Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 377/523/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 22.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 377/523/23
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11729/2024
		Головуючий у суді першої інстанції: Бабич Н.С.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		 
		судді-доповідача                              Крижанівської Г.В., 
		суддів                                               Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
		при секретарі                                    Шпирук Ю.С., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Гарнаги Павла Анатолійовича , подану в інтересах Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», на рішення Славутицького міського суду Київської області від 14 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Бабич Н.С., у справі №377/523/23 за позовом ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа: Первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС, про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -
		                                                 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДСП «Чорнобильська АЕС» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди. Зазначав, що з 2019 року і по теперішній час працює охоронником 3 розряду загону охорони ДСП «Чорнобильська АЕС». 24 лютого 2022 року у зв`язку з широкомасштабним воєнним нападом Російської Федерації на Україну та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану він вступив до добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_5 та уклав контракт добровольця територіальної оборони. З 24 лютого 2022 року по 25 березня 2022 року він щоденно виконував обов`язки добровольця. 25 березня 2022 року, в передмісті міста Славутича, при виконанні бойового завдання групою добровольців на його автомобілі, внаслідок розстрілу окупантами автомобіля та отриманих кульових та осколочних поранень, він разом із своїм сином та побратимами був захоплений окупантами в полон. Особисто він, крім іншого, отримав множинні осколкові поранення грудної клітини і спини, кульове поранення лівої ноги, закриту черепно-мозкову травму та втрачав свідомість. З 25 березня по 31 грудня 2022 року він перебував у полоні держави-агресора, а з 31 грудня 2022 року по 19 січня 2023 року знаходився на лікуванні у медичному центрі «Нові Санжари», після чого по 09 лютого 2023 року на лікуванні та реабілітації в КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львів». Повернувшись з полону, він дізнався, що відповідач виплатив йому середню заробітну плату за місцем роботи лише за березень 2022 року. Тому, після лікування та реабілітації він звернувся до відповідача з листом від 17 квітня 2023 року з проханням виплатити йому середній заробіток за період з квітня 2022 року по лютий 2023 року. Накази відповідача про увільнення його від роботи (посади) та про припинення виплати середнього заробітку за час виконання ним завдань територіальної оборони України він не отримував. Листом № 1748/01110200-2023 від 22 травня 2023 року відповідач повідомив йому, що є державним підприємством і норми діючого законодавства не встановлюють прямого обов`язку роботодавця виплачувати середній заробіток працівникам членам добровольчого формування територіальних громад за час перебування в полоні за правилами ст. 119 КЗпП України. Згідно з довідкою №145 від 07 червня 2023 року його середньомісячна заробітна плата становить 15 329,17 грн., тому за період з квітня 2022 року по лютий 2023 року, тобто за 11 місяців, його середній заробіток складає 168 620,87 грн. Також, від незаконного і несправедливого рішення відповідача про відмову у виплаті йому середнього заробітку, він зазнав психічного впливу, моральних втрат, що призвело до погіршення стану його здоров`я, позбавлення можливостей реалізації його звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, під час розгляду справи він дізнався про наявність наказу відповідача №430-к від 04 квітня 2022 року, яким було призупинено дію трудового договору з ним та тимчасово звільнено його від обов`язку виконувати роботу у зв`язку з військовою агресією проти України. Відповідач не знайомив його з цим наказом, тому про його наявність і зміст він дізнався з клопотання відповідача про приєднання цього наказу до матеріалів справи. Також,  законодавством України непередбачено право роботодавця (відповідача) призупиняти дію трудового договору з добровольцями та тимчасово звільняти їх від обов`язку виконувати роботу у зв`язку з військовою агресією проти України. 
		З урахуванням  заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати наказ ДСП «Чорнобильська АЕС» № 430-к від 04 квітня 2022 року про призупинення з ним, охоронником 3 розряду, дії трудового договору та тимчасове звільнення його від обов`язку виконувати роботу у зв`язку з військовою агресією проти України; стягнути з ДСП «Чорнобильська АЕС» на його користь середній заробіток за час виконання ним завдань територіальної оборони України та перебування у полоні держави-агресора в період з квітня 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 168 620,87 грн., та стягнути з ДСП «Чорнобильська АЕС» на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 700 000,00 грн.
		Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 14 березня 2024 року позов ОСОБА_2  задоволено частково.       
		Визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС» Сейди В.О. №430-к від 04 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з охоронником 3 розряду команди охорони об`єктів в зоні відчуження загону охорони ДСП «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_2
		Стягнуто з ДСП «Чорнобильська АЕС» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час виконання ним завдань територіальної оборони України та перебування у полоні держави агресора, тобто під час виконання державних або громадських обов`язків, за період з 01 квітня 2022 року по 09 лютого 2023 року включно в розмірі 159 698,96 грн., з утриманням із цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів.
		Стягнуто з ДСП «Чорнобильська АЕС» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
		У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з ДСП «Чорнобильська АЕС» на користь держави судовий збір в сумі 2 720,51 грн. 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Гарнага П.А. , який діє в інтересах ДСП «Чорнобильська АЕС», подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нібито неврегульованість спірного питання державних гарантій особам, з числа полонених членів добровольчих формувань територіальних громад, та необхідність застосування в цьому питанні аналогії права. Зазначає, що нормами законодавства України врегульовано питання щодо соціальних гарантій працівникам, які є членами добровольчих формувань територіальних громад та уклали контракт добровольця територіальної оборони. Відповідно до положень чинного законодавства на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються дія статутів Збройних Сил України, гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 КЗпП України, а відтак, такі особи на час виконання ними завдань територіальної оборони України, за соціально-правовим статусом прирівнюються до військовослужбовців. Тому цілком логічним є застосування до осіб зі складу добровольчого формування територіальної громади, які потрапили у полон ч. 4 ст. 119 КзпП України. До того ж, частина 3 цієї статті чітко визначає джерело фінансування таких витрат - за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Таким чином, обов`язок підприємства в питанні грошового забезпечення працівника - члена добровольчого формування територіальної громади, обумовлений лише ч.1 ст.119 КЗпП України і цей обов`язок ДСП «Чорнобильська АЕС» виконує належним чином та у повному обсязі. У питанні державних гарантій членів добровольчого формування територіальної громади, які потрапили у полон, ДСП «Чорнобильська АЕС», як юридична особа та самостійний суб`єкт господарювання не є належним відповідачем оскільки не відповідає по гарантіях держави та не має такого обов`язку за Законом. Звертає увагу на те, що при розгляді справи судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що при укладанні контракту з позивачем від 24.02.2022 року з боку Держави як її представника він був підписаний ОСОБА_3. , якого було призначено на посаду командира лише наприкінці червня 2022 року. Також, при прийнятті оспорюваного рішення суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо наявності підстав для скасування наказу ДСП ЧАЕС №430-к від 04 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 та тимчасове звільнення його від обов`язку виконувати роботу у зв`язку з військовою агресією проти України. На момент видання вказаного наказу ДСП «Чорнобильська АЕС» не мала можливості забезпечувати роботою персонал підприємства у зв`язку з окупацією промислового майданчика з 24.02 2022 по 30.03.2022, а також руйнацією певних об`єктів критичної інфраструктури. Крім того, в матеріалах справи міститься наказ ДСП «Чорнобильська АЕС» про оголошення простою на підприємстві №240 від 24.03.2022, який діє по теперішній час. Таким чином,  існували саме ті обставини,  за наявності яких дія трудового договору мала бути призупинена.
		В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. 
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 01 липня 2019 року працює охоронником 3 розряду команди охорони об`єктів в зоні відчуження загону охорони ДСП «Чорнобильська АЕС», тобто є штатним працівником відповідача. Вказані обставини підтверджуються його трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ; наказом ДСП ЧАЕС № 849 від 01 липня 2019 року «Про зарахування до штатного складу ДСП ЧАЕС працівників відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича ДП УЗФО ЧАЕС» наказом ДСП ЧАЕС № 122-ос від 10 лютого 2020 року про переведення на іншу роботу ОСОБА_2 та його особовою карткою, копії яких долучені до справи (т. 1, а.с. 9-11, 47-50; т. 2, а.с. 147,152). 
		24 лютого 2022 року командир ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (надалі - командир) та громадянин України ОСОБА_2 (надалі - доброволець), на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом Держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, Кодексом законів про працю України, відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 №1702-ІХ та Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1449 (надалі-Положення) уклали контракт добровольця територіальної оборони (т. 1, а.с.13). 
		Згідно з п. 1, 2 вказаного контракту доброволець добровільно взяв на себе зобов`язання, зокрема: - виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту, відповідно до вимог визначених Законом України «Про основи національного спротиву», Положення та інших нормативно-правових актів України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цього контракту; - додержуватися Конституції України та законів України та нормативно-правових актів при виконанні завдань та повноважень територіальної оборони, виконувати державні та/або громадські обов`язки в інтересах Українського народу; - додержуватися та виконувати складену присягу добровольця територіальної оборони. 
