Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/6124/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-17846ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року                        
		м. Київ
		 
		справа № 756/6124/22
		провадження № 61-17846св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                             Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Центральне управління справами Міністерства оборони України,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		треті особи: Київське квартирно-експлуатаційне управління, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Центрального управління справами Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Київське квартирно-експлуатаційне управління, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про захист права власності, зобов`язання звільнити приміщення
		 
		за касаційною скаргою Центрального управління справами Міністерства оборони України на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня            2023 року у складі судді Тихої О. О. та постанову Київського апеляційного суду                         від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2022 року Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Центр), який змінив назву на Центральне управління справами Міністерства оборони України (далі - ЦУС МОУ), звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідачів звільнити кімнату № 13 в будівлі АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 передати вказану кімнату позивачу.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ЦУС МОУ посилалося на те, що за ним на праві оперативного управління закріплена будівля (казарма) № 41/1 військового містечка № НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 .
		 
		02 січня 2019 року між Центром і ОСОБА_1 був укладений договір № 84                         з оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за користування кімнатою № НОМЕР_2 у будівлі № 41/1, за умовим якого на період проходження служби у Центрі військовослужбовцю ОСОБА_1 зі складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 надано у користування приміщення площею 77,29 кв. м. за адресою: військове містечко № НОМЕР_1 , будівля АДРЕСА_3 . За умовами вказаного договору військовослужбовець зобов`язався звільнити приміщення разом з усіма членами сім`ї протягом 30 днів у разі переведення (переміщення) по службі до іншої військової частини.
		 
		Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу)                                    від 24 червня 2022 року № 797 ОСОБА_1 , заступника начальника колони                              з морально-психологічного забезпечення автомобільної колони Центру, увільнено від займаної посади та призначено заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення 31-го окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України.
		 
		Проте, незважаючи на письмові повідомлення про добровільне звільнення займаного приміщення, порушуючи умови договору, відповідачі продовжують користуватися кімнатою на власний розсуд та всупереч волі позивача, тим самим обмежуючи права позивача у здійсненні права володіння, користування та розпорядження спірним приміщенням. У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 23 травня 2023 року                                        в задоволенні позову відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спірна кімната в казармі поліпшеного планування протягом тривалого періоду часу є єдиним житлом відповідача та його сім`ї; відповідач не забезпечений іншим жилим приміщенням           в тому числі за новим місцем служби; перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а тому його виселення з кімнати буде непропорційним втручанням у його право на житло.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Київський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ЦУС МОУ залишив без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року залишив без змін.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У грудні 2023 року ЦУС МОУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення. 
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилалося на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статей 9, 31 ЖК України, статті                            47 Конституції України в умовах введення воєнного стану, вважаючи це обмеженням конституційного права відповідача на житло та непропорційністю переслідуваній заявником меті; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що матеріали справи не містять, доказів про надання ОСОБА_1 спірного приміщення в користування, а тому посилання судів про поширення на спірні правовідносини як норм ЖК України, так і норм Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року                                                  за № 1020/32472 (далі - Інструкція № 380), є безпідставними. У зв`язку з тим, що суди помилково віднесли будівлю № 41/1 до об`єктів житлового фонду, це призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме ЖК України, Інструкції № 380, які не підлягали застосування при вирішенні цього спору. Оскільки документом, який регулює спірні правовідносини є договір від 02 січня 2019 року     № 84, тому при розгляді заявленого позову підлягали застосуванню норми матеріального права, які регулюють зобов`язальні правовідносини. 
		 
		У січні 2024 року Київське квартирно-експлуатаційне управління подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її задовольнити. 
		 
		У лютому 2024 року ОСОБА_2 та представник відповідачів - адвокат    Пшесмецька Т. М. подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити                      в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому зазначили, що ОСОБА_1 , разом з членами своєї сім`ї, правомірно займає спірне приміщення, не припинив службу у Збройних Силах України, іншим житлом не забезпечений.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		30 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що  ОСОБА_1 разом з членами своєї сім`ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_6 , 2007 року народження та дочка ОСОБА_7 ,       2009 року народження, проживають в кімнаті АДРЕСА_4 .
		 
