Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/9767/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-3096ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		23 жовтня 2024 року                                 
		м. Київ                                                               
		 
		справа № 200/9767/17
		 
		провадження № 61-3096св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , 
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5 , 
		відповідач за первісним позовом -  ОСОБА_3 , правонаступником якої є  ОСОБА_4 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_5 на рішення Бабушкінського районного суду                        м. Дніпропетровська від 21 листопада 2023 року у складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		Короткий зміст позовних заяв
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                      ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, зміну ідеальних часток в праві власності та розподіл земельної ділянки.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він є власником 45/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , інші 29/100 частин вказаного домоволодіння належать ОСОБА_5 , а 26/100 частин - ОСОБА_3 . 
		Домоволодіння складається з трьох будинків та господарських споруд, з яких він займає збудований ним будинок під літ. «В-2». 
		 
		Зазначав, що земельна ділянка розміщена під будинками розділена на частини та приватизована сторонами у справі, зокрема, йому належить земельна ділянка площею 0,0200 га, на якій знаходяться будинок під літ. «В-2» та сарай-літня кухня            під літ. «Г». Земельна ділянка площею 0,0062 га знаходиться у його з відповідачкою ОСОБА_5 спільному користуванні.
		 
		Посилався на те, що ОСОБА_5 перешкоджає йому у користуванні спільною земельною ділянкою, що стало підставою до звернення до суду з указаним позовом.
		 
		Ураховуючи наведене,  ОСОБА_1 просив суд: виділити йому з домоволодіння АДРЕСА_2 , що є у спільній частковій власності,                             у приватну власність житловий будинок літ. В-2, сарай-літню кухню літ. Г, земельну ділянку, на якій вони розташовані площею 200 кв. м, з кадастровим номером 1210100000:02:300:0009, а також 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013, площею 62 кв. м.
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки.
		 
		Зустрічна позовна заява мотивована тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:02:300:0009 та 1210100000:02:300:0008 неогороджені,                              а порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013 не визначено, тому між нею та  ОСОБА_1 виникають конфлікти при користуванні землею. З метою припинення конфліктів слід поділити земельні ділянки по-іншому.
		 
		Ураховуючи наведене,  ОСОБА_5 просила суд: 
		- поділити земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:02:300:0009, 1210100000:02:300:0008 та 1210100000:02:300:0013, що знаходяться                                               на АДРЕСА_1 шляхом переуступки нею ОСОБА_1 земельної ділянки площею 22,7 кв. м відповідно до наданої нею схеми № 1 та                    схеми 2 № і переуступки з боку ОСОБА_1 на її користь земельної ділянки площею 22, 7кв. м, відповідно до схеми № 2 ; 
		- визнати за нею право власності на споруди під номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_6 та мостіння ,І площею 28,8 кв. м;
		-визнати за ОСОБА_1 право власності на споруди під номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_7, площею 33,2 кв. м, згідно зі схемою 1.
		 
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_5 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідачка за первісним позовом  ОСОБА_3 померла.
		 
		У листопаді 2020 року  ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, посилаючись на висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 12 листопада 2019 року№ 3203/3204/3205/3206-18.
		 
		Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: 
		- виділити йому з домоволодіння АДРЕСА_1 , що є у спільній частковій власності, у приватну власність наступні будівлі, що розташовані на приватизованій земельній ділянці площею 200 кв. м з кадастровим номером 1210100000:02:300:0009: житловий будинок літ. В-2, вартістю 219 296 грн;                       балкон літ. в, вартістю 13 516 грн; ганок літ. в-1 вартістю 535 грн; цоколь № 12, вартістю 631 грн; ганок літ. г вартістю 1 201 грн; сарай-літню кухню літ. Г, вартістю 26 556 грн, а також споруди: 1/2 частину воріт № 1 у спільне користування, вартістю 1 483 грн; частину огорожі № 4 довжиною 12,45 м, вартістю 3 000 грн; 1/2 частину огорожі № 4 довжиною 18,03 м, вартістю 2 172,5 грн; частину огорожі № 13 довжиною 5,63 м, вартістю 3 697 грн; у спільне користування 1/2 частину                   вимощень 1, вартістю 3 697 грн, а всього на суму 279 506,27 грн;
		- визначити ОСОБА_5 грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки у праві спільної власності у розмірі 26 617 грн;
		- здійснити розподіл земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 448 кв. м згідно з кадастровим номером 1210100000:02:300:0009, площею 200 кв. м, що належить йому, та кадастровим номером 1210100000:02:300:0008, площею 186 кв. м, що належить ОСОБА_5 (з урахуванням земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013 площею 62 кв. м, що виділяється              у його та ОСОБА_5 спільне користування).
		 
