Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/35725/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-2802ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 757/35725/19-ц
		провадження № 61-2802св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» міста Києва Алієв Гусейн Азіз Огли, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Латанія»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Латанія», ОСОБА_3 та Акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2019 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» міста Києва (далі - КП «Світоч» м.  Києва) Алієва Г. А. Огли, Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Латанія» (далі - ТОВ «Латанія»), у  якому просила: скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46603008 від 23 квітня 2019 року щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення № 31 (в літ. А) на АДРЕСА_1 в місті Києві за АТ «Укрсоцбанк», проведений державним реєстратором КП «Світоч» м. Києва Алієвим Г. А. Огли, номер запису про право власності: 31304563; витребувати це майно в   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Латанія» і передати в її власність.
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 22 березня 2007 року між нею та АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») укладений кредитний договір № 10-29/3134. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ними укладений іпотечний договір № 02-10/754, відповідно до умов якого вона передала в  іпотеку банку належне їй нерухоме майно, а саме - нежиле приміщення № 31 (в літ. А), загальною площею 44,0 кв.м, на АДРЕСА_1 .
		23 квітня 2019 року державний реєстратор КП «Світоч» м. Києва Алієв Г.А. Огли прийняв рішення, на підставі якого право власності на предмет іпотеки перейшло до АТ «Укрсоцбанк», яке 05 липня 2019 року відчужило нежиле приміщення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а останній 28 вересня 2021 року вніс свою частку спірного приміщення до статутного капіталу ТОВ «Латанія».
		Вважала рішення державного реєстратора незаконним. Вона не укладала з  банком окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Не  отримувала письмової вимоги про усунення порушень зобов`язань та  попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього іпотекодержателем. Банк не проводив оцінки майна та не повідомляв її про вартість, за якою воно відчужується. 
		Перехід права власності на спірне приміщення від банку до фізичних осіб і надалі до ТОВ «Латанія» здійснений без достатніх правових підстав під час судових спорів та наявності ухвал суду про накладення арешту на нежиле приміщення, про що їм було відомо.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 рокув позові відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог. Державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк» проведена з дотриманням вимог закону. Дії банку щодо відчуження спірного майна є правомірними.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
		Витребувано в ОСОБА_3 та ТОВ «Латанія» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення № 31 (в літ. А) в будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1817200080000).
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком проведена з порушенням вимог закону. Іпотекодержатель не надав державному реєстратору звіту про оцінку вартості предмета іпотеки. Доказів про те, що така оцінка взагалі була проведена на час звернення стягнення на предмет іпотеки матеріали справи не містять.
		Оскільки спірне нежитлове приміщення вибуло з власності ОСОБА_1 поза її волею з порушенням вимог закону, наявні підстави для його витребування від останніх набувачів.
		Водночас позовні вимоги до ОСОБА_2 та державного реєстратора Алієва Г.А. Огли задоволенню не підлягають, оскільки останні не є належними відповідачами в справі. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
		У лютому 2024 року ТОВ «Латанія» та  ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року й залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року.
		Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а  саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 910/73/17, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 521/18393/16-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/29966/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі № 610/1030/18, від 01 липня 2020 року в справі № 725/1804/19-ц, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 02 листопада 2021 року в  справі № 925/1351/19, від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16-ц, від 15 лютого 2022 року в справі № 29/5005/6325/2011, від 06 липня 2022  року в справі № 914/2618/16, від 13 липня 2022 року в справі № 199/8324/19, від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц, від 12 червня 2023 року в справі № 718/1816/21, від 18 вересня 2023 року в справі № 363/2337/19.
		Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення справи. 
		Не врахував, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за  АТ «Укрсоцбанк» була проведена з дотриманням вимог закону й дії банку щодо відчуження цього майна на їхню користь є правомірними.
		Крім того, вони є добросовісними набувачами спірного майна.
		У березні 2024 року АТ «Сенс Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року й залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року.
		Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а  саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 521/18393/16-ц та від 15 березня 2023 року в справі № 310/681/18.
		На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд не  врахував, що законом не передбачений обов`язок іпотекодержателя при зверненні стягнення на предмет іпотеки надавати державному реєстратору звіт про вартість майна, а лише встановлений обов`язок провести таку оцінку на момент набуття. Оцінка вартості іпотечного майна була проведена банком на момент набуття права власності на це майно, про що свідчить висновок про вартість майна від 23 квітня 2019 року.
