Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/311/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2024. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		28 жовтня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/311/24 
		Господарський суд Тернопільської області
		у складі судді Шумського І.П. 
		при секретарі судового засідання Бега В.М. 
		розглянув справу
		за позовом  Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21, м. Тернопіль, 46001)
		до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю БОНУСМЕДІКУС (вул. Є. Коновальця, 4, м. Тернопіль, 46020) 
		про стягнення 4665966,47 грн. 
		За участю від:
		позивача  Сухарська А.В.
		відповідача  не з`явився 
		 
		Зміст позовних вимог, позиція позивача.
		Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БОНУС МЕДІКУС про стягнення плати (неустойки) за фактичне користування приміщенням в сумі 4665966,47 грн (з урахуванням заяви б/н від 03.07.2024 (вх. № 5311 від 03.07.2024) про збільшення розміру позовних вимог).
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №48 від 01.04.2017, в частині повної та своєчасної сплати за фактичне користування об`єктом оренди, після розірвання договору оренди.
		 
		Позиція відповідача.
		Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 20.05.2024 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
		Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
		 
		Процесуальні дії суду у справі.
		Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/311/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.06.2024.
		У зв`язку із перебуванням судді Шумського І. П. з 10.06.2024 у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 13.06.2024, ухвалою суду від 06.06.2024 підготовче засідання у справі № 921/311/24 призначено на 11.07.2024.
		Строк підготовчого провадження у справі продовжено 11.07.2024.
		Ухвалою суду від 11.07.2024 підготовче засідання відкладено на 19.08.2024.
		У зв`язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 19.08.2024, ухвалою суду від 01.08.2024 підготовче засідання у даній справі призначено на 30.09.2024.
		Надалі, ухвалою суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження по справі №921/311/24 та призначено її до розгляду по суті на 28.10.2024.
		Представником позивача в судовому засіданні 28.10.2024 підтримано позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. 
		Відповідач явку повноважного представника в судовому засіданні 28.10.2024 не забезпечив.
		За даними витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованих судом за запитами №95373157515, №600654679694, станом на 16.05.2024 та 08.07.2024, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю БОНУС МЕДІКУС є: вул. Є. Коновальця, 4, м. Тернопіль, 46020.
		Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.
		Рекомендовані повідомлення, якими на зазначену вище адресу відповідача направлялась судова кореспонденція у даній справі, повернулись на адресу суду без вручення адресату, з довідками підприємства зв`язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".
		Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
		Ч. 11 ст. 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
		Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.
		Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.
		Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
		Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
		Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
		Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
		Суд, у судовому засіданні 28.10.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом.
		01.04.2017 між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, в особі уповноваженого органу по укладенню договорів - Комунального підприємства Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр Тернопільської міської ради, як орендодавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонус Медікус", як орендарем, з іншої сторони, укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №48 (далі - договір).
		Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради №119 від 22.02.2017 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності, площею 1294,4 кв.м, розміщене за адресою: вул. І. Франка, 3 в м. Тернополі, що знаходиться на балансі Тернопільської міської ради, для використання під діяльність лікарняних закладів, загальну медичну практику, спеціалізовану медичну практику, стоматологічну практику та іншу діяльність у сфері охорони здоров`я.
		Згідно з п. 2.1 - 2.2, 2.4 договору орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається міська рада, а орендар користується ним протягом строку оренди. У разі припинення цього договору, або по закінченні терміну дії договору оренди, якщо договір не продовжений, орендар зобов`язаний в 10-ти денний термін повернути орендодавцю майно з проведенням санітарної побілки, збереженими всіма конструктивними елементами і оснащенням, без якого це приміщення не може бути надане іншому орендарю для негайного використання.
		Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом передавання нежитлових приміщень в оренду, складеним та підписаним без заперечень 01.04.2017 повноважними представниками сторін.
