Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/13707/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2024. Зареєстровано: 31.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 28.10.2024
Номер судового провадження: К/990/37082/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа №420/13707/22
		адміністративне провадження № К/990/37082/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/13707/22
		за позовом ОСОБА_1 
		до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету, Ківерцівської міської ради 
		про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної і моральної шкоди
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Смирнова Андрія Ігоровича 
		на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (головуючий суддя: Радчук А.А.)
		і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року (головуючий суддя: Осіпов Ю.В., судді: Косцова І.П., Скрипченко В.О.).
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. 29 вересня 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету, Ківерцівської міської ради, у якому просив суд:
		- визнати незаконними дії посадових осіб Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету та незаконними дії посадових осіб Ківерцівської міської ради (її голови);
		- зобов`язати посадових осіб Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету та посадових осіб Ківерцівської міської ради (її голови) видати довідку (здійснити реєстрацію, у разі її нездійснення) щодо реєстрації позивача як внутрішньо переміщеної особи;
		- стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі: 2000 грн за березень, 2000 грн за квітень, 2000 грн за травень, 2000 грн за червень, 2000 грн за липень, 2000 грн за серпень, 2000 грн за вересень та на час рішення по справі, а також суму неотриманої позивачем допомоги за програмою Червоного Хреста України у сумі: 6600 грн за 3 місяці (яку наразі позивач вже не може отримати, загалом 6600+14000=20600 грн), суму на професійну правничу допомогу розміром: 30000 грн, витрати на проведення експертизи в сумі: 20000 грн, витрати на медичні обстеження та лікарські засоби у сумі: 2289,88 грн, суму судового збору;
		- стягнути з вiдповiдачiв моральну шкоду у розмірі: 100000 грн.
		2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він жив у місті Маріуполь і працював прокурором, а після початку повномасштабної війни вимушено переселився до міста Ківерці Волинської області. 
		У цьому контексті ОСОБА_1 вказував, що він неодноразово звертався до відповідачів з метою реєстрації його як внутрішньо переміщеної особи, втім отримав відмову у наданні такої адміністративної послуги.
		ОСОБА_1 стверджував, що через протиправні дії й зволікання відповідачів він не отримав статусу внутрішньо переміщеної особи, що порушило його права й інтереси та негативно вплинуло на його матеріальне становище і стан здоров`я.
		На цій основі ОСОБА_1 доводив, що відповідачі зобов`язані здійснити реєстрацію його як внутрішньо переміщеної особи та видати йому спірну довідку з одночасною компенсацією матеріальної та моральної шкоди.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неусуненням її недоліків.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 січня 2023 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу суду першої інстанції та направив справу до цього ж суду для продовження розгляду.
		4. 20 квітня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову:
		- визнав протиправною бездіяльність Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету щодо неналежного прийняття до розгляду звернення ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 18 березня 2022 року та надання йому адміністративної послуги «Видача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи»;
		- стягнув з Ківерцівської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі: 2684 грн;
		- у задоволенні решти вимоги відмовив.
		5. Частково задовольняючи вимогу про визнання дій протиправними, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач - Центр надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету - не забезпечив прийняття від ОСОБА_1 документів про взяття його на облік внутрішньо переміщених осіб, не забезпечив надання відповідної адміністративної послуги та не надав інформації щодо реагування на його анкету від 18 березня 2022 року, враховуючи, що інших заяв в той день позивачу не було запропоновано оформити й подати. На основі цих міркувань суд виснував, що Центр надання адміністративних послуг припустився протиправної бездіяльності щодо належного прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про взяття на облік та надання адміністративної послуги.
		5.1. Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідачів вчинити дії, суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, подані ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг та наданих суду - анкета, паспорта, довідки з місця роботи - не містять відомостей, які би доводили факт його проживання й праці у АДРЕСА_1 . Також суд зазначив, що фактично уповноважений орган не розглядав звернення ОСОБА_1 щодо надання йому статусу внутрішньо переміщеної особи, тому суд не може підміняти цей орган та приймати за нього відповідне рішення. На цій основі суд першої інстанції констатував відсутність підстав для зобов`язання відповідачів видати довідку (здійснити реєстрацію, у разі її нездійснення) про реєстрацію позивача внутрішньо переміщеною особою.
		5.2. Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у виді неотриманих допомог на суму 20600 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що ці вимоги є передчасними. Цей висновок суд мотивував тим, що ОСОБА_1 не набув статусу внутрішньо переміщеної особи, його заява фактично не розглядалася, відмова по ній не приймалася і відсутнє судове рішення про визнання протиправною відмови у видачі йому довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		5.3. Частково задовольняючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у сумі 100000 грн, суд першої інстанції виходив з факту протиправності бездіяльності Центру надання адміністративних послуг та розміру одного прожиткового мінімум для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня 2023 року. Висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи, наданий позивачем, суд першої інстанції оцінив в сукупності з іншими доказами і, враховуючи засади розумності й справедливості, дійшов висновку про співмірність відшкодування моральної шкоди у розмірі: 2684 грн.
		5.4. Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення матеріальних витрат на медичні обстеження й лікарські засоби у сумі: 2289,88 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між цими витратами й діями відповідачів.  
