Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/98/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2024. Зареєстровано: 25.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2024.

Номер судового провадження: 2/332/988/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Заводський районний суд м. Запоріжжя 
		                                Справа № 332/98/24
		                            Провадження №: 2/332/988/24
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		14 жовтня 2024 р.                                м.Запоріжжя
		Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання Карліної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Приладишевої Наталії Геннадіївни звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що не проживав за адресою АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем  ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на праві власності належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 , в якій вона була зареєстрована та постійно проживала. ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 померла, у зв`язку із її смертю відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 . До складу спадкоємців першої черги за законом відносяться діти ОСОБА_4 : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		01.09.2021 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Едемської-Фастовець О.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з чим було заведено спадкову справу № 99/100 (номер у спадковому реєстрі 68230500). Спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до вказаного нотаріуса подали заяви про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 . Спадкоємець ОСОБА_2 хоча і був зареєстрований на момент смерті спадкодавці ОСОБА_3 із нею за однією адресою, проте фактично з нею не проживав. При цьому до нотаріуса жодних заяв щодо прийняття спадщини після смерті своєї матері у передбачені законодавство строки не подав. Відповідач не міг прийняти спадщину після смерті своєї матері, так як наявність однієї лише реєстрації місця проживання з нею без фактичного такого проживання не свідчить про виникнення відповідних спадкових прав та прийняття спадщини в цілому.
		На підставі викладеного, позивачка не має можливості прийняти спадщину у розмірі всієї 1/2 частки в квартирі АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті її матері, оскільки Відповідач також є зареєстрованим у будинку та вважається таким, що прийняв спадщину, у зв`язку з чим виникає необхідність у судовому порядку встановити факт не проживання Відповідача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, що в свою чергу слугуватиме підставою для виключення Відповідача з числа спадкоємців, які прийняли спадщину та забезпечить видачу нотаріусом Позивачці свідоцтва про право на спадщину на все майно після смерті ОСОБА_3 . Тобто, встановлення зазначеного факту необхідне Позивачці для оформлення спадкових прав на все майно після смерті її матері.
		Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2024 року провадження по справі відкрите, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 12 квітня 2024 року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
		Позивачка у судове засідання не з`явилась, від представника позивача адвоката Приладишевої Н.Г. через електронний суд надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
		Відповідач судове засідання позивач не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надсилання судових повісток за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання та розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відзиву на позовну заяву та будь яких клопотань до суду від відповідача не надходило.
		Відповідно до ч. 4 ст.223ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
		Відповідно до ч. 1 ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
		У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
		Дослідивши докази по справі, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.
		Спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на праві власності належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 30.04.2002 р. (а.с.6).
		Згідно відмітки про зареєстроване місце проживання у паспорті ОСОБА_3 , остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 (а.с.9).
		У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що до складу спадкоємців першої черги за законом відносяться діти ОСОБА_4 : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом мас право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
		З метою оформлення права на спадщину 01.09.2021 року Позивачка звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Едемської-Фастовець О.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з чим було заведено спадкову справу № 99/100 (номер у спадковому реєстрі 68230500), що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру № 66235203 від 01.09.2021 р. (а.с.18,19). Крім того, спадкоємцем ОСОБА_5 01.09.2021 р. до вказаного нотаріуса було подано заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с.21). У подальшому, 19.10.2021 р. ОСОБА_6 також було подано заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с.20).
		У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Згідно листа Департаменту реєстраційних послуг ЗМР № 04- 07/3/18689 від 09.09.2021 (а.с.22), за адресою АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_3 на день її смерті з нею, в тому числі, був зареєстрований ОСОБА_2 . Проте, останній не звертався до нотаріуса з приводу прийняття спадщини після смерті своєї матері у передбачені законодавство строки.
		Наявність однієї лише реєстрації місця проживання зі спадкодавцем без фактичного такого проживання не свідчить про виникнення відповідних спадкових прав та прийняття спадщини в цілому.
