Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/9361/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2024.
Дата набрання законної сили: 21.10.2024
Номер судового провадження: 51-1150км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020105010001543

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 752/9361/21
		провадження № 51-1150км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		потерпілого                                                            ОСОБА_6 ,
		законного представника                                   ОСОБА_7 ,
		представника потерпілого                                ОСОБА_8 , 
		у режимі відеоконференції захисника           ОСОБА_9 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 , на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
		ОСОБА_10 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року ОСОБА_10 визнано винуватим та засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 122 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік; ч. 1 ст. 125 цього Кодексу -громадських робіт на строк 100 годин. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 цього Кодексу його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та судових витрат у кримінальному провадженні. 
		Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_10 на її користь 14 267 грн та 25 000 грн відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 грудня 2020 року приблизно о 10:00, перебуваючи на подвір`ї школи ІІ - ІІІ ступенів № 319 ім. Валерія Лобановського, розташованої на АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту з ОСОБА_6 завдав йому удару ліктем в обличчя, унаслідок чого той упав на землю. Після цього ОСОБА_10 вдарив потерпілого ногою в голову, від чого він утратив свідомість. 
		У результаті таких дій ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, у виді перелому кісток носа, передньої, латеральної та медіальної стінок правої гайморової пазухи і нижньої стінки правої орбіти, які в сукупності формують закриту черепно-лицьову травму.
		Крім того, 29 грудня 2020 року приблизно о 16:45 ОСОБА_10 , перебуваючи на АДРЕСА_3 , на ґрунті неприязних відносин, у ході словесного конфлікту з ОСОБА_11 завдав останньому удару кулаком в обличчя, унаслідок чого спричинив легке тілесне ушкодження.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 22 листопада 2023 року скасував вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_10 у частині визнання його винуватості за ч. 1 ст. 125 КК, звільнив його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 106 КК та закрив кримінальне провадження щодо нього згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Вирок місцевого суду від 03 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_10 у частині визнання його винуватим за ч. 1 ст. 122 КК апеляційний суд залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження 
		Захисник ОСОБА_9 , посилаючись на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_10 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		ОСОБА_9 указує про здійснення розгляду справи стосовно ОСОБА_10 без його законного представника, що суперечить положенням частин 1, 2 ст. 488 КПК.
		На думку захисника, суд неправильно застосував процедуру судового розгляду, передбачену положеннями ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки засуджений не визнавав розміру завданої моральної шкоди.
		Стверджує про залишення поза увагою апеляційного суду доповнень до поданої захисником апеляційної скарги стосовно неправильного стягнення з  ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 судових витрат.
		Крім того, указує, що суд апеляційної інстанції, звільнивши ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 106 КК та закривши стосовно нього кримінальне провадження, не вирішив питання щодо розподілу процесуальних витрат на залучення експертів.
		У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор і представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 , посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просять залишити скаргу без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_10 судові рішення без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 , надавши відповідні пояснення підтримав подану касаційну скаргу в повному обсязі.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги захисника. Водночас вважав слушними доводи захисника щодо неправильного вирішення питання про процесуальні витрати й судовий збір та просив змінити судові рішення у цій частині. 
		Потерпілий ОСОБА_6 , його представник ОСОБА_8 та законний представник  ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення касаційної скарги захисника. 
		 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації його діяння за ч. 1 ст. 122 КК і розміру відшкодування матеріальної шкоди Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині захисник не оскаржує.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Положеннями ч. 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Стосовно законного представника ОСОБА_10 . 
		Захисник указує, що суд усупереч положенням частин 1, 2 ст. 488 КПК не забезпечив участь в судових засіданнях законного представника неповнолітнього ОСОБА_10 , у зв`язку з чим останній, на переконання ОСОБА_9 , перебував у нерівних умовах з потерпілим, у якого був законний представник.
		Суд вважає ці доводи захисника неспроможними. 
		З матеріалів справи вбачається, що до суду надійшло два обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК та ч. 1 ст. 122 КК. 
		Відповідно до наявних у справі обвинувальних актів щодо ОСОБА_10 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, законним представником засудженого було визнано ОСОБА_12 (матір ОСОБА_10 ), а за обвинуваченням за ч. 1 ст. 122 КК - ОСОБА_13 (сестру засудженого). Надалі ці кримінальні провадження ухвалою від 02 листопада 2022 року були об`єднані в одне.
		Оскільки суд апеляційної інстанції скасував вирок місцевого суду в частині визнання винуватим ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 125 КК, звільнив його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 106 КК та закрив кримінальне провадження щодо нього, Верховний Суд не розглядає наведені захисником доводи в цій частині.
		Це стосується доводів про проведення судових засідань без участі законного представника ОСОБА_10 від 29 червня і 21 вересня 2021 року. 
