Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/27936/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2024. Зареєстровано: 29.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/760/1084/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022101110000959

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа №760/27936/23 1-кп/760/1084/24
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 жовтня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва
		 
		в складі колегії суддів: головуючого судді - ОСОБА_1 
		суддів - ОСОБА_2 
		ОСОБА_3 
		за участі секретаря - ОСОБА_4 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження,що внесене до ЄРДР за № 22022101110000959 від 23.12.2022 року відносно 
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 
		уродженця м.Бориспіль, Київської області,громадянина
		України, освіта середня, зареєстрований у 
		 
		АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , не судимого,- 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ст.ст.28 ч.2,111 ч.2 КК України,-
		 
		за участю : прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		ОСОБА_8 
		обвинуваченого - ОСОБА_9 
		захисника - ОСОБА_10 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.121981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; від 24.10.1970 № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від      16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у ст. ст. 1 - 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
		-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація. 
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть, не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків, не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності, не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права. 
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до ст. ст. 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади Російської Федерації (далі - РФ) та службових осіб з числа керівництва збройних сил (далі - ЗС) РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Так, починаючи з 20.02.2014 з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АДРЕСА_3 , усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995, ст. ст. 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.06.1975, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18.10.1907, ст. ст. 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.
		У подальшому представниками влади РФ вчинено ряд дій, внаслідок чого здійснено окупацію частини території України - Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та спроба легітимізувати указані дії.
		Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на решті території держави.
		Так, вказаними особами організовувалися та проводилися у березні - квітні 2014 року антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Основою їх метою було поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		З огляду на викладене, між державами РФ та Україна з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
		Всупереч вказаним вище нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, діючи спільно з невстановленими на цей час досудовим розслідуванням представниками влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 06.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивні воєнні дії проти України.
		22.02.2022 Президент РФ, реалізовуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24.02.2022 Президент РФ, оголосив про рішення розпочати «спеціальну військову операцію» в Україні.
		У подальшому близько 05 год 00 хв 24.02.2022 збройні сили РФ спільно з підрозділами НЗФ так званих «ДНР» і «ЛНР» здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, перетнули державний кордон України та вторглися на територію суверенної держави Україна на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та Херсонської областей, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт проти України.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжено до 14.02.2024.
		З 24.02.2022 на посаді контролера 1-го відділення 2-го взводу контролерів спеціальної комендатури військової частини НОМЕР_1 проходить військову службу за контрактом осіб рядового складу солдат ОСОБА_9 .
		ОСОБА_9 при укладенні контракту про проходження громадянами України військової служби добровільно взяв на себе зобов`язання свято і неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників), суворо зберігати державу таємницю.
		Також будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_9  відповідно до                              ст. ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен  свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути зразком високої культури і дисципліни, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Разом з цим, контролер 1-го відділення 2-го взводу контролерів спеціальної комендатури військової частини  НОМЕР_1   ОСОБА_9  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, будучи обізнаним про факт ведення вказаного державою агресивної війни проти України та проведення у зв`язку з цим з боку Російської Федерації підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, діючи за попередньою змовою зі своїм знайомим Особою 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки за наступних обставин.
		Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше січня 2023 ОСОБА_9 вступив у злочинну змову з Особою 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, спільно з якою розробив план спільних злочинних дій, які полягали у зборі інформації щодо позицій військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, локацій об`єктів важливої критичної інфраструктури на території м. Києва та подальшої передачі зазначеної інформації представникам держави-агресора через мобільний додаток «Telegram».
		При цьому завдання та інформацію цікаву для ЗС РФ Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, отримував та передавав через свого куратора ЗС РФ «ОСОБА_12», завдання якого Особа 1 доводив до відома ОСОБА_9 .
		У подальшому  ОСОБА_9  діючи умисно, за попередньою змовою з Особою 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, 27.01.2023 о 13 год 22 хв перебуваючи за адресою:  АДРЕСА_4 , за допомогою камери мобільного телефону здійснив відео та фото фіксацію будівлі теплостанції та через мобільний додаток - «Telegram» на обліковий запис Особи 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, надіслав відео та фото знімки будівлі теплостанції та зображення дисплею телефону (скріншот) з цифровою мапою (додатку Google maps) з зазначенням координат. 
		Того ж дня, 27.01.2023 о 13 год 25 хв Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, продовжуючи реалізацію злочинного наміру, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 через мобільний додаток «Telegram», надіслав представнику ЗС РФ - « ОСОБА_11 » на його обліковий запис в «Telegram» інформацію отриману від ОСОБА_9 .