		Відповідно до п. 5.1, 5.3, 5.18 договору орендар зобов`язався використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору. Своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном та плату за користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, також за право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, без визначення меж земельної ділянки на місцевості у відповідності до розділу 3 "Орендна плата" та розділу 4 "Плата за користування земельною ділянкою" даного договору. У разі припинення або розірвання договору в 10-ти денний термін повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент його передачі в оренду, разом з отриманим обладнанням та інвентарем і зі всіма зробленими у ньому невід`ємними поліпшеннями, відшкодувати орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря та сплатити орендну плату відповідно до умов договору.
		П. 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Тернополя, затвердженого рішенням міської ради №6/9/14 від 20.06.2011 "Про удосконалення порядку оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Тернополя". У разі якщо неможливо зробити розрахунок орендної плати за перший місяць оренди (при відсутності інформації про індекс інфляції), орендна плата розраховується без ПДВ за базовий місяць (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) лютий 2017 р. і становить 75 837, 86 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень 2017 року - квітень 2017 року.
		Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди і перераховується орендарем на рахунок уповноваженого органу по укладенню договорів орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця (п. 3.2 договору).
		П. 3.7 договору сторони передбачили обов`язок орендодавця підготувати рахунок на сплату орендної плати до 10 числа місяця, наступного за місяцем за який сплачується орендна плата, а орендар зобов`язався направити представника для отримання рахунку від уповноваженого органу по укладенню договорів оренди до 15 числа місяця. Рахунок вручається представнику орендаря особисто під підпис або направляється рекомендованим листом.
		Згідно з п. 3.10 договору орендодавець має право відмовитись від договору оренди і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.
		У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Повідомлення надсилається орендарю рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В такому разі орендар зобов`язаний в 10-ти денний термін звільнити приміщення і по акту передати орендодавцю майно.
		За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умов договору (п. 9.1. договору).
		За затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном) (п. 9.2 договору).
		П. 9.4 договору сторони погодили за несвоєчасне або не впоєному обсязі внесення орендної плати орендар сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
		Згідно з п. 10.1 договору останній укладено строком на 35 місяців, що діє з 01.04.2017 по 29.02.2020 включно.
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору (п. 10.3 договору).
		П. 10.7 договору передбачено, що його чинність припиняється внаслідок, зокрема, відмови орендодавця від договору.
		05.07.2017 Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення №470 "Про безоплатну передачу на баланс майна комунальної власності", згідно з яким усі права та обов`язки щодо управління майном приміщенням, загальною площею 3 222,2 кв. м по вул. І. Франка, 3 в м. Тернопіль, первісною (балансовою) вартістю 1 544 108,00 грн, передано на баланс Управління обліку та контролю за використанням комунального майна.
		14.07.2017 на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №470 між сторонами у справі підписано додаток до договору оренди №48 від 01.04.2017, яким внесено зміни в преамбулу договору в частині визначення сторони орендодавця, а також в п. 3.5 договору щодо реквізитів, на які слід перераховувати орендну плату. Даний додаток вступив в дію з 12.07.2017.
		16.05.2019 між сторонами у справі, у зв`язку із виготовленням нового технічного паспорта (інвентарної справи) на орендовані приміщення, підписано додаток до договору оренди №48 від 01.04.2017, яким внесено зміни до п. 1.1 договору оренди щодо площі орендованого майна - 1 278,7 м кв.
		06.03.2020, у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, здійсненням і виготовленням нового звіту про оцінку майна, враховуючи рішення виконавчого комітету №1265 від 27.07.2011 "Про продовження терміну дії договорів оренди" та зміну банківських реквізитів орендодавця, між сторонами у справі підписано додаток до договору, яким внесено зміни в п. 1.1, 3.1, 3.5 договору оренди щодо: вартості орендованого майна - 6 719 380 грн без ПДВ; орендної плати 111989,67 грн без ПДВ за базовий місяць лютий 2020 року; банківського рахунку орендодавця та продовження договору на термін до 31.01.2023.