		На підставі наказу Міністерства оборони України від 02 жовтня 2017 року № 506 «Про передачу будівлі військового містечка № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )» за Центром на праві оперативного управління закріплена будівля (казарма) № 41/1 військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Згідно з актом приймання (передачі) для утримання та експлуатації будівель, споруд і територій військового містечка від 05 березня 2018 року № 41, актом прийняття (передачі) будинків, споруд і територій військового містечка від 05 березня                              2018 року, актом технічного стану будівлі (споруди) від 05 березня 2018 року Центр прийняв до утримання та експлуатації адміністративну будівлю (казарма) № 41/1 військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Будівля № 41/1 військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 перебуває на бухгалтерському обліку в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні.
		 
		02 січня 2019 року між Центром і ОСОБА_1 був укладений договір № 84                         з оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за користування кімнатою № НОМЕР_2 у будівлі № 41/1, за умовим якого на період проходження служби у Центрі військовослужбовцю ОСОБА_1 зі складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 надано у користування приміщення площею 77,29 кв. м. за адресою: військове містечко № НОМЕР_1 , будівля АДРЕСА_3 .
		 
		Згідно з пунктами 2.2.7, 2.2.8 вказаного договору військовослужбовець зобов`язався звільнити приміщення разом з усіма членами сім`ї в разі, зокрема, переведення (переміщення) по службі до іншої військової частини протягом тридцяти днів на вимогу Центру.
		 
		Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу)                               від 24 червня 2022 року № 797 ОСОБА_1 , заступника начальника колони                            з морально-психологічного забезпечення автомобільної колони Центру увільнено від займаної посади та призначено на посаду заступника командира батальйону                       з морально-психологічного забезпечення 31-го окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сухопутних військ Збройних Сил України.
		 
		Станом на час розгляду справи родина ОСОБА_1 продовжує займати кімнату                    № 13 будівлі №41/1 (казарма поліпшеного планування) військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		У матеріалах справи є листи Центру від 04 та від 26 липня 2022 року з вимогами звільнити займане приміщення, проте немає доказів їх надсилання відповідачам, як і доказів повернення поштових відправлень на адресу відправника.
		 
		Як відомо з довідки Центру, проходження військової служби ОСОБА_1 розпочалося 27 жовтня 2000 року у штаті 30-ої автомобільної бази обслуговування Міністерства оборони України.
		 
		З 31 серпня 2012 року до 29 червня 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Центрі.
		 
		Згідно з наказом начальника Центру (по стройовій частині) від 29 червня 2022 року № 129 ОСОБА_1 , заступник начальника 2 автомобільної колони з морально-психологічного забезпечення, призначений наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 24 червня 2022 року № 797 на посаду заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення 31 окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_5 , вважається таким, що 29 червня 2022 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, у зв`язку з чим виключений зі списків особового складу Центру та всіх видів забезпечення.
		 
		Крім того, в наказі зазначено, що ОСОБА_1 постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений.
		 
		Вислуга років ОСОБА_1 станом на 29 червня 2022 року становить 21 рік                               08 місяців 00 днів.
		 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30 червня 2022 року № 88 капітана ОСОБА_1 з 30 червня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України.
		 
		Згідно з витягом з наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Збройних Сил України (по стройовій частині) від 02 червня 2022 року № 176 капітан ОСОБА_1 , офіцер-психолог військової частини НОМЕР_3 , вважається таким, що залучений до воєнних (бойових) дій у складі сил та засобів оперативно-тактичного угрупування «Суми» в умовах збройної агресії російської федерації з метою виконання службових завдань і приступив до виконання службових обов`язків                                 з 30 червня 2022 року.
		 
		Згідно з довідкою Житлової комісії гарнізону м. Київ від 29 травня 2012 року № 5982 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 08 лютого 2012 року.
		 
		З довідки військової частини НОМЕР_3 від 07 листопада 2022 року № 1061 відомо, що капітан ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 жиле приміщення (постійне, службове, штатно-посадове, гуртожиток) не отримував, постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                       у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного                       у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити             у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		У цій справі позивач звернувся з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном з посиланням на те, що за ним на праві оперативного управління закріплена будівля (казарма) № 41/1 військового містечка № НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 .
		 
