Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/4829/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано судом: 28.10.2024. Зареєстровано: 31.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 28.10.2024
Номер судового провадження: К/990/39076/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		28 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа №160/4829/24
		адміністративне провадження № К/990/39076/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Кашпур О.В.,
		суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., 
		перевірив касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №160/4829/24 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просила:
		- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради під час проведення сорок п`ятої чергової сесії міської ради VIII скликання, що виявилась у не розгляді та не винесені на голосування питання місцевої ініціативи від 02 грудня 2023 року «Про внесення змін до Бюджету міста на 2024 рік та зупинення проведення подальших тендерів щодо рекламно-маркетингових послуг за рахунок місцевого бюджету»;
		- зобов`язати Дніпровську міську раду на наступному засіданні сесії міської ради належним чином розглянути питання, що подані в порядку місцевої ініціативи від 02 грудня 2023 року «Про внесення змін до Бюджету міста на 2024 рік та зупинення проведення подальших тендерів щодо рекламно-маркетингових послуг за рахунок місцевого бюджету» з винесенням вказаного питання на розгляд сесії місцевої ради та прийняттям відповідного рішення ради з питання, внесеного на розгляд шляхом місцевої ініціативи.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, позов задоволено.
		Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради під час проведення сорок п`ятої чергової сесії міської ради VIII скликання, що виявилась у не розгляді та не винесені на голосування питання місцевої ініціативи від 02 грудня 2023 року «Про внесення змін до Бюджету міста на 2024 рік та зупинення проведення подальших тендерів щодо рекламно-маркетингових послуг за рахунок місцевого бюджету».
		Зобов`язати Дніпровську міську раду на наступному засіданні сесії міської ради розглянути питання, що подані в порядку місцевої ініціативи від 02 грудня 2023 року «Про внесення змін до Бюджету міста на 2024 рік та зупинення проведення подальших тендерів щодо рекламно-маркетингових послуг за рахунок місцевого бюджету» з винесенням вказаного питання на розгляд сесії міської ради та прийняттям відповідного рішення ради по суті питання, внесеного на розгляд шляхом місцевої ініціативи.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
		11 жовтня 2024 року відповідач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №160/4829/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 жовтня 2024 року визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Бучик А.Ю., суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року заяви суддів Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., Рибачука А.І. про самовідвід задоволені. Відведено суддів Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,     Рибачука А.І. від участі у розгляді справи №160/4829/24 та передано матеріали справи №160/4829/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України. 
		Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року №1212 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №160/4829/24.
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2024 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
		Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
		Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
		а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
		б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
		в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
		г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
		Отже, враховуючи, що ця справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		Зокрема, скаржник зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час відсутня судова практика щодо питання застосування статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян».
		Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
		Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не було застосовано статтю 23-1 Закону України «Про звернення громадян», а такі доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, а касаційна скарга не містить обґрунтування в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики.
		Вживання законодавцем слова «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Окрім цього, суб`єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб`єкта правозастосування, не обов`язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
		Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні аналогічних судових прав є необґрунтованими.
		Також скаржник вказує, що оскарження розгляду місцевої ініціативи, яка містить в собі питання внесення змін до Бюджету міста Дніпра на 2024 рік в сумах, які зазначені в касаційній скарзі, об`єктивно підтверджує важливість і значимість розгляду цієї справи, а тому становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Дніпровської міської територіальної громади, оскільки таке питання зачіпає інтереси всіх жителів міста, а не тільки тих осіб, які підписали місцеву ініціативу.
		Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
		Проте, касаційна скарга не містить аргументів та відповідних доказів на підтвердження, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
		Результат вирішення кожної подібної справи залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різного в кожному конкретному випадку об`єму доказів. А отже, вирішення однієї справи з такої категорії не буде мати визначального значення для решти випадків. Таким чином, обставини, на які посилається скаржник, не свідчать про наявність такого критерію як «суспільний інтерес».
		Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
		Крім того, скаржник посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що в ухвалі суду першої інстанції від 11 березня 2024 року суд дійшов висновку про незначну складність цієї справи.
		Проте, Верховний Суд відхиляє таке посилання скаржника, оскільки як вбачається із зазначеної ухвали, суд першої інстанції не відносив цю справу до категорії справ незначної складності, а розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
		Верховний Суд також відхиляє аргументи скаржника щодо помилковості розгляду судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки за загальним правилом будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України) і ця справа до таких категорії не відноситься, а тому суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
		У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
		Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
		Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. 
		Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
		Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
		На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
		Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
		У Х В А Л И В :
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №160/4829/24 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
		Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                О.В. Кашпур
		 
		Судді:                                                                                                    В.М. Соколов
		 
		                                                                                                    С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...