Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/1788/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 29.10.2024. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 30.11.2024
Номер судового провадження: 1-кп/283/31/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022060510000169

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		              Справа № 283/1788/22
		Провадження №1-кп/283/31/2024
		В И Р О К
		І м е н е м У к р а ї н и
		    29 жовтня 2024 року м. Малин
		Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2022 за № 12022060510000169, за обвинуваченням
		ОСОБА_4 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Городське Коростишівського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,з середньоюосвітою,неодруженого, непрацюючого,засудженого вирокомМалинського районногосуду Житомирськоїобласті від17.01.2023за ч.2ст.185,ч.2ст.190,ч.2ст.289КК Українидо покаранняу видіпозбавлення воліна строк5років безконфіскації майна,з іспитовимстроком 3роки,вироком Малинськогорайонного судуЖитомирської областівід 26.09.2024за ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.289, ч. 5 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, дію якого продовжено, зокрема Указом Президента № 2263-IX від 22.05.2022 до 23.08.2022.
		25 липня 2022 року близько 12 години ОСОБА_4 , перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , підслухав розмову між власником домоволодіння, ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 щодо оплати праці за виконану останнім роботу.
		В цей час у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шахрайським способом та обернення його на свою користь, тобто грошовими коштами ОСОБА_5 , які мали бути перераховані на користь ОСОБА_6 
		Реалізували свійзлочинний умисел,умисно,переслідуючи метунезаконного збагачення, ОСОБА_4 ,після залишеннямісця розмови ОСОБА_6 ,зловживаючи довірою,запропонував ОСОБА_5 перерахувати грошовікошти завиконану роботу ОСОБА_6 у виглядіремонту дахужитлового будинкуна банківськийрахунок АТКБ «Приватбанк»№ НОМЕР_1 ,картковий рахунок№ НОМЕР_2 ,належний матері ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , під приводом не нараховування комісії за перераховані кошти, та запевнив, що грошові кошти особисто передасть ОСОБА_6 , таким чином ввів в оману ОСОБА_5 .
		У свою чергу, ОСОБА_5 , довірившись ОСОБА_4 , за допомогою додатку «Приват24», встановленого на власному мобільному телефоні «S88Plus», перерахував з банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , картковий рахунок № НОМЕР_4 , грошові кошти в сумі 3200 грн на банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , картковий рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_7 , які ОСОБА_4 в подальшому використав на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 02 серпня 2022 року близько 15 години, перебуваючи в гостях за місцем проживання ОСОБА_8 , що у АДРЕСА_4 , у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на привласнення офіційного документа, а саме, банківської картки AT «Ощадбанк» № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_8 .
		Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що картка та наявні на ній грошові кошти є чужою власністю, маючи умисел, спрямований на привласнення офіційного документа, маючи при цьому корисливу мету, привласнив банківську картку ОСОБА_8 , яка відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україну», п. 4.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом.
		ОСОБА_4 того ж дня, о 15 год. 37 хв. у банкоматі, що неподалік приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що у АДРЕСА_5 , маючи при собі незаконно привласнену банківську картку AT «Ощадбанк № НОМЕР_5 , яка належить потерпілій ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, за допомогою вказаної банківської карти шляхом введення пін-коду таємно викрав (зняв) грошові кошти потерпілої в сумі 6500 грн, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на вказану суму.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину визнав частково, зауваживши, що гроші, які він забрав, не належать ОСОБА_5 , а є власністю ОСОБА_6 , тому саме останній має бути потерпілим. 
		Обвинувачений ОСОБА_4  надав показання, що влітку 2022 року його знайомий - ОСОБА_5 , мав перерахувати гроші  3200 грн ОСОБА_6 за пророблену роботу. У ОСОБА_6 не було картки ОСОБА_9 , тому обвинувачений запропонував ОСОБА_5 перерахувати кошти на картку матері обвинуваченого. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 погодились. Обвинувачений зателефонував матері, вона продиктувала номер своєї картки. ОСОБА_5 здійснив перерахування коштів зі свого рахунку на картку матері обвинуваченого. Потім матір обвинуваченого пішла і зняла перераховані гроші, а обвинувачений приїхав в центр міста на таксі, забрав ті гроші, але не віддав їх ОСОБА_6 , а витратив на власні потреби. Хоча домовленість була така, що обвинувачений забере гроші та повернеться. На момент розгляду кримінального провадження гроші він не повернув ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 . 