		На добровольця, який зарахований до складу ДФТГ та уклав цей контракт, поширюється дія статутів Збройних Сил України. 
		Пунктом 3 контракту визначено, що на добровольця, який уклав цей контракт, поширюється гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та стаття 119 Кодексу законів про працю України. 
		 Згідно з п. 13 контракту визначено, що він набирає чинності з 24 лютого 2022 року. 
		У зв`язку з укладенням контракту ОСОБА_2 було видано посвідчення добровольця територіальної оборони серії НОМЕР_2 , яке дійсне на території України з 24 лютого 2022 року по 23 лютого 2025 року (т. 1, а.с.12). 
		Відповідно до довідок №8 від 25 травня 2022 року та №46 від 07 липня 2022 року, виданих командиром ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3., за погодженням з начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , який є членом ІНФОРМАЦІЯ_3, з 24 лютого 2022 року по 25 березня 2022 року включно щоденно виконував свої службові обов`язки. 25 березня 2022 року був захоплений в полон у передмісті міста Славутича (т. 1, а.с. 14, 15; т. 2, а.с. 149). 
		Згідно з довідкою №33/8-Р-16д від 06 лютого 2023 року, виданою Службою безпеки України солдату ОСОБА_2 , в період з 25 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року він дійсно перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України (т. 1, а.с. 16). 
		Зазначені обставини також підтверджуються листом №42-23 від 01 січня 2023 року Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» та листом Міністерства оборони Російської Федерації №328/4-1302 від 08 листопада 2022 року, адресованим ОСОБА_5 , копії яких долучені до справи (т. 1, а.с. 17, 18). 
		Після звільнення з полону, в період з 31 грудня 2022 року до 19 січня 2023 року, ОСОБА_2 перебував у Медичному центрі «Нові Санжари» Національної гвардії України, до якого був направлений згідно з актом від 31 грудня 2022 року про передання осіб, звільнених з полону країни-агресора від Національного інформаційного бюро, що підтверджено довідкою №25 від 19 січня 2023 року, копія якої долучена до справи (т. 1, а.с. 19). 
		Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №563 ОСОБА_2 , останній перебував у Медичному центрі «Нові Санжари» Національної гвардії України на стаціонарному лікуванні з 31 грудня 2022 року по 19 січня 2023 року з діагнозом: наслідки мінно-вибухової травми (МВТ), отриманої 25.03.2022, множинні осколкові поранення грудної клітки, спини; стан після повторних перенесених закритих черепномозкових травм (ЗЧМТ), зокрема 25.03.2022; направлений для подальшого лікування до іншого лікувального закладу (т. 1, а.с. 20-22). 
		У період з 25 січня 2023 року по 09 лютого 2023 року ОСОБА_2 перебував у КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова», де проходив стаціонарне лікування з діагнозом, зокрема: стороннє тіло у вусі вушної раковини з лівого боку, наслідки мінно-вибухової травми, наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми, що підтверджено випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6481. В анамнезі хворого у виписці зазначено з його слів, що погіршення слуху та зору, появу сторонніх предметів відмічає після вибуху гранати 25.03.2022 в місті Славутичі на відстані близько 5 м, втрачав свідомість, перша медична допомога була надана на місці ворожими медиками, надалі в полоні були спроби видалення уламків з ділянки обличчя, болі в спині почав відмічати після перебування в полоні (багатократні удари електрострумом, тривале вимушене положення стоячи по 18 годин) (т. 1, а.с. 23). 
		 На період воєнного стану наказом ДСП «Чорнобильська АЕС» №240 від 24 березня 2022 встановлено на підприємстві простій та згідно з наказами ДСП «Чорнобильська АЕС» № 241 від 24 березня 2022 року та № 684 від 25 серпня 2022 року призупинено дію п.4.2 додатка 70-3 Колективного договору ДСП ЧАЕС «Положення про організацію оздоровлення» та п.6.8 розділу 6 «Оплата праці, гарантії та компенсації» Колективного договору ДСП «Чорнобильська АЕС» (т.1, а.с. 148-149, 150-153). 