		5.5. Розподіляючи витрати на правову допомогу, заявлені ОСОБА_1 у сумі: 30000 грн, суд дійшов висновку про їхню часткову обґрунтованість. У цьому контексті суд врахував заперечення відповідача щодо суми таких витрат, а також не значні складність спору і обсяг часу, необхідного на підготовки позиції й складання процесуальних документів. На основі цих міркувань суд виснував, що обґрунтованою є сума відповідних витрат у розмірі: 3000 грн.
		5.6. Зрештою у зв`язку із частковим задоволенням позову суд першої інстанції присудив позивачу судовий збір у сумі: 1984 грн.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		6. 11 вересня 2023 року П`ятий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору та відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідачів вчинити дії, прийняв у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову:
		- зобов`язав Центр надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету взяти на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщену особу, оформити та видати довідку про взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи;
		- стягнув на користь ОСОБА_1 з Ківерцівської міської ради судовий збір за подання позову та апеляційних скарг у загальному розмірі: 4962 грн;
		- у іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року залишив без змін.
		7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги надані ОСОБА_1 письмові докази, які підтверджували факт його проживання у місті Маріуполі та наявність підстав для взяття його на облік внутрішньо переміщених осіб. На основі таких міркувань суд апеляційної інстанції констатував обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання ЦНАП Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету взяти ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщену особу, оформити та видати йому довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 
		Водночас суд апеляційної інстанції виснував, що такий спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 є повним та достатнім способом захисту, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій голови Ківерцівської міської ради.
		7.1. З рештою висновків суду першої інстанції щодо суті спору та розподілу витрат на правовому допомогу суд апеляційної інстанції погодився.
		7.2. Присуджуючи позивачу судовий збір у загальній сумі: 4962 грн, суд апеляційної інстанції включив витрати: за подання позовної заяви у розмірі: 992,40 грн; за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у розмірі: 2481,00 грн; за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі: 1488,60 грн.
		Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
		8. Представник ОСОБА_1 - адвоката Смирнов А.І. просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		9. Підстави касаційного оскарження адвокат обґрунтував посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
		10. Позиція скаржника полягає в тому, що суди першої й апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, оскільки:
		1) не розглянули питання бездіяльності Ківерцівського міського голови, яке теж було предметом позову, натомість суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що застосований ним спосіб захисту є повним і достатнім;
		2) дійшли помилкового висновку про передчасність позовних вимог щодо стягнення з відповідачів грошових коштів, призначених як державні та міжнародні допомоги й пільги для внутрішньо переміщених осіб, які позивач вже не зможе отримати через неправомірні дії відповідачів;
		3) присудили відшкодування моральної шкоди у розмірі: 2684 грн, який не відповідає психотравмувальній ситуації, тривалості протиправної бездіяльності відповідачів, принципу справедливості, а також застосували в цьому питанні нерелевантну позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17;
		4) необґрунтовано відмовили у стягненні з відповідачів документально підтверджених витрат позивача на лікарські засоби та обстеження у розмірі: 2289,88 грн, які згодом ще збільшилися на суму: 100620 грн через медичні обстеження й хірургічне втручання, про що було подане клопотання до суду апеляційної інстанції;
		5) помилково й необґрунтовано розподілили судові витрати, позаяк:
		- присудили позивачу витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в сумі: 3000 грн, яка є співмірною та не відповідає ринковим цінам на юридичні послуги, а також застосували в цьому питанні неактуальні правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц, від 29 жовтня 2020 року у справі №160/3496/19;
		- не взяли до уваги витрати позивача на проведення судово-психологічної експертизи в розмірі: 20000 грн;
		- суд апеляційної інстанції не врахував витрати на правову допомогу, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції, у розмірі: 15000 грн;
		Короткий зміст доводів і вимог відзивів на касаційну скаргу
		11. Ківерцівська міська рада просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		11.1. Ківерцівська міська рада не погоджується із жодною з вимог скаржника, вважає їх безпідставними. Серед іншого, відповідач зазначає, що він не мав підстав для оформлення спірної довідки. Водночас наголошує, що позивач міг стати на облік та отримати таку довідку у містах, де перебував (Дніпро, Кропивницький, Київ, Одеса), зокрема через Єдиний портал державних послуг «Дія», у тому числі в місті Одесі, де перебуває з 3 червня 2022 року.
		12. Центр надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету не подав відзиву, копія ухвали про відкриття касаційного провадження доставлена до його електронного кабінету 22 листопада 2023 року. За правилами частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		13. 18 березня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету (Волинська область) для реєстрації його як внутрішньо переміщеної особи як такого, який прибув з міста Маріуполя (адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
		14. Це звернення було оформлене власноручним заповненням Анкети - Форми 1 до наказу начальника Волинської обласної військової адміністрації «Про збір інформації про місце перебування осіб, які евакуювалися з районів проведення бойових дій та перебувають на території області». Указаним наказом сільським, селищним, міським головам доручено забезпечити: 1) щодня до 10.00 надання відповідним районним військовим адміністраціям інформації про громадян (форма 1 анкети додається), які евакуювалися з районів проведення бойових дій та перебувають на території відповідної громади за формою 2, що додається; 2) повідомлення чоловіків віком від 18 до 60 років, які евакуювалися з районів проведення бойових дій, про обов`язок особисто з`явитися в ІНФОРМАЦІЯ_4, їх відділи постановки на військовий облік та відповідальність за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону та мобілізацію (а.с.204-205 - том 1, а.с.10 - том 2).
