Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/18159/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2024. Зареєстровано: 29.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2024.
Дата набрання законної сили: 24.10.2024
Номер судового провадження: К/990/29274/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 160/18159/21
		провадження № К/990/29274/22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів: Мартинюк Н.М.,   Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Державної казначейської служби України  на рішення   Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року (у складі головуючого судді - Серьогіної О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Сафронової С.В., суддів: Ясенової Т.І., Чепурнова Д.В.) у справі №160/18159/21,
		ВСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		1.  ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКСУ, Казначейство), в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність ДКСУ щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 за його заявою від 28.08.2021 компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі №199/3969/2019, виданому Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 11.06.2020 на підставі рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019;
		- зобов`язати ДКСУ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за період з 21.10.2020 по 13.08.2021 за порушення строку перерахунку коштів по виконавчому листу у справі №199/3969/2019, виданому Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 11.06.2020 на підставі рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019, яким зобов`язано ДКСУ за рахунок коштів державного бюджету України здійснити на користь ОСОБА_1 виплату в розмірі 1 500 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 13.08.2021 на виконання рішення у справі №199/3969/19 здійснено безспірне списання коштів для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної стягувачу незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду у сумі 1 500 000 грн. Позивач вважає, що має право на нарахування та виплату йому компенсації за порушення встановленого статтею 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строку виконання судового рішення у справі №199/3969/19, ухваленого з підстав, визначених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022, позов задоволено частково. 
		Визнано протиправною бездіяльність ДКСУ щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 за його заявою від 28.08.2021 компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі №199/3969/2019, виданому Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 11.06.2020 на підставі рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019. 
		Зобов`язано ДКСУ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за період з 18.11.2020 по 13.08.2021 за порушення строку перерахунку коштів по виконавчому листу у справі №199/3969/2019, виданому Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 11.06.2020 на підставі рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019, яким зобов`язано ДКСУ за рахунок коштів державного бюджету України здійснити на користь ОСОБА_1 виплату в розмірі 1 500 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету здійснюється у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів, з передбачених бюджетних програм (певних бюджетних асигнувань), в порядку черговості; з урахуванням дати надходження до ДКСУ документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів - 18.08.2020, дати закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів - 18.11.2020 та дати перерахування коштів стягувачу - 13.08.2021, строк прострочення платежу становив 8 місяців та 26 дні.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ДКСУ звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №160/18159/21, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		6. Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду:
		- від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 щодо того, що безспірне списання коштів Державного бюджету у обох випадках (у випадку стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, або у випадку відшкодування шкоди, заподіяної громадянам злочином, джерелом виплати є кошти Державного бюджету) здійснює Казначейство, проте цього недостатньо для того, щоб вважати ці правовідносини однорідними та виконання судових рішень в обох випадках має відбуватися за різними бюджетними програмами з огляду на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», окремі положення Бюджетного кодексу України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845;
		- від 12.07.2018 у справі №910/13314/17, від 25.06.2018 у справі №910/13889/17, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15 стосовно сфери регулювання виплати інфляційних витрат при виконанні рішень щодо спеціального законодавства;
		- від 15.05.2019  у справі №688/4324/16-а, від 06.02.2020 у справі №826/14322/17 щодо необхідності окремо досліджувати обставини справи, оскільки сам факт невиплати коштів протягом трьох місяців, за судовими рішеннями боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, яку зумовили недостачу коштів Державного бюджету для виконання рішення, не є достатньою підставою вважати, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність.
		7. Скаржник окремо наголошує, що питання виконання судових рішень за КПКВК 3504030 залежить виключно від суми коштів, встановленої у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, та ДКСУ не мало права перераховувати кошти позивачеві раніше, ніж будуть виконані рішення на користь стягувачів, які подали документи раніше за позивача, адже в такому разі допускається порушення черговості. Відповідач вважає, що ним правомірно здійснено всі заходи щодо виконання рішення суду у спірних правовідносинах.
		8. Відзиву на касаційну скаргу від сторони позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових рішень, виходячи зі змісту частини четвертої статті 338 КАС України.
		ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		9. Касаційна скарга ДКСУ до Верховного Суду надійшла 26.10.2022.
