Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/5237/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 24.10.2024
Номер судового провадження: 51-3157км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018210010001677

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 607/5237/19
		провадження № 51-3157 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                   ОСОБА_5 ,  
		у режимі відеоконференції:
		засудженого                                ОСОБА_6 ,
		захисника                                    ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                   ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 серпня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 січня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                                                      № 12018210010001677, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тернополя, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 19 червня 2003 року за              п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, статтями 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років 5 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, звільненого 14 листопада 2017 року по відбуттю строку покарання,   
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 12, 13, ч. 2                      ст. 115 КК України.   
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від                                  22 серпня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. 
		 
		Вирішено питання речових доказів у провадженні.
		 
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 січня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду,                       ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за умисні вбивства за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство за винятком вбивства, передбаченого статтями 116 - 118 КК України. 
		 
		Так, 07 червня 2018 року у вечірній час доби ОСОБА_6 у напівзруйнованій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , під час спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою протиправного умисного заподіяння смерті                    ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в ході словесного конфлікту умисно нанесли останньому численні удари кулаками рук та ногами в різні ділянки тіла, спричинивши смерть ОСОБА_9 
		 
		08 червня 2018 року у вечірній час доби ОСОБА_6 у приміщенні квартири АДРЕСА_2 під час спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою протиправного умисного заподіяння смерті ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в ході словесного конфлікту умисно завдали ОСОБА_10 декілька ударів кулаками рук по тілу, від чого той впав на підлогу, де ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_8 завдали численні удари ногами в різні частині тіла. Після чого, з метою доведення злочину до кінця ОСОБА_8 наступив своєю ногою на обличчя ОСОБА_10 , а ОСОБА_6 схопив кистями рук за шию ОСОБА_10 та душив його до настання асфіксії, заподіявши смерть останньому.
		 
		Крім того, 24 червня 2018 року в ранковий час доби ОСОБА_6 на березі річки Серет поблизу с. Біла Тернопільського району Тернопільської області на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, під час спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_8 у ході словесного конфлікту, діючи з метою протиправного умисного заподіяння смерті ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно стиснув шию                     ОСОБА_8 , чим перекрив дихальні шляхи та заподіяв смерть останньому.
		 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок та ухвалу судів щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Вважає, що винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих йому вбивствах не доведена поза розумним сумнівом та не встановлено мотивів ОСОБА_6 на протиправне позбавлення життя потерпілих, механізму заподіяння ударів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та не обґрунтовано наявності попередньої змови. Захисник не погоджується з оцінкою судами доказів та зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів сторони захисту та повторно не дослідив доказів, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Також наводить доводи щодо суворості призначеного ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі та вважає його таким, що не відповідає тяжкості кримінальних правопорушень і особі засудженого. 
		Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 та його захисник                     ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити.  
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор під час касаційного розгляду вважала безпідставними доводи касаційної скарги сторони захисту та просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		У касаційній скарзі захисник не погоджується з засудженням ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням за пунктами 12, 13, ч. 2 ст. 115 КК України, посилаючись на недоведеність винуватості останнього у вчиненні вказаних злочинів, відсутність мотиву на протиправне позбавлення життя потерпілих та, при цьому, в обґрунтування своїх вимог наводить доводи, якими оспорює фактичні обставини кримінального провадження та надану судами попередніх інстанцій оцінку доказів. 
		Проте, фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку згідно зі ст. 409 КПК України.
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що аналогічні за змістом та вимогами доводи захисник наводила в своїй апеляційній скарзі на вирок суду першої інстанції та вони були предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано залишені без задоволення. 
		На переконання апеляційного суду, наведені у вироку суду і досліджені судом першої інстанції докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень статей 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними. При цьому, апеляційним судом визнано обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість як доказу - протоколу огляду місця події від 11 червня 2018 року, оскільки зазначена слідча дія була проведена за участю одного понятого, що суперечить ст. 223 КПК України та виключено його з мотивувальної частини вироку суду. Проте зважаючи на те, що  зазначений протокол не мав доказового значення, апеляційний суд умотивовано виснував, що всі наявні в цій справі докази взаємодоповнюють один одного і в своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, кваліфікованих за пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.   
		Апеляційний суд критично віднісся до тверджень сторони захисту про те, що матеріали провадження не містять доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень з посиланням на те, що не встановлено мотивів умисного позбавлення життя потерпілих, не доведено наявності попередньої змови з ОСОБА_8 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки вони суперечать дослідженим доказам у кримінальному провадженні. 
		Апеляційний суд надав належну оцінку всім доводам апеляційної скарги захисника, а також відповідно до вимог ч. 2 ст. 439 КПК України виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 вересня 2023 року, в тому числі про необхідність повторної перевірки доводів апеляційної скарги захисника                      ОСОБА_7 щодо показань свідка ОСОБА_11 та обґрунтовано визнав їх безпідставними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками погоджується і касаційний суд.
		Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції захисника ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними в ухвалі цього суду висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 . 
		Призначене ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. При обранні його виду та розміру, суди врахували ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як особливо тяжкі умисні насильницькі злочини проти життя та здоров`я особи, дані про особу винного, відсутність обставин, які пом`якшують покарання. Підстав вважати його таким, що не відповідає тяжкості кримінальних правопорушень і особі засудженого та його пом`якшення колегія суддів не вбачає. 
		Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні  касаційних вимог захисника слід відмовити.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від                               22 серпня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.       
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...