Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/65/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2024. Зареєстровано: 26.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 2053 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 913/65/24 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
		при секретарі Семенові О.Є.
		за участю:
		позивача - не з`явився; 
		відповідача-1 - не з`явився;
		відповідача -2 - не з`явився;
		відповідача-3 - не з`явився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника  ОСОБА_1  адвоката Гучканюк Е.В. (вх. №2053Л/1-18) 
		на рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2024 року у справі №913/65/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Луганської області (суддя Іванов А.В. ), повний текст якого складено 25.07.2024 року 
		за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк, м. Київ,
		до відповідача-1 Селянського (фермерського) господарства Радуга, с. Мілуватка Сватівського району Луганської області,
		до відповідача-2 ОСОБА_2 , м. Рубіжне Луганської області,
		до відповідача-3 ОСОБА_1 , смт. Красноріченська Сватівського району Луганської області,
		про стягнення 363 882 грн. 78 коп.,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Луганської області від 17.07.2024 року у справі №913/65/24 позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк до Селянського (фермерського) господарства Радуга, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено повністю; стягнуто солідарно з Селянського (фермерського) господарства Радуга та ОСОБА_2 , а також солідарно з Селянського (фермерського) господарства Радуга та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк заборгованість по кредиту строкову в розмірі 212 800 грн. 00 коп., заборгованість по кредиту прострочену в сумі 73 150 грн. 00 коп., заборгованість по процентах поточну в розмірі 7 422 грн. 30 коп., заборгованість по процентах прострочену в сумі 59 679 грн. 62 коп., заборгованість по процентах (компенсація ФРП) в розмірі 10 805 грн. 67 коп. та пеню в сумі 25 грн. 19 коп.; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Радуга на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк судовий збір в сумі 1 455 грн. 53 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк судовий збір в сумі 1 455 грн. 53 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, ідентифікаційний код 23697280) судовий збір в сумі 1 455 грн. 53 коп.
		Представник  ОСОБА_1  адвокат Гучканюк Е.В. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2024 року скасувати та справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. 
		Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
		Позивач будучи обізнаним із тими обставинами, що місцезнаходження відповідачів зареєстроване у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які згідно з Наказом Мінреінтеграції від 17.11.2022 року №273 включено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або тих, які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та у поштових відділеннях АТ "УКРПОШТА" не приймають до відправлення поштову кореспонденцію, адресати якої розташовані на тимчасово окупованій території, без підтвердження направлення відповідачам позову з додатками, порушуючи вимоги ч. 1 ст. 172 ГПК України (щодо обов`язку направлення позивачем учасникам справи копії позовної заяви із копіями доданих до неї документів з листом із описом вкладення), які були чинними станом на час відкриття провадження у справі, надсилає позовну заяву до суду і суд відкриває провадження у справі. 
		У суду є способи повідомлення учасників про розгляд справи та наявна можливість направлення усіх процесуальних документів засобами електронного зв`язку на електронні адреси, зазначені у позовній заяві; позивач у позовній заяві не зазначив жодної електронної адреси, а тому суд не міг направити процесуальні документи сторонам; зв`язку з відповідачами не має.
		Тотожне правове регулювання порядку повідомлення учасників справи, які знаходяться на тимчасово окупованій території визначене у ст. 11 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".
		Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі № 5/530-03 (924/1340/20). 
		Суд першої інстанції не вжив жодних заходів, спрямованих на встановлення, чи взагалі існує у відповідача технічна можливість бути обізнаним про дату, час і місце розгляду справи.
		Одночасно апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки через стан здоров`я апеляційна скарга була подана 26.08.2024 року. 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 року, суддею  доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 року клопотання представника  ОСОБА_1  адвоката Гучканюк Е.В. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника  ОСОБА_1  адвоката Гучканюк Е.В. на рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2024 року у справі № 913/65/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу №913/65/24 до розгляду на "23" жовтня 2024 р. о 14:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; витребувано з господарського суду Луганської області матеріали справи №913/65/24; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2024 року у справі № 913/65/24 зупинено.
