Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/11745/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-8458ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 754/11745/21
		провадження № 61-8458св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об`єднання «Ліко-Холдінг», товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану адвокатом Манзенком Русланом Анатолійовичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Мазура Ю. Ю. від 18 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів:               Немировської О. В., Желепи О. В.,  Мазурик О. Ф., від 14 травня 2024 року і виходив з наступного.
		Короткий зміст заявлених позовних вимог
		1.           У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг», ТОВ «Ліко-Житлосервіс» про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		2.           Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що йому як власнику транспортних засобів було завдано майнової шкоди у зв`язку із знищенням одного та пошкодженням іншого транспортних засобів, що знаходилися на території підземної автостоянки, що перебувала на утриманні та у власності               ТОВ «Ліко-Житлосервіс», у зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань щодо утримання паркінгу.
		3.           Позивач вказував, що внаслідок знищення одного транспортного засобу та пошкодження іншого йому було завдано також моральної шкоди, яка полягала у фізичних та душевних стражданнях, враховуючи, що він тривалий час не міг використовувати транспортні засоби за призначенням, що позбавило його родину нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації звичайного ритму життя. 
		4.           Враховуючи викладене, позивач просив: стягнути солідарно з відповідачів на його користь 2 838 041, 08 грн, завданої ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» майнової шкоди внаслідок бездіяльності у вигляді порушень законодавства України щодо зберігання транспортного засобу, що спричинило знищення автомобіля марки BMW 730D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , та 80 938, 80 грн, завданої майнової шкоди ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» внаслідок бездіяльності у вигляді законодавства України щодо зберігання транспортного засобу, що спричинило знищення автомобіля марки BMW Х1, державний номер НОМЕР_3 , що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , що загалом складає 2 918 979, 88 грн; стягнути солідарно з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 200 000, 00 грн, що була спричинена ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» внаслідок бездіяльності у вигляді порушень законодавства України щодо зберігання транспортних засобів та мало наслідком спричинення значної майнової шкоди. 
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		5.           Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 
		2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		6.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачами шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. 
		7.           Також судом встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100010007242 за фактом знищення шляхом підпалу автомобіля, належного позивачу, триває, а позивач визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Він не позбавлений права на відшкодування завданої шкоди за результатами розслідування кримінального провадження.
		 
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
		8.           Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 рокуапеляційну ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 року - без змін.
		9.           Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування позивачу майнової та моральної шкоди, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності. З липня 2018 року позивач використовував машиномісце № НОМЕР_5 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без належної на те правової підстави, адже ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг», як власник вказаного машино-місця до 24 вересня 2018 року, та ТОВ «Ліко-Житлосервіс», як його законний володілець до 30 червня 2018 року, не передавали право користування вказаним машино-місцем. 
		10.        Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що за заявою позивача порушено кримінальне провадження № 12018100010007242 
		від 28 липня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 194 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 27 липня 2018 року невстановлені особи за попередньою змовою з 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер дій, шляхом підпалу знищили автомобіль марки BMW 730 D, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_1 , в результаті чого йому заподіяно майнову шкоду.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		11.        У червні 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		12.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування
		норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, 
		від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 910/6702/17, від 12 березня 2018 року у справі № 316/1585/15-ц, від 24 червня 2019 року у справі № 902/435/18, від 22 липня 2020 року у справі № 520/11029/14-ц, від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (пункт 1 частини другої 
		статті 389 ЦПК України).
		13.        Заявник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що між сторонами спору не було укладено договору зберігання належного йому майна, не спростовують юридичних фактів по суті спору, що відповідачами було завдано йому шкоду у зв`язку з недотриманням правил пожежної безпеки на власній території, на якій перебували належні йому транспортні засоби. Під час вирішення спору судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 1166 ЦК України (позадоговірна шкода). Відповідачі під час розгляду справи не надали суду жодного доказу, який би свідчив про відсутність їхньої вини чи протиправної бездіяльності, внаслідок якої йому було завдану майнову шкоду. ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг», як власник території підземної автостоянки (паркінгу), на якій перебувало майно позивача, несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки на його території. 
