Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/3160/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2024. Зареєстровано: 29.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2024.
Дата набрання законної сили: 24.10.2024
Номер судового провадження: К/990/2794/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 320/3160/20
		провадження № К/990/2794/22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів: Мельник-Томенко Ж.М.,  Мартинюк Н.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
		за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №25 "Оленка" Білоцерківської міської ради Київської області про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року (у складі головуючого судді - Панової Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: суддів Губської Л.В., Епель О.В.) у справі №320/3160/20,
		ВСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - позивач, ГУ ДСНС у Київській області) звернулось до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) Дошкільного навчального заклад (ясла-садок) комбінованого типу №25 «Оленка» Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відповідач) за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, буд. 56-А, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 09.01.2020 № 6.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевіркою булі встановлені порушення правил пожежної та техногенної безпеки, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021, позов задоволено.
		4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не усунуто більшості виявлених порушень, які можуть призвести до займання і розповсюдження вогню та безумовно пов`язанні з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
		5. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Білоцерківська міська рада Київської області звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №320/3160/20, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.
		6. Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного:
		- у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №826/14758/17 стосовно з`ясування адміністративної процесуальної дієздатності позивача, який є територіальним органом, а не центральним органом виконавчої влади з огляду на недоведеність наявності у нього цієї адміністративної процесуальної дієздатності, виходячи з норм пункту 12 частини першої статті 67, частин першої та другої статті 68, частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України;
		- у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №826/19328/16 стосовно не врахування принципу співмірності, обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи; дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами, а також відсутності переконливих доказів, що невиправлені відповідачем порушення, створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей та відсутності підстав для повного зупинення експлуатації будівлі.
		7. Скаржник, поряд з іншим, зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що відповідачем були усунуто переважну кількість порушень, визначених в акті від 09.01.2020 №6, а також не доведено, що незначна кількість неусунених недоліків є критичними та становлять загрозу життю та здоров`ю людей.
		8. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
		ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		9. Касаційна скарга Білоцерківської міської ради Київської області до Верховного Суду надійшла 19.01.2022.
		10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №320/3160/20. Іншою ухвалою Верховного Суду від 28.04.2022 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2019 ГУ ДСНС України у Київській області прийнято наказ №1412 «Про проведення позапланових перевірок», відповідно до якого встановлено провести позапланові перевірки додержання та виконання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки. У вказаному наказі у пункті 45 переліку підприємств, які підлягають перевірці визначено об`єкт перевірки: Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №25 «Оленка» Білоцерківської міської ради Київської області (далі - ДНЗ №25»): Київська область, м. біла Церква, вул. Першотравнева, 56А.
		14. На виконання вказаного наказу видано посвідчення від 27.12.2019 №11033 про проведення заходу державного нагляду (котролю). Згідно з даними вказаного посвідчення у період з 08.01.2020 по 09.01.2020 посадовими особами Білоцерківського РВ ГУ ДСНС України у Київській області буде проведено перевірку додержання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки ДНЗ №25.
		15. За результатами проведеної позапланової перевірки складено акт від 09.01.2020 №6 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки (далі - акт перевірки), яким виявлено 16 порушень ДНЗ №25 «Оленка», а саме:
		- Будівля та приміщення об`єкту не обладнано системами протипожежного захисту у відповідності до вимог діючих норм, а саме: пункту 7.2, додатку А (обов`язковий), таблиця А.1 ДБН В.2.5-56.2014, чим порушено пункт 1.2, глави 1, розділу V Правил пожежної безпеки в Україні (далі - ППБУ);
		- Будівля та приміщення об`єкту не обладнано системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей 3-го типу у відповідності до вимог діючих норм, а саме: пункту 4, додатку Б (обов`язковий), таблиця Б.1 ДБН В.2.5-56:2014, чим порушено пункт 1.2, глави 1, розділу V ППБУ;
		- Сходові клітини, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не в повній мірі забезпечені евакуаційним освітленням (будівля ДНЗ), чим порушено пункт 2.31 глави 2, розділу ІІІ ППБУ;
		- Дерев`яні конструкції даху не піддано вогнезахисному оброблянню з забезпеченням 1-ї групи вогнезахисної ефективності (будівля ДНЗ, господарча будівля), чим порушено пункт 2.5, глави 2, розділу III ППБУ;
		- З коридорів 1-го та 2-го поверхів до сходових клітин демонтовано двері передбачені проектом (будівля ДНЗ), чим порушено пункт 22, розділу ІІ ППБУ, пункт 2.37 глави 2 розділу ІІІ ППБУ;
		- На будівлі об`єкту не встановлено покажчик (об`ємний зі світильником або плоский із застосуванням світло відбивних покриттів) з нанесенням на нього літерного індексу ПГ, цифрового зазначення відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначення виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева), чим порушено підпункт 9, пункту 2.1, глави 2, розділу V ППБУ;
