справі.
		Тому ці докази суд відхиляє як такі, що не підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди.
		Також позивач надав суду на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди:
		копію відповіді прокуратури Черкаської області від 28.10.2015 про відмову у задоволенні письмового клопотання ОСОБА_1 про визначення місця проведення досудового розслідування;
		копію постанови прокуратура Черкаської області від 27.10.2015 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про визначення місця проведення досудового розслідування;
		копію відповіді прокуратури Черкаської області від 08.12.2015 щодо стану досудового розслідування кримінального провадження;
		копію ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.02.2017 про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистого зобовязання строком на 60 діб;
		копію ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.01.2017 про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_1 - гараж, житловий будинок, квартиру;
		копію повідомлення заступника прокурора прокуратури Корсунь-Шевченківського району від 06.11.2015, адресованого захиснику ОСОБА_1 ОСОБА_2 про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 за ч.2 ст. 190 КК УКраїни;
		копію відповіді Генеральної прокуратури України від 06.05.2016 ОСОБА_1 на його звернення щодо дій окремих працівників Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури та Корсунь-Шевченківського відділу поліції;
		копію відповіді прокуратури Черкаської області від 04.01.2016 ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій заступника прокурора колишньої Корсунь-Шевченківської районної прокуратури Демченка М.І. та слідчого колишнього Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області Слищенка А.І.;
		копію відповіді прокуратури Черкаської області від 31.03.2016 ОСОБА_1 щодо неправомірних дій начальника Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури.
		Ці докази приймаються судом на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, завданої незконними діями органами прокуратури та досудового слідства, тому що вони підтверджують те, що позивач витрачав багато свого часу та зусиль на звернення до правоохоронних установ різного рівня для захисту своїх прав, пов`язаних із кримінальним провадженням відносно нього, а також ніс незручності у зв`язку із застосуванням до нього у цьому кримінальному провадженні запобіжного заходу, накладенням арешту на його майно. Тому ці 
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Положеннями ч.ч. 2, 7 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94-ВР), згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 якого право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що передбачено ст. 23 ЦК України.
		Позивач вказує, що завдана йому моральна шкода полягає у вимушеному порушенні його життєвого укладу протягом восьми років, так як він витрачав багато часу на відвідування органу досудового розслідування для проведення слідчих дій та на багаточисленні судові засідання у судах першої та апеляційної інстанцій. Його перебування під слідством і судом, проведення слідчих дій і встановлення обмежень негативно вплинуло на його життя та життя його родини, завдало йому душевних та фізичних страждань, а також вплинуло на відновлення та налагодження нормальних соціальних стосунків, мало репутаційні втрати, вимагало від нього весь цей чає додаткових зусиль для організації свого життя. 
		У постанові від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17 Касаційний господарський суд Верховного Суду наголошує щодо необхідності під час судового розгляду застосування категорій стандартів доказування. Цивільні справи переважно вирішуються за стандартом доказування «баланс ймовірностей» або «баланс вірогідностей». Також його називають «перевага більш вагомих доказів». За цим стандартом суд оцінює докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Також цей стандарт називають стандартом 51 відсотка. Якщо позивач виконав свій тягар доказування на 51%, то вважається, що він переміг, якщо 50 на 50  то позов задоволенню не підлягає в силу рівності ймовірностей, тобто вирішується на користь відповідача.
		Ураховуючи наявність виправдувального вироку, який набрав законної сили, суд вважає очевидним, що тривале активне перебування позивача у статусі підозрюваного та обвинуваченого очевидно вносило зміни в його звичний уклад життя, змушувало його витрачати свій час та наявні ресурси для захисту своїх прав, що підтверджується доданими до позову документами, безумовно позбавляло спокою, вводило в стан напруженості та потребувало додаткових зусиль. Незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності з високим ступенем ймовірності сприяло тому, що позивач відчував себе пригніченим та приниженим, витрачав протягом років багато свого часу на захист від обвинувачення, ніс тягар незручностей та обмежень, пов`язаних із застосуванням до нього запобіжного заходу, 
		З урахуванням стандарту баланс вірогідностей суд дійшов висновку про доведення факту заподіяння службовими та посадовими особами органу досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди позивачці у зв`язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності. Слід також вважати доведеним наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконним притягненням позивача до кримінальної відповідальності та завданою моральною шкодою.
		Відповідно до ст. 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 02.12.2015 у справі № 6-2203 цс 15, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом розрахунок проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.
		Такої саме позиції дотримується ВП ВС, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц. Також у цій постанові вказано, що законом передбачено мінімальний гарантований розмір відшкодування моральної шкоди, який не може бути зменшений, проте при належному обґрунтуванні та доведені доказами позивач може заявляти вимоги про стягнення моральної шкоди у більшому розмірі.
		У межах даного судового спору позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 664 000,00 грн за 83 місяці незаконного його перебування під слідством та судом, з урахуванням мінімального розміру заробітної плати, установленого Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік», який з 01.04.2024 становить 8000,00 грн (8000 грн х 83 місяці).
		Позивач допустив помилку при розрахунку строку його перебування під слідством та судом, зазначивши, що цей строк становить 83 місяці. У судовому засіданні суд встановив, що як позивач, так і представники відповідачів однаково визначають період - з 31.07.2015 (дати повідомлення про підозру) до 29.06.2023 (дати набуття законної сили ухвалою апеляційної інстанції про залишення без змін виправдувального вироку).
		Отже, ураховуючи вказаний період, строк перебування позивача під слідством і судом становить 94 місяці та 29 днів. 
		Суд також погоджується з доводами відповідачів щодо помилкового розрахунку позивачем розміру морального відшкодування, що підлягає стягненню.
		Так, згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі N 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, тобто на момент відшкодування.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №214/1543/15-ц.
		Рішення суду ухвалюється 24.10.2024, тому суд керується Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», і враховує, що ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1 600,00 грн.
		А тому суд вважає, що знайшли своє підтвердження доводи відповідачів, що розмір відшкодування моральної шкоди має становити 151946,67 грн (1600,00 грн х 94 місяці+ 1546,67 грн/1600,00 грн:30 днів х 29 днів)
		Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Черкаська обласна прокуратура та, Головне управління Національної поліції в Черкаській області (дії посадових осіб яких призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
		У постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, відповідно до якого залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
		Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2018 в справі № 910/23967/16, у таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.
		Ураховуючи викладенесуд дійшоввисновку прозадоволення позовнихвимог щодостягнення моральноїшкоди урозмірі 151946,67 грн.
		Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
		Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем у справі є держава, то судові витрати у вигляді судового збору слід віднести за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури  задовольнити частково.
		Стягнути зДержави Україназа рахуноккоштів державногобюджету Українина користь ОСОБА_1 ,у рахуноквідшкодування моральноїшкоди,завданої незаконнимидіями органівдосудового розслідуваннята прокуратури,грошові коштив розмірі 151946,67 грн (сто п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот сорок шість грн 67 коп.) грн.
		Судові витрати у вигляді судового збору покласти на рахунок державного бюджету України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , інші дані суду не відомі.
		Відповідач: Держава Україна в особі Черкаської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: бульвар Шевченка, 286, м.Черкаси, 18000, інші дані суду не відомі.
		Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: вул.Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, інші дані суду не відомі.
		Повне рішення складено 25.10.2024.
		 
		    СуддяЛітвінова Г.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...