		 13.09.2024 року на адресу суду з господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи (вх.№11882).
		 18.09.2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 12060), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що апелянтом не надано суду та позивачу будь-яких доказів на підтвердження факту настання форс-мажорних обставин для позичальника та поручителів, так само як і будь-яких доказів на підтвердження власних заявлених в апеляційній скарзі тверджень щодо неможливості виконання зобов`язань за кредитним договором саме з причин настання таких обставин; апеляційна скарга не містить будь-яких ґрунтовних тверджень та обґрунтованої правової позиції, які б висвітлювали, які саме, на думку апелянта, норми матеріального права порушено судом першої інстанції.
		У судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 23.10.2024 року не з`явились учасники справи, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи; фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Ухвалу суду апеляційної інстанції від 02.09.2024 року надіслано представнику  ОСОБА_1  адвокату Гучканюк Е.В. та Акціонерному банку Укргазбанк до електронного кабінету в системі "Електронний суд". 
		05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
		Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
		Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
		Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
		Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).
		Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".
		За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. 
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		Ухвалу суду апеляційної інстанції від 02.09.2024 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
		Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 
		Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
		Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
		Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
		При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.
		Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
		Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
		24.09.2020 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк (далі  Банк, позивач) та Селянським (фермерським) господарством Радуга (далі  Позичальник, відповідач-1) було укладено договір №1652/2020/СРД-МСБ-НВКЛ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємництва Доступні кредити 5-7-9 % в АБ Укргазбанк (надалі  Договір), за умовами п.п. 1-3 загальний ліміт кредитної лінії 399 000,00 грн. Кредитна лінія відкривається з  24 вересня 2022 року по 23 вересня 2025 року (включно). Позичальник погашає кредит у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток 1 до Договору про приєднання). Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами, які наведені в Додатку 2 до Договору про приєднання.
		Пунктом 5 договору визначено, що кредитні кошти надаються Банком Позичальнику на підставі письмової Заяви на отримання кредиту Позичальника відповідно до Додатку №1 до Правил в межах невикористаного залишку Ліміту кредитної лінії згідно з Графіком зменшення лінії окремим траншами, шляхом оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених у п. 2 договору про приєднання, розрахункових документів Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку в національній валюті, відкритого в АБ Укргазбанк.
		За змістом п. 6 договору за користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 договору про приєднання, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами з врахуванням встановленого зменшення Ліміту кредитної лінії за договором про приєднання (строкова заборгованість): - при дотриманні Позичальником умов Програми та/або умов договору про приєднання, - у розмірі, що станом на дату укладення договору про приєднання складає 7,0 (сім цілих нуль десятих) % річних (далі - Компенсаційна процентна ставка). Розмір компенсаційної процентної ставки переглядається та встановлюється банком щоквартально згідно з процедурою, визначеної в Розділі 7 Правил відповідно до умов Програми.  при неподанні або невчасному поданні Позичальником у строк, вказаний в п. 7.2.2 Правил, Звітності щодо кількості працівників Позичальника, розмір Компенсаційної процентної ставки складає 7,0 (сім цілих нуль десятих) % річних на наступний за звітним календарний квартал. При недотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього договору про приєднання, а також у випадках, передбачених цим договором про приєднання, у розмірі який встановлюється та переглядається Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 7 Правил, та станом на дату цього договору про приєднання складає суму значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті укладення кредитного договору та значення фіксованої маржі 5,0 (п`ять цілих нуль десятих) процентних пункти (далі - Базова процентна ставка).
		Згідно з п. 7 договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), у т.ч. у строки визначені в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим договором про приєднання та/або відповідно до умов дострокового погашення Кредиту встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором про приєднання, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі: Компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Компенсаційна процентна ставка; Базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Базова процентна ставка.