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня                   2023 року замінено відповідачку за первісним позовом  ОСОБА_3 її правонаступником - ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Виділено у власність ОСОБА_1 житловий будинок під літ. «В-2», сарай-літня кухня під літ. «Г», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки у праві спільної власності у розмірі 26 617 грн. 
		У задоволенні решти вимог позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково первісний позов, районний суд виходив із того,                              що ОСОБА_1 на праві власності належить частка в будинку та господарських будівлях на АДРЕСА_1 та висновком експерта, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 12 листопада 2019 року                № 3203/3204/3205/3206-18, підтверджено можливість виділу в натурі належної ОСОБА_1 частки. 
		 
		Суд першої інстанції вважав, що поділ може бути здійснено згідно з визначеним експертом єдиним можливим варіантом поділу, врахувавши що виділені            ОСОБА_1 будинок та господарська будівля розміщені на належній йому на праві власності земельній ділянці. При цьому запропонований експертом варіант, за виключенням сараю-літньої кухні, відповідає встановленому між співвласниками порядку користування будівлями та такий поділ відповідає принципу єдності земельної ділянки та розміщених на ній будівель.
		 
		Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 щодо розподілу земельних ділянок районний суд вважав, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:02:300:0009 та 1210100000:02:300:0008 вже є окремими об`єктами цивільних прав та перебувають в особистій приватній власності сторін,              а земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, неможливо поділити в натурі.
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки відсутня можливість поділу земельних ділянок та визнання за ОСОБА_5 права власності на споруди під номерами НОМЕР_8 і мостіння площею 28,8 кв. м, що знаходяться АДРЕСА_1 ,           що також встановлено висновком експерта.
		 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року,                                        з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська                           від 21 листопада 2023 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, відтак, судове рішення є законним та не підлягає скасуванню.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що поділити спірні земельні ділянки так, щоб кожен зі співвласників мав прохід для обслуговування своїх будівель і споруд, забезпечивши тим самим вільне користування кожним зі співвласників належним йому житловим будинком, неможливо. При цьому апеляційний суд взяв до уваги, що такий поділ майна                            і припинення права власності  ОСОБА_5  на 1/2 частку сараю-літньої кухні під літ. «Г» на АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди її інтересам.
		 
		Суд апеляційної інстанції вважав, що саме по собі залишення у володінні кожного зі співвласників частки у неподільному майні не буде ефективним для захисту відповідних прав та інтересів сторін. 
		 
		Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада           2023 року переглядалося в апеляційному порядку в частині задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності та в частині відмови у задовленні зустрічного позову ОСОБА_5 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року скасувати; рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада                 2023 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про виділення у його власність житлового будинку під літ. «В-2», сарай-літня кухня під літ. «Г»; стягненні               з неї на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за відступ від ідеальної частки у праві спільної власності у розмірі 26 617 грн та відмови у задоволенні                      її зустрічного позову про визнання за нею права власності на споруди і мостіння скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити; зустрічний позов про визнання за нею права власності на споруди і мостіння задовольнити; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У березні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду                        у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                ОСОБА_6. від 19 березня 2024 року касаційну скаргу  ОСОБА_5 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А., у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_6 .
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
		 
		У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2024 року справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_5 мотивована тим, що  ОСОБА_1 не доведено можливості застосування у даній справі жодної із передбачених             пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України підстав для припинення її права власності на спірне нерухоме майно, відтак висновки судів попередніх інстанції про те, що припинення її права власності на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди є необґрунтованими.При цьому не може бути вирішальною умовою при поділі майна лише саме по собі право власності  ОСОБА_1 на земельну ділянку.
		 
		На її думку, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що припинення права особи на частку в спільному майні може мати місце за умови внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду відповідно до положень частини другої статті 365 ЦК України.
		 