		Окрім того, судом встановлено, що 25.05.2022 Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення за № 489 "Про відмову від договору оренди майна комунальної власності та припинення його дії", згідно з яким, у зв`язку із невнесенням ТОВ "Бонус Медікус" орендної плати за користування нежитловим приміщенням комунальної власності за адресою: вул. І. Франка, 3, м. Тернопіль, загальною площею 1 278,7 кв. м згідно Договору №48 від 01.04.2017 більше трьох місяців підряд, виконавчий комітет міської ради вирішив:
		1. Достроково припинити дію та в односторонньому порядку відмовитись від Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №48 від 01.04.2017, укладеного з ТОВ "Бонус Медікус" на право оренди нежитловими приміщеннями комунальної власності за адресою: вул. І. Франка, 3, м. Тернопіль, загальною площею 1 278,7 кв. м.
		2. Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна повідомити про прийняте рішення ТОВ "Бонус Медікус" із зобов`язанням звільнити займані приміщення та оприлюднити його в електронній системі з урахуванням вимог чинного законодавства.
		26.05.2022, на виконання вказаного рішення, Управління обліку та контролю за використанням комунального майна надіслало на адресу ТОВ "Бонус Медікус" повідомлення за №13276 про відмову від договору оренди №48 від 01.04.2017 та припинення його дії. Вказане повідомлення отримано відповідачем 06.06.2022, про що свідчать наявні в матеріалах справи копія опису вкладення у цінний лист за №4600117368809 та витяг з сайту АТ "Укрпошта".
		Вищенаведені обставини встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили у справах №921/138/21, №921/144/22, №921/422/22, за участю тих самих сторін. Тому, відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи.
		Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2023 у справі №921/422/22 задоволено позов Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонус Медікус" звільнити індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності, площею 1278,7 кв.м., за адресою м. Тернопіль, вул. І.Франка, 3, разом із комунікаціями та інвентарем, які конструктивно з`єднані з орендованим майном, що були йому передані в оренду згідно договору оренди № 48 від 01.04.2017 відповідно до акту передавання нежитлових приміщень в оренду від 01.04.2017 та передати його по акту передачі-приймання Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 37519833) із збереженими всіма конструктивними елементами і оснащенням, без якого це майно не може бути надане іншому орендарю для негайного використання; здійснено розподіл судових витрат.
		У рішенні суду у справі №921/422/22 встановлено, що з урахуванням умов договору №48 від 01.04.2017, приписів ст.ст. 615, 782 Цивільного кодексу України договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №48 є розірваним та припинив свою дію з 07.06.2022.
		23.02.2023 судом видано відповідні накази на примусове виконання рішення у справі №921/422/22. 
		Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради у позовній заяві стверджено, що відповідач не виконав судове рішення у справі №921/422/22 щодо звільнення орендованого майна.
		10.03.2023 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О. винесено постанову № ВП 71252880 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2023 у справі №921/422/22.
		При примусовому виконанні рішення суду у справі №921/422/22, старшим державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О. 15.05.2024 складено акт, яким встановлено факт звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю БОНУС МЕДІКУС приміщення площею 1278,7 кв.м. за адресою: вул. І.Франка, 3 в м. Тернополі, та передачі його Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
		Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
		Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Судом з`ясовано, що 01.04.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна №48, що належить до комунальної власності.
		Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України. Також, у зв`язку із тим, що об`єктом оренди за договором оренди є комунальне майно до спірних правовідносин, як спеціальні, підлягають до застосування правові норми Закону України Про оренду державного та комунального майна. До 01.02.2020 Закон діяв в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992 із змінами (надалі - Закон №2269-XII). Після 01.02.2020 Закон діє в редакції Закону №157-IX від 03.10.2019 (надалі - Закон №157-IX).
		Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
		Застосовуючи норми Закону, суд виходить з того, що згідно зі ст.58 Конституції України слід застосовувати норми закону, які діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
		Предметом розгляду у справі №921/311/24 є стягнення з відповідача плати за фактичне користування приміщенням в сумі 4665966,47 грн за період з 07.06.2022 до 15.05.2024, нарахованої відповідно до умов п. 9.2 договору, згідно з яким за затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі орендної плати (плата за фактичне користування майном). Порядок розрахунку такої плати встановлено в розділі 3 договору, а саме п. 3.1.
		З огляду на викладене, до правовідносин сторін належить застосовувати Закон №157-IX.
		Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №157-IX визначено, що оренда  це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
		Відповідно до ст. 759 ЦК України, ст.1 Закону №157-IX за договором оренди орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у володіння та користування за плату на певний строк.
		Рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/422/22, яке набрало законної сили, встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. І.Франка, 3, м. Тернопіль, загальною площею 1294,4 кв. м.
		Як вже зазначалось, 16.05.2019, у зв`язку із виготовленням нового технічного паспорта (інвентарної справи) на орендовані приміщення, сторонами у справі підписано додаток до договору оренди №48, яким внесено зміни до п.1.1 договору щодо площі орендованого майна, визначивши таку 1278,1 кв. м.
		Рішенням суду від 20.01.2023 у справі №921/422/22 встановлено, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №48 від 01.04.2017 є розірваним та припинив свою дію з 07.06.2022.
		Відповідно до п. 3.10 договору, у разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Повідомлення надсилається орендарю рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В такому разі орендар зобов`язаний в 10-ти денний термін звільнити приміщення і по акту передати орендодавцю майно.
		Припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди, оскільки користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
		Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
		Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
		Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
		Разом з тим, у п. 9.2 договору сторонами у двосторонньому порядку обумовлено, що за затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном). Тобто, у меншому розмірі, ніж визначено ч.2 ст. 785 ЦК України.
		Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, зі змісту частини четвертої статті 291 ГК України вбачається, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України. Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі N 904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17.
		Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто, судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі N 3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі N 914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі N 910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі N 910/16362/18.
		До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
		Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.
		Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі N 910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17.
		Матеріали справи не містять доказів вчинення орендодавцем/Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після його припинення, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі орендованого майна.
		В даному випадку матеріали справи містять доказ виконання Товариством з обмеженою відповідальністю БОНУС МЕДІКУС свого обов`язку щодо повернення об`єкта оренди Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради після розірвання договору №48 від 01.04.2017 лише в ході проведення виконавчих дій, а саме 15.05.2024, підтвердженням чому є відповідний акт державного виконавця.
		Враховуючи положення ч.2 ст. 785 ЦК України, з урахуванням п. 9.2 договору та п. 3.1 договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу плату (неустойку) за фактичне користування приміщенням у розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном) за період з 07.06.2022-15.05.2024 у розмірі 4665966,47 грн.
		Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
		Як зазначалось раніше, у встановлений судом термін без зазначення причин, відзив не було подано взагалі.
		Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України сторони зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
		З урахуванням приписів перелічених статтей, обставин даної справи, суд вважає, що доведеними, обґрунтованими та не спростованими відповідачем є позовні вимоги позивача щодо стягнення відповідача 4665966,47 грн плати (неустойки) за фактичне користування приміщенням у розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном) за період з 07.06.2022 до 15.05.2024. 
		 
		Розподіл судових витрат.
		В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
		ВИРІШИВ: 
		1.Позов задоволити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БОНУСМЕДІКУС (вул. Є.Коновальця, 4 м. Тернопіль, код 40360118) на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21 м. Тернопіль, код 37519833) 4665966 (чотири мільйони шістсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 47 коп. плати (неустойки) за фактичне користування приміщенням у розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном), 69989 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 50 коп. - сплаченого судового збору.
		Видати наказ.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
		Повне рішення складено 29 жовтня 2024 року.
		 
		 
		Суддя І.П. Шумський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...