		14.        Заявник вказує, що на законних підставах користувався парко-місцями, а  ТОВ «Ліко-Житлосервіс» несе пряму відповідальність за завдання йому шкоди, яка полягає у порушенні умов договору щодо забезпечення організації доступу та здійснення контрольно-пропускного режиму на території підземного паркінгу, що спричинило умисні та протиправні дії третіх осіб - вчинення підпалу спеціально пристосованими засобами та завдало йому значної майнової шкоди. Порушення умов договору ТОВ «Ліко-Житлосервіс», недотримання протипожежних вимог та умов утримання, обслуговування пожежної системи на території підземного паркінгу призвело до підпалу автомобіля та завдало йому значної майнової шкоди. 
		15.        Заявник стверджує, що між ним, як власником знищених та пошкоджених транспортних засобів, та ТОВ «Ліко-Житлосервіс», яке надавало послуги із зберігання автомобілів, утримання підземної автостоянки, організації доступу і здійснення пропускного режиму, обслуговування системи протипожежної безпеки на території підземного паркінгу, виникли правовідносини, до яких підлягають застосуванню положення статей 901-906 ЦК України, що регулюють загальні аспекти надання послуг, а також статей 936, 937, 942, 949, 977 ЦК України та Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня                  1996 року. 
		16.        Також заявник вказує на те, що внаслідок знищення та пошкодження належних йому транспортних засобів, йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 200 000 грн, що полягає у фізичних та душевних стражданнях у зв`язку з фактичним знищенням одного автомобіля та пошкодженням іншого, враховуючи той факт, що він тривалий час не міг використовувати автомобілі за призначенням, що позбавило його родину нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації звичайного ритму життя.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		17.        Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 754/11745/21.
		18.        03 жовтня 2024 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу 
		№ 754/11745/21 розподілено судді-доповідачеві.
		19.        Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		20.        У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Вважає, що суди правильно вирішили спір, дійшли цілком мотивованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідачі не надавали право користування машино-місцем № НОМЕР_5 у липні 2018 року ані позивачу, ані будь-якій іншій особі, а ОСОБА_5 не мав повноважень щодо володіння, користування та розпорядження вказаним нерухомим майном до дати набуття права власності на нього. Позивачем також не доведено правомірності володіння машино-місцем підземної автостоянки (паркінгу) на момент виникнення пожежі, що також підтверджується матеріалами справи. Оскільки між позивачем та відповідачами відсутні будь-які зобов`язання, відтак відсутні підстави для відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення таких зобов`язань. Позивачем також не доведено належними та допустимими доказами допущення порушень протипожежних вимог. 
		21.        У поданому відзиві на касаційну скаргуТОВ «УК «Венеція», до зміни   назви -  ТОВ «Ліко-Житлосервіс», посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що позивачем не надано доказів на підтвердження зазначених у позові обставин, факт заподіяння шкоди внаслідок бездіяльності товариства не доведений, не надано доказів протиправності діяння заподіювача шкоди, не доведено наявності причинного зв`язку між протиправними діями заподіювача шкоди і зазначеними позивачем наслідками.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		22.        У липні 2015 року ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» було завершено будівництво багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 та підземного паркінгу № 1. У зв`язку з цим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 28 липня 2015 року було засвідчено відповідність вказаного житлового будинку проєктній документації та підтверджено його готовність до експлуатації шляхом видачі сертифікату серії ІУ за № 165152090625.
		23.        28 липня 2015 року зазначений будинок переданий експлуатуючій організації - ТОВ «Ліко-Житлосервіс» разом з усією наявною у товариства та необхідною для експлуатації й обслуговування виконавчою та технічною документацією, відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		24.        На підставі договору № 283 від 01 листопада 2015 року ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» були передані ТОВ «Ліко-Житлосервіс» машино-місця в оренду (тимчасове платне користування).
		25.        За умовами вказаного договору ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» передало, а 
		ТОВ «Ліко-Житлосервіс» прийняло в оренду (тимчасове користування) нежитлові приміщення (машино-місця) в кількості 7 одиниць, розташовані за адресою: 
		АДРЕСА_1 , які є власністю ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг».
		26.        Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що передача приміщень в оренду не призводить до переходу права власності на них до орендаря, тобто до ТОВ «Ліко-Житлосервіс». 
		27.         ОСОБА_1 є власником транспортних засобів: автомобіля марки BMW 730D, державний номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; автомобіля марки BMW Х1, державний номер НОМЕР_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу                             НОМЕР_4 .
		28.        01 липня 2018 року між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ОСОБА_5 було укладено договір № В19/14-37 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки (паркінгу), за умовами якого ОСОБА_5 є замовником, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» виконавцем послуг з утримання підземної автостоянки. 
