Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 499/952/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2024. Зареєстровано: 29.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/499/111/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162260000286

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Іванівський районний суд Одеської області    
		 
		Іванівський районний суд Одеської області
		 
		Справа № 499/952/24 
		Провадження № 1-кп/499/111/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		28 жовтня 2024 року селище Іванівка
		 
		Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ; прокурора ОСОБА_3 ; обвинуваченого ОСОБА_4 ; захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024162260000286 від 06.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бузинове Іванівського району Одеської області, українця, громадянина України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, раніше не судимий, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на посаді гранатометника відділення морської піхоти ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос») у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який на час вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді гранатометника відділення морської піхоти ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127- 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, 05.05.2024 біля 20:30 години під`їхав до місця проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та ОСОБА_6 виникла словесна суперечка. У ході вищезазначеного конфлікту у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень невизначеного обсягу ОСОБА_6 .
		У цей же день та час, перебуваючи у тому ж місці, ОСОБА_4 діючи цілеспрямовано, реалізуючи свій злочинний намір направлений на спричинення тілесних ушкоджень невизначеного обсягу потерпілому ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з мотивів особистої неприязні, перебуваючи в положенні стоячи, діючи умисно, із значною силою наніс один удар кулаком правої руки в область щелепи ОСОБА_6 , з лівого боку, який в цей час знаходився біля нього в положенні стоячи. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 відчув сильний біль та втративши свідомість впав на диван та в подальшому 21.05.2024 звернувся до КНП «Міська клінічна лікарня «11» Одеської міської ради.
		У результаті своїх протиправних дій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: двобічного ментального перелому нижньої щелепи та перелому верхньої гілки нижньої щелепи зліва, які не були небезпечним для життя, спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.
		Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, тобто - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за вчинення ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України. Додатково вказав про відшкодування завданої шкоди, яку потерпілий оцінив в 10 000 грн, про що свідчить надана ним розписка.
		Захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , підтримала позицію свого підзахисного та не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
		Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
		Потерпілий ОСОБА_6 надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, покарання призначити на розсуд суду.
		У відповідності до ч. 3ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд обмежився допитом обвинуваченого, який провину визнав, підтвердив фактичні обставини справи, а також дослідженням лише письмових матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
		При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
		Суд засвоїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
		Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, при призначенні покарання з іспитовим строком необхідно враховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
		Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
		З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів з урахуванням індивідуалізації покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України.
		При визначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, злочин вчинив вперше, одружений, має вагітну дружину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, постійного місця роботи не має, скарг та заяв до селищної ради за місцем проживання щодо обвинуваченого не надходило, самовільно залишив військову частину, за службовою характеристикою відзначається негативно, невідповідально відносить до несення служби, згідно досудової доповіді представника органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній та виправлення особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі; обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, при цьому судом визнається можливим застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України, бо саме така міра покарання буде необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Речові докази відсутні.
		Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні
		Цивільний позов не заявлено.
		Керуючись ст.ст. 349, 370, 373-374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.
		Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
		- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Речові докази відсутні
		Запобіжний захід не обирати.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду з урахуванням обмежень, визначених ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...