		Також пояснив, що перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вдома у потерпілої ОСОБА_8 , під час розмови із останньою дізнався про те, що на її банківському рахунку наявні кошти, взяв у неї без її дозволу банківську картку, пін-код від якої йому був відомий раніше. З даної картки в банкоматі зняв 6500 грн, які витратив на власні потреби. Потім картку у нього забрали працівники поліції. 
		Будучи допитаною, потерпіла ОСОБА_8  надала показання, про те, що ОСОБА_4 є її товаришем, знайомі понад 5 років. В кінці літа до потерпілої приїхала подруга з Польщі, також запросили до себе ОСОБА_4 , відпочивали, вживали алкоголь. Потім в обідню пору вона з подругою пішли вкладати дітей спати, а ОСОБА_4 залишився сам на кухні. Коли хвилин через 30 вийшли, то ОСОБА_4 не було. ОСОБА_4 раніше брав картку та знімав їй кошти. Картка лежала в гаманці, який був у рюкзаку в шафі. Коли розмовляли за столом, то потерпіла сказала, що їй на картку прийшла допомога від ООН, так як у неї двоє дітей, один з яких має інвалідність. Наступного дня зранку потерпіла побачила, що їй на телефон напередодні надійшло повідомлення про зняття з картки 6500 грн. Потерпіла викликала поліцію та намагалась телефонувати ОСОБА_4 , але він спочатку сказав, що зайнятий, а потім вимкнув телефон. Пізніше ОСОБА_4 вибачався та сказав, що гроші поверне, однак до цього часу нічого не повернув. Щодо призначення покарання обвинуваченому поклалась на розсуд суду.
		Потерпілий ОСОБА_5  надав показання про те, що ОСОБА_6 перекривав йому веранду. Коли робота була зроблена, то потерпілий мав заплатити за неї ОСОБА_6 3200 грн. У потерпілого не було готівки, запропонував перерахувати на картку, але у ОСОБА_6 не було картки. Тоді ОСОБА_4 запропонував перерахувати кошти на картку його матері. Потерпілий перерахував, але ОСОБА_4 не передав їх ОСОБА_6 , а забрав їх собі. До цього часу ОСОБА_4 гроші не повернув ні потерпілому, на ОСОБА_6 . Щодо призначення покарання, потерпілий зауважив, що воно має бути справедливе.
		Будучи допитаною свідок ОСОБА_10  надала показання про те, що з потерпілою ОСОБА_8 добрі друзі, а з ОСОБА_4 знайомі понад 1 рік. В той день свідок приїхала в гості до потерпілої, потім туди ж приїхав обвинувачений. Під час спілкування потерпіла розповіла, що отримала допомогу. Наступного дня мала їхати купувати пральну машину. Коли свідок та потерпіла пішли вкладати дітей на денний сон, залишили ОСОБА_4 самого, а коли повернулись, то його вже не було. Набрали ОСОБА_4 з телефону свідка, він не відповів. А коли потерпіла взяла свій телефон, то побачила, що було списання коштів з її рахунку.
		Свідок ОСОБА_6  надав показання про те, що він та ще двоє чоловіків працювали у ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 просто приходив туди. Коли прийшов час розраховуватись за виконану роботу, ОСОБА_5 вирішив здійснити це безготівково, мав перерахувати 3200 грн. У ОСОБА_5 була карта Приватбанку, а у свідка Ощадбанку. Поки свідок дороблював роботу, ОСОБА_4 без узгодження зі свідком пішов до ОСОБА_5 та назвав йому номер картки ОСОБА_9 , яка належить його матері, для перерахунку коштів нібито для свідка. Коли ОСОБА_5 перерахував на ту картку оговорену зі свідком суму коштів за роботу, ОСОБА_4 втік. Свідок їздив до матері ОСОБА_11 просив віддати йому гроші, однак вона повідомила, що 3000 грн зняла та передала ОСОБА_4 , а 200 грн залишилось і за вказівкою сина вона віддасть. Пізніше ОСОБА_4 обіцяв свідкові, що поверне гроші, але наразі нічого не повернув.
