Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/3791/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 21.10.2024
Номер судового провадження: 51-2551км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021226260000200

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 642/3791/21
		провадження № 51-2551 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		головуючої                                                  ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		представника потерпілого                     ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду
		від 29 лютого 2024 року щодо
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 
		АДРЕСА_1 , 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 29 червня 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання обов`язків передбачені ч. 1 ст. 76 КК.
		2. Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
		3. Полтавський апеляційний суд 29 червня 2021 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_8 призначив покарання за ч. 2 ст. 194 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В іншій частині вирок місцевого суду залишив без зміни. 
		4. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_8 29 березня 2021 року о 22:17 годині, взявши з собою полімерну пляшку із легкозаймистою рідиною - розпалювачем для багаття та засіб для розведення відкритого джерела вогню, прийшов до вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 , які умисно облив принесеною легкозаймистою рідиною та підпалив, в результаті чого відбулося їх загорання та пошкодження, що заподіяло потерпілому ОСОБА_9 значну шкоду в розмірі 13600 грн.
		5. Таким чином, ОСОБА_8 винив дії, спрямовані на умисне пошкодження майна шляхом підпалу.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		6. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, просить  вирок апеляційного суду скасувати. Зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував пом`якшуючі обставини, а саме повне визнання вини та щире каяття, не вірно врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу винного, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання. Вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував до ОСОБА_8 закон, який підлягав застосуванню, а саме ст. 75 КК.
		Позиції учасників судового провадження
		7. У судовому засіданні прокурор та представник потерпілого заперечили щодо задоволення касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни. 
		Мотиви Суду
		8. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		9. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		10. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		11. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 194 КК в касаційній скарзі не оспорюються. 
		12. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		13. Підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).
		14. Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
		15. Згідно з вимогами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		16. Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання
		17. Переглядаючи вирок місцевого суду апеляційний суд дотримався вищевказаних положень кримінального процесуального закону.            
		18. Як убачається з матеріалів провадження, сторона обвинувачення, не погодившись із вироком місцевого суду, оскаржила його в апеляційному порядку. В поданих скаргах, наводячи конкретні доводи, просила скасувати згадане рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м`якості та ухвалити новий вирок. 
		19. Суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи прокурора, дійшов умотивованого висновку, що рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком не відповідає вимогам ст. 75 КК.  
		20. Приймаючи рішення про скасування вироку місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд вірно зазначив, що суд першої інстанції не врахував належним чином тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, а також дані про особу винного. 
		21. Так, поза увагою місцевого суду залишилась поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 , який вчинив умисний тяжкий злочин, заздалегідь підготувавшись до нього, та при цьому усвідомлював суспільну небезпеку підпалу у багатоквартирному будинку у нічний час доби, що створювало загрозу для життя та здоров`я значної кількості людей та свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого ним злочину.
		22. Доводи сторони захисту про те, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував пом`якшуючі обставини, а саме повне визнання вини та щире каяття є неприйнятними, оскільки як вірно зазначив цей суд, виходячи із системного тлумачення законодавства, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа не тільки визнає свою вину, а й щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Разом з тим, поведінка обвинуваченого не свідчить про наявність такого каяття, оскільки ОСОБА_8 не вжив жодних дій, які б підтверджували його бажання виправити наслідки вчиненого, протягом майже трьох років після злочину навіть не намагався вибачитися перед потерпілим та відшкодувати заподіяну шкоду.
		23. Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження, виходячи з своїх дискреційних повноважень, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання, яке сприятиме виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
		24. Крім того, на переконання колегії суддів, обставини на які наголошує захисник у своїй касаційній скарзі, зокрема наявність у ОСОБА_8 батьків - пенсіонерів, перебування з 02 березня 2024 року на військовій службі, в цьому конкретному кримінальному провадженні жодним чином не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним злочину.   
		25. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а покарання засудженому призначено з дотриманням положень статей 50, 65 КК.
		26. Враховуючи, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Полтавського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...