		У графі Анкети «Відомості про працевлаштування» ОСОБА_1 зазначив: прокурор Маріупольської окружної прокуратури Донецької області (а.с.202 - том 1, а.с.23 - том 2).
		Із наданої до суду копії Анкети ОСОБА_1 від 18 березня 3022 року не вбачається, який перелік документів подано заявником разом із цією Анкетою.
		У Анкеті заповнена графа «Серія та номер паспорта громадянина України».
		15. Сторони не заперечують факту подання ОСОБА_1 копії паспорта громадянина України разом з Анкетою, у якому на сторінці 11 «Місце проживання» наявні штампи про реєстрацію його місця проживання від 29 квітня 2002 року у АДРЕСА_3 ); а також про зняття з реєстрації місця проживання 29 грудня 2021 року (а.с.203 - том 1).
		16. Як зазначено у позові, під час звернення 18 березня 2022 року спеціаліст Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету повідомила ОСОБА_1 про необхідність його постановки на облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 для надання адміністративних послуг у подальшому. Після взяття на тимчасовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла заяву ОСОБА_1 від 18 березня 2022 року з додатками (копія паспорту, ІПН тощо) та повідомила, що на той момент не працювали відповідні державні реєстри й щодо результату розгляду заяви буде повідомлено пізніше.
		17. Інших письмових звернень ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету для реєстрації його як внутрішньо переміщеної особи сторони до суду не надали.
		18. 15 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету з електронним запитом, у якому повідомляється таке: « 18.03.2022 я звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету для реєстрації мене як ВПО. Працівники Центру провели відповідні реєстраційні дії. Втім, жодної довідки мені надано не було, оскільки працівниця Центру повідомила мене, що відповідні бази не працювали. Приблизно через місяць, я знову звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету для надання мені довідки ВПО. Однак, працівниця центру повідомила мене що відповідна довідка з`явиться в застосунку «Дія» та відмовила мені у видачі цієї довідки. В мене відсутній застосунок «Дія» та я не маю змоги підтвердити свій статус ВПО, оскільки працівник Центру відповідальний за надання довідки відмовився її надавати. У зв`язку з викладеним, враховуючи вимоги ст. 10 Закону України «Про публічну інформацію», прошу надати належним чином завірену довідку щодо отримання мною статусу ВПО видану Центром надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету на поштову адресу АДРЕСА_4 » (а.с.209 - том 1; а.с.5 - том 2).
		19. Листом від 20 червня 2022 року №756 за підписом голови Ківерцівської міської ради ОСОБА_1 надана відповідь такого змісту: «На Ваше звернення від 15.06.2022 року повідомляємо, що 18.03.2022 р. в ЦНАП Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету було подано анкету (додаток до наказу №10 Волинської обласної військової адміністрації від 28.02.2022 року) від громадянина ОСОБА_1 . Відповідно до п. 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 та пункту 314 Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов`язковими для надання через центри надання адміністративних послуг, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 р. №523-р /в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021р. №969-р/ передбачено надання послуг із видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи через центри надання адміністративних послуг. Постановою Кабінету Міністрів №332 від 20.03.2022 року затверджено бланк Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи/додається/. 28.03.2022 р. програмний комплекс «Інтегрована інформаційна система «Соціальна громада» було доопрацьовано і спеціалістам ЦНАП була надана можливість формувати довідки внутрішньо переміщеним особам на підставі власноручно поданої заяви, відомостей про персональні дані та підтвердження місця реєстрації або ж місця постійного перебування в районі проведення воєнних /бойових/ дій або які перебувають в тимчасовій окупації. З вищевказаною заявою до ЦНАПу Ківерцівської міської ради Ви не зверталися, а тому видати довідку внутрішньо переміщеної особи у нас немає законних підстав» (а.с.207 - том 1; а.с. 9 - том 2).
		20. 15 червня 2022 року адвокат ОСОБА_1 звернувся із адвокатським запитом до Ківерцівської міської ради та Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету. Запит стосувався надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.208 - том 1, а.с.15 - том 2).
		21. Відповідь на адвокатський запит надана листом Ківерцівської міської ради від 21 червня 2022 року №761/06-04/2-22, у якому повідомлено, що у відділі «Центр надання адміністративних послуг» Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету інформація щодо ОСОБА_1 знаходиться лише у вигляді анкети, заповненої 18.03.2022 року, яка є додатком до наказу начальника Волинської обласної військової адміністрації «Про збір інформації про місце перебування осіб, які евакуювалися з районів проведення бойових дій та перебувають на території області» (а.с.20 - том 2).
		22. 6 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету з електронним запитом, у якому просив надати йому відскановану копію документа з додатками з якими він звернувся 18 березня 2022 року до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету (а.с.210 - том 1, а.с.21 - том 2).
		23. 8 липня 2022 року листом Ківерцівської міської ради ОСОБА_1 направлена копія анкети від 18 березня 2022 року, з якою він звертався до Центру надання адміністративних послуг (а.с.211 - том 1, а.с.22 - том 2).