		Щодо засідань, про які вказує ОСОБА_9 , то 26 жовтня 2021 року засідання було відкладено у зв`язку з неявкою ОСОБА_10 , а 23 грудня 2021 року - через неприбуття законного представника ОСОБА_10 . Під час цього засідання засуджений повідомив суд, що батько не міг з`явитися, бо перебував на роботі, а місцезнаходження сестри йому невідомо.
		02 серпня 2022 року в судовому засіданні, на яке не з`явилася законний представник ОСОБА_10 , суд, вислухавши думку учасників і пояснення засудженого про те, що сестра проживає окремо і не бажає представляти його інтереси, ухвалив продовжувати судовий розгляд без неї.
		За змістом ч. 2 ст. 488 КПК законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь.
		У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 суд не визнавав обов`язковою участь законного представника. 
		Отже, колегія суддів не вбачає порушення права засудженого на захист у зв`язку з відсутністю законного представника під час судових засідань, оскільки, як убачається з матеріалів справи, його інтереси належним чином представляли і професійний захисник, і представник служби у справах дітей.
		Верховний Суд також зазначає, що неявка законного представника не була наслідком дій суду чи учасників судового провадження, а зумовлена його особистими обставинами. ОСОБА_10 був поінформований про хід провадження, мав можливість висловлювати свої позиції та брати участь у судових засіданнях, що гарантувало реалізацію його права на захист.
		Стосовно тверджень захисника про те, що здійснення розгляду справи без участі законного представника обвинуваченого поставило його в нерівні умови з потерпілим, у якого був законний представник, Суд зазначає таке.
		Рівність сторін у судовому процесі забезпечується не тільки участю законного представника, а й іншими механізмами, зокрема участю захисника. Роль законного представника є додатковою гарантією для неповнолітніх. У цій справі захисник ОСОБА_10 брав участь у всіх судових засіданнях, забезпечуючи повноцінну реалізацію права на захист засудженого. Крім того, захисник виконував функції щодо захисту інтересів засудженого на всіх стадіях судового процесу, що усунуло можливі ризики нерівності з потерпілим. Фактична участь законного представника потерпілого не вплинула на баланс сторін, оскільки суд керувався виключно доказами і наявність чи відсутність законного представника ОСОБА_10 не створювала додаткових переваг для потерпілого.
		Тому Верховний Суд відхиляє такі доводи захисту.
		Стосовно розгляду судом кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК
		ОСОБА_9 зазначає, що суд неправильно застосував положення ч. 3 ст. 349 КПК і за цією нормою здійснив розгляд справи у скороченому порядку, оскільки ОСОБА_10 не погоджувався з розміром відшкодування моральної шкоди.
		Верховний Суд не погоджується з такими твердженнями захисту.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Водночас суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Постановлення такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні й суд буде це враховувати під час ухвалення вироку, а сторони позбавляються права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що розгляд кримінального провадження в частині встановлення обставин справи, кваліфікації дій ОСОБА_10 та розміру відшкодування матеріальної шкоди місцевий суд здійснив у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК. 
		Згідно із журналом судового засідання від 02 листопада 2022 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, після того як ОСОБА_10 було роз`яснено суть пред`явленого обвинувачення, він зазначив, що повністю визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальних актах. Також засуджений погодився з розміром стягнення на користь потерпілого матеріальної шкоди, внаслідок чого суд прийняв рішення про проведення судового розгляду в цій частині в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
		Крім того, суд роз`яснив ОСОБА_10 положення ч. 3 ст. 349 КПК та з`ясував, чи правильно він розуміє їх зміст і наслідки розгляду кримінального провадження в такому порядку.
		У цій частині суд обмежився допитом обвинуваченого й дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
		Водночас ОСОБА_10 не погодився з розміром стягнення на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди, а тому суд першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону провів щодо оспорюваної обставини судовий розгляд у загальному порядку та в судовому засіданні безпосередньо дослідив докази на підтвердження розміру завдання ОСОБА_6 моральної шкоди, зокрема допитав останнього.
		За таких обставин доводи касаційної скарги захисника про порушення судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
		Вищенаведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 вересня 2024 року (справа № 444/870/22, провадження № 51-2989кмо23), відповідно до якого суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі в разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, і в такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. 
		Колегія суддів відхиляє посилання захисника на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 728/47/15-к, оскільки об`єднана палата відступила від цього висновку у наведеному вище рішенні. Також у справі від 02 липня 2020 року № 711/10326/18 Верховний Суд визнав неспроможними аргументи захисника щодо порушення судом положень ч. 3 ст. 349 КПК.
		На цих підставах Верховний Суд відхиляє такі доводи сторони захисту.