		29.        Згідно з пунктом 1.1 договору, замовник відшкодовує виконавцю вартість витрат з утримання підземної автостоянки (паркінгу) за адресою:                                        АДРЕСА_1 , а виконавець за рахунок коштів замовника, забезпечує належний санітарний та технічний стан підземної автостоянки у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
		30.        У пункті 1.2 договору, укладеного між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ОСОБА_5 , не вказано характеристику транспортного засобу (марку, державний номер), щодо зберігання якого укладався вказаний договір.
		31.        У пункті 2.4.4 сторони погодили використання машино-місця лише за прямим призначенням, тобто для зберігання вказаного у пункті 1.2 договору транспортного засобу.
		32.        09 липня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір безоплатного користування машино-місцем, у відповідності до якого ОСОБА_5 безоплатно передав ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 прийняв від ОСОБА_5 машино-місце АДРЕСА_2 , для користування протягом строку, встановленого цим договором, з метою зберігання транспортного засобу, автомобіля BMW 730D, державний номер НОМЕР_6 , чорного кольору.  
		33.        Відповідно до пункту 2 договору від 09 липня 2018 року право безперебійної експлуатації машино-місця № 37 підземної автостоянки (паркінгу) блок В19/14 за адресою: АДРЕСА_1 ,  виникло у 
		ОСОБА_5  на підставі договору № В19/14-37 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Ліко-Житлосервіс» в особі директора ОСОБА_6 , який діяв на підставі статуту, за умовами якого ОСОБА_5 є замовником, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» виконавцем послуг з утримання підземної автостоянки. 
		34.        29 березня 2018 року між ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» та ОСОБА_5 був укладений попередній договір купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За умовами вказаного договору машино-місце передається покупцеві протягом одного дня після нотаріального посвідчення основного договору за актом прийму-передачі машино-місця, за умови виконання покупцем зобов`язань щодо оплати вартості машино-місця. 
		35.        Машино-місце АДРЕСА_3 , було передане ОСОБА_5 за актом у день укладання договору купівлі-продажу, тобто 24 вересня 2018 року.
		36.        У зв`язку із запланованим відчуженням машино-місця № 37, зважаючи на відсутність його користувачів, ТОВ «Ліко-Житлосервіс» вказане машино-місце повернуло ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» за актом прийому-передачі (повернення) від 30 червня 2018 року.
		37.        01 липня 2018 року між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ОСОБА_7 було укладено договір № В19/14-39 про тимчасове користування машино-місцем 
		№ НОМЕР_7 підземної автостоянки по АДРЕСА_1 та відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки (паркінгу), за умовами якого ОСОБА_7 є замовником, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» - виконавцем послуг з утримання підземної автостоянки.
		38.        У пункті 1.3 вказаного договору сторони визначили характеристику транспортного засобу: марка PORSCHE CARRERA, державний номер НОМЕР_8 .
		39.        У пункті 2.4.4 вказано, що замовник зобов`язаний використовувати машино-місце лише за прямим призначенням, тобто для зберігання вказаного договорі транспортного засобу.
		40.        Комісією у складі: головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Голосіївського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві майора служби цивільного захисту ОСОБА_8 , начальника караула 44 - ДПРЧ капітана служби цивільного захисту ОСОБА_9 , командира відділення ОСОБА_10 було складено акт про пожежу від 27 липня 2018 року.
		41.        Як зазначено у вказаному акті від 27 липня 2018 року, пожежа виникла 
		27 липня 2018 року орієнтовно о 23:07 на об`єкті - легковий автомобіль, марки BMW 730D, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , місце виникнення пожежі - кузов автомобіля. Пожежу ліквідовано 28 липня 2018 року о 00:10. Пожежею знищено легковий автомобіль, BMW 730D, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Пожежею пошкоджено лакофарбове покриття лівої сторони дверей, крила, капоту та пластикових деталей кузову легкового автомобіля, марки BMW Х1, державний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , а користувачем якого є ОСОБА_7 . Ймовірна причина пожежі - занесення стороннього джерела запалювання.
		42.        Відповідно до звіту № 22-08/18 про оцінку транспортного засобу 
		від 27 серпня 2018 року, виконаного ТОВ «РМ Консалтинг», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля марки BMW 730D, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , складає 
		2 838 041, 08 грн, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, складає 2 838 041, 08 грн. 
