Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/1024/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2024. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 25.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		cправа №  924/1024/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
		розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фермерського господарства «Еко-Земля»
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (головуючий - Петухов М.Г., судді: Бучинська Г.   Б., Філіпова Т.Л.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 (суддя Грамчук І.В.) у справі
		за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради 
		до Фермерського господарства «Еко-Земля»,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 
		про витребування з незаконного володіння земельної ділянки у комунальну власність
		 
		Обставини справи, встановлені судами
		1.          Сокільська сільська рада рішенням № 23 від 27.12.2013 надала дозвіл ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га в межах у с. Межигір.
		2.          За заявою ОСОБА_2 Приватне підприємство «Земля 2012» (далі - ПП «Земля 2012») розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
		3.          09.01.2014 акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами підписаний головою Сокільської сільської ради Бешлей І.В., ОСОБА_2 , представником ПП «Земля 2012» Т.В. Кушко, а також представниками суміжних користувачів.
		4.          Сокільська сільська рада рішенням від 29.08.2014 №23 (далі - рішення №   23) затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010 в с. Межигір (далі - спірна земельна ділянка) ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства. Рішення № 23 підписано головою Сокільської сільської ради Бешлей І. В. 
		5.          За договором дарування від 29.06.2015 № 634 ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1 (далі -   ОСОБА_1 ).
		6.          За рішенням Жванецької сільської ради (далі - Жванецька сільрада, позивач) від 02.01.2018 №   8 розпочато процедуру реорганізації, в тому числі Сокільської сільської ради шляхом приєднання до Жванецької сільської ради.
		7.          19.08.2020 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Фермерським господарством «Еко-Земля» (далі  - ФГ «Еко-Земля», відповідач) на підставі акта приймання - передачі від 24.04.2020 та рішення засновника - ОСОБА_1 від 24.02.2020 № 1.
		8.          Листом від 07.10.2022 № 52-8214вих-22 керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді запросив у архівного відділу Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації засвідчені копії протоколу сесії Сокільської сільської ради (з усіма додатками) та рішень сесії Сокільської сільської ради від 29.08.2014.
		9.          Архівний відділ листом від 17.10.2022 №70/04-06 надав Кам`янець-Подільській окружній прокуратурі завірені копії протоколу 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 з усіма рішеннями сесії.
		10.          У відповідь на запит прокурора від 12.10.2022 №52-8290-вих Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 18.10.2022 №3050/281-22 повідомило, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка станом на 29.08.2014 мала такий правовий статус: форма власності комунальна, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання в межах категорії особисте селянське господарство, склад угідь рілля, місце розташування - в межах с. Межигір.
		11.          19.10.2022 прокурор зареєстровав в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальне провадження №42022242230000034 по факту незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6   га без відповідного рішення сесії сільської ради.
		12.          Прокурор листом від 18.11.2022 № 52-9367вих-22 звернувся до Жванецької сільради з вимогою надати інформацію щодо незаконного вибуття з комунальної власності земельних ділянок, в тому числі спірної земельної ділянки та чи вживалися Жванецькою сільрадою заходи щодо витребування земельних ділянок та чи має намір звертатися до суду для захисту порушеного права.
		13.          У відповідь листом від 02.12.2022 Жванецька сільрада повідомила, що нею не вживалися заходи щодо повернення спірної земельної ділянки у зв`язку з відсутністю інформації про її незаконне вибуття з комунальної власності; не заперечує щодо здійснення прокурором заходів представницького характеру в суді.
		Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову 
		14.          Заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Жванецької сільради звернувся до суду з позовом про витребування з незаконного володіння ФГ «Еко-Земля» у власність Жванецької сільради спірної земельної ділянки.
		15.          Прокурор аргументує позов встановленням обставини вибуття спірної земельної ділянки з володіння територіальної громади поза її волею без прийняття рішення Сокільської сільської ради.
		Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 
		16.          Справа розглядалась судами неодноразово.
		17.          Господарський суд Хмельницької області рішенням від 23.05.2023 позов задовольнив. Витребував спірну земельну ділянку з незаконного володіння  відповідача у власність позивача.