		24. 8 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету з електронним запитом, у якому просив надати інформацію щодо прізвища, ім`я та по батькові спеціаліста, який приймав у нього відповідну заяву на видачу довідки ВПО, а також посадові інструкції спеціаліста, який приймав у нього заяву на видачу довідки ВПО та керівника Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради (а.с.24 - том 2).
		25. 11 серпня 2022 року листом від №20/06-06/2-22 Ківерцівська міська рада надала ОСОБА_1 відповідь про те, що із заявою на видачу довідки ВПО до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету він не звертався. Запитувана посадова інструкція додана до відповіді (а.с.212 - том 1, а.с.26-30 - том 2).
		26. 2 вересня 2022 року судовий експерт Савостін О.П. (Лабораторія психологічних досліджень та експертиз «Психологіка» ФОП Савостін О.П. ) склав Висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи.
		Відповідно до цього висновку, попередній орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) незаконними діями та бездіяльністю посадових осіб Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету та Ківерцівської міської ради (голови), що полягають в безпідставному ненаданні йому довідки внутрішньо переміщеної особи, відповідає заявленим вимогам та становить 100000 (сто тисяч) грн  і буде залежати від часу, який буде витрачений позивачем на судовий розгляд справи, стану здоров`я ОСОБА_1 на час прийняття судового рішення та інших значущих факторів, що можуть з`явитися як додаткові обставини під час розгляду справи судом (а.с.69-81, том 2).
		27. 29 вересня 2022 року ОСОБА_1 , вважаючи, що йому протиправно відмовлено у наданні послуги реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та видачі довідки внутрішньо переміщеної особи, чим порушено його законні права та інтереси на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та пов`язаних із цим пільг та гарантій, звернувся до суду з цим позовом.
		28. ОСОБА_1 надав суду першої інстанції:
		- копії чеків на придбання лікарських засобів в аптеках (а.с.37-42 - том 2).
		- довідку керівника Маріупольської окружної прокуратури без дати й номеру, згідно з якою ОСОБА_1 працює на посаді прокурора Маріупольської окружної прокуратури Донецької області з 21 квітня 2021 року та в органах прокуратури Донецької обласної прокуратури з 3 лютого 2017 року (а.с.152 - том 2).
		29. ОСОБА_1 надав суду апеляційної інстанції довідку Маріупольської окружної прокуратури, яка містить номер й дату її складання, про роботу посаді прокурора Маріупольської окружної прокуратури Донецької області з 21 квітня 2021 року (а.с.23 - том 3).
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII
		30. Частина перша статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі також - «Закон №1706-VII», у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
		31. Частина друга статті 1 Закону №1706-VII обумовлює, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
		32. Абзац 1 частини першої статті 4 Закону №1706-VII установлює, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
		33. Частина друга статті 4 Закону №1706-VII визначає, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
		34. Частина третя статті 4 Закону №1706-VII передбачає, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
		35. Абзаци 1, 5 частини четвертої статті 4 Закону №1706-VII встановлюють, що заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).
		Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.
		36. Абзац 1 частини сьомої статті 4 Закону №1706-VII передбачає, що разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.
		37. Абзац 2 частини сьомої статті 4 Закону №1706-VII встановлює, що у разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.
		38. Абзац 3 частини сьомої статті 4 Закону №1706-VII обумовлює, що у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
		39. Абзац 4 частини сьомої статті 4 Закону №1706-VII визначає, що у передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.
		40. Частина десята статті 4 Закону №1706-VII установлює, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:
		1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;
		2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;
		3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;
		4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;
		5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
		Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.
		41. Частина перша статті 12 Закону №1706-VII передбачає, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
		1) подала заяву про відмову від довідки;
		2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення;
		3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;
		4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;
		5) подала завідомо недостовірні відомості.
		Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»
		42. Приписи пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 (далі також - «Порядок №509», у редакції від 14 березня 2022 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлюють, що заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія).
		У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).
		Уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг приймає рішення та видає довідку внутрішньо переміщеній особі і реєструє заяву з формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики для включення інформації про внутрішньо переміщену особу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
		На отримання довідки мають право особи, які після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка».
		43. Абзац 1 пункту 4 Порядку №509 встановлює, що під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.
		44. Абзац 2 пункту 4 Порядку №509 визначає, що у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).
		45. Норми пункту 6 Порядку №509 передбачають, що у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.
		У період дії воєнного стану в разі звернення внутрішньо переміщеної особи для отримання довідки до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг відповідна довідка видається уповноваженою особою територіальної громади / центру надання адміністративних послуг.
		Електронна форма довідки може формуватися засобами Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та Порталу Дія і передається в мобільний додаток Порталу Дія внутрішньо переміщеної особи за її запитом шляхом використання інформації, наявної в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та переданої до Порталу Дія з дотриманням вимог законодавства про інформацію та законодавства про захист персональних даних.
		У випадках, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, уповноважений орган зобов`язаний розглянути заяву протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу довідки або відмову в її видачі.
		46. Абзац 4 пункту 7 Порядку №509 обумовлює, що під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу, яка береться на облік, про обов`язок повідомити про зміну місця проживання уповноваженому органу за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.