		На підставі викладеного, позивачка нині не має можливості прийняти спадщину у розмірі всієї 1/2 частки в квартирі АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті її матері, оскільки Відповідач також є зареєстрованим у будинку та вважається таким, що прийняв спадщину, у зв`язку з чим виникає необхідність у судовому порядку встановити факт не проживання Відповідача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, що в свою чергу слугуватиме підставою для виключення Відповідача як особи з числа спадкоємців, які прийняли спадщину та забезпечить видачу нотаріусом Позивачці свідоцтва про право на спадщину на все майно після смерті ОСОБА_3 .
		Встановлення зазначеного факту необхідне Позивачці для оформлення спадкових прав на все майно після смерті її матері.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Як слідує з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Факт не проживання Відповідача разом із спадкодавцем ОСОБА_3 за однією адресою на час відкриття спадщини, підтверджується Заочним рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя по справі № 332/3698/21 від 13.06.2022 р., яким визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 (а.с. 23-25).
		Приймаючи вказане рішення, суд встановив наступні обставини: «Відповідач не проживає в квартирі починаючи з 2015 року, не сплачує комунальні платежі, не бере участі в утримані квартири, особистих речей в квартирі не має та взагалі проживати з позивачем, відповідач не бажає, перешкод в користуванні жилим приміщенням позивач, відповідачу не чинила, що підтверджується показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були допитані в судовому засіданні».
		Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином судом було встановлено, що ОСОБА_2 не проживає за адресою своєї реєстрації ще з 2015 року, що в свою чергу підтверджує той факт, що Відповідач на момент смерті своєї матері з нею фактично не проживав, а був лише зареєстрований, внаслідок чого не міг прийняти і спадщину.
		Крім того, з Акту про не проживання особи від 22.12.2023 р., також вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_2 не проживає з 2015 року. В квартирі немає його особистих речей, не сплачує комунальні послуги (а.с.26). Зазначений акт складений за участю сусідів за даною адресою, вкотре підтверджує відсутність проживання Відповідача в квартирі ще з 2015 року, що свідчить про наявність лише його реєстрації місця проживання в такій квартирі, без самого фактичного проживання в ній на момент смерті спадкодавиці (його матері) ОСОБА_3 .
		Стаття 33 Конституції України проголосила, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Ідентичні положення знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за якою громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
		Абз. 5 ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що місце проживання житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
		За положеннями п. 7 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 р. № 207 (що були чинні на момент смерті спадкодавці). реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
		Схожі за змістом положення нині містить і п.4. Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою КМУ від 07.02.2022 р. №265, Таким чином, законодавство України розрізняє поняття місця реєстрації проживання та місця фактичного проживання, яке може бути відмінним від зареєстрованого.
		З огляду на положення наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що сама по собі наявність реєстрації місця проживання спадкоємця ОСОБА_2 за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_3 не є абсолютним підтвердженням обставин того, що такий спадкоємець фактично проживав із таким спадкодавцем постійно й на момент її смерті.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, для прийняття спадщини вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
		Зазначене відповідає висновку викладеному Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року по справі № 569/15147/17.
		У постанові Верховного Суду від 10.04.2020 р. у справі № 355/832/17 зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації.
		Наголошуємо на тому, що головною ознакою спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою є систематичне ведення з ним спільного господарства в одному приміщенні, пов`язаність спільним побутом, користування майном, надання взаємної допомоги, догляду, тощо.
		Разом з тим, жодних з перелічених дій Відповідачем вчинено не було, останній не проживав у місці своєї реєстрації та зі спадкодавцем разом.
		Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
		На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивачка, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.
		Питання про судові витрати належить вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. 
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.141,223,263-265,280-284,288 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провстановлення фактуне проживанняспадкоємця разомзі спадкодавцемза однієюадресою начас відкриттяспадщини  задовольнити.
		Встановити факт не проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем  ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
		Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлено 24.10.2024.
		 
		Суддя                                 Ю.І. Ретинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...