		У подальшому, 11.02.2023 о 21 год 25 хв указаний вище співробітник ЗС РФ на ім`я - « ОСОБА_11 », шляхом листування через «Telegram» поставив перед Особою 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, завдання на збирання та передачу йому фотознімків  територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що розташовані за адресами:  АДРЕСА_5 . Вказане завдання Особа 1, матеріали щодо якого виділені в окреме кримінальне провадження, передала для виконання ОСОБА_9 .
		Виконуючи вказівку представника ЗС РФ - «ОСОБА_12»,  ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з Особою 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.02.2023 перебуваючи у м. Києві, за допомогою камери мобільного телефону здійснив фотофіксацію будівель ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташовані за адресами:  АДРЕСА_5 , та через мобільний додаток «Telegram», на обліковий запис Особи 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, надіслав фотознімки будівель вказаних ІНФОРМАЦІЯ_2 та зображення дисплею телефону (скріншот) з цифровою мапою (додатку Google maps) з зазначенням координат. При цьому ОСОБА_9 додатково надіслав Особі 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, текстове повідомлення з роз`ясненням про кількість військовослужбовців Збройних Сил України.
		Того ж дня, 12.02. 2023 о 16 год 00 хв Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, продовжуючи реалізацію злочинного наміру, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , через мобільний додаток «Telegram» надіслав представнику ЗС РФ - « ОСОБА_11 » на його обліковий запис в «Telegram» інформацію отриману від ОСОБА_9 .
		У подальшому, 15.02.2023 о 21 год 20 хв указаний вище співробітник ЗС РФ на ім`я - « ОСОБА_11 », шляхом листування через «Telegram» поставив перед Особою 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, завдання на збирання та передачу йому фотознімків ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані за адресами: АДРЕСА_6 ,перев. Артилерійський, буд. 5в, АДРЕСА_7 .
		Виконуючи вказівку представника ЗС РФ - «ОСОБА_12», ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з Особою 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.03.2023, перебуваючи в м. Києві, за допомогою камери свого мобільного телефону здійснив фотофіксацію будівель ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані за адресами:  АДРЕСА_8 та через мобільний додаток «Telegram» на обліковий запис Особи 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, надіслав фотознімки будівель вказаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також зображення дисплею телефону (скріншот) з цифровою мапою (додатку Google maps) з зазначенням координат. При цьому ОСОБА_9 додатково надіслав Особі 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, текстове повідомлення з роз`ясненням про кількість військовослужбовців Збройних Сил України.
		11.03.2023 о 15 год 00 хв Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, продовжуючи реалізацію злочинного наміру, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 через мобільний додаток «Telegram» надіслав представнику ЗС РФ - « ОСОБА_11 » на його обліковий запис в «Telegram» інформацію отриману від ОСОБА_9 .
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 повністю визнав себе винуватим та не оспорював фактичні обставини,викладені в обвинуваченні. 
		Пояснив суду,що з травня 2021 року3 підписав контракт про проходження військової служби ,яку проходив в якості контролера 1-го відділення 2-го взводу контролерів спеціальної комендатури військової частини НОМЕР_1 . 
		В січні 2023 року погодився на прохання свого знайомого щодо здійснення збору інформації щодо позицій військовослужбовців ЗСУ та подальшої передачі через мобільний додаток «Телеграм» за грошову винагороду, яку отримував на власну картку.
		Підтвердив,що 27.012023 р. перебував на АДРЕСА_9 зняв на камеру свого мобільного телефону будівлю теплостанції та через додаток «Телеграм» відправив своєму знайомому,який в свою чергу відправив ці відео та фото представнику збройних сил росії на ім 'я ОСОБА_11 .
		Також 12.02.2023 він здійснив фото та відео фіксацію будівель ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані по АДРЕСА_5 , і також через мобільний додаток відправив своєму знайомому. Як йому стало відомо ці відомості також були пере направлені представнику збройних сил росії ОСОБА_11 .
		Визнав обвинувачений ОСОБА_9 також і те,що 11.03.2023 він здійснив фіксацію будівель ІНФОРМАЦІЯ_2 на АДРЕСА_10 , які також відіслав своєму знайомому через додаток «Телеграм».
		У вчиненому обвинувачений розкаявся, вказав,що вчиняючи злочин не подумав про наслідки. 
		Відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого.
		Таким чином, суд прийшов до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні дій,що виразились в державні зраді,тобто діянні ,умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові,територіальній цілісності та недоторканності,обороноздатності,державній,економічній та інформаційній безпеці України,а саме переході на бік ворога в період збройного конфлікту,вчиненого в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб.
		Його дії суд кваліфікує за ст.28 ч.2, 111 ч. 2 КК України. 
		Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості ним вчиненого - відповідно до ст.12 КК України злочин віднесений до особливо тяжкого , його особу і вважає, що він заслуговує на покарання у виді позбавлення волі з конфіскацію всього майна,що є його власністю.
		Суд враховує обставини, які пом`якшують покарання для обвинуваченого - перше притягнення до кримінальної відповідальності, розкаяння у вчиненому.
		Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.
		Керуючись ст.ст. 370, 374, 375 КПК України, - 
		з а с у д и в :
		 
		ОСОБА_9 визнати винуватим за ст.ст. 28 ч.2, 111 ч.2 КК України і призначити йому покарання - у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,що є його особистою власністю.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком чинності залишити без змін.
		Строк покарання рахувати з 29.08.2023 року.
		Речові докази: мобільний телефон марки «Ксеомі, імей1: НОМЕР_2 , імей2: НОМЕР_3 , з сім-картками мобільних операторів зв`язку з номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;мобільний телефон чорного кольору марки «iPhoneXR» з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» та «Лайфселл» , ноутбук сірого кольору марки «ЛЕНОВО» із зарядним пристроєм - конфіскувати в дохід держави.
		Стягнути із ОСОБА_9 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 3823,68 гривень. 
		Вирок може бути оскаржено до Київського Апеляційного суду через районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення .
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому. 
		                     
		 
		Головуючий суддя:
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...