		47. Абзац 1 пункту 9 Порядку №509 визначає, що у разі зміни фактичного місця проживання/перебування заявник або особа, зазначена в абзацах сьомому - десятому пункту 2 цього Порядку, звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання/перебування, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
		Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»
		48. Цим указом в Україні був уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, і триває дотепер.
		Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332
		49. Пункт 2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332 (далі також - «Порядок №332», у первинній редакції, чинній з 22 березня 2022 року), встановлює, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №204.
		50. Пункт 3 Порядку №332 передбачав, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
		для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
		для інших осіб - 2000 гривень.
		Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
		51. Пункт 6 Порядку №332 (у первинній редакції з 22 березня 2022 року) обумовлює, що для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (далі - Портал Дія).
		У заяві зазначається: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) заявника; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження; відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа; адреса місця, куди перемістилася особа, та контактний номер телефону; номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги "єПідтримка" або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника для виплати допомоги; наявність статусу особи з інвалідністю; відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою. 
		Заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 може бути також подана до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.
		Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року №2747-IV
		52. Частини перша, шоста, сьома статті 104 КАС України встановлюють, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
		У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
		53. Частина перша статті 132 КАС України установлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		54. Пункти 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України передбачають, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
		55. Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		56. Частини четверта - восьма статті 137 КАС України встановлюють, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
		У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
		57. Абзац 1 частини першої статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		58. Частина шоста статті 139 КАС України встановлює, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		59. Частина дев`ята статті 139 КАС України обумовлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		60. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		61. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року касаційне провадження було відкрите з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		62. Суд звертає увагу на межі касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
		63. Касаційна скарга не містить доводів незгоди позивача з судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету та зобов`язання цього суб`єкта вчинити дії.
		64. Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій в означеній частині позовних вимог в касаційному порядку не оскаржуються, Верховний Суд не має повноважень надавати оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та їхнім висновкам в указаній частині спірних правовідносин.
		65. Зважаючи на ці обставини, Верховний Суд переглядає оскаржені судові рішення лише в межах тих правовідносин, які пов`язані з:
		- відмовою судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про: визнання протиправними дій посадових осіб Ківерцівської міської ради (її голови); стягнення матеріальної шкоди, у тому числі витрат на лікування;
		- частковим задоволенням позовної вимоги про стягнення моральної шкоди;
		- розподілом судових витрат.
		66. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов таких висновків.
		Стосовно визнання протиправними дій посадових осіб Ківерцівської міської ради (її голови)
		67. Спір виник на тлі обставин введення воєнного стану в Україні та вимушеним залишенням ОСОБА_1 свого місця проживання в місті Маріуполі Донецької області у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.
		68. Безпосередньою причиною спору слугувала невидача ОСОБА_1 довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи після його звернення 18 березня 2022 року до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету (Волинська область).
		69. Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 оскаржив до адміністративного суду законність дій: 1) посадових осіб Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету; 2) посадових осіб Ківерцівської міської ради (її голови).
		70. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали протиправною бездіяльність Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету і зобов`язали цього суб`єкта вчинити дії на користь ОСОБА_1 .
		71. Одночасно з цим, суди попередніх інстанцій не визнали протиправними дії чи бездіяльність посадових осіб Ківерцівської міської ради (її голови). 
		72. З цього приводу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосований судами спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 є повним та достатнім, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій голови Ківерцівської міської ради.
		73. У своїх доводах скаржник поставив під сумнів правильність такого висновку суду апеляційної інстанції, наголошуючи на тому, що звертався з листами до Ківерцівської міської ради й отримував від неї відповіді за підписом голови ради, однак останні не посприяли реєстрації його як внутрішньо переміщеної особи й видачі спірної довідки.
		74. Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на таке.
		75. Приписи частини третьої, сьомої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у поєднанні з правилами пунктів 2, 4, 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509, передбачали, що у випадку звернення внутрішньо переміщеної особи для отримання довідки до центру надання адміністративних послуг, то саме цей орган приймає рішення про видачу довідки або про відмову у її виданні (у день подання заяви чи протягом 15 робочих днів, залежно від наявності/відсутності в документах необхідних відміток).
		76. У випадку ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій установили, що 18 березня 2022 року позивач звертався для отримання такої довідки до Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету. У підсумку суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про допущення саме цим суб`єктом протиправної бездіяльності щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 .
		77. Аналіз обставин справи свідчить про те, що до Ківерцівської міської ради (її голови) ОСОБА_1 звертався у червні-серпні 2022 року, тобто щонайменше через три місяці від дня звернення до Центру надання адміністративних послуг (18 березня 2022 року).
		78. Такі звернення, на переконання Суду, не свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями  Ківерцівської міської ради (її голови) та бездіяльністю Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету, визнаною судами попередніх інстанцій протиправною.
		79. З огляду на установлені обставини справи та правове регулювання, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов законного й обґрунтованого висновку про те, що застосований судами спосіб судового захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 (визнання протиправної бездіяльності центру надання адміністративних послуг та зобов`язання його вчинити дії) є повним, достатнім та ефективним.