		Положеннями п. 10.1 договору передбачено, що у забезпечення зобов`язань за Договором прийнято поруку ОСОБА_2 та поруку ОСОБА_1 .
		Сторони узгодили, що інші умови надання кредитних коштів не передбачені цим Договором про приєднання регулюються положеннями Правил (п. 16 договору).
		Договір підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін без жодних зауважень та застережень.
		Правилами надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва Доступні кредити 5-7-9 % в АБ УКРГАЗБАНК (далі  Правила) визначено, що Банк надає Позичальнику кредитні кошти/ відкриває кредитну лінію у розмірі та на умовах, визначених Договором про надання кредиту, а Позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених Договором про надання кредиту.
		Нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного договором про приєднання, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в Договорі про приєднання. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод факт/360, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються Банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання договору про надання кредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення Кредиту, а у разі настання Події припинення до дня настання Події припинення, відповідно до п. 5.4.2 цих Правил (п. 2.7 Правил).
		Відповідно до пункту 2.8 Правил проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 15- го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит відповідно до п.2 договору про приєднання, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день зазначений в письмовому повідомленні Банку про дострокове повернення кредиту, на рахунок вказаний в п.14 договору про приєднання. У разі ненадходження платежів від Позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у встановлені цими Правилами строки, суми непогашених у строк процентів за користування кредитними коштами наступного банківського дня визнаються простроченими.
		Пунктом 2.14 Правил встановлено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в договорі про приєднання. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються Банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення. Сторони узгодили, що в разі настання Події припинення, Банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати визначеної для такої події у п.5.4.2 Правил, а Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку платежі визначені в п.5.4 цих Правил у випадку їх виникнення.
		03.02.2022 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк (Кредитор, позивач), Селянським (фермерським) господарством Радуга (Позичальник, відповідач-1) та ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №1652/2020/СРД-МСБ-П1 від 24.09.2020 року (далі - договір поруки), згідно умов п. 1.1. якого ОСОБА_2 зобов`язався перед банком відповідати за виконання Позичальником зобов`язань за Договором про приєднання №1652/2020/СРД-МСБ-НВКЛ від 24.09.2020 року.
		В забезпечення виконання зобов`язань за договором про приєднання 03.02.2022 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк (Кредиток, позивач), Селянським (фермерським) господарством Радуга (Позичальник, відповідач-1) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-3) було укладено Договір поруки №1652/2020/СРД-МСБ-П2 від 24.09.2020 року, згідно з умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався перед банком відповідати за виконання Позичальником зобов`язань за Договором про приєднання №1652/2020/СРД-МСБ-НВКЛ від 24.09.2020 року.
		Пунктом 1.2 договорів поруки визначено, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору.
		Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник (п. 1.3 договорів поруки).
		Позивач посилається на те, що він виконав свої зобов`язання за договором про приєднання у повному обсязі та надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується виписками по рахунку.
		Разом тим, відповідач-1 порушив умови договору про приєднання, оскільки своєчасно не здійснював погашення, в зв`язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 363 882 грн. 78 коп.
		Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Луганської області, в якому останній просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 363 882 грн. 78 коп., з яких: заборгованість по кредиту строкова  212 800 грн. 00 коп., заборгованість по кредиту прострочена  73 150 грн. 00 коп., заборгованість по процентах поточна  7 422 грн. 30 коп.; заборгованість по процентах прострочена  59 679 грн. 62 коп., заборгованість по процентах (компенсація ФРП)  10 805 грн. 67 коп. та всього пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісії в межах строку позовної давності  25 грн. 19 коп.
		17.07.2024 року господарським судом Луганської області ухвалено оскаржуване рішення , з підстав викладених вище.
		Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
		Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
		З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
		Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є кредитним договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). 
		У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		За матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором №1652/2020/СРД-МСБ-НВКЛ про приєднання від 24.09.2020 року та надавав відповідачу-1 кредитні кошті в межах Ліміту кредитної лінії в розмірі 399 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними виписками по рахунку СФГ Радуга.