		Вважає, що під час розгляду справи підтверджена можливість визнання за                          нею права власності на споруди під номерами НОМЕР_9, НОМЕР_4 та мостіння І                               площею 28,8 кв. м, що знаходяться АДРЕСА_1 .
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_5 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду                       від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18),                       від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)                    та постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/9858/15-ц (провадження № 61-4860св18), від 03 грудня 2021 року у справі № 1527/13038/12 (провадження № 61-8204св20), від 09 серпня 2023 року у справі № 175/1025/20 (провадження № 61-814св23), що передбачено пунктом 1 частини другої                                               статті 389 ЦПК України. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 грудня 1970 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_7 2/5 частини домоволодіння, розташованого                                     на АДРЕСА_1 , яке складалося із жилого                            будинку А-1 та жилого будинку Б-1 (том 2, а. с. 40-41).
		 
		06 липня 1992 року начальником Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» складено акт за наслідками обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 у зв`язку із будівництвом будинку В-2 ОСОБА_1 , зміною долі співвласників та визначено, що у користуванні ОСОБА_1 знаходився житловий будинок В-2, балкон, площадка, 1/2 частина сараю Г, 1/2 частина вбиральні З, огорожі № 1, 3, 4, 7, 8 та мостіння І; у користуванні ОСОБА_8 знаходився будинок Б-1, прибудова, сіни, веранда, погріб,                            1/2 частина сараю Г, 1/2 частина вбиральні З, огорожі № 1, 3, 4, 7, 8 та мостіння І;                  у користуванні співвласниці ОСОБА_3 знаходився будинок А-1, прибудова, сіни, веранда, ганок, три сараї Е, е та е1, вбиральня Ж та огорожі № 2, 5, 6, 10, 11            (том 1, а. с. 65-66).
		 
		Матеріали справи містять план розділу земельної ділянки, погоджений трьома співвласниками, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_8 відведена частка 52% площею 470 кв. м, що підлягала приватизації, а ОСОБА_3 - частка 48% площею 410 кв. м, яка підлягала приватизації (том 1, а. с. 75-76).
		 
		Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів   м. Дніпропетровська від 18 червня 1993 року № 581 «Про узаконення, затвердження актів приймання житлового будинку, сараю та акта ідеальних частин                                              на АДРЕСА_1 » за ОСОБА_1 узаконено житловий будинок під                  літ. «В-2» та сарай під літ. «Г», переобладнаний у сарай літню-кухню                                                  на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 64).
		 
		ОСОБА_1 є власником 45/100 часток домоволодіння, розташованого                            на АДРЕСА_1 , яке складається із трьох будинків: «А-1», «Б-1»                  та «В-2»; господарських будівель: сараю-літньої кухні «Г», сараїв К та Е; та споруд: погрібу, вбиралень, навісу, спору № 1-14 та мостіння І, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська 14 липня 1993 року                             (том 1, а. с. 10).
		 
		ОСОБА_5 є власником 29/100 часток домоволодіння розташованого на                 АДРЕСА_1 , яке складається із трьох будинків: «А-1», «Б-1»                                 та «В-2»; господарських будівель: сараю-літньої кухні «Г» і сараїв К та Е,                          споруд: погрібу, вбиралень, навісу, спору № 1-14 та мостіння І, що підтверджується копією договору дарування від 25 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О. А.                       за реєстровим № 9407 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 грудня 2004 року № 2004 (том 2, а. с. 18-19).
		 
		Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 27 січня 2012 року № 52 «Про внесення змін у пункт 3 рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради від 18 червня                    1993 року № 581 «Про узаконення, затвердження актів приймання житлового будинку, сараю та акта ідеальних частин на АДРЕСА_1 » внесено зміни                         у пункт 3 рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної                                                             у м. Дніпропетровську ради від 18 червня 1993 року № 581. 
		Відповідно до нової редакції цього пункту затверджено акт ідеальних часток співвласників: за ОСОБА_1 - 45/100 часток домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_8 - 29/100 часток та за ОСОБА_3 - 26/100 часток (том 1, а. с. 69).
		 
		На підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ДП № 078159                   від 24 листопада 2000 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки                             з кадастровим номером 1210100000:02:300:0009, площею 0,0200 га, розташованої на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська (том 1, а. с. 24-25).
		Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ                        № 555769 від 16 лютого 2007 року ОСОБА_1 належить 1/2 частка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013, площею 0,0062 га, розташована на АДРЕСА_1 на праві спільної власності із ОСОБА_5 (том 1, а. с. 26, 28).
		 