		80. Доводи скаржника не спростовують цього висновку й не дають підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у частині відмови у визнанні протиправними дій посадових осіб Ківерцівської міської ради (її голови). Отже, у цій частині оскаржені судові рішення належить залишити без змін.
		Стосовно стягнення матеріальної шкоди 
		81. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у виді неотриманих допомог на суму: 20600 грн, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ці вимоги є передчасними. Цей висновок суди мотивували тим, що ОСОБА_1 не набув статусу внутрішньо переміщеної особи, його заява фактично не розглядалася, відмова по ній не приймалася і відсутнє судове рішення про визнання протиправною відмови у видачі йому довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		82. У своїх доводах скаржник поставив під сумнів правильність такого висновку судів попередніх інстанцій.
		83. Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на таке.
		84. З установлених судами обставин та їхніх висновків випливає, що Центр надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету допустив протиправну бездіяльність під час розгляду звернення ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактично не розглянувши його. 
		85. Водночас Центр надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету не відмовляв у видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. 
		86. ОСОБА_1 не подавав заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332.
		87. З огляду на характер спірних правовідносин і обставин справи, Суд не бачить підстав, щоб не погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про передчасність позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої неотриманням передбаченої Порядком №332 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
		88. У цій частині позовних вимог суди попередніх інстанцій ухвалили правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову, відтак оскаржені судові рішення в цій частині належить залишити без змін.
		89. Стосовно вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої неотриманням допомоги за програмою Червоного Хреста у сумі: 6600 грн, Суд зважає на таке.
		90. ОСОБА_1 не доводив і не вказує на те, що Товариство Червоного Хреста України надавало допомогу внутрішньо переміщеній особі автоматично лише через сам факт взяття її на облік внутрішньо переміщених осіб.
		91. Позов та матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до Товариства Червоного Хреста України із заявою про надання йому будь-яких видів допомог.
		92. Матеріали справи не містять доказів відмови Товариства Червоного Хреста України у наданні ОСОБА_1 будь-якого виду допомоги з причини невзяття його на облік внутрішньо переміщеної особи.
		93. Доводи ОСОБА_1 не містять розсудливого пояснення причини неможливості стати на облік внутрішньо переміщених осіб в місті Одесі після переїзду з міста Ківерців у червні 2022 року, зокрема, задля отримання різних допомог від гуманітарних організацій на кшталт Товариства Червоного Хреста України.
		94. За таких обставин Суд вважає відсутнім причинно-наслідковий зв`язок між неотриманою позивачем допомогою Товариства Червоного Хреста України та протиправною бездіяльністю Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету. 
		95. На основі цих міркувань Суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 кошти в сумі: 6600 грн не є матеріальною шкодою, спричиненою протиправною бездіяльністю відповідачів.
		96. У цій частині позовних вимог суди попередніх інстанцій ухвалили правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову, тому в цій частині оскаржені судові рішення належить залишити без змін.
		97. Стосовно вимоги про відшкодування витрат на медичні обстеження й лікарські засоби, Суд зважає на таке.
		98. У позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів 2289,88 грн витрат на медичні обстеження й лікарські засоби, надавши копії чеків з аптечних закладів та стверджуючи, що ці витрати були зумовлені протиправними діями відповідачів.
		99. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні цієї вимоги, дійшовши висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між цими витратами й діями відповідачів.
		100. Суд не бачить підстав, щоб не погодитися з таким висновком.
		101. Оцінюючи копії чеків з аптечних закладів, суди першої та апеляційної інстанцій повно й правильно встановили обставини справи, врахували характер витрат і їхній зв`язок з поведінкою відповідачів, та дійшли мотивованого висновку про відсутність між ними причинно-наслідкового зв`язку.
		102. Доводи скаржника цього висновку не спростовують та спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		103. Стосовно аргументів скаржника про те, що його витрати на лікування збільшилися на суму: 100620 грн і суд апеляційної інстанції був про це проінформований, то Суд зауважує таке.
		104. У позовній заяві ОСОБА_1 заявив до стягнення витрати на медичні обстеження й лікарські засоби, як уже зазначалося, у сумі: 2289,88 грн.
		105. Суд першої інстанції розглядав справу порядку спрощеного позовного провадження.
		106. 23 травня 2023 року апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.
		107. 4 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про доповнення позовних вимог та долучення доказів (а.с.145-184 - том 3). 
		108. У цьому клопотанні ОСОБА_1 просив доповнити позовні вимоги в частині збільшення стягнення витрат на лікування у таких сумах: 2950,00 грн, 1800,00 грн, 1560,00 грн, 42810,00 грн, 51500,00 грн та долучити відповідні докази, які стосувалися передопераційних обстежень та хірургічного лікування хребта.
		109. За правилами частини першої статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
		110. Частина п`ята статті 308 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		111. Частина четверта статті 341 КАС України встановлює, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		112. Факти й право свідчать про те, що вимоги про стягнення витрат на медичні потреби у сумі: 100620 грн у суді першої інстанції не були заявлені, клопотання ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог було подане без дотримання процесуальних правил, заявлені витрати позивача й протиправна бездіяльність відповідача не мають між собою причинно-наслідкового зв`язку.