		Наказом т.в.о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС» Сейди В.О. № 430-к від 04 квітня 2022 року призупинено з 04 квітня 2022 року дію трудового договору з охоронником 3 розряду команди охорони об`єктів в зоні відчуження загону охорони ОСОБА_2 (т. 1, а.с.142; т. 2, а.с. 150). 
		14 лютого 2023 року на підставі заяви ОСОБА_2 наказом т.в.о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС» Сейди В.О. №18-к прийнято рішення вважати ОСОБА_2 таким, що приступив до роботи з 14 лютого 2023 року після тимчасового звільнення від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором у зв`язку з військовою агресією проти України на попередній посаді та визнано таким, що втратив чинність з 14 лютого 2023 року наказ від 04 квітня 2022 року №430-к про призупинення дії трудового договору (т. 1. а.с.143; т. 2, а.с.151). 
		17 квітня 2023 року ОСОБА_2 подав на ім`я т.в.о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС» Сейди В.О. письмове звернення, до якого додав копії документів, що підтверджують перебування його у полоні та лікуванні після звільнення з полону, та просив поновити його порушені права та гарантії і виплатити середньомісячну заробітну плату за період з квітня 2022 року по лютий 2023 року (т. 1, а.с.24-26). 
		У відповідь на вказане звернення позивач отримав від ДСП «Чорнобильська АЕС»  лист № 1748 від 22 травня 2023 року про неможливість здійснення підприємством виплат середнього заробітку за час перебування у полоні з 25 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року та за час реабілітації і лікування з 31 грудня 2022 року по 09 лютого 2023 року як працівнику ДСП ЧАЕС та члену Славутицького ДФТГ, оскільки норми діючого законодавства не встановлюють прямого обов`язку роботодавця з виплати середнього заробітку працівникам - членам ДФТГ за час перебування у полоні за правилами статті 119 КЗпП України (т.1, а.с.24-26,27). 
		З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2 Визнав незаконним та скасував наказ т.в.о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС» Сейди В.О. №430-к від 04 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з охоронником 3 розряду команди охорони об`єктів в зоні відчуження загону охорони ДСП «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_2 Стягнув з ДСП «Чорнобильська АЕС» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час виконання ним завдань територіальної оборони України та перебування у полоні держави агресора, тобто під час виконання державних або громадських обов`язків, за період з 01 квітня 2022 року по 09 лютого 2023 року включно в розмірі 159 698,96 грн., з утриманням із цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів, а також  моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ від 04 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем, не відповідає умовам, які передбачені ст. 13 Закону України «України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому законних підстав для його видання у відповідача не було. При цьому, оскільки позивач, будучи членом Славутицької територіальної громади №1, який уклав контракт добровольця територіальної оборони, під час виконання ним завдань територіальної оборони України, тобто державних та/або громадських обов`язків, 25 березня 2022 року потрапив у полон держави-агресора, де перебував у період з 25 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, після чого з 31 грудня 2022 року по 09 лютого 2023 року проходив реабілітацію та лікування у зв`язку з отриманням поранення під час захоплення його у полон, то суд дійшов висновку, що він також має право на гарантії, передбачені ч.ч. 3, 4 ст. 119 КЗпП України, на збереження за ним середнього заробітку за час перебування у полоні та лікування. У зв`язку з незаконним призупиненням трудового договору позивачу було задано моральної шкоди, яка на думку суду підлягає відшкодуванню у розмірі 5 000,00 грн. 
		Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
		Правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб`єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву визначені Законом України «Про основи національного спротиву». 
		Згідно з пунктами 2, 8, 16 частини першої статі 1 вказаного Закону визначено, що  добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони; національний спротив - комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсічі агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України; територіальна оборона - система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про основи національного спротиву» складовими національного спротиву є територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про основи національного спротиву» територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.
		Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 4 Закону України «Про основи національного спротиву» військова складова територіальної оборони включає органи військового управління, військової частини Сил територіальної оброни Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.
		Цивільна складова територіальної оборони включає державні органи, органи місцевого самоврядування, які залучаються до територіальної оборони.
		Військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.
		Таким чином, добровольче формування територіальних громад - це елемент військово-цивільної складової територіальної оборони.
		Діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом. У разі введення в України або в окремих її місцевостях воєнного стану всі добровольчі формування територіальних громад переходять в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України. На час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України добровольчі формування територіальних громад повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межам визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основи національного спротиву»).
		Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про основи національного спротиву» комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам Положення про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. Громадяни України зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу добровольчих формувань територіальних громад також безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій.