		На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ                             № 555770 від 16 лютого 2007 року ОСОБА_5 належить 1/2 частка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013, площею 0,0062 га, розташована  на АДРЕСА_1 на праві спільної власності                               з ОСОБА_1 (том 1, а. с. 62).
		 
		ОСОБА_8 відповідно до державного акту на право приватної власності                     на землю серії ІІІ-ДП № 078158 від 24 листопада 2000року належала земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:300:0008, площею 0,0186 га, розташована на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська                                       (том 2, а. с. 10).
		 
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня                2018 року за клопотанням ОСОБА_1 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої ставилося питання: 
		1) щодо можливих варіантів виділу ОСОБА_1 частки в натурі зі спільної часткової власності у домоволодінні на АДРЕСА_1 ,                                   з урахуванням часток сторін, особисто побудованих ними будівель та приватизованих земельних ділянок; 
		2) щодо можливих варіантіввиділу ОСОБА_1 частки в натурі зі спільної часткової власності у домоволодінні на АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «В-2», сарай-літня кухня літ. «Г», земельна ділянка, на якій вони розташовані, площею 0,0200 га з кадастровим номером 1210100000:02:300:0009, а також  частки земельної ділянки площею 0,0062 га,                          з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013; 
		3) щодо можливих варіантівподілу приватизованої земельної ділянки площею 0,0062 га, з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; 
		4) щодо можливих варіантів порядку користування домоволодінням його співвласниками з урахуванням часток сторін, особисто побудованих ними будівель та приватизованих земельних ділянок; 
		5) щодо можливих варіантів поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:02:300:0008, 1210100000:02:300:0009, 1210100000:02:300:0013, з урахуванням фактичного порядку користування земельними ділянками та розміщеної на цих ділянках нерухомості;
		6) щодо можливості поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:02:300:0008, 1210100000:02:300:0009, 1210100000:02:300:0013 відповідно до наданих до суду ОСОБА_5 схеми 1 та схеми 2.
		 
		Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи                                         від 12 листопада 2019 року № 3203/3204/3205/3206-18, виготовленого Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, на поставлені судом запитання експерт запропонував можливий варіант розподілу, за яким слід виділити ОСОБА_1 частку в натурі зі спільної часткової власності у домоволодінні, розташованому на АДРЕСА_1 , а саме будинок літ В-2 (знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 ), сарай-літню кухню літ. Г (знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) та земельну ділянку, на якій вони розташовані, площею 0,0200 га з кадастровим номером 1210100000:02:300:0009, але з відступом від ідеальної частки, без чого поділ неможливий, зі зміною часток після розподілу в ОСОБА_1 на 51/100 та у ОСОБА_5 на 23/100                             з грошовою компенсацією останній вартості частки у розмірі 26 617 грн.
		Також експертом вказано про неможливість виділу 1/2 частки земельної ділянки площею 0,062 га з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013 з дотримання вимог щодо обладнання проходу для обслуговування будівель і споруд, окремого в`їзду до вбудованого гаражу та з дотриманням протипожежних норм. За таких самих обставин неможливо розділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:02:300:0009 та 1210100000:02:300:0008.
		Також у висновку експерта вказано, що частина домоволодіння, яка перебуває                          у фактичному володінні ОСОБА_3 є відокремленою (том 2, а. с. 73-134).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 24 вересня 2019 року                                        (том 3, а. с. 35).
		 
		Відповідно до спадкової справи № 3/2020, заведеної після смерті  ОСОБА_3 ,                   із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4 (том 3, а. с. 34).
		 
		2. Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій                   статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                    з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                           і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 355 ЦК України майно,                        що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
		 
		Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		 
		Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя               статті 358 ЦК України).
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ            у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або                              є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
		 
		Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, відповідно до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна,                                     що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
		 
		Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ»                           не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
		 
		Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року                        у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).
		 