		113. На цій основі Суд дійшов висновку, що суди першої й апеляційної інстанції ухвалили правильне по суті рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів витрат позивача на медичні обстеження, лікарські засоби та лікування. У цій частині оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позову належить залишити без змін.
		Стосовно стягнення моральної шкоди
		114. ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів моральну шкоду у сумі: 100000 грн.
		115. Суди першої й апеляційної інстанції, констатувавши факт протиправності бездіяльності Центру надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету, присудили ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у сумі: 2684 грн, що дорівнює одному прожитковому мінімуму для працездатних осіб, станом на 1 січня 2023 року.
		116. Скаржник поставив під сумнів обґрунтованість та справедливість такого розміру відшкодування моральної шкоди, вважаючи його неспівмірним.
		117. У цьому контексті Суд зауважує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		118. Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
		119. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		120. Суд погоджується з доводами скаржника про те, що присуджена судом першої інстанції сума моральної шкоди в розмірі: 2684 грн є неспівмірною з характером правопорушення та глибиною морально-психологічної травми позивача.
		121. Одночасно з цим, Суд не вважає співмірною заявлену позивачем суму моральної шкоди у розмірі: 100000 грн.
		122. Як вбачається з обґрунтування розміру моральної шкоди, у такий розмір відшкодування ОСОБА_1 включив вартість на придбання послуг санаторного лікування в Карпатах, відвідування психотерапевта, відвідування діагностичного центру, прийому препаратів для нормалізації нервової системи. Втім, на переконання Суду, розрахована в такий спосіб моральна шкода є завищеною і не відповідає фактичним обставинам справи.
		123. Враховуючи характер і тривалість протиправної бездіяльності, глибину фізичних та душевних страждань позивача, його стать, вік, психологічне напруження та незручності, спричинені йому правопорушенням, Суд вважає, що у цьому індивідуальному випадку вимогам розумності і справедливості відповідає розмір моральної шкоди у сумі: 16000 грн.
		124. Отже, у цій частині оскаржувані судові рішення про часткове задоволення позову слід змінити та викласти у новій редакції третій абзац резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року щодо суми моральної шкоди.
		125. Довід скаржника про помилкове урахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, є необґрунтованим, оскільки у вказаній постанові сформульовані загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, і у випадку ОСОБА_1 суди не вийшли за їхні рамки.
		126. Наостанок Суд звертає увагу на вимогу Ківерцівської міської ради, яка у відзиві на касаційну скаргу просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		127. За змістом статті 338 КАС України відзив на касаційну скаргу покликаний забезпечити учаснику справи право викласти перед судом обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги. У цей спосіб не реалізується право на касаційне оскарження судових рішень.
		128. У цій справі Верховний Суд не відкривав касаційного провадження за скаргою Ківерцівської міської ради, тому відсутні підстави для розгляду і задоволення її вимог про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		129. Касаційна скарга є частково обґрунтованою.
		130. Оскаржені судові рішення слід:
		- змінити у частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, збільшивши її розмір з 2684 грн до 16000 грн;
		- залишити без змін у іншій частині, яка не оскаржується, та щодо якої відсутні підстави для зміни чи скасування судових рішень.
		131. Враховуючи зміну судових рішень без повернення справи на новий розгляд, належить змінити розподіл судових витрат.
		132. Касаційну скаргу слід задовольнити частково.
		V. СУДОВІ ВИТРАТИ
		Судовий збір
		133. За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у загальній сумі: 3977,20 грн, з них:
		- за позовну вимогу про визнання дій протиправними - 992,40 грн (а.с.13 - том 1);
		- за позовну вимогу про зобов`язання вчинити дії - 992,40 грн (а.с.13зв - том 1);
		- за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди - 992,40 грн (а.с.14 - том 1);
		- за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди - 1000,00 грн (а.с.14зв - том 1);
		134. У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, судовий збір у сумі: 1984,80 грн належить компенсувати у повному розмірі.
		135. У зв`язку із відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, витрати у сумі: 992,40 грн не компенсуються.
		136. У зв`язку із частковим задоволенням позовної вимоги про стягнення моральної шкоди (16%), витрати у сумі: 1000,00 грн належить компенсувати у розмірі: 160,00 грн.
		137. Отже, за подання позовної заяви ОСОБА_1 слід компенсувати судовий збір у сумі: 2144,80 грн.
		138. За подання двох апеляційних скарг позивач сплатив судовий збір у сумі: 2481,00 грн та 5965,80 грн (а.с.82 - том 1; а.с.74 - том 3), разом - 8446,80 грн. Надалі за подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі: 7954,40 грн. Ці судові витрати теж слід компенсувати позивачу.
		139. Отже, ОСОБА_1 належить до компенсації судовий збір у загальному розмірі: 18546,00 грн.?
		Витрати на професійну правничу допомогу
		140. У суді першої інстанції ОСОБА_1 заявив до стягнення витрати на правничу допомогу у сумі: 30000 грн.
		141. На підтвердження цих витрат позивач надав суду (а.с.57-63 - том 2):
		1) копію договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 1 лютого 2021 року, укладеного між ним та адвокатським об`єднанням «Центр юридичної допомоги «Правовий елемент» в особі голови Смиронова А.І.;
		2) копію рахунку на оплату від 21 вересня 2022 року за договором від 1 лютого 2021 року на суму: 30000 грн;
		3) дублікат електронної квитанції від 21 вересня 2022 року про оплату юридичних послуг у сумі: 30000 грн;
		4) копію акту приймання-передачі наданих послуг від 21 вересня 2022 року вартістю 30000 грн.