		Свідок ОСОБА_7  матір обвинуваченого ОСОБА_4 , відмовилась надавати показання на підставі ст. 63 Конституції України. 
		Судом було досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:
		-витяг з ЄРДР від 08.08.2022;
		-рапорт інспектора-чергового ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення;
		-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 08.08.2022;
		-протокол огляду місця події від 03.08.2022, в якому зафіксовано місце, з якого ОСОБА_4 викрав банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_8 ;
		-протокол огляду предмета від 09.08.2022, а саме мобільного телефону марки HUAWEI P Smart INE- НОМЕР_6 , належного ОСОБА_8 ;
		-довідку, видану ОСОБА_8 про те що, в ТВБВ №10005/038 Філії ЖОУ AT «Ощадбанк» відкрито соціальний рахунок в гривнях (UAH) № НОМЕР_7 , номер карти НОМЕР_5 ;
		-прибутково-видатковий касовий ордер №9737418407 від 11.08.2022;
		-виписку по картковому рахунку ОСОБА_8 ; 
		-протокол огляду місця події від 08.08.2022, під час якого у ОСОБА_4 виявлено банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_8 ;
		-постанову про визнання речовим доказом банківської картки AT «Ощадбанк» № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_8 ;
		-ухвалу слідчого судді Малинського районного суду від 10.08.2022 про накладення арешту на банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_5 , належну ОСОБА_8 ;
		-протокол проведення слідчого експерименту від 24.08.2022, під час якого ОСОБА_4 розповів про обставини вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України;
		-постанову про визнання оптичного носія інформації  диска DVD-R, на якому наявний відеозапис до протоколу проведення слідчого експерименту від 24.08.2022 за участю підозрюваного ОСОБА_4 , речовим доказом;
		-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_5 14.08.2022;
		-платіжне доручення, відповідно до якого ОСОБА_5 25.07.2022 перерахував грошові кошти у сумі 3216,08 грн на банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , картковий рахунок № НОМЕР_2 на належний ОСОБА_7 ;
		-протоколи огляду предметів від 26.08.2022, а саме мобільного телефону марки «S88Plus», належного ОСОБА_5 , та камери марки «Canon»;
		-довідку АТ КБ «Приватбанк» за реквізитами, відповідно до якої ОСОБА_7 отримала переказ в сумі 3200 грн від ОСОБА_5 ;
		-протокол огляду місця події від 14.08.2022, яким проведено огляд банківської картки AT «Ощадбанк» № НОМЕР_8 ;
		-ухвалу слідчого судді Малинського районного суду від 16.08.2022 про накладення арешту на банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_8 , якою користується ОСОБА_6 ;
		-протокол проведення слідчого експерименту від 31.08.2022, під час якого ОСОБА_4 розповів про обставини вчинення кримінального проступку відносно ОСОБА_5 ;
		-постанова про визнання оптичного носія інформації  диска DVD-R, який упаковано до паперового конверту, на якому наявний відеозапис до протоколу проведення слідчого експерименту від 31.08.2022 за участю підозрюваного ОСОБА_4 , речовим доказом.
		Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.
		Також суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_5 , а кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 190 КК України - правильною.
		Крім того, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у привласненні офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів, повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України.
		Судом було досліджено характеризуючі матеріали на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:
		- копію паспорта;
		- медичний висновок про те, що ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;
		- вимогу про судимості та вирок Малинського районного суду Житомирської області від 17.01.2024 по справі №283/1292/21, згідно з якими ОСОБА_4 визнано винуватим за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.289 КК України та відповідно до частини 1 статті 70 КК України, призначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки;
		-вирок Малинськогорайонного судуЖитомирської областівід 26.09.2024,який набравзаконної сили29.10.2024,згідно зяким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України, і призначено йому остаточне покарання з урахуванням ч. 5 ст.71КК України, шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 17.01.2023, у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна; строк відбуття покарання обчислювати з 07 лютого 2024 року.