		У частині четвертій статті 120 Земельного кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 12 листопада 2019 року              № 3203/3204/3205/3206-18 експертом встановлено єдиний можливий варіант виділу ОСОБА_1 його частки в натурі, такий виділ співпадає з власністю на земельні ділянки, а за позбавлення власності на 1/2 частину сараю                              ОСОБА_5 отримає грошові кошти. При цьому останньою не спростовано визначену експертом вартість частки.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1  суд першої інстанції,                                     з висновком якого погодився апеляційний суд, урахував зазначений висновок експерта та ухвалив судове рішення про виділення у власність ОСОБА_1 житлового будинку під літ. «В-2», сарай-літньої кухні під літ. «Г»,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту запропонованого судовим експертом, оскільки такий варіант, за виключенням сараю-літньої кухні, відповідає встановленому між співвласниками порядку користування будівлями та такий поділ буде відповідає принципу єдності земельної ділянки та розміщених на ній будівель.
		 
		Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 щодо розподілу земельних ділянок районний суд вважав, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:02:300:0009 та 1210100000:02:300:0008 вже є окремими об`єктами цивільних прав та перебувають в особистій приватній власності сторін,              а земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:300:0013, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, неможливо поділити в натурі.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що зустрічний позов ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки відсутня можливість поділу земельних ділянок та визнання за ОСОБА_5 права власності на споруди під номерами НОМЕР_8 і мостіння площею 28,8 кв. м,                          які знаходяться на АДРЕСА_1 , що також встановлено висновком експерта.
		 
		З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
		 
		Верховний Суд України у постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 дійшов висновку, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України), спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.
		 
		При цьому необхідно враховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається позивачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.
		 
		Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 571/160/19 (провадження 61-5341св23).
		 
		У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/1346/18 (провадження № 61-7308св22) зазначено, що «системний аналіз положень                    статей 183, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку,                       що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася».
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої                                      статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Висновки експертизи є одним з засобів доказування (пункт 2 частини другої                статті 76 ЦПК України).
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування                 (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам                  в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку висновку експерта та ураховуючи відсутність інших достовірних доказів, дійшли правильного висновку про прийняття варіанту виділу у власність ОСОБА_1 частини спірного нерухомого майна, запропонованого експертом у висновку від 12 листопада                      2019 року № 3203/3204/3205/3206-18, який найбільше відповідає фактичному порядку користування спірним майном та ураховує інтереси обох співвласників.
		 
		Усупереч вимогам статті 81 ЦПК України ОСОБА_5 не спростувала належними та допустимими доказами висновок експертизи від 12 листопада                  2019 року та не надала доказів, які б давали змогу провести поділ нерухомого майна за іншим варіантом, ніж запропонований експертом у зазначеному висновку, а тому суди обґрунтовано відмовили у задоволенні її зустрічного позову, оскільки відсутня можливість поділу земельних ділянок та визнання за нею права власності на споруди під номерами НОМЕР_8 і мостіння площею 28,8 кв. м, які знаходяться на АДРЕСА_1 .
		 
		За таких обставин, посилання касаційної скарги ОСОБА_5 на те, що під час розгляду справи підтверджена можливість визнання за нею права власності на споруди під номерами НОМЕР_9, НОМЕР_4 та мостіння І площею 28,8 кв. м, що знаходяться АДРЕСА_1 є необґрунтованими.
		 
		Доводи ОСОБА_5  про невнесення ОСОБА_1 вартості її частки                    у спільному майні на депозитний рахунок суду, є безпідставними.
		 
		У справі, яка переглядається, предметом первісного позову є виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Позов пред`явлено на підставі                                         статті 364 ЦК України. Вимог про припинення права спільної власності                ОСОБА_5 на підставі статті 365 ЦК України, при якій слід внести кошти на депозит суду, позивач за первісним позовом не заявляв. 
		 
		У разі отримання компенсації право на частку у праві спільної власності припиняється у силу закону, а саме на підставі частини другої статті 364 ЦК України, а тому відповідні доводи касаційної скарги є помилковими.
		 
		Доводи  ОСОБА_5 у поданій нею касаційній скарзі щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18),                       від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)                    та постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/9858/15-ц (провадження № 61-4860св18), від 03 грудня 2021 року у справі № 1527/13038/12 (провадження № 61-8204св20), від 09 серпня 2023 року у справі № 175/1025/20 (провадження № 61-814св23), зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційні скарзі заявник.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені                у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада  2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...