		18.          Рішення аргументував тим, що питання про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Сокільською сільською радою не розглядалось, а рішення  №23, яке слугувало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку сільська рада не приймала.
		19.          Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення органу місцевого самоврядування (про затвердження проєкту землеустрою та передачу в приватну власність) свідчить про відсутність волі власника на відчуження спірної земельної ділянки на користь приватної особи.
		20.          Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд першої інстанції зазначив, що прокуратура виявила факт незаконного заволодіння земельними ділянками на території Жванецької сільської ради в жовтні 2022 року за результатами вивчення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме з цією датою пов`язується момент обізнаності прокурора про незаконність вибуття з комунальної власності спірних земельних ділянок.
		21.          Прокурор не міг довідатися про таке порушення раніше лише шляхом моніторингу відкритих джерел інформації, оскільки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором як підставу реєстрації права власності на спірну земельну ділянку долучено рішення №23, яке уповноваженим органом у встановленому законом порядку не приймалось.
		22.          Позивачу про порушення прав територіальної громади стало відомо лише у листопаді 2022 року після отримання запитів прокурора. Отже, прокурор строк для звернення до суду не пропустив.
		23.          Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 31.10.2023 рішення суду першої інстанції від 23.05.2023 скасував, ухвалив нове рішення про відмову в позові.
		24.          Верховний Суд постановою від 13.02.2024 скасував вказану постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до цього суду.
		25.          За результатом нового розгляду Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.04.2024 рішення суду першої інстанції від 23.05.2023 залишив без змін.
		26.          Погодився з висновком місцевого суду про те, що процедура набуття права приватної власності на спірну земельну ділянку не була дотримана. Відповідні рішення депутатами сільської ради шляхом голосування на пленарному засіданні сільської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення землі та передачу її у власність не приймалися. 
		27.          Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача спірного майна, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 був керівником та одним із учасників ПП «Земля 2012», котрим і розроблявся проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Саме ОСОБА_1 і набув безоплатно у власність спірну земельну ділянку невдовзі після набуття на неї права власності ОСОБА_2 та підписав акт приймання передачі спірної земельної ділянки від 24.04.2020 на користь відповідача двічі - як фізичною особою і як керівником відповідача.
		28.          Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач в особі його керівника мав знати про порушення порядку набуття ним майна всупереч законодавства, а відтак ФГ «Еко-Земля» не є добросовісним набувачем.
		29.          Крім того, у спірних правовідносинах мало місце безоплатне відчуження спірної земельної ділянки особою, яка не мала права її відчужувати - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , який в подальшому безоплатно її передав відповідачу, а враховуючи приписи частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач має право витребувати спірну земельну ділянку навіть у випадку, якби відповідач був добросовісним набувачем.
		30.          Щодо позовної давності апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що строк на звернення до суду прокурор не пропустив.  
		Касаційна скарга
		31.          Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову прокурору в позові. 
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи касаційної скарги 
		32.          Суди неправильно застосували норми статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 921/430/19 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №   907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц. Скаржник зазначає, що наявні підстави для скасування судових рішень та відмови у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, який сплинув 29.08.2017 (через 3 роки від дати прийняття рішення №23).
		Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу
		33.          Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у своїй скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними даній справі. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постановлені судові рішення - без змін.
		Позиція Верховного Суду
		34.          Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Щодо суті спору
		35.          Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		36.          Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі №   504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі №   359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).
		37.          Висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для витребування у відповідача спірної земельної ділянки ґрунтується на встановлених цими судами обставинах незаконного вибуття спірної земельної ділянки з володіння територіальної громади за відсутності волевиявлення власника - Жванецької сільради на відчуження такої земельної ділянки у приватну власність, оскільки відповідне рішення про таке відчуження на пленарному засіданні органу місцевого самоврядування не приймалося.
		38.          Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі №   669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі №   914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).