		- досудову доповідь, зі змісту якої встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, оцінюється як високий, виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі не можливе.
		При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, те, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.190 та ч. 1 ст.357 КК України є кримінальними проступками, а за ч.4 ст.185 КК України - тяжким злочином, його суспільну небезпеку, дані, що характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного.
		Відповідно до положень ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
		Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		   Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень, враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, наявність обставини, яка пом`якшує, і відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі, ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі, у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі. Остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за вказаним вироком ОСОБА_4 слід призначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі. 
		Не зважаючи на те, що кримінальні правопорушення, які наразі інкриміновані обвинуваченому, були вчинені ним до ухвалення вироків Малинського районного суду Житомирської області від 17.01.2023 та 26.09.2024, суд, в контексті врахування даних про особу обвинуваченого при визначенні міри покарання, надає оцінку всій сукупності кримінальних правопорушень, вчинених до ухвалення даного вироку, оскільки така сукупність визначальною мірою характеризує ступінь суспільної небезпечності як ОСОБА_4 , так і вчинених ним кримінальних правопорушень, належна оцінка чого є передумовою обрання як форми реалізації кримінальної відповідальності, так і належного заходу кримінально-правового впливу.
		Підстав для застосування відносно ОСОБА_4 положень ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, оскільки враховує,що ОСОБА_4 протягом проміжкучасу -з липня2020року полютий 2024року вчиниввісім кримінальнихправопорушень,зокрема йтяжкі злочинипроти власності,така поведінка обвинуваченого, на думку суду, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та стійке небажання до тривалої правомірної поведінки, а тому його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства. Така позиція суду узгоджується із даними досудової доповіді на обвинуваченого, згідно з якою індивідуальні та психологічні особливості особистості ОСОБА_4 свідчать про наявність високого ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки його для суспільства, у тому числі і окремих осіб, а тому його виправлення без позбавлення або обмеження волі не можливе.
		Оскільки ОСОБА_4 засуджений вироком Малинського районного суду Житомирської області від 26.09.2024 за ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України та відповідно до частини 5 статті 71 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 6 років позбавлення, а в даному кримінальному провадженні обвинувачений притягується до відповідальності за кримінальні правопорушення, які було вчинено до ухвалення вказаного вище вироку, та суд прийшов до висновку про необхідність призначення покарання, яке підлягає реальному відбуванню, то остаточне покарання слід призначити відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі, повністю зарахувавши частину відбутого покарання за попереднім вироком.
		Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався.
		Цивільний позов у справі не заявлено.
		Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді, підлягає скасуванню, а доля речових доказів - вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.
		Судові витрати у даному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. 
		На підставі ч. 4 ст. 70КК України шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Малинського районного суду Житомирської області від 26.09.2024 визначити  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
		Початок строку відбування покарання обчислювати з 07 лютого 2024 року, повністю зарахувавши у строк покарання, покарання відбуте за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 26.09.2024 № 283/1815/21.
		Запобіжний захід обвинуваченому під час судового розгляду не обирався.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного на підставі ухвал слідчого судді Малинського районного суду від 10.08.2022, 16.08.2022 - скасувати.
		Речові докази: банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_8 , яка зберігається у матеріалах кримінального провадження (а.с. 137)  повернути володільцю, ОСОБА_6 ; банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_5 , яка зберігається у матеріалах кримінального провадження (а.с. 101)  повернути володільцю, ОСОБА_8 ; оптичні диски до протоколів слідчого експерименту за участю обвинуваченого  залишити у матеріалах кримінального провадження. 
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		   Вирок може бути оскаржений протягом 30(тридцяти)днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Малинський районний суд Житомирської області, а обвинуваченим  у той же строк з дня вручення копії вироку. 
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...