		Зміст вимог та доводів касаційних скарг свідчить про те, постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині задоволеної позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння. В іншій частині судове рішення не оскаржується та в силу вимог статті 400 ЦПК України в  касаційному порядку не переглядається.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалами Верховного Суду від 25 березня 2024року та від 15 квітня 2024 року відкриті касаційні провадження та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		17 квітня 2024 року справа № 757/35725/19-ц надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Адвокат Ахрамович Я. І. в інтересах ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ТОВ «Латанія» та АТ «Сенс Банк». Однак Верховний Суд їх не враховує, оскільки відзиви подані без  додержання вимог статей 43 та 183 ЦПК України (не містять доказів їх  підписання представником позивача в порядку та спосіб, які встановлені процесуальним законом).
		Позиція Верховного Суду
		Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		22 березня 2007 року ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» уклали кредитний договір № 10-29/3134, за умовами якого позивач отримала кредит у сумі 315 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних на строк до 21 березня 2017 року.
		Цього ж дня сторони уклали іпотечний договір № 02-10/754, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належне їй нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення № 31 (в літ. А), загальною площею 44,0 кв.м, на АДРЕСА_1 .
		Відповідно до пункту 4.5 статті 4 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду або  на підставі виконавчого напису нотаріус або шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому статтею 37  Закону України «Про іпотеку», яка передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
		У зв`язку із порушенням позичальником умов кредитного договору АТ «Укрсоцбанк» 07 грудня 2017 року направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується описом поштового вкладення.
		У зазначеній вимозі банк вимагав у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість перед АТ «Укрсоцбанк» у розмірі 606 729,27 доларів США. У  випадку непогашення у встановлений строк заборгованості за кредитом у  повному обсязі банк відповідно до вимог чинного законодавства зверне стягнення на майно, що було передано в іпотеку.
		12 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала цю вимогу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
		23 квітня 2019 року державним реєстратором КП «Світоч» м. Києва Алієвим Г.А. Огли зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 31 (в  літ. А) в будинку АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк».
		05 липня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» уклало з ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до якого останні в рівних частках набули право власності на спірне нежитлове приміщення.
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, у  справі № 757/23850/19-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Світоч» м. Києва Алієва Г. А. Огли, АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання недійсними договорів та повернення майна.
		28 вересня 2021 року ОСОБА_2 вніс свою частку нежитлового приміщення до статутного капіталу ТОВ «Латанія», про свідчать акт оцінки вартості та приймання-передачі майна від 28 вересня 2021 року.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до  суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у  разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не  суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи  інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. 
		Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
		Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у  внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на  нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
		Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.
		Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).
		За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на  засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
		Як на підставу позовних вимог про витребування майна, ОСОБА_1 посилалась на те, що належне їй нежитлове приміщення вибуло з її власності на підставі незаконного рішення про державну реєстрація права власності на  предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк».
		Право власності на предмет іпотеки виникло в АТ «Укрсоцбанк» в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі укладеного з позивачем іпотечного договору № 02-10/754.
		Отже, для застосування норм статей 387, 388 ЦК України в цій справі позивач повинна довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням її прав.
		У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на  момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
		Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
		Відповідно до матеріалів справи, питання правомірності рішення про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірне нежитлове приміщення вже було предметом судового розгляду в іншій справі № 757/23850/19-ц за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Світоч» м. Києва Алієва Г. А. Огли, АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання недійсними договорів та повернення майна.
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Цим рішенням встановлено, що АТ «Укрсоцбанк» у  передбаченому законом порядку набув право власності на нежитлове приміщення № 31 (в  літ. А) в  будинку АДРЕСА_1 та реєстрація цього права власності проведена державним реєстратором КП «Світоч» м. Києва Алієвим Г.А. Огли правомірно.
		Тобто, позивач у передбачений частиною четвертою статті 37 Закону України «Про іпотеку» спосіб оскаржила в суді рішення про реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на спірне майно і в задоволенні такої її вимоги суд відмовив за недоведеністю.
		Враховуючи це рішення суду, яке набрало законної сили та яким підтверджується факт того, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено з дотриманням закону, вимоги позивача про витребування майна з  чужого незаконного володіння, які в цьому випадку є похідними, задоволенню не підлягають.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог у частині витребування майна з чужого незаконного володіння, але помилився щодо мотивів такої відмови.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині змінити, виклавши мотиви відмови в задоволенні зазначеної позовної вимоги в редакції цієї постанови.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Латанія», ОСОБА_3 та Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володінняскасувати.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року в  частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування майна з  чужого незаконного володіння змінити, виклавши мотиви відмови в задоволенні зазначеної позовної вимогив редакції цієї постанови.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...