		- Будівлю об`єкту не обладнано пристроями блискавкозахисту будівель відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавко-захисту будівель і споруд» (будівля об`єкту), чим порушено пункт 1.21. глави 1, роздіу IV ППБУ;
		- Не забезпечено освітлення зовнішньої пожежної драбини (будівля ДНЗ), чим порушено пункт 1.10, глави 1, розділу III ППБУ;
		- Об`єкт не в повній мірі забезпечено необхідною кількістю засобів первинного пожежогасіння (вогнегасників) згідно вимог діючих норм, чим порушено пункти 3.6, 3.8, глави 3, розділу V ППБУ;
		- Відсутні пристрої для самозачинення та ущільнення дверей що ведуть до сходових клітин (приміщення навчальних груп на 1-му та 2-му поверхах в будівлі ДНЗ), чим порушено пункт 2.37, глави 2, розділу III ППБУ;
		- Пожежні кран-комплекти не укомплектовані пристроями для полегшення відкривання вентиля, чим порушено пункт 2.2, глави 2, розділу V ППБУ;
		- Знижено клас вогнестійкості заповнення прорізів у протипожежних перешкодах, котрі відокремлюють приміщення різного призначення, а саме приміщення електрощитової та суміжні побутові приміщення в будівлі ДНЗ (відсутні протипожежні двері з відповідним класом вогнестійкості), чим порушено пункт 22, розділу II, пункт 2.3 глави 2, розділу III ППБУ;
		- Знижено клас вогнестійкості заповнення прорізів у протипожежних перешкодах, котрі відокремлюють приміщення різного призначення, а саме приміщення кастелянші та суміжні приміщення в будівлі ДНЗ (відсутні протипожежні двері з відповідним класом вогнестійкості), чим порушено пункт 22, розділу II, пункт 2.3 глави 2, розділу III ППБУ;
		- У світовому прорізі сходової клітини на 2-му поверсі не забезпечено відкривну фрамугу (вікно) площею не менше 1,2 м2 з метою димовидалення (простір сходової клітини в будівлі ДНЗ), чим порушено пункт 22 розділу ІІ ППБУ;
		- У приміщеннях де перебувають діти килими, паласи, килимові доріжки та інші покриття не прикріплено до підлоги (будівля ДНЗ), чим порушено пункт 1.2 глави 1 розділу VІ ППБУ;
		- Не належним чином проводиться технічне обслуговування і перевірка на працездатність системи внутрішнього протипожежного водопроводу (будівля ДНЗ), чим порушено пункт 2.2. глави 2, розділу V ППБУ.
		16. Вказаний акт перевірки був отриманий та підписаний завідувачем ДНЗ №25 Роспутною О.Е.
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		17. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		19. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		20. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
		21. Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		22. Організаційно-правові засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).
		23. Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		24. Частиною першою статті 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
		25. Частиною першою статті 4 Закону №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
		26. Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
		27. В силу статті 47 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.
		28. Відповідно до частин першої та другої статті 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
		29. Згідно зі статтею 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
		30. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.
		31. Відповідно до частини першої статті 68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.
		32. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга статті 68 КЦЗ України).
		33. Згідно з вимогами статті 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
		Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
		34. Системний аналіз правових норм у цій справі дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №640/10135/20, від 29.02.2024 у справі №420/1984/20, від 15.05.2024 у справі №280/11719/21 та багатьох інших).
		35. У постанові від 23.06.2022 у справі № 560/670/21 Верховний Суд виснував, що захід реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг є виключним (крайнім) заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами (аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 810/4274/17, від 30.09.2020 у справі № 580/34/19, від 01.12.2021 у справі № 826/9226/16).
		36. Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення (до таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28.02.2019 у справі №810/2400/18).
		37. Колегією суддів також враховується, що у постанові від 16.06.2022 у справі № 640/10140/20 Верховний Суд, окрім іншого, зазначив, що під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення.
		38. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №815/6365/17).
		39. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про повне усунення порушень, встановлених за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки.
		40. Більше того, суб`єкт звернення у касаційній скарзі самостійно стверджує, що позивачем було проведено позаплановий захід нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатом якого складено Акт від 05.10.2021 №1832, з якого зафіксовано 6 з попередньо 16 встановлених порушень, а саме: будівля та приміщення об`єкту не обладнана системами протипожежного захисту, системою оповіщення про пожежу та управління евакуювання людей; дерев`яні конструкції даху не піддано вогнезахисному оброблянню; будівлю не обладнано пристроями блискавкозахисту, тощо.
		41. Згідно сталої правової позиції, яка неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах, поняття «загрози життю та здоров`ю» є оціночним.
		42. Виходячи із встановлених обставин цієї справи та конкретних неусунених порушень в сфері пожежної безпеки у приміщенні відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування у межах цього позову.
		43. Виявлені позивачем порушення, що залишались не усунутими, не є формальними, адже відсутність необхідної системи заходів для уникнення пожежі, забезпечення своєчасного її виявлення та гасіння, попередження людей про небезпеку - створюють реальну загрозу життю та здоров`ю необмеженої кількості людей.
