Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 398/1901/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 51-2855км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023121060000157

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 398/1901/23
		провадження № 51-2855км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		захисника                                                                           ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121060000157 від 26 січня 2023 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попельнасте Олександрійського району Кіровоградської області, який проживає за адресою:, АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
		Вирішено питання щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до обставин, які детально викладено у вироку, 26 січня 2023 року близько 08:00 ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання у будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс загостреною частиною сокири один цілеспрямований удар в область голови ОСОБА_8 . Після того, як останній від отриманого тілесного ушкодження втратив свідомість, ОСОБА_7 , усвідомлюючи доведення до кінця злочинного умислу, направленого на заподіяння смерті потерпілого, повернувся до будинку.
		Надалі ОСОБА_8 , прийшовши до свідомості, попрямував до місця свого проживання, де в будинку АДРЕСА_1 , від комплексу отриманих тяжких тілесних ушкоджень в період часу з 10:00 по 12:00 26 січня 2023 року помер.
		Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 29 лютого 2024 року вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_9  - без задоволення.
		Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У поданій касаційній скарзі захисник  ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що  ОСОБА_7 не мав мети, мотиву та умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Вказує, що конфлікт між  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відбувся через співмешканку останнього, яка боялася його через застосування до неї фізичної сили. Зауважує, що суди не врахували, що потерпілий та засуджений страждали на слабоумство, тому в силу свого психічного стану не могли вчасно зупинити конфлікт, щоб не допустити його тяжкі наслідки. Стверджує, що після отримання тілесних ушкоджень потерпілий  ОСОБА_8 самостійно повернувся додому, а про його смерть засуджений дізнався пізніше. Наголошує, що ОСОБА_7 хотів лише налякати  ОСОБА_8 , однак завдав йому ненавмисного удару. Зазначає, що її підзахисний не бажав заподіяти смерть потерпілому та помилково вважав, що удар був нанесений обухом сокири, що, на думку захисника, свідчить про наявність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
		Крім того захисник у касаційній скарзі зауважує, що апеляційний суд упорушення приписів ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) розглянув апеляційну скаргу сторони захисту за відсутності  ОСОБА_7 , чим порушив його право на участь у судовому засіданні.
		Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор касаційну скаргу підтримав частково, просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Захисник касаційну скаргу підтримала, просила оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу.
		Положеннями ч. 3 ст. 21 КПК України передбачено, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Згідно з приписами ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, встановленому гл. 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК України).
		Частиною 1 ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце.
		Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року було призначено розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на 29 лютого 2024 року о 12:00. Під час судового засідання суд апеляційної інстанції повідомив учасникам, що виклик обвинуваченого цим судом не здійснювався, оскільки останній не клопотав про проведення апеляційного розгляду за його участі, та у цей же день розглянув кримінальне провадження за відсутності останнього.
		Втім, як визначено ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 цього Кодексу. Частиною 4 цієї статті передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
		За приписами статей 342, 405 КПК України суд апеляційної інстанції перед початком апеляційного розгляду повинен з`ясувати, чи вручені судові повістки та повідомлення тим особам, які не прибули у судове засідання.
		Тобто закон вимагає від суду апеляційної інстанції з`ясувати причини неприбуття в судове засідання учасників кримінального провадження та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду.
		Проте зазначених вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд не дотримався.
		Так, в ході дослідження матеріалів провадження колегією суддів не встановленобудь-яких даних (розписки, зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо), які б підтверджували належне повідомлення обвинуваченого про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом.
		У той же час в матеріалах справи наявний супровідний лист від 01 лютого 2024 року про направлення на адресу ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» для вручення обвинуваченому ОСОБА_7 ухвали апеляційного суду від 30 січня 2024 року про призначення апеляційного розгляду, однак жодних відомостей про те, що вказаний супровідний лист направлявся адресату, матеріали провадження не містять.
		Отже, розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 у Кропивницькому апеляційному суді за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 було здійснено 29 лютого 2024 року без участі обвинуваченого, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду.
		Варто зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що принцип змагальності та принцип рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до зазначених принципів кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи.
		Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості в системі кримінального судочинства. Право на публічний розгляд справи буде позбавлене сенсу, якщо сторону, яка бере участь у справі, не сповіщають про судове засідання з таким розрахунком, щоб вона мала можливість з`явитися в суд у тому випадку, якщо особа вирішить скористатися своїм правом, передбаченим національним законодавством (рішення ЄСПЛ від 10 липня 2003 року у справі «Мультиплекс» проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), від 15 березня 2005 року у справі «Яковлєв проти Російської Федерації»).
		У рішенні ЄСПЛ від 15 квітня 2015 року у справі «Чопенко проти України» наголошується на тому, що виходячи з гарантій, закріплених у підпункті «с» пункту 3 статті 6 Конвенції, надзвичайно важливим для справедливості системи кримінального судочинства є те, що обвинувачений повинен мати адекватний захист як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді (справа «Лала проти Нідерландів» (Lala v. the Netherlands). Участь представника прокуратури в засіданні суду апеляційної інстанції, на якому не були присутні обвинувачений або його представник, є такою, що порушує право заявника на захист та принцип рівності сторін, що є невід`ємною складовою права на справедливий суд (справи «Бельзюк проти Польщі» (Belziuk v. Poland) і «Піралі Оруджов проти Азербайджану» (Pirali Orujov v. Azerbaijan).
		Тож апеляційний суд не вжив належних заходів для забезпечення можливості ОСОБА_7 брати особисту участь в ході апеляційного розгляду справи і відстоювати в суді свою позицію, що відповідно до приписів ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не відповідає гарантіям справедливого судового розгляду.
		За таких обставин касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно усунути наведене вище порушення та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення, яке би відповідало вимогам статей 370, 419 КПК України.
		З огляду на наявність вищезазначеного істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам, викладеним у касаційній скарзі.
		Ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу  ОСОБА_7 , наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, Верховний Суд вважає, що останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6  задовольнити частково.
		Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року стосовно  ОСОБА_7  скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обрати  ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 21 грудня 2024 року включно.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...