		На громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони, поширюється дія статутів Збройних Сил України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального та правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу».
		Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1449 затверджено Положення про добровольчі формування територіальних громад, яке визначає порядок утворення та діяльності добровольчих формувань територіальних громад, набуття та припинення членства в добровольчих формуваннях.
		Пунктом 16 вказаного Положення визначено, що членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.
		Особа не може бути членом добровольчого формування у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах (п. 17 Положення).
		Згідно з п. 21 Положення контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця затверджується Міноборони.
		Відповідно до вимог п.п. 21, 27 Положення, наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 №84, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.03.2022 за №307/37643, затверджено форму контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони, п.п. 3 та 4 якого визначено, що на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та стаття 119 Кодексу законів про працю України. Держава, від імені якої виступає командир, зобов`язується забезпечити належні умови для виконання добровольцем, покладених на нього завдань: додержання його прав і свобод, прав членів його сім`ї, включаючи надання пільг, гарантій соціального і правового захисту, установлених Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про основи національного спротиву», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положенням та іншими нормативно-правовими актами, які визначають статус членів добровольчих формувань територіальної громади.
		Тобто, члени добровольчих формувань територіальних громад, які уклали контракт добровольця територіальної оборони і не визначені рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, не є військовослужбовцями, але виконують завдання територіальної оборони України під керівництвом Сил територіальної оборони Збройних Сил України та під час виконання таких завдань на них поширюється соціальний та правовий захист військовослужбовців та положення статті 119 КЗпП України.
		Як було встановлено, позивач ОСОБА_2 працює на посаді охоронника 3 розряду команди охорони об`єктів зони відчуження загону охорони ДСП «Чорнобильська АЕС», та відповідно до контакту добровольця територіальної оборони, укладеного на період з 24 лютого 2022 року по 23 лютого 2025 року, перебував у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 та у період з 24 лютого 2022 року по 25 березня 2022 року щоденно виконував службові обов`язки щодо виконання завдань територіальної оборони України, тобто державні або громадські обов`язки, які міг виконувати у робочий час, 25 березня 2022 року під час виконання обов`язків територіальної оборони України ОСОБА_2   був захоплений у полон держави-агресора та звільнений з полону 31 грудня 2022 року, після чого з 31 грудня 2022 року по 09 лютого 2023 року перебував на лікуванні та реабілітації, тому на нього поширюються гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку, передбачені частиною 1 статті 119 КЗпП України. 
		Також,   15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Частинами другою, третьою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 04 квітня 2022 року) встановлено, що в період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		З огляду на викладене, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням вказаного закону також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
		Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
		Разом із тим, як вбачається з аналізу положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через військову агресію проти України роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
		Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору, не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
		Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004, на території міста Славутича Славутицької територіальної громади велися активні бойові дії у період з 24.03.2022 по 25.03.2022; в період з 26.03.2022 по 03.04.2022 вказана територія України була тимчасово окупована Російською Федерацією.
		При цьому, як вбачається зі змісту наказут.в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС Сейди В.О. №430-к від 04 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 , призупиняючи дію трудового договору з ОСОБА_2   на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ДСП «Чорнобильська АЕС» виходило з відсутності у підприємства на дату видачі оспорюваного наказу від 04 квітня 2022 року відомостей про місцезнаходження позивача, що підтвердили представники відповідача в судовому засіданні. 
		Підставами призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 зазначено: тимчасове звільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором у зв`язку з військовою агресією проти України; наказ ДСП ЧАЕС №241 від 24 березня 2022 року «Про організацію роботи в умовах воєнного стану»; службова записка начальника підрозділу.
		Відповідно до наказу ДСП «Чорнобильська АЕС» №241 від 24 березня 2022 року «Про організацію роботи в умовах воєнного стану», встановлено з 21.03.2022 на період воєнного стану на ДСП «Чорнобильська АЕС» простій - зупинення роботи підприємства, викликане невідворотною силою щодо персоналу, який тимчасово не буде залучатися до виконання роботи. Залучено до роботи з 21.03.2022 персонал ДСП «Чорнобильська АЕС», що виконує роботи із забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, та персонал, пов`язаний із життєзабезпеченням об`єктів ДСП «Чорнобильська АЕС» (т. 1, а.с. 148-149). Згідно зі службовою запискою начальника загону охорони ДСП «Чорнобильська АЕС» Сльозки О. від 06 квітня 2022 року для охоронника 3 розряду загону охорони ОСОБА_2 станом на 04.04.2022 виключена можливість виконання ним роботи у зв`язку з військовою агресією (т. 2, а.с.148).
