Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 943/207/24 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 51-3717км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141210000404

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 943/207/24
		провадження № 51-3717 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_4 , 
		прокурора                                        ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України - адвоката ОСОБА_6 на вирок Буського районного суду Львівської області від 19 квітня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023141210000404, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Добропілля Донецької області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Буського районного суду Львівської області від 19 квітня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. 
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
		Цивільний позов задоволено частково. 
		Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на користь: ОСОБА_8 22 115,25 гривень у рахунок відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю ОСОБА_9 та 1 105,76 гривень моральної шкоди; ОСОБА_10 
		68 091,74 гривень у рахунок відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю та 
		3 404,58 гривень моральної шкоди; ОСОБА_11 34 420 гривень у рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з евакуацією транспортного засобу.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 198 894,24 гривень у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди ОСОБА_9 та 146 595,42 гривень на користь ОСОБА_10 у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 липня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 09 вересня 2023 року, близько 13 год 20 хв., керуючи автомобілем марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою 
		Київ-Чоп неподалік м. Буськ Золочівського району Львівської області, траса М 06 на 486 км + 500 м дороги, у напрямку м. Києва, порушив вимоги Р.1 п. 1.5; Р. 2 
		п. 2.36); Р.12 п.12.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він керуючи технічно справним транспортним засобом, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не обравши безпечної швидкості, яка б забезпечила постійний контроль за його рухом, здійснюючи рух поза межами населеного пункту, не дотримався безпечної дистанції до попутного транспортного засобу, що рухався попереду із нижчою швидкістю ніж керований ним транспортний засіб, не своєчасно зменшив швидкість, шляхом застосування гальмування аж до зупинки керованого транспортного засобу, в результаті чого виникло переміщення транспортного засобу в стані заносу на зустрічну смугу руху, що призвело до зіткнення із автомобілем марки «CНERY TIGGO 2 PRO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого останній отримав легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров`я, а пасажир вказаного автомобіля малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - легкі та тяжке тілесне ушкодження, за критерієм небезпеки для життя в момент його спричинення.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		Укасаційній скарзі представник цивільного відповідача адвокат   ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати у частині вирішення цивільного позову до МТСБУ і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		Свої доводи мотивує тим, що у порушення положень статей 24 та 35 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-VI «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-VI) потерпіла сторона попередньо не звернулася до МТСБУ із належним чином завіреними копіями документів та оригіналами чеків, які підтверджують витрати на лікування, що позбавило можливості цивільного відповідача розслідувати страховий випадок.
		Не перевірено судом першої інстанції обґрунтованості цивільного позову до МТСБУ в частині стягнення витрат на лікування, оскільки позивачами не надано усіх підтверджуючих документів щодо такого лікування, а лише чеки, частина з яких є нечитабельними або не відносяться до шкоди завданої внаслідок ДТП.  
		Водночас, судом неправильно застосовано ст. 26-1 Закону № 1961-IV, оскільки з урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження відшкодування моральної шкоди не може бути покладено на МТСБУ.
		Також позивачем не надано доказів того, що транспортний засіб «CНERY TIGGO 2 PRO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був забезпечений (наявність полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності), а тому, з урахуванням положень пп. 1.7 ст. 1 та п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-VI, у МТСБУ відсутні підстави для сплати регламентної виплати щодо відшкодування шкоди, пов`язаної з евакуацією вказаного транспортного засобу.
		Крім цього вважає, що суд апеляційної інстанції формально розглянув доводи апеляційної скарги представника МТСБУ, належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні прокурор, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України та призначене покарання, у касаційній скарзі не заперечуються, судовий розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до положень ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		З огляду на це, при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
		Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 вересня 2024 року (провадження № 51-2989 кмо23, справа № 444/870/22), у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпілому ОСОБА_10 були спричинені легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а малолітній потерпілій ОСОБА_9 - легкі та тяжке тілесне ушкодження, які перебувають у причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою. Також місцевим судом встановлено, що обвинувачений 09 вересня 2023 року під час події ДТП керував транспортним засобом без полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. 
		З метою відшкодування завданої шкоди, представник позивачів - адвокат 
		ОСОБА_12 подав до суду цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визначивши відповідачем, зокрема, і МТСБУ (т. 1 а. п. 37-42).
		Як слідує з відзиву на позовну заяву, представник цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_6 просив у задоволенні позовних вимог до МТСБУ відмовити, справу розглянути без його участі (т. 1 а. п. 130-134).
		Пунктом 24.1 ст. 24 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
		Таким чином, для сплати страхового відшкодування потерпіла особа має надати не тільки платіжні документи з купівлі лікарських засобів тощо, але й документально підтвердити необхідність їх придбання (витяг з історії хвороби, рецепти на придбання ліків тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв`язку  між пригодою та лікуванням.
