Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/12237/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 51-4051км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019100040005733

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 755/12237/19
		Провадження № 51-4051 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                       ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                            ОСОБА_5 ,
		захисника (відеоконференція)                                      ОСОБА_6 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040005733 за обвинуваченням: 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), проживав до затримання у АДРЕСА_2 (хостел)), раніше судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини
		Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 13 грудня 2022 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.
		Згідно з вироком у ОСОБА_7 08 липня 2019 року, приблизно о 14:20, під час його перебування у м. Києві у КПіВ «Гідропарк», виник злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_8 . 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 підійшов до відпочиваючого на траві ОСОБА_9 й, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а саме завдав декількох ударів в голову потерпілого, після чого рукою витягнув з кишені потерпілого ОСОБА_8 550 грн та побіг у напрямку станції метро «Гідропарк» в м. Києві. Своїми злочинними діями ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на вказану суму.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнив, вирок суду першої інстанції скасував і закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		Закриваючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції визнав недопустимим доказом протокол пред`явлення особи для впізнання від 08 липня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_8 у зв`язку з порушеннями вимог КПК України при проведенні цієї слідчої дії. 
		Зокрема апеляційний суд вказав, що пред`явлені для впізнання особи мають різний вік, зріст, тілобудову, і лише ОСОБА_7 одягнений у червону футболку, тоді як всі інші - в темний одяг, тобто мають різкі відмінності. 
		Крім цього суд вказав, що ОСОБА_7 було затримано майже одразу о 14:45, оскільки він підпадав під опис, наданий потерпілим, та одразу на місці затримання потерпілий вказав на ОСОБА_7 як особу, яка заволоділа його коштами. На підставі цього суд дійшов висновку про порушення вимоги ч. 1 ст. 228 КПК України щодо заборони попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка має бути представлена для впізнання.
		Також суд визнав недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 08 липня 2019 року та долучений до нього відеозапис у зв`язку з тим, що наявна на відеозаписі музика є занадто гучною, внаслідок чого погано чути слідчого й потерпілого, що впливає на правильне сприйняття всіх обставин справи. Крім того з відеозапису вбачається, що слідча сама водила за собою потерпілого, ставила навідні питання, а потерпілий ОСОБА_8 лише ходив за нею й відповідав на питання слідчого «так» або «ні».
		Стосовно інших доказів, наданих стороною обвинувачення, суд дійшов висновку, що вони не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		З посилання на положення статей 85, 87, 94, 412, 413 КПК України прокурор вважає, що апеляційний суд необґрунтовано визнав окремі докази недопустимими і посилається на висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17) щодо підстав визнання доказів недопустимими, а саме на те, що зазначені в ухвалі апеляційного суду порушення вимог КПК України не призвели до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
		Також прокурор вказує, що апеляційним судом не були оцінені на предмет належності та допустимості протокол огляду місця події у провадженні та протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення. 
		Зазначені порушення, на думку прокурора, призвели до неправильної оцінки апеляційним судом доказів, тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор в судовому засіданні підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
		Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора. 
		Іншим учасникам судового провадження були надіслані повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до положень статей 418 ч. 2, 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. 
		Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
		Згідно з положеннями ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		На підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		Рішення апеляційного суду про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК України має містити встановлені судом першої інстанції обставин, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи; висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом в такому випадку є обов`язковим.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 поклав показання самого обвинуваченого, свідка ОСОБА_10 , який безпосередньо був допитаний під час розгляду справи судом першої інстанції, а також безпосередньо досліджені судом першої інстанції документи, а саме:
		- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08 липня 2019 року (т. 1 а. с. 110); 
		- протокол огляду місця події з ілюстративною таблицею від 08 липня 2019 року                  (т. 1 а. с. 111-113); 
		- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08 липня 2019 року (т. 1 а. с. 137-139); 
		- протокол слідчого експерименту від 08 липня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_8 та відеозапис до нього (т. 1 а. с. 132-135); 
		- протокол пред`явлення особи для впізнання від 08 липня 2019 року з відеозаписом слідчої дії (т. 1, а. с. 140-143).
		Зазначену сукупність досліджених доказів суд першої інстанції визнав достатньою для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши повторно окремі докази, деякі з них визнала недопустимими, що оскаржується прокурором у касаційній скарзі. 
		Аналізуючи ці доводи, колегія суддів Верховного Суду вбачає обґрунтованими посилання прокурора на невмотивованість висновків апеляційного суду про визнання недопустимими доказами протоколів слідчого експерименту від 08 липня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_8 та пред`явлення особи для впізнання від 08 липня 2019 року за його ж участю.