		У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 25.05.2020 року у справі №554/4300/16-ц вказано на те, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .
		Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
		Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
		Такого ж змісту норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
		Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц та від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц). 
		Таким чином, надані банком виписки підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідачів.
		Разом з цим, статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		У п. 2 Договору сторони погодили, що Позичальник погашає кредит у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток 1 до договору про приєднання). Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами, які наведені в Додатку 2 до договору про приєднання.
		Відтак, відповідач-1 мав сплачувати Кредит у строки дії Ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування, а також відповідні комісії.
		Натомість, з матеріалів справи слідує, що у відповідача-1 виникла заборгованість за договором про приєднання, а саме заборгованість по кредиту строкова в розмірі 212 800 грн. 00 коп. та заборгованість по кредиту прострочена в сумі 73 150 грн. 00 коп.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
		Проте відповідач-1 заборгованість по кредиту строкову в розмірі 212 800 грн. 00 коп. та заборгованість по кредиту прострочену в сумі 73 150 грн. 00 коп. не погасив.
		Доказів оплати відповідачем-1 заборгованості по кредиту строкової в розмірі 212 800 грн. 00 коп. та заборгованості по кредиту простроченої в сумі 73 150 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.
		Беручи до уваги те, що відповідач-1 не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та не погасив кредит у строк, визначений договором, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за договором про приєднання №1652/2020/СРД-МСБ-НВКЛ від 24.09.2020 року.
		Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту строкової в розмірі 212 800 грн. 00 коп. та заборгованості по кредиту простроченої в сумі 73 150 грн. 00 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
		Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах поточної в розмірі 7 422 грн. 30 коп., заборгованості по процентах простроченої в сумі 59 679 грн. 62 коп. та заборгованості по процентах (компенсація ФРП) в розмірі 10 805 грн. 67 коп., слід зазначити на таке. 
		Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
		Частинами 1-2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		У п. 6 договору сторони узгодили, що за користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 договору про приєднання, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами з врахуванням встановленого зменшення Ліміту кредитної лінії за договором про приєднання (строкова заборгованість): - при дотриманні Позичальником умов Програми та/або умов цього договору про приєднання, - у розмірі, що станом на дату укладення цього договору про приєднання складає 7,0 (сім цілих нуль десятих) % річних (далі - Компенсаційна процентна ставка). Розмір компенсаційної процентної ставки переглядається та встановлюється банком щоквартально згідно з процедурою, визначеної в Розділі 7 Правил відповідно до умов Програми.  при неподанні або невчасному поданні Позичальником у строк, вказаний в п. 7.2.2 Правил, Звітності щодо кількості працівників Позичальника, розмір Компенсаційної процентної ставки складає 7,0 (сім цілих нуль десятих) % річних на наступний за звітним календарний квартал. При недотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього Договору про приєднання, а також у випадках, передбачених цим договором про приєднання, у розмірі який встановлюється та переглядається Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 7 Правил, та станом на дату договору про приєднання складає суму значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті укладення кредитного договору та значення фіксованої маржі 5,0 (п`ять цілих нуль десятих) процентних пункти (далі - Базова процентна ставка).
		Також, згідно з п. 7 договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), у тому числі у строки визначені в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим договором про приєднання та/або відповідно до умов дострокового погашення Кредиту встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим договором про приєднання, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі: Компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Компенсаційна процентна ставка; Базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Базова процентна ставка.
		Отже, положеннями чинного законодавства та умовами договору передбачено право позивача на отримання процентів за користування кредитом.
		У відповідності до розрахунку позивача заборгованість за договором по процентах поточна становить - 7 422 грн. 30 коп., заборгованість по процентах прострочена - 59 679 грн. 62 коп. та заборгованість по процентах (компенсація ФРП) - 10 805 грн. 67 коп.