		39.          У постанові від 12.07.2023 у справі № 911/1265/21 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно. Перевірка судом  добросовісності/недобросовісності набувача є суттєвою як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		40.          Добросовісним набувачем вважається особа, яка в момент набуття майна не знає і не може знати, що отримує майно від особи, яка не має права на його відчуження. Відповідно, недобросовісним є набувач, який знав або за фактичних обставин набуття майна міг знати, що отримує майно від особи, яка не має права його відчужувати. При цьому добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь поінформованості набувача про правомірність набуття майна в особи, яка не має права на його відчуження. Добросовісність дій набувача має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
		41.          За обставинами цієї справи ОСОБА_1 був керівником та одним із учасників ПП   «Земля 2012», котрим і розроблявся проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Саме ОСОБА_1 і набув безоплатно у власність спірну земельну ділянку невдовзі після набуття на неї права власності ОСОБА_2 та підписав акт приймання передачі спірної земельної ділянки від 24.04.2020 на користь відповідача двічі - як фізичною особою і як керівником відповідача.
		42.          З огляду на такі обставини суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач в особі його керівника мав знати про порушення порядку набуття ним майна всупереч законодавства, а відтак ФГ «Еко-Земля» не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.
		43.          Недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням справедливого балансу. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
		44.          Більше того,  спірна земельна ділянка була безоплатно відчужена особою, яка не мала права її відчужувати ( ОСОБА_2 ) на користь ОСОБА_1 , який в подальшому безоплатно її передав відповідачу. Отже, враховуючи приписи частини 3 статті 388 ЦК України, позивач має право витребувати спірну земельну ділянку навіть у випадку, якби відповідач був добросовісним набувачем.
		Щодо позовної давності
		45.          За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		46.          Висновки Верховного Суду щодо початку обчислення позовної давності для звернення з віндикаційним позовом є усталеними у практиці Верховного Суду.
		47.          Так, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.11.2019 у справі №   914/3224/16 було вирішено виключну правову проблему щодо застосування статей 256, 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтями 387, 388 ЦК України.
		48.          За висновками Великої Палати Верховного Суду у наведеній постанові для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
		49.          Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		50.          Початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статей 387, 388 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
		51.          За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		52.          Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17).
		53.          У справі, яка розглядається, суди встановили, що прокурор виявив факт незаконного заволодіння земельними ділянками на території Жванецької сільської ради в жовтні 2022 року за результатами вивчення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У жовтні 2022 року прокуратурою скеровано відповідні запити до державних органів влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі, які стосуються спірних земельних ділянок, а саме до Жванецької сільради, архівного відділу Кам`янець-Подільської РДА.
		54.          Прокурор не міг довідатися про таке порушення раніше лише шляхом моніторингу відкритих джерел інформації, оскільки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором як підставу реєстрації права власності на спірну земельну ділянку долучено рішення №23, яке уповноваженим органом у встановленому законом порядку не приймалось.
		55.          Позивачу про порушення прав територіальної громади стало відомо лише у листопаді 2022 року після отримання запитів прокурора. Отже, прокурор строк для звернення до суду не пропустив.
		56.          Аналіз постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник (пункт 32 цієї постанови) не дозволяє стверджувати, що в них містяться протилежні висновки про застосування частини 1 статті 261 ЦК України. У зазначених справах Верховний Суд виходив з того, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, і, керуючись цим, визначав початок перебігу позовної давності, виходячи з конкретних обставин тих справ, встановлених судами попередніх інстанцій. При цьому Верховний Суд не робив у наведених вище справах висновків, які б певним чином обмежували умови застосування частини 1 статті 261 ЦК України так, щоб тільки один варіант визначення початку перебігу позовної давності можна було вважати правильним, а також висновків про те, що тільки такий варіант застосування цієї норми слід вважати правильним.
		57.          За огляду на наведене визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час здійснення касаційного провадження.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		58.          За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		59.          Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		60.          Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття незаконних судових рішень.
		61.          За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
		Розподіл судових витрат
		62.          Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Еко-Земля» залишити без задоволення.
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 у справі №924/1024/22 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                  Міщенко І. С.
		Судді                                                                                                              Берднік І. С.
		                                                                                                          Зуєв В. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...