		Зокрема, підставою для визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення особи для впізнання від 08 липня 2019 року апеляційний суд вказав порушення вимог частин 1, 2 ст. 228 КПК України,  а саме те, що пред`явлені для впізнання особи мають різний вік, зріст, тілобудову і відмінності у одязі, а також те, що лише ОСОБА_7 був одягнений в червону футболку, тоді як всі інші учасники впізнання - в темний одяг. 
		Також на обґрунтування своєї позиції з цього питання апеляційний суд вказав, що ОСОБА_7 було затримано майже відразу після вчинення кримінального правопорушення, й що потерпілий ОСОБА_8 на місці після затримання вказав на нього як особу, яка заволоділа його грошовими коштами. На підставі цього апеляційний суд дійшов висновку про порушення слідчим вимог ст. 228 КПК України щодо заборони попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання.
		Колегія суддів не вбачає такі висновки апеляційного суду належно вмотивованими. Зокрема апеляційний суд не умотивував, у чому полягає разюча відмінність у віці, зрості, тілобудові пред`явлених для впізнання осіб. Різний колір одягу також не є достатньою підставою стверджувати про порушення процедури проведення цієї слідчої дії. При цьому зі змісту протоколу вбачається, що потерпілий перед проведенням слідчої дії ствердно повідомив, що може впізнати особу, яка відкрито заволоділа його коштами, за рисами обличчя, статурою та іншими ознаками                      (т.1 а.с. 141).
		Також не є належно вмотивованими й висновки апеляційного суду про порушення положень ч. 1 ст. 228 КПК України в ході пред`явлення особи для впізнання в тому аспекті, що потерпілий вже раніше бачив засудженого під час його затримання.
		За змістом ч. 1 ст. 228 КПК України забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
		Зазначене положення закону полягає саме у забороні слідчому перед проведенням впізнання демонструвати  особі, яка впізнає, кого саме він має впізнати. При цьому така слідча дія як пред`явлення особи для впізнання полягає саме в тому, що особа, яка бачила іншу особу за обставин, які мають відношення до кримінального правопорушення, впізнає її.
		За таких обставин той факт, що потерпілий бачив ОСОБА_7 під час вчинення кримінального правопорушення та під час його затримання після його вчинення, сам по собі не порушує вимоги ч. 1 ст. 228 КПК України за відсутності обґрунтованих даних про те, що потерпілому перед проведенням впізнання спеціально демонструвалася  особа, яку він мав впізнати, з метою такого впізнання.
		Крім цього, апеляційним судом належно не вмотивовано, порушенням якої конкретно вимоги КПК України щодо проведення такої слідчої дії як пред`явлення особи для впізнання вбачається сказана в ході такого впізнання потерпілим фраза про те, що інші три учасники впізнання, а саме статисти, «є своїми хлопцями», в контексті визнання результатів цієї слідчої дії недопустимим доказом.  
		Також колегія суддів Верховного Суду не вбачає належно вмотивованими висновки апеляційного суду щодо недопустимості як доказу протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого від 08 07.2019 і відеозапису до нього з тих підстав, що наявна на відеозаписі музика є занадто гучною, внаслідок чого погано чути слідчого і потерпілого, що впливає на правильне сприйняття всіх обставин справи. Крім того, з відеозапису нібито вбачається, що слідча сама водила за собою потерпілого, ставила навідні питання, а потерпілий ОСОБА_8 лише ходив за нею й відповідав на питання слідчого лише «так» чи «ні».
		Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Як вбачається зі змісту протоколу слідчого експерименту від 08 07.2019, зазначена слідча дія проведена за участю потерпілого на місці вчинення щодо нього кримінального правопорушення - ПкіВ «Гідропарк» у м. Києва (т. 1 а.с. 132-135). 
		Зі змісту протоколу вбачається, що  потерпілий повідомив і показав на місці обставини і деталі вчинення щодо нього кримінального правопорушення, що відповідає положенням ст. 240 КПК України. При цьому закон не містить заборони слідчому ставити учаснику слідчої дії додаткові і уточнюючі запитання. Вказаний протокол підписаний потерпілим та двома понятими, які були присутні під час проведення цієї слідчої дії. Зі змісту відеозапису вказаної слідчої дії вбачається, що при його проведенні дійсно були присутні гучні звуки музики, які дещо ускладнюють сприйняття на слух слів слідчої і потерпілого, однак не унеможливлюють достатнє розуміння їх змісту. 
		За таких обставин, висновки суду про порушення вимог процесуального закону під час проведення слідчого експерименту з потерпілим не вбачаються належно вмотивованими. 
		З огляду на викладене колегія суддів вбачає, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є істотними, оскільки могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що могло призвести до передчасного висновку щодо необхідності скасування вироку суду першої інстанції і закриття кримінального провадження .
		За таких обставин касаційну скаргу прокурора потрібно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу апеляційного суду - скасувати на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК України.
		Керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,                                            є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...