		43.         У відповідності до звіту № 22-08-01/18 про оцінку транспортного засобу від 27 серпня 2018 року, виконаного ТОВ «РМ Консалтинг», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля марки BMW Х1, державний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 складає 80 938, 80 грн, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, складає 80 938, 80 грн.
		44.        Згідно з відповідями ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві № 65/18/758 від 08 лютого 2019 року та 
		№ 65/18/810 від 11 лютого 2019 року, відсутня інформація щодо наявності порушень правил пожежної безпеки та норм чинного законодавства в момент виникнення пожежі 27 липня 2018 року. 
		45.        Також встановлено, за заявою позивача порушено кримінальне провадження № 12018100010007242 від 28 липня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 194 КК України.
		46.        Досудовим розслідуванням встановлено, що 27 липня 2018 року невстановлені особи, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та              ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб, усвідомлюючи протиправний характер дій, шляхом підпалу знищили автомобіль марки BMW 730D, державний номер НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_1 , в результаті чого потерпілому ОСОБА_1 заподіяно майнову шкоду.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		47.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		48.        Згідно з пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		49.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		50.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		51.        За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		52.        Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		53.        Відповідно до статті 936 ЦК Україниза договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
		54.        Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу(частина перша статті 937 ЦК України).
		55.        Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (частина третя статті  937, частина третя статті 977 ЦК України).
		56.        Відповідно до частини першої статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
		57.        Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця (частина друга статті 950 ЦК України).
		58.        Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		59.        Згідно з частиною першою статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
		60.        Згідно з пунктами 15, 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека; автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
		61.        Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		62.        Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		63.        Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
		64.        Загальному правилу про відшкодування шкоди, завданої злочином, передбаченому частиною першою статті 1177 ЦК України, кореспондує встановлений у КПК України механізм відшкодування шкоди за рахунок особи, яка вчинила кримінальне правопорушення: добровільно (частина перша            статті 127 КПК України); примусово за рішенням суду (частина друга статті 127 КПК України).
		65.        Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлені загальні підстави відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Згідно з цією нормою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		66.        Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		67.        Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		68.        Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		69.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		70.        Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
		71.        Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, надав належну оцінку поданим сторонами доказам та дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів, що відповідачі мають нести відповідальність за пошкодження внаслідок пожежі, спричиненої злочинними діями третіх осіб, належних позивачу транспортних засобів.
		72.        Позивач не довів наявності між ним та відповідачами договірних правовідносин щодо зберігання належних йому транспортних засобів.
		73.        Позивач уклав з ОСОБА_5 09 липня 2018 року договір безоплатного користування машино-місцем. 
		74.        01 липня 2018 року між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ОСОБА_7 було укладено договір № В19/14-39 про тимчасове користування машино-місцем                   АДРЕСА_4 . У пункті 1.3 вказаного договору сторони визначили характеристику транспортного засобу: марка PORSCHE CARRERA, державний номер НОМЕР_8 . У пункті 2.4.4 сторони погодили, що замовник зобов`язаний використовувати машино-місце лише за прямим призначенням, тобто для зберігання вказаного договорі транспортного засобу, PORSCHE CARRERA, державний номер НОМЕР_8 .
		75.        Вказані обставини спростовують доводи позивача, що про те, що машино-місце НОМЕР_9 правомірно використовувалося ним для зберігання належного йому транспортного засобу - марки BMW Х1, державний номер НОМЕР_3 . 
		76.        Позивачем також не надано доказів понесення витрат на утримання машино-місць НОМЕР_10, НОМЕР_7, а та обставина, що належні позивачу автомобілі в момент їх пошкодження внаслідок пожежі перебували на вказаних машино-місцях, не свідчить про наявність підстав для покладення на відповідачів відповідальності з відшкодування завданої позивачу шкоди.
		77.        Окрім зазначеного, суди обґрунтовано вказали на те, що позивач не позбавлений права захистити свої права в межах кримінального провадження № 12018100010007242, ініційованого ним, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 194 КК України, пред`явивши цивільний позов до винних у вчиненні злочину осіб.
		78.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
		79.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		80.        Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		81.        Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.. 
		82.        Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на правильність висновків про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю не впливають.
		83.        Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Манзенком Русланом Анатолійовичем, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 
		2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                  Є. В. Синельников  Судді        О. В. Білоконь          О. М. Осіян           Н. Ю. Сакара           В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...