		02 січня 2019 року між Центром і ОСОБА_1 був укладений договір № 84, за умовами якого ОСОБА_1 зі складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 , надано на період проходження служби                            у Центрі у користування приміщення площею 77,29 кв. м. за адресою: АДРЕСА_6 , на АДРЕСА_2 , 
		 
		Умовами вказаного договору передбачено, що військовослужбовець зобов`язався звільнити приміщення разом з усіма членами сім`ї в разі, зокрема, переведення (переміщення) по службі до іншої військової частини протягом тридцяти днів на вимогу Центру (пункти 2.2.7, 2.2.8 договору).
		 
		Таким чином, отримуючи у користування спірне житлове приміщення на підставі вказаного вище договору,  ОСОБА_1 разом із усіма членами сім`ї зобов`язався звільнити у місячний строк житлове приміщення у разі переведення (переміщення) по службі до іншої військової частини.
		 
		Водночас суди попередніх інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та норми ЖК України, загалом дійшли правильного висновку про відмову                                                в задоволенні позову з огляду на таке.
		 
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		 
		Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним                                            у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		 
		«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин,                        а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (рішення ЄСПЛ від 05 липня 2012 року у справі «Глоба проти України»,                               № 15729/07, § 37).
		 
		Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин                          з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування   в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»                     № 30856/03, § 41, 44).
		 
		Встановивши, що ОСОБА_1 перебуває на обліку громадян у ЖК гарнізону           м. Київ, які потребують поліпшення житлових умов, він продовжує проходити службу у Збройних Силах України Міністерства оборони України, яке                                                  є уповноваженим органом управління майном - будівлею казарми поліпшеного планування, у якій розташована спірна кімната; врахувавши, що ОСОБА_1 разом з сім`єю вселився до спірної кімнати на законних підставах, тривалий час                      (з 2008 року), користується цим житлом; разом з відповідачами у спірній кімнаті                    з народження проживають неповнолітні діти, які навчаються у м. Києві; вислуга років ОСОБА_1 складає понад 20 років; взявши до уваги те, що                               ОСОБА_1 не забезпечений житлом у військовій частині НОМЕР_3 , де з червня 2022 року продовжує нести військову службу в умовах воєнних (бойових) дій, оцінивши пропорційність (співрозмірність) такого заходу як зобов`язання відповідачів звільнити кімнату та передати її позивачу, суди виходили з того що спір, що виник між сторонами з приводу користування житловим приміщенням, існує між двома юридично нерівними суб`єктами - фізичними особами (родиною військовослужбовця) та державою в особі уповноважених органів, кожен з яких має свій інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		 
		За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що задоволення позову та зобов`язання відповідачів разом з неповнолітніми дітьми звільнити займане приміщення, що фактично є виселенням, призведе до порушення статті                                    8 Конвенції. 
		 
		При цьому колегія суддів враховує, що позбавлення відповідачів права на житло                    у зв`язку переміщенням ОСОБА_1 до іншої військової частини, через введення воєнного стану в Україні, та неможливість забезпечення житлом членів сім`ї вказаного військовослужбовця за місцем проходження його служби, з огляду на безпекову ситуацію, є непропорційним до мети, яку переслідує позивач(надання права на спірне житло іншим військовослужбовцям та членам їх сім`ї). За таких обставин непропорційне втручання у право відповідачів на житло може свідчити про порушення статті 8 Конвенції.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що у цій справі, в тому чисті, підлягали застосуванню норми матеріального права, які регулюють зобов`язальні правовідносини є слушними, однак, з огляду на зазначені вище обставини, ці недоліки оскаржуваних судових рішень не вплинули на правильність правового результату вирішення справи.
		 
		З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів                     у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
		 
		Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження. 
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте                       в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті    і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Центрального управління справами Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		 
		Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,   є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                        М. Є. Червинська  Судді:                         А. Ю. Зайцев                            Є. В. Коротенко                            В. М. Коротун                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...