		142. У суді першої інстанції ОСОБА_1 заявив до стягнення витрати на правничу допомогу у сумі: 15000 грн.
		143. На підтвердження цих витрат позивач надав суду (а.с.71-73 - том 3):
		1) копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10 травня 2023 року на суму: 15000 грн згідно з договором від 1 лютого 2021 року;
		2) копію квитанції до прибуткового касового ордера №10.05.2023 від 10 травня 2023 року про прийняття адвокатським об`єднанням Центр юридичної допомоги «Правовий елемент» коштів у сумі: 15000 грн за надання правової допомоги згідно з договором від 1 лютого 2021 року;
		3) копію довідки адвокатського об`єднання «Центр юридичної допомоги «Правовий елемент» від 19 травня 2023 року про отримання коштів у сумі: 15000 грн за надання правової допомоги згідно з договором від 1 лютого 2021 року.
		144. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, присудив ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі: 3000 грн.
		145. Скаржник поставив під сумнів обґрунтованість такого рішення судів попередніх інстанцій, стверджуючи, що витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в сумі: 3000 грн є неспівмірними.
		146. Одночасно з цим, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував витрати на правому допомогу, понесені позивачем у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
		147. Суд погоджується з обома доводами скаржника.
		148. Також Суд враховує, що Ківерцівська міська рада у заявах по суті справи висловила заперечення з приводу обґрунтованості витрат на правову допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		149. Беручи до уваги положення статей 134, 139 КАС України і заперечення відповідача, Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій є неспівмірними і непропорційними до предмету спору, складності справи, її значення для сторін, складності й обсягу виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, розгляду справи в порядку письмового провадження (без виклику сторін). Тому розмір цих витрат належить зменшити при їхньому розподілі між сторонами.
		150. На переконання Суду, до перелічених факторів співмірними є витрати на оплату послуг адвоката в сумі: 10000 грн. 
		151. Водночас Суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про помилкове посилання судами попередніх інстанцій на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц, від 29 жовтня 2020 року у справі №160/3496/19, оскільки ці доводи не спростовують висновку про наявність підстав для зменшення судових витрат на правничу допомогу.
		Витрати, пов`язані із проведенням експертизи
		152. У суді першої інстанції ОСОБА_1 заявив до стягнення витрати на проведення судово-психологічної в сумі: 20000 грн.
		153. На підтвердження цих витрат позивач надав суду (а.с.46-52, 69-81 - том 2):
		- копію договору №11/22 про проведення судово-психологічної експертизи від 18 серпня 2022 року;
		- копії квитанцій від 18 серпня 2022 року про оплату коштів експерту в сумі: 20000 грн;
		- копії акту здачі-приймання послуг експерта від 5 вересня 2022 року;
		- висновок експерта №11/22 за результатами проведення судової психологічної експертизи.
		154. У висновку експерт зазначив під підпис про його обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Цей висновок суд першої інстанції врахував й надав йому оцінку разом з іншими доказами.
		155. Скаржник стверджує, що суди першої й апеляційної інстанції не врахували витрати на проведення експертизи та помилково не розподілили їх.
		156. Суд погоджується з цим доводом скаржника.
		157. Також Суд ураховує заперечення Ківерцівської міської ради, висловлене у заявах по суті справи, щодо обґрунтованості судових витрат позивача.
		158. Беручи до уваги положення статей 137, 139 КАС України, заперечення відповідача, Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на проведення експертизи є неспівмірними й непропорційними зі складністю відповідної послуги, її обсягом та часом, витраченим на надання послуги експертом, предметом спору, значенням справи для сторін. Тому розмір цих витрат належить зменшити при розподілі між сторонами.
		159. На переконання Суду, до перелічених факторів співмірним і пропорційним є витрати на оплату послуг експерта в сумі: 10000 грн.
		Керуючись статтями 134, 137, 139, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смирнова Андрія Ігоровича задовольнити частково.
		2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди - змінити.
		Абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року викласти у такій редакції:
		«Стягнути з Ківерцівської міської ради (ЄДРПОУ 26516861; 45200, Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Шевченка, будинок 14) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_5 ) моральну шкоду у розмірі: 16000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп».
		3. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в частині стягнення судового збору - скасувати і змінити розподіл судових витрат у справі.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ківерцівської міської ради (ЄДРПОУ 26516861; 45200, Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Шевченка, будинок 14) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_5 ) судові витрати у сумі: 38546 (тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок шість) грн 00  коп, що складаються із:
		- судового збору за подання позовної заяви у розмірі: 2144,80 грн; судового збору за подання двох апеляційних скарг у розмірі: 8446,80 грн; судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 7954,40 грн;
		- витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, у розмірі: 10000,00 грн;
		- витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій, у розмірі: 10000,00 грн.
		4. У іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		Н.М.          Мартинюк
		А.В.          Жук
		Ж.М.          Мельник-Томенко,
		Судді          Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...