		Колегія суддів, перевіривши розрахунок заборгованості по процентах, наданий позивачем, за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає, що він є арифметично вірним, здійсненим у відповідності до норм закону та умов договору.
		Отже, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентах поточної в розмірі 7 422 грн. 30 коп., заборгованості по процентах простроченої в сумі 59 679 грн. 62 коп. та заборгованості по процентах (компенсація ФРП) в розмірі 10 805 грн. 67 коп. підлягають задоволенню повністю.
		Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 25 грн. 19 коп., слід зазначити на таке. 
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
		Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. 
		Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
		У випадку порушення Позичальником зобов`язань за договором про надання кредиту, Банк має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань, при цьому Позичальник зобов`язаний відшкодувати Банку збитки, а також сплатити штрафи, пеню та інші видатки, понесені Банком за договором про надання кредиту (п. 5.1 Правил).
		Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами договору встановлена відповідальність відповідача-1 у випадку порушення ним строків сплати кредиту та інших платежів. 
		Позивачем за несвоєчасне погашення відповідачем-1 кредиту, процентів та комісії була нарахована пеня у загальному розмірі 25 грн. 19 коп. за періоди в 2020, 2021 та 2022 роках, але до 18.01.2022 року включно.
		Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає на те, що він є арифметично вірним та здійснений у відповідності умов договору та норм чинного законодавства.
		Отже, позовна вимога позивача про стягнення пені у розмірі 25 грн. 19 коп. є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Разом з тим, 03.02.2022 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк (Кредиток, позивач), Селянським (фермерським) господарством Радуга (Позичальник, відповідач-1) та ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №1652/2020/СРД-МСБ-П1 від 24.09.2020 року (далі - Договір поруки), згідно умов п. 1.1 якого ОСОБА_2 зобов`язався перед банком відповідати за виконання Позичальником зобов`язань за Договором про приєднання №1652/2020/СРД-МСБ-НВКЛ від 24.09.2020 року.
		Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за договором про приєднання 03.02.2022 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк (Кредиток, позивач), Селянським (фермерським) господарством Радуга (Позичальник, відповідач-1) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-3) було укладено Договір поруки №1652/2020/СРД-МСБ-П2 від 24.09.2020 року, згідно з умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався перед банком відповідати за виконання Позичальником зобов`язань за договором про приєднання №1652/2020/СРД-МСБ-НВКЛ від 24.09.2020 року.
		Пунктом 1.2 договорів поруки унормовано, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору.
		Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник (п. 1.3 договорів поруки).
		Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Беручи до уваги невиконання СФГ Радуга умов договору, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за кредитом, комісією та процентами, відповідачі мають виступати перед позивачем в даному зобов`язанні як солідарні боржники, але кожен окремо, оскільки договори поруки не передбачають солідарної відповідальності боржників між собою (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі №907/425/16, де, між іншим, зазначено, що норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою).
		За таких обставин, кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково, але поручитель, що виконав зобов`язання, не має права пред`явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-511цс15 та від 11.11.2014 року у справі №919/699/13).
		При цьому, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 року №415/2542/15-ц, захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і кількох поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.
		В даній справі позивач скористався наданим законом правом і пред`явив вимоги до боржника й кожного з поручителів разом. 
		За таких обставин, заборгованість по кредиту строкова в розмірі 212 800 грн. 00 коп., заборгованість по кредиту прострочена в сумі 73 150 грн. 00 коп., заборгованість по процентах поточна в розмірі 7 422 грн. 30 коп., заборгованість по процентах прострочена в сумі 59 679 грн. 62 коп., заборгованість по процентах (компенсація ФРП) в розмірі 10 805 грн. 67 коп. та пеня в сумі 25 грн. 19 коп. має бути стягнута солідарно з Селянського (фермерського) господарства Радуга, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, і такими, що підлягають задоволенню повністю.