		44. В контексті наведеного, встановлені у цій справі порушення, як то не обладнання приміщення відповідача системою протипожежного захисту, за об`єктивним критерієм є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей та дітей.
		45. Таким чином, оскільки на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, Верховний Суд вважає, що суди дійшли вірного висновку про необхідність задоволення даного позову.
		46. Існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійно достатньою правовою підставою для застосування до відповідача відповідних заходів реагування.
		47. Указаний висновок узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 05.05.2022 у справі №160/4988/19, від 19.07.2023 у справі №200/2315/20-а, від 29.02.2024 у справі №420/1984/20, від 15.05.2024 у справі №280/11719/21 та які підлягають врахуванню на підставі частини третьої статті 341 КАС України.
		48. Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №826/19328/16 наведених вище висновків не спростовують.
		49. Слід зауважити, що справи цієї категорії спорів нерозривно пов`язані із обставинами кожної конкретної справи, які різняться кількістю та видами об`єктів, стосовно яких пред`явлені позови про застосування заходів реагування, а також за обсягами та видами порушень, встановленими контролюючими органами у кожній конкретній ситуації. Отже, у цьому аспекті варто зауважити, що вирішення питання про застосування заходів реагування обумовлюється конкретними обставинами/ситуацією (як-от суть, характер порушень, їх наслідки).
		50. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що відсутність повноцінної системи протипожежного захисту не дає можливості своєчасно виявити загоряння у приміщенні.
		51. Система пожежної сигналізації може суттєво знизити збитки від пожежі, зберегти життя та здоров`я людей, що є найвищою соціальною цінністю.
		52. Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.
		53. Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
		54. Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №160/3791/22 та від 26.10.2023 у справі №140/12199/21).
		55. Поряд з цим відповідно до частини другої, третьої статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятою Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 (ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991) Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
		56. У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.03.2017 у справі В.К. проти російської федерації (V.K. v. russia, скарга № 68059/13) поряд з іншим, судді дійшли одноголосно висновку, що держава несе відповідальність за шкоду, завдану дитині, яка перебуває під її контролем (під час перебування дитини на виховані у закладі освіти).
		57. З преамбули Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ (далі - Закон №2402-ІІІ) вбачається, що цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
		58. Зокрема, частиною першою статті 4 Закону №2402-ІІІ передбачено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.
		59. Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2402-ІІІ, держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, формуванню навичок здорового способу життя. З цією метою держава вживає заходів щодо зниження рівня дитячої смертності та запобігання нещасним випадкам.
		60. За приписами частини першої статті 53 Закону України «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII) здобувачі освіти мають право, зокрема, на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці. Відповідно до частини першої статті 54 Закону - №2145-VIII педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право, зокрема, на безпечні і нешкідливі умови праці.
		61. Отже, держава гарантує та забезпечує безпечні умови навчання, виховання та праці, які повинен забезпечити заклад освіти з метою збереження життя і здоров`я людей, які визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		62. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №280/11719/21.
		63. Крім цього, заходи реагування, застосовані в межах спірних правовідносин, є цілком співмірними, із дотриманням справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами, мають обмежений терміном часу та спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
		64. Щодо посилань скаржника на окремі висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 31.10.2018 у справі №826/14758/17, колегія суддів зазначає наступне.
		65. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
		66. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
		67. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції і направляючи справу на новий розгляду, Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі №826/14758/17 (за позовом   Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до   Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Подільського району міста Києва про застосування заходів реагування), на підставі положень пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України та частини четвертої статті 5 КАС України, констатував, що суди не досліджували правовий статус позивача як центрального органу виконавчої влади та права на звернення до суду.
		68. Колегія суддів звертає увагу, що приписами частини другої статті 64 КЦЗ України чітко визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки (мається на увазі ДСНС України), реалізує свої повноваження як безпосередньо, так і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
		69. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі - Положення №1052), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
		70. ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення №1052).
		71. Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі №826/14758/17 не аналізував зміст частини другої статті 64 КЦЗ України та Положення №1052.
		72. Отже, констатування судом касаційної інстанції у справі №826/14758/17 факту недослідження судами статусу позивача, не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в розумінні наведеного вище та вимог процесуального закону, та не повинен враховуватися у межах розгляду цієї справи.
		73. Доводи касаційної скарги висновків судів першої, апеляційної та касаційної інстанції у цій справі не спростовують, а підстави касаційного оскарження не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи у Верховному Суді.
		74. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		75. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
		76. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		77. Підсумовуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушення норм процесуального права, дійшли вірних висновків про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
		78. А тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		79. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність розгляду справи на цій стадії судового розгляду.
		80.  З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються
		Керуючись статтями 2, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення.
		2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №320/3160/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		          
		 
		 
		 
		..........................
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		 
		...........................
		 
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...