		10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -  Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ДКСУ    на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №160/18159/21.
		12. Іншою ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ДКСУ про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019 у справі №199/3969/19, залишеним постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.04.2020 без змін, за позовом ОСОБА_1 до ДКСУ в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа - Прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування і прокуратури, зобов`язано ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснити на користь ОСОБА_1 виплату у розмірі 1 500 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури.
		15. 21 липня 2020 року виконавчий лист за №199/3969/2019 від 11.06.2020 разом з ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2020 про внесення виправлень в такий виконавчий лист було пред`явлено позивачем до виконання в Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
		16. Листом від 25.08.2020 за №04-11-11/9722 Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що пакет документів 12.08.2020 направлено до ДКСУ для подальшого виконання рішення суду.
		17. В подальшому, листом від 19.11.2020 за № 5-06-06/20846 Державна казначейська служба України повідомила Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, що у неї на виконанні з 18.08.2020 (вх. 08-47974) перебуває виконавчий лист по справі №199/3969/19 за КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030); відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 9 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845) безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється органами Казначейства за черговістю надходження таких рішень; станом на сьогодні у Казначейства на виконанні перебувають виконавчі документи на загальну суму 273,07 млн. грн., які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа по справі №199/3969/19; відповідно до абзацу другого пункту 38 Порядку №845 безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету; законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на поточний рік за КПКВК 3504030 передбачено 50,00 млн. грн.; станом на сьогодні Казначейством, у межах вищезазначених асигнувань, у поточному році виконано виконавчих документів на загальну суму 46 млн. грн.; таким чином, у поточному році встановленого обсягу коштів недостатньо для погашення заборгованості за виконавчим листом по справі №199/3969/19; отже, строки виконання судових рішень за КПКВК 3504030 залежать від суми коштів, встановленої в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
		18. 13 серпня 2021 року на виконання рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019 у справі №199/3969/19 здійснено безспірне списання коштів для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної стягувану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду у сумі 1 500 000 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача від 27.09.2021.
		19. 28 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за порушення встановленого Законом строку виконання рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019 у справі №199/3969/19. Зазначив, що оскільки у даному випадку дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів - 21.07.2020, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів - 21.10.2020, дата перерахування коштів стягувану - 13.08.2021, строк прострочення платежу - 7 місяців 24 доби, позивач має право на компенсацію за порушення встановленого статтею 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строку виконання судового рішення у справі №199/3969/19 про відшкодування шкоди у сумі 1 500 000 грн. за рахунок держави, ухваленого на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		20. Листом №5-11-11/18538 від 08.09.2021 ДКСУ за результатами розгляду вищезазначеної заяви від 28.08.2021 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації за порушення встановленого законом строку виконання рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019 у справі №199/3969/19 та повідомлено, що нарахування та виплата компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів (стаття 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень») не може застосовуватися до судових рішень про відшкодування шкоди за рахунок держави, оскільки зазначені положення поширюються виключно на виконання рішень про стягнення коштів, боржники за якими визначені частиною першою статті 2 цього Закону.
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		21. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		23. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		24. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
		25. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		26. Відповідно до статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон  №4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
		27. За змістом частини першої статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
		28. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		29. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону №4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
		30. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком №845.
		31. Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
		32. Положення пункту 35 Порядку №845 визначають, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації):
		1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;
		2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;
		3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності;
		4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні;
		5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
		33. Відповідно до пункту 38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
		34. Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
		35. Відповідно до абзацу 1 пункту 50 Порядку №845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів Казначейством, якщо боржником є державний орган.
		36. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (абзац 2 пункту 50 Порядку №845).
		37. Ключовим питанням цього спору, є наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України компенсації, передбаченої статтею 5 Закону №4901-VI, у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про відшкодування на користь фізичної особи моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність (органу досудового розслідування, прокуратури і суду) за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон №266/94-ВР).
		38. Суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли висновку про наявність підстав для виплати позивачу такої компенсації у зв`язку з тим, що ДКСУ несвоєчасно, не у тримісячний строк, як того вимагає Закон №4901-VI, виконало рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019 у справі №199/3969/19 про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР.