		Разом з тим, заперечуючи проти позову, ДСП «Чорнобильська АЕС» не надало суду доказів того, що при видачі наказу №430-к від 04 квітня 2022 року підприємство перебувало в таких обставинах у зв`язку з військовою агресією проти України, за яких воно не могло надавати роботу працівнику, з чим законодавство і пов`язує можливість прийняття такого наказу.
		Як вбачається із аналізу роботи з кадрами ДСП «Чорнобильська АЕС» за 2022 рік, затвердженого т.в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС Сейдою В.О. 30 грудня 2022 року, чисельність працівників ДСП ЧАЕС у 2022 році становила 2 518 осіб, з них 138 працівників загону охорони (т. 2, а.с.84-97). Відповідно до аналізу роботи з кадрами ДСП «Чорнобильська АЕС» за 2023 рік, затвердженого в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС Мартиновим С. 11 січня 2024 року, чисельність працівників ДСП ЧАЕС у 2023 році становила 2 385 осіб, з них 117 працівників загону охорони (т. 2, а.с. 98-111). Зі списку працівників загону охорони ДСП ЧАЕС, відсутніх на роботі за період з 04.04.2022 по 14.02.2022 у зв`язку з призупиненням дії трудових договорів, та наказів про призупинення дії трудових договорів з працівниками команди охорони об`єктів в зоні відчуження загону охорони від 29 березня 2022 року, 04 квітня 2022 року, 01 липня 2022 року, 15 липня 2022 року, копії яких долучено до справи, вбачається, що лише з 25 працівниками вказаного підрозділу, в якому станом на 04.04.2022 рахувався і позивач, була зупинена дія трудових договорів (т. 2, а.с. 112-137). Крім того, згідно із таблицями 2.3. аналізів роботи з кадрами ДСП «Чорнобильська АЕС» за 2022 рік та 2023 рік протягом 2022 - 2023 років здійснювався прийом на роботу працівників: у 2022 році прийнято 48 осіб, в тому числі до загону охорони - 1 особа; у 2023 році прийнято 87 осіб (т. 2, а.с. 93, 107).
		Наведені докази підтверджують, що ДСП «Чорнобильська АЕС» не перебувало в обставинах, за яких не мало можливості забезпечити позивача роботою, що є однією з умов, передбачених статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» для призупинення дії трудового договору з працівником у зв`язку з військовою агресією проти України.
		Отже, оскільки установлені обставини, за яких відповідач ДСП «Чорнобильська АЕС» прийняв оспорюваний наказ від 04 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем, не відповідають умовам, передбаченим статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», законних підстав для його видання відповідно до вимог даного Закону  у відповідача не було, суд першої інстанції обґрунтовано визнав наказ т.в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС Сейди В.О. №430- к від 04 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 незаконним та скасував його. Відповідно, установивши, що незаконні дії ДСП «Чорнобильська АЕС» позбавили ОСОБА_2 можливості працювати, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.
		Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник ДСП «Чорнобильська АЕС» не навів доводів, які б, на думку колегії суддів, спростовували такі висновки, а також здійснені судом першої інстанції розрахунки середнього заробітку за період з 01 квітня 2022 року по 09 лютого 2023 року, який підлягає стягненню на користь позивача.
		Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог позивача про стягнення компенсації моральної шкоди.
		Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому сум, виконанні робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Як зазначив позивач, у зв`язку з незаконним призупиненням трудового договору були порушені його трудові права, він був позбавлений можливості реалізації відносно нього соціальних гарантій. Порушення трудових прав позивача підтверджено матеріалами справи, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на його користь моральної шкоди  в розмірі 5 000,00 грн.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. 
		Суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи і дав належну оцінку дослідженим доказам. 
		Рішення Славутицького міського суду Київської області від 14 березня 2024 року в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , сторонами не оскаржене, а тому, у колегії суддів відсутні підстави для перевірки правильності висновків суду в цій частині. 
		Відтак, апеляційна скарга представника ДСП «Чорнобильська АЕС» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 14 березня 2024 року підлягає залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Гарнаги Павла Анатолійовича , подану в інтересах Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», залишити без задоволення.
		Рішення Славутицького міського суду Київської області від 14 березня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Повне судове рішення складено 25 жовтня 2024 року.
		Суддя-доповідач
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...