		Аргументи апелянта на те, що позивач будучи обізнаним із тими обставинами, що місцезнаходження відповідачів зареєстроване у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які згідно з Наказом Мінреінтеграції від 17.11.2022 року №273 включено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або тих, які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та у поштових відділеннях АТ "УКРПОШТА" не приймають до відправлення поштову кореспонденцію, адресати якої розташовані на тимчасово окупованій території, без підтвердження направлення відповідачам позову з додатками, порушуючи вимоги ч. 1 ст. 172 ГПК України (щодо обов`язку направлення позивачем учасникам справи копії позовної заяви із копіями доданих до неї документів з листом із описом вкладення), які були чинними станом на час відкриття провадження у справі, надсилає позовну заяву до суду і суд відкриває провадження у справі; у суду є способи повідомлення учасників про розгляд справи та наявна можливість направлення усіх процесуальних документів засобами електронного зв`язку на електронні адреси, зазначені у позовній заяві; позивач у позовній заяві не зазначив жодної електронної адреси, а тому, на думку апелянта, суд не міг направити процесуальні документи сторонам; зв`язку з відповідачами не має; тотожне правове регулювання порядку повідомлення учасників справи, які знаходяться на тимчасово окупованій території визначене у ст. 11 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції"; суд першої інстанції, як зазначає апелянт, не вжив жодних заходів, спрямованих на встановлення, чи взагалі існує у відповідача технічна можливість бути обізнаним про дату, час і місце розгляду справи, не приймаються, з огляду на таке.
		Згідно з ч. 6. ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
		За матеріалами справи, відповідач-1 добровільно не зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІТС.
		При цьому, згідно інформації з даного реєстру місцезнаходженням відповідача-1 є: АДРЕСА_3 .
		За матеріалами справи, господарський суд першої інстанції звернувся із запитами від 04.03.2024 року до уповноважених органів про надання інформації щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		06.03.2024 року Управління Державної міграційної служби України у Луганській області надало відповідь, в якій повідомило, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 08.08.1978 року; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 28.08.2020 року.
		06.03.2024 року Рубіжанська міська військова адміністрація повідомила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 08.08.1978 року по теперішній час, а стосовно ОСОБА_1 інформація відсутня.
		Також, господарський суд першої інстанції звернувся до Міністерства соціальної політики України з метою отримання відомостей із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		Проте, відповіді від Міністерства соціальної політики України не надходило.
		Відтак, наразі єдино відомим та підтвердженим місцем реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
		Разом з тим, Рубіжанську та Сватівську міські територіальні громади було включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 року.
		А тому місцевий господарський суд фактично був позбавлений можливості надіслати відповідачам копії ухвал засобами поштового зв`язку.
		Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
		З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Враховуючи наведене вище, обставини справи, місцевий господарський суд використав всі передбачені процесуальним законом засоби повідомлення відповідачів у справі, через опублікування відповідного оголошення на сайті.
		Таким чином, на офіційному сайті господарського суду Луганської області були розміщені повідомлення для відповідачів з інформацією про відкриття провадження та подальший розгляд справи №913/65/24, а тому відповідачі були належним чином повідомленими про відкриття провадження у справі №913/65/24 та її розгляд в умовах воєнного стану.
		Окрім того, участь у справі приймала представник відповідача-3 адвокат Гучканюк Е.В., яка отримувала ухвали у справі в її електронний кабінет в ЄСІТС, про що свідчать відповідні довідки, проте у встановлений судом строк відзиви на позовну заяву від відповідачів не надходили.
		Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі № 5/530-03 (924/1340/20), на які посилається апелянт, де, зокрема, вказано на те, що відповідно до статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). 
		Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
		Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
		Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
		Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
		Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. 
		Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу представника  ОСОБА_1  адвоката Гучканюк Е.В. залишити без задоволення. 
		Рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2024 року у справі №913/65/24 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 25.10.2024 року.
		 
		 
		Головуюча суддя О.І. Терещенко
		 
		Суддя П.В. Тихий 
		 
		Суддя О.В. Плахов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...