Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/2888/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2024. Зареєстровано: 31.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/307/220/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024071160000543

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                       Справа № 307/2888/24 
		Провадження № 1-кп/307/220/24 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30 жовтня 2024 року                                                                         м. Тячів
		 
		Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченої ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071160000543 від 08.07.2024 року, про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		06.07.2024 близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_4 діючи умисно та маючи умисел на організацію незаконного переправлення через Державний кордон України громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканця АДРЕСА_2 , з яким проживає однією сім?єю, але у шлюбі не перебуває, виїхала з міста Харкова автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Е200» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який перебуває у її власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , де приїхавши 07 липня 2024 року близько 15 години до міста Коломия, Івано-Франківської області, у невстановленому органом досудового розслідування місці, з метою подальшого сприяння у незаконному перетині державного кордону України до країни Європейського союзу, розмістила у спеціально обладнаній схованці вищевказаного автомобіля між заднім сидінням та стінкою багажника ОСОБА_5 , який достовірно знаючи про існуючу заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою уникнення мобілізації мав намір незаконно потрапити через Державний кордон України до країн Європейського Союзу у межах офіційного пункту пропуску.
		У подальшому ОСОБА_4 близько 15 години 00 хвилин сховавши ОСОБА_5 у вищевказаній схованці, виїхала з міста Коломия Івано-Франківської області та керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Е200» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , усвідомлюючи караність своїх дій, діючи умисно, на виконання свого злочинного задуму щодо безперешкодного переправлення особи призовного віку через державний кордон України, вирушила до пункту міжнародного пропуску «Солотвино», що знаходиться в АДРЕСА_3 , де таким чином приховуючи ОСОБА_5 в спеціально обладнаній схованці автомобіля, уникала державної прикордонної перевірки останнього нарядами служби України, що розміщенні на території Рахівського та Тячівських районів, Закарпатської області, однак цього ж дня близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи в пункті міжнародного пропуску «Солотвино», Тячівського району, Закарпатської області, під час поглибленого огляду легкового автомобіля марки «Meredes Вenz» моделі «Е200» з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керування ОСОБА_4 , нарядом прикордонної служби в спеціально обладнаній схованці автомобіля між заднім сидінням та стінкою багажника було виявлено ОСОБА_5 , та тим самим припинено протиправне діяння ОСОБА_4 спрямовану на сприяння у незаконному переправленні вищевказаної особи через державний кордон України, у зв`язку з чим обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 332 Кримінального кодексу України, а саме у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод.
		Обвинувачена ОСОБА_4  у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованому їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнала повністю. Показала, що 6.07.2024 виїхала з міста Харкова з бабусею, мамою і ОСОБА_5 до м. Коломиї. До приїзду в місто Коломия вона не знала про намір незаконного перетину ОСОБА_5 . кордону. В м. Коломия ОСОБА_5 їй запропонував перевезти його в належному їй на праві власності автомобілі в завчасно облаштованій ним схованці, на що вона погодилася. Таким чином розмістившись у схованці, вона перебуваючи за кермом автомобіля оминаючи блок пости, вирушила до місця перетину кордону, а саме контрольно пропускного пункту, що розташований смт. Солотвино. Тут вона проїхала перший контроль де розміщений шлагбаум. Однак вже безпосередньо на прикордонному пункті, під час огляду багажу в схованці було виявлено ОСОБА_5 . 
		Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України, доведена повністю. 
		Оскільки прокурор, обвинувачена не заперечили щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням характеризуючих даних про особу обвинуваченої.
		Таким чином, оцінивши показання обвинуваченої, які вона надала вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленою із правилами ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним у обвинувальному акті, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.332 КК України, а саме організувала незаконне переправлення особи через державний кордон України, сприяла його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винної, який за місцем проживання характеризується позитивно та раніше не судима.
		Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд визнає: визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Разом з цим суд не визнає такої пом`якшуючої покарання обвинуваченій ОСОБА_4 обставини, як щире каяття, оскільки під час судового розгляду ОСОБА_4 визнала лише факт вчинення нею кримінального правопорушення, однак не встановлено дійсного, відвертого, а не уявного визнання нею своєї провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що повинно виражатись в бажанні обвинуваченої виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. 
		Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 , зокрема характеристику надану ДОП СДОП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, з якої слідує, що за час проживання в м. Харків, ОСОБА_4 зарекомендувала себе з позитивної сторони.
		Відповідано до дослідженої довідки ВІТ ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягалася.
		За положеннями ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, що відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винної, яка визнала вину, висновок органу пробації, згідно якого ризик вчинення обвинуваченою повторного кримінального правопорушення та також ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середній, а також ту обставину, що вона є особою молодого віку, якій на момент ухвалення вироку виповнилося 19 повних років, за місцем проживання характеризується позитивно та раніше не судима. 
		Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину.
		Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченої, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченій, її поведінку після вчинення злочину, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 і попередження вчинення з її боку нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо неї необхідно і доцільно призначити покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 332 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов`язків.
		Суд вважає, що призначення обвинуваченій саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
		Статтею 96-1 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі, у тому числі, обвинувального вироку суду.
		Відповідно до статті 96-2 цього ж кодексу спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а уразі, коли йогоне встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		Суд встановив, що легковий автомобіль макри «Mercedes-Benz» моделі «Е200» з державним номерним знаком  НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2  належить обвинуваченій  ОСОБА_4  - використовувався, як знаряддя вчинення злочину тому його слід конфіскувати у власність держави.
		При цьому судом встановлено, що мобільні телефони марки:
		- «Iphone» моделі «11» з IMEI НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , з картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone», НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_2 ;
		- «Iphone» моделі «11 ProMax», НОМЕР_12, IMEI2 НОМЕР_6 , з картою оператора мобільного зв`язку «Lifecell», НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканці АДРЕСА_1 ;
		- «Iphone» меделі «14» з ІМЕІ1 НОМЕР_8 , IMEI2 НОМЕР_9 , з картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканці АДРЕСА_1 , не були знаряддям вчиненого обвинуваченою злочину, а тому такі підлягають поверненню їх власникам. 
		Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Враховуючи вищенаведене, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 9.07.2024 року у справі №307/2750/24, на майно, а саме:
		- транспортний засіб, автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Е200» з державним номерним знаком НОМЕР_11 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительці АДРЕСА_1 ;
		- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «11» з IMEI НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , з картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone», НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_2 ;
		- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «11 ProMax», НОМЕР_12, IMEI2 НОМЕР_6 , з картою оператора мобільного зв`язку «Lifecell», НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканці АДРЕСА_1 ;
		- мобільний телефон марки «Iphone» меделі «14» з ІМЕІ1 НОМЕР_8 , IMEI2 НОМЕР_9 , з картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканці АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню.
		Процесуальні витрати відсутні. 
		Цивільний позов не заявлено.
		Обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_4 згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.07.2024 року справа №307/2750/24 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання закінчився 8.09.2024. Клопотань про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу стороною обвинувачення не заявлено.
		Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України, і призначити їй покарання за ч.1 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного їй покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом обов`язки.
		Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 9.07.2024 року у справі №307/2750/24 на майно, а саме:
		- транспортний засіб, автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Е200» з державним номерним знаком НОМЕР_11 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканці АДРЕСА_1 ;
		- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «11» з IMEI НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , з картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone», НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_2 ;
		- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «11 ProMax», НОМЕР_12, IMEI2 НОМЕР_6 , з картою оператора мобільного зв`язку «Lifecell», НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканці АДРЕСА_1 ;
		- мобільний телефон марки «Iphone» меделі «14» з ІМЕІ1 НОМЕР_8 , IMEI2 НОМЕР_9 , з картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканці АДРЕСА_1 , скасувати. 
		Речові докази:
		- транспортний засіб, автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Е200» з державним номерним знаком НОМЕР_11 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканці АДРЕСА_1 та який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області за адресою м. Тячів вул. Промислова, 6 "а", Закарпатської області - конфіскувати в дохід держави;
		- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «11» з IMEI НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , з картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone», НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_2 , що переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «11 ProMax», НОМЕР_12, IMEI2  НОМЕР_6 , з картою оператора мобільного зв`язку «Lifecell»,  НОМЕР_7 , який належить  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканці АДРЕСА_1 , що переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, повернути ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 
		- мобільний телефон марки «Iphone» меделі «14» з ІМЕІ1 НОМЕР_8 , IMEI2 НОМЕР_9 , з картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканці АДРЕСА_1 , що переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		- DVD-R диск, ємкістю 4,7 GB 16 x "Freestyle" з відеозаписами з камер спостереження пункту міжнародного пропуску "Солотвино" та з нагрудних відеореєстраторів прикордонного наряду за 07.07.2024, залишити при матеріалах кримінального провадження зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження №12024071160000543.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Цивільного позову не заявлено.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення надіслати обвинуваченій, та вручити прокурору.
		 
		Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...