		39. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що така позиція судів не відповідає висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17.
		40. Так, у пунктах 28-30 указаної постанови Верховний Суд дійшов таких висновків:
		«28. …у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, так і у випадку відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові, зокрема, незаконними діями органу, що провадить досудове розслідування, джерелом виплати є кошти державного бюджету, а безспірне списання коштів державного бюджету в обох випадках здійснює Державна казначейська служба України, проте цього не достатньо для того, щоб вважати ці правовідносини однорідними.
		29. Обов`язок держави відшкодувати шкоду (за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду») виникає з правовідносин, суть яких можна охарактеризувати як деліктні, а вид юридичної відповідальності - цивільно-правовий. У цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов`язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення) через Державну казначейську службу України, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь Державної казначейської служби України у цьому процесі мають інше призначення та завдання. В останньому випадку виконання судових рішень щодо стягнення коштів покладено на органи казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу. Боржником в такому випадку є державний орган, який несе зобов`язання перш за все своїм коштом в межах асигнувань з державного бюджету, що і зумовлює участь Державної казначейської служби України у виконанні таких судових рішень.
		30. У випадку з позивачем теж йдеться про стягнення коштів, однак не з державного органу, а з державного бюджету і кошти, які стягнув суд - матеріальна шкода, право на відшкодування якої передбачає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Зобов`язання держави щодо відшкодування шкоди у випадках, визначених законом, не слід ототожнювати із зобов`язаннями державних органів за судовим рішенням (про стягнення коштів), а відтак не можна уподібнювати механізм виконання судових рішень в обох цих випадках. Крім того, виконання судових рішень в обох описаних ситуаціях відбувається за різними бюджетними програмами, що поряд з наведеним вище також підтверджує доводи відповідача про те, що правова регламентація правовідносин щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є в одному випадку державний орган, в іншому - держава, відрізняється, і застосування окремих нормативних положень з однієї сфери правовідносин до іншої є помилковим.».
		41. Між тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 року у справі №686/7081/21, відступаючи від висновку щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у правовідносинах, що виникли у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про стягнення моральної шкоди за Законом №266/94-ВР, сформульованого у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №826/17656/16, зазначила, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону №4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми.
		42. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що особа, на користь якої ухвалено судове рішення про відшкодування державою моральної шкоди на підставі Закону №266/94-ВР, має право на нарахування та виплату компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення (понад три місяці) відповідно до статті 5 Закону № 4901-VI. Тобто, на спірні правовідносини поширюються гарантії держави щодо виконання судових рішень відповідно до статті 2 Закону №4901-VI.
		43. Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору установили, що рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.04.2020 у справі №199/3969/19, зобов`язано ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснити на користь ОСОБА_1 виплату у розмірі 1 500 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури.
		44. Суди, з урахуванням дати надходження до ДКСУ документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів - 18.08.2020, дати закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів - 18.11.2020 та дати перерахування коштів стягувачу - 13.08.2021, дійшли вірного висновку, що строк прострочення платежу становив 8 місяців та 26 дні.
		45. Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору дійшли обґрунтованих висновків, що законодавством (Законом №4901-VI) визначений обов`язок Казначейства нараховувати і виплачувати стягувачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми в разі неперерахування протягом трьох місяців коштів за рішенням суду.
		46. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №380/8020/22, правовідносини в якій є подібними, та які (висновки) враховуються під час розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції в силу частини третьої статті 341 КАС України.
		47. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем термінів виконання рішення суду, а отже і про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за період з 18.11.2020 по 13.08.2021 за порушення строку перерахунку коштів по виконавчому листі у справі №199/3969/19.
		48. Водночас, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на інші постанови Верховного Суду, доводи щодо неврахування висновків яких також стали підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у таких справах не є подібними до спірних правовідносин.
		49. Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не знайшли свого підтвердження, під час касаційного розгляду справи.
		50. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		51. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
		52. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		53. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновків, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення із правильним застосування норм матеріального права та додержанням норм процесуального права.
		54. А тому, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		55. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ: 
		1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України  залишити без задоволення.
		2. Рішення   Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі №160/18159/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...