		Стосовно судових і процесуальних витрат 
		Захисник, посилаючись на положення пунктів 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» та постанову Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17, стверджує, що суд неправильно стягнув на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 908 грн судового збору.
		Водночас указує, що суд апеляційної інстанції, який звільнив ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 106 КК та закрив щодо нього кримінальне провадження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, не вирішив питання стосовно процесуальних витрат на залучення експерта.
		Ці доводи захисника є слушними.
		З матеріалів справи вбачається, що законний представник потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала позовну заяву, в якій просила стягнути з ОСОБА_10 на її користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 14 267 грн і моральної - 30 000 грн, а судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн покласти на ОСОБА_10 .
		Місцевий суд частково задовольнив цивільний позов ОСОБА_7 і постановив стягнути з ОСОБА_10 на її користь 14 267 грн та 25 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно. Також постановив стягнути із засудженого на користь ОСОБА_7 судові витрати в сумі 908 грн.
		Однак із цим рішенням суду не погоджується Верховний Суд з огляду на таке. 
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Водночас п. 6 цієї ж частини передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих унаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об`єкта посягання.
		Указані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної чи моральної), завданої в результаті заподіяння тілесних ушкоджень або смерті, незалежно від того, чи настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із законом. 
		У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2019 року, у справі № 187/291/17, зазначено, що гл. 8 КПК врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні, яке суд вирішує під час постановлення вироку. Згідно зі ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним процесуальні витрати. Вичерпний перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 КПК: витрати на правову допомогу; витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрати, пов`язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів. Судовий збір до вказаних витрат не належить. Отже, об`єднана палата дійшла висновку, що стягнення судового збору із засудженого, який несе цивільну відповідальність, не допускається.
		У зв`язку із цим судовий збір, сплачений законним представником ОСОБА_7 , підлягає поверненню їй.
		Також під час апеляційного перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 були встановлені підстави для скасування вироку суду першої інстанції за ч. 1 ст. 125 КК та закриття кримінального провадження щодо нього в цій частині відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 106 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Із цих підстав ухвалою апеляційного суду вирок районного суду щодо ОСОБА_10 в частині засудження його за ч. 1          ст. 125 КК було скасовано, кримінальне провадження щодо нього в цій частині закрито, а вирок у частині засудження за ч. 1 ст. 122 КК залишено без зміни.
		Отже, звільнивши ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, апеляційний суд залишив без зміни вирок суду в частині стягнення з нього на користь держави процесуальних витрат, понесених органом досудового розслідування на проведення експертизи від 23 березня 2021 року (висновок № 042-95-2021), у розмірі 555,80 грн. 
		Це рішення апеляційного суду є необґрунтованими та суперечить правовому висновку, викладеному в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21).
		Так, у наведеній вище постанові Верховний Суд указав, що, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведена вище експертиза була проведена на підставі постанови дізнавача-інспектора ВД Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_14 для встановлення наявності на тілі потерпілого ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, їх характеру, кількості, локалізації, ступеня тяжкості й давності їх заподіяння, а також механізму їх спричинення й того, яка кількість травмувальних впливів могла бути спричинена потерпілому. На підставі цього висновку орган досудового розслідування встановив, що ОСОБА_10 спричинив ОСОБА_11 легке тілесне ушкодження.
		Отже, апеляційний суд, звільнивши ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, мав віднести на рахунок держави відшкодування процесуальних витрат, понесених органом досудового розслідування на проведення експертизи (висновок № 042-95-2021), у розмірі 555,80 грн, чого цей суд усупереч вимогам кримінального процесуального закону не зробив. 
		Суд касаційної інстанції в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 433 КПК, може вийти за межі вимог касаційної скарги засудженого, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		Зазначені порушення, допущені судами попередніх інстанцій, можуть бути усунуті шляхом зміни ухвалених судових рішень, а не скасування, як про це просить захисник у поданій касаційній скарзі. Тому в цій частині Верховний Суд, керуючись ч. 2 ст. 433 КПК, вважає за необхідне вийти за межі вимог касаційної скарги, оскільки таким рішенням не буде погіршено становище засудженого.
		З урахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги захисниката зміни постановлених стосовно ОСОБА_10 судових рішень у частині вирішення питання щодо процесуальних витрат за проведення експертизи і стягнення з ОСОБА_10 судового збору.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року щодо ОСОБА_10 у частині вирішення питання щодо процесуальних витрат за проведення експертизи та стягнення з засудженого судового збору змінити.
		Судовий збір у сумі 908 грн, сплачений відповідно до квитанції від 25 жовтня 2021 року № 35221190, повернути ОСОБА_7 .
		Процесуальні витрати на проведення експертизи від 23 березня 2021 року (висновок № 042-95-2021) в розмірі 555,80 грнвіднести на рахунок держави.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...