		У вироку суд першої інстанції вказав, що за наслідками ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_7 , малолітня ОСОБА_9 отримала тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення та перебувала в реанімаційному відділенні ВП «Лікарня Святого Миколая» з 09 по 21 вересня 
		2023 року.
		У зв`язку з лікуванням ОСОБА_9 , її матір`ю понесені матеріальні витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілої у лікувальному закладі, медичним піклуванням та придбанням лікарських засобів на суму 22 115,25 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, товарними чеками, які датовані після події ДТП, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення понесених витрат із МТСБУ, як цивільного відповідача. 
		Крім цього, за наслідками ДТП ОСОБА_10 було заподіяно шкоду здоров`ю, внаслідок чого 15 вересня 2023 року потерпілому проведено операцію малогомілкової та великогомілкової кістки з використанням металоконструкції, вартість якої становить 56 700 грн. Також ОСОБА_10 було витрачено 
		11 391,74 грн на придбання лікарських засобів, що підтверджується долученими до позову квитанціями. Загальний розмір матеріальної шкоди становить 
		68 091,74 грн, вказану суму судом стягнено з МТСБУ.
		Разом з тим, як слідує із журналу та технічного запису судового засідання від 17.04.2024 (т. 1 а. п. 219-222), суд першої інстанції не досліджував доказів щодо обґрунтованості цивільного позову представника потерпілих - адвоката 
		ОСОБА_12 до МТСБУ, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки представник МТСБУ- адвокат ОСОБА_6 , як слідує із відзиву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а тому застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України при розгляді провадження в цій частині є безпідставним.
		Оскільки висновок місцевого суду про відшкодування матеріальної шкоди, а саме понесених позивачами витрат на лікування у вказаних вище розмірам зроблено без належного з`ясування доведеності підстав та розміру цих позовних вимог, то вирок суду в цій частині не може вважатися законним та обґрунтованим.
		Разом з тим, відповідно до статті 26-1 Закону № 1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		Місцевим судом задоволено вказаний вище цивільний позов представника потерпілих та стягнена із відповідача МТСБУ моральна шкода на користь: 
		ОСОБА_8 - законного представника потерпілої ОСОБА_9 1 105,76 грн, тобто 5% від шкоди заподіяної здоров`ю, визначеної судом у розмірі 22 115, 25 грн; ОСОБА_10 3 404, 58 грн, тобто 5% від шкоди заподіяної здоров`ю, визначеної судом у розмірі 68 091,74 грн, однак при цьому не враховано, що згідно статті 26-1 Закону № 1961-IV моральна шкода відшкодовується МТСБУ тільки у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону.
		Згідно з п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та майну, яке знаходиться в такому транспортному засобі.
		Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону N? 1961-IV забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
		Таким чином, у МТСБУ існує обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної транспортному засобу, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, в разі відсутності у винної особи договору обов`язкового страхування, тільки водію транспортного засобу, який є забезпеченим в розумінні п. 1.7 ст. 1 Закону 
		№ 1961-IV, тобто має поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, відсутні докази того, що транспортний засіб «CНERY TIGGO 2 PRO», реєстраційний номер 
		НОМЕР_2 ,  був забезпечений відповідно до приписів п. 1.7 ст. 1 Закону № 1961-IV, що вказує на необґрунтованість висновків суду щодо наявності підстав для виплати МТСБУ шкоди, пов`язаної з евакуацією даного транспортного засобу відповідно до п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV.
		Переглядаючи вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції на вищевказане уваги не звернув, формально розглянув доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача, належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування та підстав, через які залишив їх без задоволення, та безпідставно зазначив, що вирок у частині вирішення цивільного позову представника цивільних позивачів - адвоката ОСОБА_12 до МТСБУ є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК України, а допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Крім того, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2019 року № 13-24 кс19 (справа № 465/4621/16-к), положення ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним  правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до МТСБУ, як юридичної особи, на яку ст. 41 Закону № 1961-ІV покладено обов`язок відшкодування такої шкоди.
		Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-ІV, не є обов`язковим, що вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги з наведених підстав.
		З огляду на викладене, касаційна скарга адвоката ОСОБА_6  підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню в частині вирішення цивільного позову представника цивільних позивачів до Моторно (транспортного) страхового бюро України з призначенням в цій частині нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно дослідити докази щодо понесених потерпілими витрат на лікування, та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу представника цивільного відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Буського районного суду Львівської області від 19 квітня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині вирішення цивільного позову представника цивільних позивачів - адвоката ОСОБА_12 до Моторно (транспортного) страхового бюро України і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...